Прозорість намірів і тінь дійсності

На Київщині жнива перейшли в зеніт. У області зерновими зайнято 642,6 тис. гектарів, із них пшеницею — 279 тис. У сільгосппідприємствах на збиранні врожаю працюють 2167 комбайнів, у фермерських господарствах — 287, у приватному секторі — 227, на підприємствах і в організаціях — ще 126. Навантаження на один комбайн становлять 230 гектарів. Відповідно до попередніх прогнозів фахівців, зроблених ще до рясних дощів і негоди, нинішнього року в усіх категоріях господарств Київської області зберуть 1 млн. 820 тис. тонн зерна.

Уже зараз зрозуміло: якщо наведений показник і буде скоректовано, то не набагато. Проте цього року жнивні темпи в столичній області (враховуючи не лише скошені гектари, а й кількість намолоченого зерна) навіть трохи вищі, ніж у 2003-му.

Хліб нинішнього врожаю дається непросто. У зв’язку з вищою, ніж торік, врожайністю обсяг збиральних робіт виявився значно більшим, а відповідні зрушення у матеріально-технічному забезпеченні не спостерігаються. Переважна частина комбайнів виробила свій ресурс. Кількість зернозбиральних комбайнів у місцевих сільгосппідприємствах навіть зменшилася. Відповідно до даних Головного управління сільського господарства та продовольства, торік було списано 147 комбайнів, а натомість придбано лише 30. Та й труднощів із забезпеченням паливно-мастильними матеріалами також досить.

Враховуючи сформовану ситуацію обласна влада навіть порекомендувала фінансово благополучним підприємствам купувати техніку й пальне для використання на жнивних полях менш успішних сусідів. Але, ясна річ, від цих побажань, які вельми не просто виконати, темпи збиральної у сільгосппідприємствах, котрі не мають справної техніки й коштів для її придбання, не підвищилися. Більшість із них може сподіватися на допомогу уже наприкінці жнив, а отже, неминучі втрати як за кількістю, так і за якістю зерна.

Матеріальні (зокрема, фінансові) втрати для таких господарств особливо відчутні. Більше того, через брак оборотних коштів вони збільшують ризики можливих втрат у всьому АПК. Помічено: саме відстаючі господарства, прагнучи залатати фінансові дірки, намагатимуться продавати вирощене зерно швидше та, природно, за нижчою ціною. І хоча такі сільгосппідприємства взято фахівцями Головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації під особливий контроль, судячи із ситуації на ринку зерна області, повністю нейтралізувати демпінг не вдалося.

На жнива в селян особливі надії. Непоганий хліб нинішнього року має бодай частково компенсувати втрати 2003-го. Тим паче, що умови для цього склалися сприятливі, попри непогоду під час жнив, подорожчання ПММ, зростання витрат на мінеральні добрива та збільшення інших витрат. У інтерв’ю кореспондентові «ДТ» перший заступник начальника Головного управління сільського господарства та продовольства Сергій Юхимук зазначив: виробництво зернових цього року буде досить високорентабельним.

Звісно, такі розрахунки виправдаються лише в тому разі, якщо закупівельні ціни на зерно, причому не лише на продовольче, а й на фуражне, будуть оптимальними та не знизяться, як уже неодноразово траплялося, до непристойних показників. Проте сформована на зерновому ринку ситуація дає багату поживу для сумнівів.

Здавалося б, для наведення порядку на зерновому ринку робиться чимало. Для утримання цін на продовольче зерно Кабінет міністрів передбачив закупівлі за фіксованими й заставними цінами Держрезервом, ДАК «Хліб України», хлібопекарськими підприємствами. До того ж кожній області доведено обсяги закупівель продовольчого зерна для регіональних потреб — на Київщині вони мають дорівнювати 65 тис. тонн.

У Державний резерв і через механізм заставних операцій у ДАК «Хліб України» повинно надійти з області 56 і 28 тис. тонн зерна відповідно. Таким чином, із урахуванням створення регіонального запасу зерна сільгоспвиробники Київської області мають можливість продати за цінами не нижче від фіксованих (800 грн. для пшениці третього класу) близько 160 тис. тонн зерна.

Але, як кажуть, гладко було на папері. Розрахунки, доведені завдання, серія нарад на всіх рівнях мали б сенс за дотримання однієї неодмінної умови — торгівля повинна здійснюватися з максимальною прозорістю, тобто на біржі, а закупівельні ціни при цьому відповідати обіцяним. Що стосується столичного регіону, то на Київській агропромисловій біржі спостерігається пожвавлення. Лише за період від 2 до 6 серпня укладено 17 угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, продовольства й матеріально-технічних ресурсів. Загальна вартість укладених контрактів становила 43,1 млн. грн. У товарній структурі укладених угод на сільгосппродукцію і продукти її переробки за наведений період переважали зернові фуражні культури. Що стосується торгів продовольчою пшеницею третього класу, на яку встановлено фіксовану ціну не менше 800 грн. за тонну, то вони трішки затримались, бо все відкладалися із різних причин. Та й потім торгівля високоякісним зерном велася не вельми жваво. Ситуація змінилася, коли розпочалася біржова торгівля у Держрезерв. Що взагалі-то означає: попри докладені зусилля, стабільні ціни на цей найважливіший ресурс так і не встановилися.

Зерно, яке надходить із поля, не залежується на колгоспних токах і складах. Воно перебуває в активному русі, але шляхи його пролягають не тільки й не стільки через біржі. За зведеннями з місць, активно йде торгівля фуражним зерном, — його особливо охоче скуповують зернотрейдери для формування експортних партій. Надходить чимало сигналів про те, що визначену «верхами» межу легко обходять і зернотрейдери, і сільгоспвиробники: за взаємною домовленістю занижуються ціни на зерно. У результаті біржі знову стають не найбільш жвавим місцем торгівлі зерном. Ціни формуються не на біржах, а там, де й раніше, — у «тіні».

Ці прорахунки, зараз уже очевидні, були закладені раніше. Кореспондент «ДТ» побував на обласному семінарі, де розглядався порядок формування регіональних ресурсів зерна і проведення його закупівель на місцевій біржі. Хоча різноманітних заяв робилося чимало, надійних механізмів для виконання наміченого створено не було. Усе зводилося до агітації: треба продавати й купувати зерно «прозоро».

Ще більша непевність проявилася уже тоді стосовно купівлі-продажу зерна за заставними цінами. Команда «згори» була вельми чіткою. Оскільки торік торгівля зерном за заставними цінами по суті провалилася, у нинішньому сезоні вирішено довірити такі відповідальні операції лише хлібоприймальним підприємствам, котрі виграли тендер. За результатами конкурсу 29 червня 2004 року таким підприємством у Київській області виявився Білоцерківський елеватор. Але в ряди відзначених високою довірою він потрапив аж ніяк не внаслідок жорсткої конкуренції. Як вдалося з’ясувати кореспондентові «ДТ», на тендер заявку надіслало одне підприємство, яке й оголосили переможцем. Оскільки одного елеватора на всю Київщину все-таки обмаль, то додали ще два підприємства — Бородянський хлібоприймальний пункт і Переяслав-Хмельницький комбінат хлібопродуктів. У цьому плані столична область виглядає не у виграшному світі, приміром, порівняно з Дніпропетровською, де уповноваженими на заставні закупівлі визначено п’ять підприємств. Або навіть порівняно з сусідньою Чернігівщиною, де таких підприємств чотири.

І ще про елеватори, вірніше, про прийом ними зерна за новими стандартами. У самий пік літа, у середині липня, найвищі сільськогосподарські чиновники на нарадах різних рівнів висловлювали занепокоєність із приводу організаційних прорахунків у прийманні зерна. Основна проблема — недостатнє забезпечення хлібоприймальних пунктів устаткуванням для визначення вмісту білка в пшениці.

Не менш важливим видається і те, що в переддень нового сезону закупівель необхідно було вчасно розв’язати старі суперечки й неузгодженості, позбутися різноманітних упереджень. На вже згадуваній нараді відповіді на них не отримано.

Голова правління Сквирського комбінату хлібопродуктів Петро Раташнюк порушив питання про довіру між партнерами. Річ у тому, що далеко не з усіма колективами хлібоприймальних підприємств відомства розрахувалися ще за минулі роки. Але цю досить болючу проблему на згаданому семінарі не обговорювали.

— Зрозуміло, для успіху справи між партнерами за зерновим ринком мають бути налагоджені прозорі ринкові відносини, — казав пізніше кореспондентові «ДТ» керівник Сквирського комбінату хлібопродуктів Петро Раташнюк. — Але на практиці цього поки що немає. Як ми можемо нормально співробітничати, скажімо, із Держрезервом, коли це відомство заборгувало нашому підприємству близько 80 тис. грн.? Ані наші прохання, ані навіть рішення суду повернути борг не допомагають. Ми виграємо суди, але й це нічого не змінює. І це відомство — не єдине, що виявляє таку необов’язковість.

Ситуація зі Сквирським комбінатом хлібопродуктів — аж ніяк не виняток. Про схожі випадки можуть розповісти й інші керівники ХПП. Отже, замовчувати це питання не можна. Адже в тому, аби торгівля зерном і взаємовідносини на цьому важливому ринку були прозорими, мають бути зацікавлені всі його учасники.