РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИЖИВАННЯ

Недавно ухвалені місцеві бюджети сьогодні виглядають дещо інакше. Терміново внесені корективи й поправки зробили свою справу, але, схоже, основна робота з перекроювання охрімової свити ще попереду. Хоча місцеву скарбницю давно так не називали.

Як і слід було чекати, усі тягарі, пов’язані з підвищенням мінімальної зарплати (до 185 грн. із 1 січня і до 237 грн. із 1 липня), лягли на місцеві бюджети. Якраз на момент їх ухвалення Мінфін розіслав містам і селам листи з роз’ясненнями щодо того, як слід жити при двох «взаємодоповнюючих» законах — про бюджет і зарплату. І залишатися при цьому законослухняними.

Послання за підписом першого віце-прем’єр-міністра України М.Азарова було коротким, але змістовним. Головний фінансист країни розтлумачував місцевій владі, що в їхніх бюджетах передбачено кошти на підвищення з 1 січня в середньому на 17,9% посадових окладів працівникам бюджетної сфери, відповідно до затверджених раніше постанов Кабміну. І що найцікавіше, наголошувалося, що там закладено й кошти на доплати тим, чия зарплата (з урахуванням різноманітних надбавок, премій і виплат) не дотягує до мінімальних 185 грн. Нагадувалося при цьому, що на виконання 57-ї статті закону про освіту (виплата надбавок за вислугу років, допомоги на оздоровлення, винагород за сумлінну працю) кошти в бюджеті теж закладено й у повному обсязі. Завершувався лист проханням урахувати все вищесказане при формуванні бюджетів і за потреби внести зміни в структуру видатків.

Лист підписано 10 січня 2003 року. Саме того дня Одеська облрада затверджувала свій бюджет, зверстаний на основі старої мінімальної зарплати. І фінуправління рапортувало, що скарбниця області в цілому поповнилася на 175 млн. грн. Згодом буде підраховано, що для збільшення мінімальної зарплати з 1 січня і з 1 липня області додатково необхідно близько 160 млн.

Через тиждень свій головний фінансовий документ ухвалювала Одеса, вже розуміючи, що ніякого збільшення видатків насправді не спостерігається. Хоча надія на те, що уряд знайде додаткові джерела для фінансування нової мінімальної зарплати й виділить суми, яких бракує, була й залишається. Адже в законі про мінімальну зарплату про це чітко сказано. Губернатор області Сергій Гриневецький відразу ж надіслав лист у Кабмін із проханням виділити Одещині на це хоча б 80 млн. грн.

Ясна річ, прохання одеситів (і не тільки) Київ без уваги не залишив. Через 10 днів, після того як Верховна Рада так і не ухвалила змін до закону про держбюджет-03, міста й села замість грошей одержали цінні рекомендації. Місцевій владі радили вчинити ось як. По-перше, переглянути перелік функцій органів виконавчої влади й підпорядкованих їм бюджетних установ. По-друге, скоротити чисельність працівників і наявні вакансії. По-третє, оптимізувати саму мережу бюджетних установ, по змозі змінити джерела й порядок фінансування тих, що надають платні послуги.

Як ви самі розумієте, такі «цінні вказівки» життєвого оптимізму не додають. Як повідомили в облфінуправлінні, загалом по області не було зарплатових боргів перед бюджетниками ні за підсумками минулого року, ні за перший місяць поточного. Більше того, із 1 січня зарплата нараховується з огляду на новий підвищений мінімум. Правда, робиться це шляхом скорочення інших статей видатків на: ремонт шкіл, лікарень, придбання устаткування й окремих програм. В області вважають, що раптове підвищення зарплати без виділення додаткових асигнувань — практика порочна і призводить до ручного управління фінансами.

Проте, яка насправді картина на місцях, стане ясно трішки згодом. Хоча вже сьогодні видно, що проблема набагато ширша і складніша. Фінансисти про це мовчать, але, судячи з реакції профспілок, люди незабаром заявлять про свої претензії самі, якщо, звісно, прийнятного рішення не знайдуть найближчим часом. Проблема ця не нова. І постає вона кожного разу при підвищенні мінімальної зарплати. Торік, коли її підняли до 165 грн., в Одесі це розсьорбували до кінця року. І тепер починається така сама історія.

Суть проблеми в тому, що мінімальна зарплата в нас не дорівнює окладу. Звідси випливає смішна зрівнялівка. Приміром, лікар тепер одержуватиме нарівні з санітаркою, бібліотекар і педагог — нарівні з прибиральницею. Як привести у відповідність із підвищеною мінімальною зарплатою решту посадових окладів? І таким чином уникнути несправедливості? За твердженнями Мінфіну, у місцевих бюджетах кошти на це передбачено. Але немає відповіді на те, яким повинні бути коефіцієнти, тобто, співвідношення в оплаті працівників залежно від їхніх категорій, кваліфікації та посади.

Утім, із мінімальною зарплатою в розмірі 185 грн. і всіма наслідками, що звідси випливають, десь до кінця першого півріччя питання, треба думати, утрясеться. А що робити з підвищенням мінімалки до 237 грн. із початку другого півріччя, не знає ніхто. За даними того ж таки Мінфіну, протягом року в цілому мінімальна зарплата підвищиться на 43,6 %. Тоді як номінальний ВВП на 2003 рік — лише 10,6%. Коли на місцях починається розмова про ці цифри, то реакція приблизно така: хто хапається за голову, хто розводить руками.

А стосовно позабюджетної сфери, то поки що можна сказати одне: збільшення мінімальної заробітної плати призведе до збільшення зарплатових боргів. Сьогодні загалом по області вони величезні — понад 44 млн. грн. Хоча за рік і скоротилися на третину. Найвищі — у сільському господарстві (18 млн.) Це, до речі, при середній зарплаті в 140—170 грн. Є навіть господарства, де платять по 60—70 грн. Але тут, схоже, голову особливо не сушать. Зарплату видають натуроплатою. Але теж не завжди — заборонено.