Про «Криворіжсталь» і честь української Феміди

Поділитися
Коли розпочався судовий процес з приводу «Криворіжсталі», адвокати «Інвестиційно-металургійного союзу» пообіцяли створити своєрідну скарбничку ляпсусів для передачі в Європейський суд з прав людини...

Коли розпочався судовий процес з приводу «Криворіжсталі», адвокати «Інвестиційно-металургійного союзу» пообіцяли створити своєрідну скарбничку ляпсусів для передачі в Європейський суд з прав людини. Останні дні її, безсумнівно, поповнили.

21 липня Вищий господарський суд України відмовив консорціуму ІМС у задоволенні касаційної скарги на рішення Господарського й Апеляційного господарського судів Києва, котрі визнали приватизацію «Криворіжсталі» незаконною, залишивши в силі рішення згаданих судів у цій справі. Консорціум також просив Вищий господарський суд направити справу на повторний розгляд до Господарського суду Києва, але й це клопотання задоволене не було. Сергій Власенко, один із адвокатів ІМС, назвав це рішення суду політично упередженим. «Вчора прем’єр сказала, що повторна приватизація «Криворіжсталі» йде за планом. А суд план виконує», — заявив Власенко.

Засідання Вищого господарського суду 21 липня пройшло взагалі своєрідно, за відсутності захисників ІМС, оскільки, як повідомив «Інтерфаксу» один із них — адвокат Олексій Рєзніков, офіційного повідомлення про дату слухання справи вони не одержали. Суддя Олександр Удовиченко, коментуючи ці заяви, спробував обвинуватити адвокатів у створенні «штучного офсайду», заявивши, що ІМС несподівано змінив адресу, і навіть надав довідку «Укрпошти» про неможливість вручити повістку. Однак ці обвинувачення було відразу спростовано юристами консорціуму, які зазначили: всі попередні повістки суди направляли саме на справжню адресу.

Так чи інакше, розгляд справи за відсутності адвокатів відповідача — порушення досить грубе, і українському правосуддю в майбутньому воно може добряче аговкнутися. Хоча такі казуси почалися практично одночасно з початком післяреволюційної кампанії «повернемо народу вкрадене» — коли 27 січня 2005 року Печерський районний суд Києва своєю ухвалою заборонив ІМС відчужувати 93,02% акцій «Криворіжсталі» до винесення рішення за позовом юриста Ірини Назарової та депутата Верховної Ради Павла Ігнатенка, які вимагали визнати приватизацію підприємства незаконною. Чимало людей вже тоді зауважували, що за такою схемою можна визнати незаконною приватизацію будь-якого підприємства в Україні.

Далі — безпрецедентне рішення Кабміну: 16 лютого він скасував кілька документів, прийнятих попереднім урядом у 2003—2004 роках, які стосувалися підготовки «Криворіжсталі» до приватизації. А вже наступного дня Печерський районний суд Києва скасував своє рішення про визнання законного продажу 93,02% акцій «Криворіжсталі» консорціуму «ІМС», ухвалене 25 серпня 2004 року.

Суд мотивував прийняття цього рішення за позовом Назарової та Ігнатенка «з урахуванням нововиявлених обставин» — у зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року, котрий ухвалив, що громадяни України мають не тільки право, а й інтерес, який охороняється законом, брати участь у приватизації державного майна. Мотивування, слід зауважити, дуже спірне: Цивільно-процесуальний кодекс дозволяє вважати «нововиявленою обставиною» тільки те рішення Конституційного суду, яке визнавало б неконституційною норму закону, на підставі якої приймалося оспорюване рішення. Однак у своєму рішенні 1 грудня Конституційний суд дав лише тлумачення одного формулювання Кодексу, що приводу для перегляду справи по суті не давало.

Крім того, претензії Назарової зводилися до обмеження її особистих прав недотриманням норми про продаж частини акцій на відкритих торгах. Але ця норма фактично не застосовувалася і при продажу інших об’єктів групи «Г», приватизація яких мала проводитися за зовсім іншим механізмом, із залученням промислових інвесторів. Інакше кажучи, якщо цей почин буде підхоплено, скасовувати доведеться більш як 90% проведених в Україні приватизаційних конкурсів.

«Якщо вже держава сьогодні зацікавлена повернути у свою власність «Криворіжсталь», то нехай хоча б робить це правовими методами», — коментував у той час дії Ірини Назарової Сергій Власенко. Іронія адвоката була викликана «державницькою» риторикою позивачки, яка зовсім не відповідала її «приватновласницькій» позиції, заявленій у суді.

Утім, це «внутрішнє протиріччя» зберігається до сьогодні, що було підтверджено липневим діалогом між Власенком і Назаровою в прямому ефірі «5 каналу»...

Вже після початку судової епопеї два акціонери ВАТ «Криворіжсталь» звернулися до Печерського райсуду із позовом про захист своїх прав на володіння акціями підприємства. Вони стверджували, що коли буде задоволено позов Павла Ігнатенка й Ірини Назарової, котрі вимагали скасувати рішення про випуск акцій металургійного комбінату, вони втратять цінні папери, придбані під час пільгової підписки. «П.Ігнатенко і І.Назарова жодного дня не працювали на заводі і навіть не є акціонерами ВАТ «Криворіжсталь», тоді як працівники підприємства заслужили право на володіння акціями своєю працею», — говорилося в позові. А вже згадане скасування Кабміном ухвалених раніше рішень про узгодження плану розміщення акцій ВАТ «Криворіжсталь», на думку заявників, ставило під сумнів і результати пільгової підписки на акції, в якій брали участь працівники заводу.

Однак позов цих акціонерів суд не задовольнив. Що дало адвокатам зайвий привід для закидів у застосуванні «подвійних стандартів». Ті ж претензії вони змушені висувати й зараз.

Напередодні винесення Апеляційним господарським судом свого вердикту Власенко виступав на телебаченні і досить впевнено прогнозував майбутнє: «У мене складається враження, що суд прийме абсурдне рішення і задовольнить апеляційну скаргу Назарової, попри те, що два тижні тому в абсолютно такій же скарзі, за тими ж обставинами і тим же самим рішенням нам, консорціуму «ІМС», відмовили, заявивши, що такі рішення оскарженню взагалі не підлягають».

Досить легко передбачити й те, як реагуватимуть на таку практику українського судочинства неупереджені спостерігачі (у тому ж Євросуді). Втім, наступного дня на тому ж телеканалі міністр юстиції Роман Зварич, погодившись у цілому з винесеними судовими рішеннями, пообіцяв, що у разі розгляду справи в Страсбурзі його відомство буде цілком здатне відстояти честь української Феміди. Щоправда, чи вдасться довести відсутність «політичної складової» в її діяльності — запитання риторичне.

Виконавчу владу юристи вже неодноразово публічно звинувачували в тиску на суд. Цікаво, на чому зараз грунтується впевненість Зварича в тому, що «все під контролем»? Адже ще в квітні сам міністр юстиції бив на сполох і благав Тимошенко не висловлюватися в справі «Криворіжсталі», бо й без її висловлювань ситуація із захистом честі українського правосуддя в Євросуді була вкрай невеселою.

Схоже, що разом із цим Юлія Тимошенко має намір внести нововведення й у практику виконання вироків. Так, не встиг ще зберігач акцій АТ «Криворіжсталь» — «ІНГ Банк Україна» переказати за розпорядженням виконавчої служби Мін’юсту акції на рахунок Фонду держмайна, як прем’єрка заявила, що гроші покупцю... не повернуть. «Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» зможе отримати кошти, сплачені ним улітку 2004 року за 93,02% акцій ВАТ «Криворіжсталь», повернутих днями державі за рішенням суду, тільки після нової приватизації цього підприємства», — повідомила Тимошенко.

Однак коли буде продано комбінат і скільки за нього вдасться виручити, зараз не може сказати ніхто. І хоча Юлія Тимошенко уже встигла заявити, що планує одержати за КГМК «мінімум 10—12 млрд. гривень», ця ціна (як і 15 млрд. грн., заявлені в ході передвиборної полеміки) виглядає малореальною. Торішні пропозиції «скривджених претендентів» були значно скромнішими. LNM (Лакшмі Міттал) готовий був сплатити за криворіжсталівський пакет 1,5 млрд. дол., а «Cеверсталь» (Олексій Мордашов) — 1,2 млрд. Скільки вони будуть готові запропонувати тепер, після погіршення світової сталеливарної кон’юнктури і при практично безвихідному становищі українського уряду, — невідомо.

Потенційні покупці — не наївні «багатенькі буратіно», а досвідчені вовки міжнародних масштабів. І якщо Лакшмі Міттал каже про готовність заплатити 2,7 млрд., то він має на увазі не гроші, сплачені до скарбниці, а суму інвестицій. Державі дістанеться лише певна частина цієї суми, а основні гроші покупець «вкладе у виробництво» — тобто просто перекладе з однієї кишені в іншу. Як працює Міттал і наскільки він любить переплачувати, уже знає сусідня Польща...

До речі, немає остаточної ясності й у тому, скільки саме акцій держава має намір продати, а скільки — залишити собі. Поки що зі слів прем’єра відомо: буде продано «контрольний» пакет і не більше. У цьому разі незрозуміло, чи вистачить узагалі грошей Кабміну, аби хоча б розплатитися з ІМС? Заступник голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету Валерій Асадчев у цьому сумнівається: «По «Криворіжсталі» залишилася як мінімум одна невирішена проблема — сума, яку необхідно буде повернути її нинішнім власникам. Очевидно, що при її визначенні виникнуть суперечки. Проте це за умови, що всі судові інстанції, включаючи Європейський суд, остаточно визначать наступного власника».

До речі, одним Євросудом справа навряд чи обмежиться. Дуже ймовірно, що частину розповсюджених за пільговою підпискою акцій продано за кордон. А отже, будь-які дії, що обмежують права цих акціонерів, можуть бути оскаржені в суді Стокгольма чи Лондона. І доводити обгрунтованість своїх дій Україні доведеться там. Навряд чи досвід «печерського правосуддя» допоможе. Радше навпаки.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі