Прокат авто перестав бути привілеєм іноземців

Хто з нас не бачив у голлівудських блокбастерах захоплюючих сцен гонитви, коли герой, переслідуваний зграєю гангстерів, легко залишає їх із носом, сидячи за кермом узятого напрокат автомобіля? Недбало кидає автомобіль, який прислужився, в аеропорту, щоб відірватися від погоні на літаку...

Не знаю, як інших, а мене завжди цікавило питання: невже за кордоном узяти машину напрокат так само просто, як у нас — відеокасету? І тим більше — залишити її в будь-якій точці свого маршруту?

Бліц-опитування, проведене мною серед знайомих, показало, що переважна більшість опитаних не підозрюють про існування в Україні прокату автомобілів. А існує ж цей вид бізнесу вже давно — приблизно з середини 1990-х років, залишаючись ніби за межами інформаційного поля.

У чому таємниця парадоксу? Виявляється, досі основною клієнтурою українських прокатних фірм, розміщених у столиці та великих містах — Донецьку, Львові й Одесі, — були переважно іноземні громадяни. І тільки в останні два роки, за оцінкою фахівців, інтерес до цього бізнесу з боку вітчизняного клієнта різко пішов угору...

Сьогодні на світовому ринку прокату автомобілів лідерство належить Hertz Corporation, яка ділить його з двома своїми найбільшими конкурентами — компаніями Avis та Eurocar. Парк компанії налічує 550 тис. автомобілів. Щороку працівники Hertz підписують понад 30 млн. контрактів. Avis має 200 тис. авто й укладає 15 млн. контрактів. У самих США Hertz конкурує не лише з Avis, а й з компаніями Budget, Thrifty, Rent-a-Car та Dollar, орієнтованими на більш ощадливих клієнтів.

Низький старт

В Україні прокатний бізнес ще перебуває в дитячому віці. Тоді як американці ще 1918 року зрозуміли, що ця справа вигідна. Ідея давати автомобілі в прокат спала на думку 22-річному випускникові чиказького університету Уолтеру Джекобсу.

Піонер цього ринку послуг, купивши кілька вживаних фордівських автомобілів і невеличку ділянку землі під офіс та паркування, менш ніж за рік подвоїв свій автопарк.

Ремонтував і фарбував перші машини глава фірми власноруч, але невдовзі почав розширювати свою справу, наймаючи десятки, а потім і сотні працівників. Система муніципального транспорту Чикаго просто не могла обслужити величезну територію і масу приїжджих, автомобілі ж у США коштували тоді дорого. Тому навіть без рекламної розкрутки офіс Джекобса був буквально завалений замовленнями.

1927 року про прокат автомобілів знали в усій Америці, а заповзятливий американець відкривав філії в різних містах країни, збільшивши оборот компанії до 1 млн. дол. Дуже перспективний бізнес поквапився викупити інший воротила американського автомобільного світу — у минулому син бідних емігрантів із Європи, власник таксомоторної компанії Джон Херц.

Відтоді й почалася переможна хода прокату автомобілів по світу.

П’ятдесят на п’ятдесят

— Наша фірма зайнялася прокатом автомобілів, коли в Україні про це ще мало хто знав, — розповідає менеджер київської компанії «Сан сервіс» Андрій Форій. — Такі сервісні компанії почали з’являтися в країні у 1997—98 рр. Тепер ринок уже заповнений — тільки в Києві працюють три-чотири великі і кілька невеличких компаній. За останні два роки різко зросла кількість замовлень від наших співвітчизників, зараз українських клієнтів налічується близько 50%, хоча ще недавно переважна більшість замовників були іноземцями...

Найчастіше прокатні фірми спеціалізуються на тому чи іншому контингенті. «Сан сервіс», наприклад, обслуговує представників середнього класу — тих, у кого є власний автомобіль, але він перебуває в ремонті або знадобилося додаткове авто. Тому й марки машин тут підбирають відповідні: це моделі економ і середній клас, наприклад, ВАЗ 2109 і Chevrolet Aveo, на які є попит у клієнтів. «Крутими» моделями бізнес-класу — для особливих потреб — займаються інші компанії.

Віковий контингент клієнтів «Сан сервіс» — іноземні громадяни середнього віку (це бізнесмени, котрі приїжджають у нашу країну) і молоді українці віком від 30 років. При цьому вікові обмеження фірми передбачають дозвіл на прокат із 21 року і зі стажем водіння не менш як три роки.

До речі, прокатники в усіх країнах встановлюють мінімальний вік орендаря. При цьому чим дорожча машина, тим вищі мінімально допустимий вік і стаж водіння. Наприклад, на оренду деяких компактних автомобілів (Peugeot 206, VW Beetle, Mercedes A-klasse) може претендувати водій старший 18 років, із досвідом водіння до року, але щоб узяти напрокат машину класу premium (BMW 5-series, Mercedes Е-klasse) треба мати за плечима не менш як три роки водіння і вік 25 років.

І хоча в нас багато людей вірять, що взяти авто напрокат у США може перший-ліпший, насправді клієнтові в обов’язковому порядку там потрібно мати дві речі: права водія і банківську картку. Правила прокату в Україні такі ж, хоча мають ряд особливостей.

Як і за кордоном, вітчизняні прокатні фірми працюють із клієнтом за наявності однієї з чотирьох основних пластикових карток платіжних систем Visa, Master Card, Eurocard та American Express. На картці має бути сума, що перекриває суму оренди й застави, у багатьох країнах — це 300—3000 дол., залежно від компанії та автомобіля. А для оренди автомобіля класу premium у тих-таки США знадобляться дві кредитні картки різних систем, наприклад Visa та American Express. В Україні замовника попросять пред’явити, окрім того, паспорт і навіть... ідентифікаційний код.

Фахівці стверджують, що навіть такі запобіжні заходи не можуть уберегти прокат від вандалізму чи ще якихось НП. Наприклад, останнім часом у Києві траплялися випадки неповернення орендних автомобілів. У таких ситуаціях доводиться звертатися по допомогу ДАІ.

Ціни за прокат автомобілів в Україні наближаються до світових: наприклад, Chevrolet Aveo коштуватиме київському орендарю 65 євро за добу. Для порівняння: за кордоном у великих прокатних конторах день оренди малолітражки (Citroen C2, Peugeot 206) коштує 35—45 євро, за машину «гольф» класу (VW Golf, Mercedes B-klasse) доведеться викласти 60—70 євро, а за машину представницького класу (BMW 5-series, Audi A6) потрібно платити 75—90 євро.

Найдешевший український варіант — ВАЗ 2107 — коштуватиме киянинові 45 дол. за добу. Водночас за машини економ-класу (Fiat Panda, Ford Fiesta чи Ford Escort) орендар у Великобританії платить 40—50 дол. на добу, у Німеччині — 30—50, у Нідерландах — 45—60, у Бельгії 30—50, у Швейцарії — 70—80, в Італії — 40—50, в Іспанії — 35—50 доларів.

Ціни в окремо взятій країні залежать від місця розташування прокатної фірми, наприклад, мінімальна ціна за прокат авто в Парижі — від 70 євро на день, а в цілому по Франції — 50 євро.

У кожній країні беруть окрему плату за додаткові зручності — кондиціонер, дитяче сидіння тощо. А якщо клієнт хоче «шиканути» — будь ласка, за 476 євро за тиждень в Іспанії можна взяти Peugot Cabriolet, щоправда, його віддадуть лише в руки клієнтові, якому за 30 років.

Замахуватися на таке нашим автолюбителям важко — навіть у рідному Києві ціни за прокат машини адаптовані на середньостатистичного європейця.

По Європі з ризиком для життя

Недавно в Європі вибухнув гучний скандал: німецька автомобільна спілка (ADAC) протестувала машини 58 фірм, які спеціалізуються на прокаті авто. Приводом для дослідження послужили численні сигнали клієнтів таких фірм про низьку якість надаваних послуг.

Результати тестів буквально шокували: на думку фахівців ADAC, у 40% випадків орендовані автомобілі, котрі здаються для літнього відпочинку, не відповідають вимогам безпеки.

Вітчизняним мандрівникам цікаво буде дізнатися, з чим їм доведеться зіштовхнутися, орендуючи машину за кордоном. Як з’ясувалося, у більшості прокатних авто зношені й пошкоджені шини, не відрегульоване рульове управління і не досить надійні гальма...

Із 58 протестованих фірм лише сім були визнані як дуже хороші, 27 — хороші і три удостоїлися задовільної оцінки. Ще дев’ять фірм визнані як «ризиковані» і 12 — «аварійно небезпечні». Так, орендуючи автомобіль в Італії, Португалії, Греції й Іспанії, можна почуватися досить впевнено, а ось у Туреччині є велика ймовірність того, що вам запропонують автомобіль із підвищеним ризиком експлуатації.

— Друзі порадили мені перед від’їздом за кордон пошукати на сайтах недорогі контори з автопрокату. Ціни в них на 30—40% нижчі, ніж у великих фірмах, — розповідає автолюбитель Андрій К. — Я виявив, що можна взяти Fiat Seicento усього за 160 доларів, а Renault Clio за 180 доларів на тиждень. Приїхавши до Туреччини, з’ясував, що є машина й дешевша, а взяти їх напрокат можна навіть без кредитки та прав водія. Буквально через день узята в такому бюро машина вийшла з ладу, відпустка була зіпсована, а мене тішило тільки одне — що не потрапив у ДТП...

— Зобов’язання перед клієнтами змушують нас оновлювати автопарк лише новими машинами, — коментує Андрій Форій, — здебільшого європейськими моделями. Звертаємо увагу на те, що диктують ринок, попит і сучасні тенденції. Всі машини застраховані, і витрати у разі аварії (якщо всіх умов контракту було дотримано клієнтом) покриваються за рахунок страхової компанії. Виняток — якщо за кермом була людина, не застережена в контракті. У договорі є ряд пунктів щодо дотримання правил безпеки, тверезості за кермом, а також пункт про косметичні пошкодження з вини клієнта. З орендованою машиною потрібно бути особливо обережним, тому поломки з вини орендарів трапляються вкрай нечасто, а будь-які несправності ми розцінюємо як власний недогляд — отже, десь автомобіль був технічно непідготовлений. Перед укладанням контракту клієнт має право ознайомитися з актом прийому автомобіля (тобто його станом), за кордоном це називається check-list. Крім того, солідні фірми мають «точки технічної допомоги» в інших містах — на договірних умовах із місцевими станціями техобслуговування.

Плануючи подорож в орендованому авто, слід врахувати ряд нюансів: наприклад, улітку, в розпал сезону, ціни за оренду зростають на 10—30% у всіх країнах. Тому замовлення на серпень дешевше зробити у квітні. Зате якщо замовити авто влітку на грудень, можна зазнати збитків. Ціни в листопаді впадуть для всіх, окрім вас.

Страховка, оформлена на автомобіль, діє лише на території певних держав, тому за їх межами всі збитки клієнт оплачуватиме з власної кишені.

Особливо бояться автолюбителі страховок зі словом «франшиза» — це означає, що на випадок аварії страхова фірма оплачуватиме збитки лише з певної суми (наприклад, понад 400—700 дол.) За менші страхові випадки клієнт платить сам.

Укладаючи контракт, перевірте тариф — його часто прив’язують до добового пробігу, наприклад обмежують 100 км на день. За перевищення ліміту береться додатковий збір.

Чим довший термін оренди, тим нижча добова плата, наприклад Opel Vectra у Києві коштуватиме 75 євро за одну добу і 58 євро на день — за понад десять діб.

Не забувайте, що в Європі діє система штрафів. У деяких країнах (наприклад, на Кіпрі) штраф стягують за кожну годину затримки в розмірі 20% вартості добового прокату.

Майже як у Голлівуді...

Повернімося до хвацько покинутого в розпал гонитви автомобіля. Чи справді за кордоном так просто залишити машину в аеропорту?

Ще легендарний Джон Херц зауважив, що його клієнт той, хто заощаджує час і користується автопрокатом. В аеропорту на нього послужливо чекав прокатний пункт Hertz Drive-Yourself із певними умовами прокату, парком автомобілів та хорошими розцінками.

Співпраця з провідними авіакомпаніями (система знижок Fly/Drive для тих, хто, купуючи авіаквитки, одночасно «підписувався» й на послуги Hertz) забезпечило йому гарантовану клієнтуру.

На початку 1970-х геній американського прокатного бізнесу ввів в експлуатацію єдиний національний інформаційний центр Hertz в Оклахома-Сіті, що давало змогу робити замовлення цілодобово і в будь-якій точці земної кулі.

Пізніше 100 пунктів прокату в найбільших аеропортах та ділових центрах США і Канади були оснащені комп’ютерними терміналами із сенсорними картами місцевості. Клієнтові достатньо було доторкнутися до необхідного пункту призначення, і термінал висвічував оптимальний маршрут. Було розроблено також систему Instant Return, яка дозволяє менеджерові, оснащеному кишеньковим комп’ютером, за кілька хвилин прийняти машину у клієнта, котрий поспішає на авіарейс.

Наприкінці 1990-х Hertz першим серед конкурентів почав оснащувати прокатні автомобілі системою глобального позиціювання корпорації Magellan. Підключена до власної розробки Hertz — терміналів бортової навігаційної системи NeverLost, система Magellan у будь-який час може повідомити водію його точне місцезнаходження разом із альтернативними варіантами під’їзду до пункту призначення...

У наші дні машину, взяту в Hertz, наприклад в Італії, можна повернути в будь-якому іншому італійському місті. Коштуватиме це на 45 євро дорожче, незалежно від терміну. Seat Ibiza, узятий в Афінах на тиждень за 223 дол., якщо його здавати в Салоніках, подорожчає до 362 доларів. У Budget доведеться доплатити 68 євро до вартості.

Якщо повертати машину в іншій країні, ціни стають просто фантастичними. До того ж вони дуже залежать від такої неістотної, на перший погляд, деталі, як наявність аеропорту в місті повернення. Якщо доїхати від столиці Італії до Франкфурта і там залишити машину, ціна зросте на 116 євро. А якщо здати машину в Аахені, де аеропорту немає, доведеться викласти додатково аж 413 євро.

Компанія Eurocar допускає повернення автомашини в іншій країні лише за умови, що термін оренди — п’ять і більше днів. При цьому сума орендної плати зросте на 50—1500 євро. Усе залежить від класу автомобіля, відстані між країнами й наявності аеропорту в кінцевому пункті поїздки.

В Україні клієнт має вказати місце і час повернення автомобіля ще під час укладання контракту, а про всі зміни в графіку заздалегідь повідомляти по телефону. Машину і ключі від неї необхідно особисто вручити представникові фірми. Тож утекти від гангстерів у орендованій машині вам, схоже, не вдасться...