ПРОЕКТ «ДРУЖБА—АДРІЯ»: «УКРТРАНСНАФТА» ІНТЕГРУЄ СВОЇ ІНТЕРЕСИ З НАФТОТРАНСПОРТНИМИ ПАРТНЕРАМИ

На тлі невідворотності збройного протистояння США, Великобританії й Іраку так звана нафтова геополітика, передусім у Європі, дедалі більше набирає практичних обрисів. І найцікавіше, що цей конструктивний процес розвивається в інтересах не тільки європейців, а й американців. Принаймні в цьому впевнений спеціальний уповноважений України з питань Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) й одночасно голова правління ВАТ «Укртранснафта» Олександр Тодійчук: «Паралельна реалізація та часткове поєднання міжнародного інтеграційного проекту «Дружба—Адрія» дозволить, передусім, каспійській нафті вийти не тільки на європейський, а й на американський ринок».

У цьому контексті етапною подією можна назвати засідання координаційної робочої групи представників держав-учасниць Угоди про співробітництво в реалізації проекту інтеграції нафтопроводу «Дружба—Адрія», що відбулося 30—31 січня 2003 року.

Нагадаю, що Угоду про співробітництво в реалізації проекту інтеграції нафтопроводу «Дружба—Адрія» підписано 16 грудня 2002 року в Загребі (Хорватія). Термін угоди визначено в 10 років із можливістю пролонгації представниками всіх шести країн-учасниць: Росії, України, Білорусі, Хорватії, Словаччини й Угорщини.

Проект «Дружба—Адрія» передбачає створення експортного маршруту транспортування нафти з Російської Федерації та інших країн СНД на світові ринки, включаючи північноамериканський, через хорватський глибоководний порт Омішаль. Передбачається поетапне завантаження та збільшення існуючих трубопровідних потужностей цього нафтомаршруту. Його загальна довжина — понад три тисячі кілометрів. Впродовж усього маршруту буде встановлено єдиний тариф на транспортування тонни нафти на 100 км нафтопроводу — 0,64 дол. Тариф за перевалку тонни нафти в порту Омішаль передбачається встановити в 2,5 долара.

За результатами робочих консультацій, що відбулися 30—31 січня в київському офісі «Укртранснафти», підписано протокол координаційної робочої групи «Дружба—Адрія» та визначено концепції другого й третього етапів розвитку цього міжнародного проекту. З метою прискорення й оптимізації розвитку проекту сторони домовилися створити робочу групу для його реалізації. Протягом 2003 року планується провести п’ять її засідань. Перше має відбутися 12—14 лютого 2003 року в Будапешті (Угорщина).

У короткостроковому періоді передбачається збільшення нафтопотоку маршрутом «Дружба—Адрія» до 5 млн. тонн нафти на рік; у довгостроковому — збільшення нафтопотоку до 15 млн. тонн за рік. Правда, останній етап вимагатиме додаткових інвестицій у дуже солідних обсягах.

Ось що сказала стосовно реалізації проекту «Дружба—Адрія» президент хорватської Національної нафтотранспортної компанії «Янаф» Весна Трнокоп-Танта:

— Адріатичний нафтопровід побудовано 1972 року для забезпечення транспортування нафти на нафтопереробні заводи колишньої Югославії, Чехії, Словаччини й Угорщини. Цей нафтопровід будувався з розрахунком на щорічну перевалку 20 млн. тонн нафти.

Війна, що точилася на території колишньої Югославії, на жаль, перешкоджала нормальному функціонуванню нафтопроводу «Адрія», і протягом останніх кількох років ми працювали лише з 25-відсотковим завантаженням виробничих потужностей. Тож проект «Дружба—Адрія» для нас надзвичайно важливий. Для самого нафтопроводу «Адрія» він означає наповнення трубопроводу нафтою, а для Хорватії загалом — підвищення її політичної ваги в Східній і Центральній Європі.

Крім підвищення наших доходів від збільшення нафтотранзиту, цей міжнародний проект уможливлює зв’язок між нафтовими компаніями Росії та покупцями на Американському континенті, а нам дозволяє вірити, що ми є однією з важливих ланок в одному з найголовніших сполучних ланцюжків між Сходом і Заходом.

— Після підписання угоди щодо проекту «Дружба—Адрія» окремі російські ЗМІ стверджували, що термінал «Омішаль» і Ядранський нафтопровід почали інтегруватися в систему російського нафтоекспорту. Співзвучні оцінки висловлювали й деякі американські експерти. Наскільки це відповідає дійсності, на ваш погляд?

— Реалізацію цього міжнародного проекту передбачено в нашій Угоді про співробітництво і спільну діяльність із експорту російської нафти на світовий ринок, і сторони, що підписали цю міжурядову угоду, підтримали проект. Між іншим, підписуючи цей документ, сторони зобов’язалися використовувати вільні потужності своїх трубопровідних систем для того, щоб забезпечити транспортування російської та транзитної нафти інших країн СНД на світовий ринок.

Кожна з транспортних компаній і кожна зі сторін—учасниць проекту «Дружба—Адрія» підписала угоду і цим підтвердила, що надалі транспортуватиме необхідну кількість нафти для забезпечення потреб своїх нафтопереробних заводів і для інших НПЗ на цьому нафтотранспортному напрямку. Це означає, що ми не втрачаємо самостійності, і будь-які спекуляції з приводу нібито втраченої нафтотранспортної незалежності не витримують ніякої критики.

— Які можливості очолюваної вами компанії «Янаф» у використанні термінала «Омішаль» для перевалки, крім російської експортної суміші urals, інших сортів нафти, приміром, казахської?

— Нафтопровід «Адрія» побудовано, щоб транспортувати до 34 млн. тонн нафти на рік. А техніко-технологічний мінімум становить 20 млн. тонн нафти на рік.

Якщо йдеться про різні сорти нафти, ми на сьогоднішній день можемо забезпечити транспортування й перевантаження через порт Омішаль будь-яких сортів нафти.

— У зв’язку зі збільшенням навантаження на Босфор через нарощування транзиту нафтотанкерів зростає актуальність маршрутів в обхід цієї протоки. Декотрі експерти, зокрема на міжнародних конференціях, останнім часом називають маршрут Одеса—Броди—Ужгород—Омішаль із використанням можливостей проекту «Дружба—Адрія» першим байпасом для Босфора, спроможним транспортувати каспійську нафту. Як ви оцінюєте перспективу цього маршруту?

— Ми переконані, що відкриття будь-якого нового транспортного напрямку може принести тільки користь для всіх. Але потрібно подбати, щоб ці нові транспортні маршрути не суперечили одне одному. Нові проекти повинні, передусім, бути економічно виправданими та зберігати високий рівень екологічної захищеності. Крім того, при реалізації будь-якого нового транспортного проекту треба завчасно визначитися з ринком, на який цим маршрутом доставлятиметься нафта. Сподіваюся, учасникам міжнародного інтеграційного проекту «Дружба—Адрія» і ЄАНТК це вдасться.