Рік мікрокредитування. 2005 року банкіри обіцяють удвічі-втричі збільшити обсяги мікрокредитів малому та середньому бізнесу

Про те, що 2005 рік оголошено міжнародним роком мікрокредитування, в Україні знають одиниці. Напевно не чули про це й малі підприємці, для яких можливість позичати невеликі суми грошей необхідна як повітря. Тим часом саме нинішнього року в них може з’явитися реальна можливість познайомитися впритул із цим, настільки звичним для підприємців розвинених країн, інструментом.

Повернутися обличчям до малого підприємця вітчизняних банкірів змушує саме життя. Хоч як дивно, каталізатором у цьому процесі послужили неприємні для банків супутні помаранчевій революції події. Під час політичної кризи саме великі позичальники першими побігли до банкірів зі своїми проблемами, спровокувавши кризу ліквідності і ледь не обваливши банківську систему. Малі позичальники виявилися спокійнішими й поміркованішими. Та й у звичайних умовах невеликі фірми, як правило, виявляються більш сумлінними й передбачуваними. Як свідчить досвід, відсоток своєчасного погашення мікрокредитів підприємцями близький до 100%.

Нині банкіри переглядають саму філософію ведення банківського бізнесу, потроху позбавляючись звички робити ставку лише на великих клієнтів. Нарощувати кредитування малого й середнього бізнесу мають намір практично всі українські банки. Однак не всі з них перебувають у рівних умовах. У виграші виявилися шість вітчизняних банків — партнери Програми мікрокредитування в Україні, здійснюваної зусиллями Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Німецько-українского фонду (НУФ). Уповноважені банки мають можливість працювати з відносно дешевими іноземними ресурсами і користуватися перевіреними банківськими технологіями. Однак навіть у цих банків мікрокредитування особливою прибутковістю не вирізняється.

До числа обраних фінансових інституцій, які беруть участь у програмі мікрокредитування, потрапили п’ять українських банків: «Аваль», Приватбанк, «Форум», «Надра», Кредитпромбанк і один банк з іноземним капіталом — ПроКредит Банк. Закордонні «спонсори» програми цього року мають намір здійснити маленьку кредитну революцію, серйозно наростивши масштаби мікрокредитування в нашій країні. Планується, що протягом року за рахунок коштів ЄБРР і НУФ мікрокредитів буде видано більше, аніж за всі попередні сім років дії програми (130 тис. проти 122 тис.). На ці цілі європейці збираються виділити Україні 450 млн. дол.

«Кредитний портфель у рамках нашої програми мікрокредитування в Україні до кінця 2005 року має вирости в 2,4 разу. Також передбачається розширити число відділень банків-партнерів, які надають послуги з мікрокредитування з 206 на сьогодні до 336 до кінця поточного року», — повідомив Фолькер Шпайхер — представник міжнародної консалтингової компанії International Project Consult (IPC) Gmb, котра здійснює менеджмент програми мікрокредитування в Україні.

На перший погляд кредитні лінії, що їх надають ЄБРР і НУФ, — справа дуже для банків вигідна. Українські банки-партнери отримують ресурси за ставками в діапазоні від Libor +1,5% до Libor +3% (тобто 5—8%). Кредити малому бізнесу за цією програмою надаються в середньому за ціною 15—18% у валюті і 20—25% у гривні. Таким чином, маржа вітчизняних банків — не нижча від 7%.

Однак не все так просто. За словами банкірів, мікрокредитування на сьогодні має «сумнівну доходність», і займаються ним наші банки тільки з метою «застовпити» за собою частку цього перспективного ринку. Річ у тім, що сьогодні досить високооплачуваний кредитний експерт видає близько шести мікрокредитів на місяць. Їхній середній розмір — 5 тис. дол. США. За підрахунками спеціалістів IPC Gmb, один кредитний експерт (при роботі з іноземними кредитними ресурсами) заробляє для банку близько 1500 дол. на місяць. Ці півтори тисячі здебільшого йдуть на оплату послуг самого експерта й інші операційні та накладні витрати. Підрахунки наших банкірів більш песимістичні. Голови правління Приватбанку Олександр Дубілет і банку «Надра» Ігор Гіленко сходяться в думці, що про рентабельність цього бізнесу можна буде казати лише тоді, коли один спеціаліст видаватиме 10–15 кредитів.

Крім того, наші банкіри, які беруть участь у програмі мікрокредитування, вже не орієнтуються виключно на іноземні ресурси. Більшу частину кредитів вони видають із власних пасивів. «Торік ми профінансували 20 тис. мікрокредитів на 102 млн. дол. З цієї суми ми взяли в іноземних партнерів лише близько 3 млн. дол., в основному використовували власну базу. На сьогодні всі ресурси повернуто, і Приватбанк не отримує від ЄБРР коштів на мікрокредитування. Ці кошти ми отримуємо від банківських пасивів, тобто це депозити населення, які обходяться нам у 20% річних», — повідомив «ДТ» Олександр Дубілет.

Більш цінним у співробітництві з іноземцями банкіри вважають можливість використання західних банківських технологій. «Гроші не головне! Головне в цій програмі — технічна допомога», — заявляє Ігор Гіленко. IPC Gmb розробила спеціальну кредитну технологію, розраховану на цільову групу — малих українських підприємців. Ця технологія має істотні відмінності в питаннях кредитного аналізу, майнової застави й адміністрування кредиту від звичайних процедур кредитування. Тому IPC організувала навчання кредитних експертів за німецькою кредитною технологією, а також установила в кожному відділі мікрокредитування системи моніторингу кредитів. Довгострокову й технічну консультативну підтримку надають як у центральному офісі, так і в регіональних підрозділах банків-учасників.

Таким чином, технічна підтримка забезпечує уповноваженим банкам досить серйозні конкурентні переваги в сфері мікрокредитування. І банкіри поспішають цим скористатися. Насамперед це виражається в активному розширенні мережі точок мікрокредитування, що охоплюють усі великі території країни. До речі, із 1 березня в рамках проекту мікрокредитування в Херсонській, Миколаївській і Одеській областях стартувала нова програма «Агро+», розрахована винятково на малих фермерів — найбільш обділений прошарок вітчизняних підприємців.

Поступово змінюються і пріоритети програми. Цього року головну увагу планують приділити потребам самих підприємств. Стандартні продукти замінятимуть комплексними фінансовими послугами. Першим кроком стане надання більш гнучких продуктів, наприклад, овердрафтних лімітів строком до 60 місяців. Крім того, банкіри обіцяють бути лояльнішими в питанні надання застави малим підприємцям. Так, для кредитів понад 5 тис. дол. передбачене покриття заставою лише 75% суми наданого кредиту. Кредити до 5 тис. дол. видають без застави. Втім, як зізнавався голова правління банку «Надра» Ігор Гіленко, для банку важливішою є сама організація виробничого процесу і спосіб ведення бізнесу позичальником, аніж фактична вартість застави.

Центр ваги питання забезпечення кредитами малих підприємців сьогодні зміщується з вартості кредитів (ставка 15—18% у валюті вже досить посильна й розумна; до речі, у США мікрокредити теж недешеві й коштують 10—11%) і тривалості процедури їхнього оформлення у бік удосконалення банківського обслуговування та захисту підприємців від бюрократичних поборів. Як поскаржився Олександр Дубілет, на малий бізнес в Україні припадає всього 7% ВВП, тоді як у США — 54%, причому ця цифра склалася вже давно і ніякого руху не спостерігається. У структурі кредитування банків малий бізнес займає ще меншу частку — лише близько 2%. Банкіри вбачають причину такої ситуації виключно в «неофіційному бюрократичному податку» на малий бізнес, який помітно перевищує офіційний. Нині фінансисти надіються на нову владу, котра оголосила війну корупції. Розвиток даного ринку принциповий як для банків, так і для України в цілому. Динамічний малий бізнес — на сьогодні єдино правильний для нашої країни шлях розвитку, і чи зуміємо ми на нього вийти, вирішуватиметься найближчими роками.