ПРО ЕНЕРГЕТИКУ І ТРОХИ ПРО ГРУ... - Економіка - dt.ua

ПРО ЕНЕРГЕТИКУ І ТРОХИ ПРО ГРУ...

19 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 19 липня-26 липня

Футбол — велика гра, і щоб переконатися в цьому, не обов’язково було дивитися минулий чемпіонат світу...

Футбол — велика гра, і щоб переконатися в цьому, не обов’язково було дивитися минулий чемпіонат світу. Цілком досить вивчення прізвищ президентів, голів рад директорів і просто друзів та спонсорів різноманітних футбольних клубів. Футбол — це енергія. Не випадково футболісти так люблять енергетику й усе, що вона приносить.

Коли в Україні говорять про Григорія Суркіса або Рината Ахметова — йдеться про Гру. А хіба тільки вони? Футбол люблять й Ігор Коломойський, і Едуард Шифрін, і Петро Диминський, і навіть Олександр Омельченко...

Все одно — електроенергія чи газ, нафта чи бензин. Незабаром кількість щиро захоплених цим дійством, тобто Грою, зросте ще більше.

«Сум»чатий реєстр

Навіть чемпіонат світу не зміг відволікти людей від головного — бліц-кампанії, що тривала в ці спекотні дні, з відбирання приватизованих обленерго в групи Костянтина Григоришина. За два місяці відкритої атаки нападники домоглися помітних успіхів. Пресинг здійснювався по всьому полю.

У червні найяскравіші події розгорталися навколо «Сумиобленерго». Основним гаслом нападаючих було — «Нам можна все». І вони з поставленим завданням справилися. Напередодні дня Конституції країна ще раз переконалася в невеличких особливостях української юриспруденції. Та так, що в бізнесі всі трохи здригнулися. Всім чітко й ясно показали, як у них відбиратимуть власність. Без особливої різниці, йдеться про ІСД чи про «Інтерпайп».

Щодо «Сумиобленерго» це виглядало так. Для проведення зборів акціонерів необхідно вирішити питання з реєстратором — той у «Сумиобленерго» був, як і будь-якого поважного українського підприємства, дружній, він же кишеньковий і т.д. На це слід було звернути увагу. І звернули. Реєстратора відпресували так, що бідолашний і слова вимовити не встиг. Збори акціонерів намічалися на 27 червня. Але вже за два тижні до цього представники податкової міліції ретельно вилучали документи в ТОВ «Об’єднаний фондовий реєстратор».

Формально обшукові передували кілька запитів ДПАУ щодо надання інформації про всіх акціонерів «Сумиобленерго». За версією юристів, які ведуть справу реєстратора в суді, ОФР устиг відповісти за всіма, крім одного, відповідь на нього обіцяв надіслати до ДПА за десять днів, через великий обсяг необхідної інформації. Проте ніхто нічого чекати не став, і вже наступного дня до реєстратора завітали високі гості. Обшук санкціонувала прокуратура Сумської області, а очолив його слідчий з особливо важливих справ податкової міліції ДПА Сумської області.

Усього за даними ДПАУ, дбайливо скинутими в пресу, «добровільно було вилучено 30 папок і швидкозшивачів коричневого, білого, жовтого і чорного кольорів, один системний блок, дискети та CD». Окрім того, ще вісім системних блоків вилучили примусово.

Фактично було вилучено всі реєстри акціонерів не лише «Сумиобленерго», але і заразом Полтавської, Чернігівської, Львівської, Прикарпатської енергорозподільчих компаній й інших активів групи. Тепер при потребі на будь-якому з цих об’єктів у руках атакуючих «вирине» відносно свіжий реєстр, що дозволяє провести збори. Не кажучи вже про чудову можливість не лише оцінити, хто і чим володіє, але й організувати, де треба, прицільну скупку акцій у дрібних акціонерів.

Скривджений реєстратор направив заяву в Генеральну прокуратуру України з викладом порушень, але це був уже біг за поїздом, що відходить, — кого це могло схвилювати? Заява реєстратора, що без вилученої документації та комп’ютерів зі спеціальним програмним забезпеченням і базами даних він працювати не зможе, зовсім не збентежила нове керівництво Сумського обленерго. Навпаки, саме на цьому воно і побудувало свою лінію поведінки. Заразом знецінювалося рішення одного з судів, що забороняв видавати новому керівництву дані про акціонерів.

Загалом, усе було майже добре. А щоб стало зовсім чудово, за два дні до зборів Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку України ухвалює чудове рішення. Дії наших силових служб були справедливо прирівняні до тайфуну, і комісія визнає реєстр «Сумиобленерго» «втраченим і таким, що не підлягає відновленню». І щоб запобігти жахливому нещастю, яке виникло через рейд сумських податківців, на період проведення зборів новим реєстратором ВАТ «Сумиобленерго» призначається компанія ТОВ «Облбудм-реєстр». Саме вона веде реєстри акціонерів обленерго, що належать тепер нідерландській дочці словацької енергокомпанії VSE (Vychodoslovenska energetika a.s.), представники якої активно брали участь у конфлікті.

Якщо перекласти те, що сталося з юридичної мови на менш літературну і зрозумілішу, це називається «підстава». Реєстр перейшов від дружнього Григоришину реєстратора до реєстратора словаків.

У результаті збори відбулися, і їх вів «Облбудм-реєстр», що загадковим чином уже мав усе необхідне. Загалом, людям показали, що головне — це гарні друзі, ну і юристи, звісно. А вони в нового керівництва чудові. Найвищий авторитет і кваліфікацію юридичної фірми «БіАйЕм» навряд чи хто зважиться оспорювати. Особливо тепер. І введення до нового складу наглядової ради «Сумиобленерго» її президента Юрія Ромазанова — крок безперечно правильний.

До виборів 1998 року «БіАйЕм» очолював інший відомий юрист — Віктор Медведчук. І хоча, ставши депутатом, він відійшов від оперативного керівництва компанією, успіхи улюбленого дітища йому будуть поза всяким сумнівом приємні. Нехай навіть чисто по-людськи...

Після зборів усе стало гранично ясно: тих, хто проти нас, зітремо на порох. Що загалом і робилося.

З головами правлінь почалася «виховна» робота. Звісно, не всіх довелося саджати на три дні за грати, як у Львові. Але «політику держави на даному історичному етапі» роз’яснили чітко. Треба віддати належне: на місцях урок опанували. Люди почали переходити до нових господарів.

Взагалі треба відзначити, що сторонам вистачило розуму не дуже сильно втягувати в конфлікт менеджмент компаній, що дозволило зберегти діючі команди. Наприкінці червня стало зрозумілим, що в «Кіровоградобленерго» контроль повністю перейшов до словаків. Його колишній голова правління Володимир Чернявський тепер працює в «Полтаваобленерго». Вже «залагоджено» всі питання у «Львів-» і «Чернігівобленерго». У Чернігові методи переконання справили на присутніх сильне враження...

Щоправда, одержати абсолютно все нападникам не вдасться. Минулого тижня стало відомо про завершення переговорів Костянтина Григоришина і голови наглядової ради та співвласника Приватбанку Ігоря Коломойського про продаж великих пакетів Запорізького і Стахановського феросплавного заводів. Приватбанк давно хотів отримати контроль на одному з феросплавних заводів. Тим паче, що його взаємини з «Інтерпайпом» на Нікопольському ФЗ тепер, м’яко кажучи, «непрості». І от нині мрія нарешті здійснилася. Вже заявлено, що консорціум «Металургія» продасть 48% акцій ЗФЗ. Втім, глибина приватизації там 100%, тож говорити про повний контроль над підприємством поки зарано.

На ЗФЗ залишаються і частки офшорок нинішніх «загарбників». Тому зміна власника відбуватиметься на тлі перевірки Запорізького управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). Саме тепер воно інтенсивно перевіряє ЗФЗ, «Дніпроспецсталь» та «Запоріжобленерго». Причому мотив перевірки досить своєрідний — заява двох офшорок, Fullway і Punchel Investments LTD. Їх чимось тяжко скривдили, і вони залучили до розгляду силові структури. На «Дніпроспецсталі» Григоришину доведеться відбиватися самостійно, у «Запоріжобленерго» воювати вже пізно, а от конфлікт на ЗФЗ у спадщину дістанеться Приватбанкові. Очевидно, що з колишніми партнерами Григоришина мають бути веселі переговори про розподіл повноважень та фінансових потоків.

Звісно, за бажання і Приватбанк можна теж «вишикувати», але після цього говорити про бізнес з великих українських бізнес-груп залишиться хіба що з ІСД та «Інтерпайпом», що суперечить системі сформованих у країні кланових стримувань і противаг.

За склом-4. Тепер ти на війні...

Стрімкий вхід на ринок наших «стратегічно-словацьких» друзів природним чином збурює цікавість — хто вони... Пригадується, не один рік знадобився, перш ніж на світло вийшли прізвища тих же Григоришина, Коломойського, Боголюбова, Шифрина як реальних власників. На щастя, наші нові друзі не змусили українців довго потерпати від невідомості.

Вже 14 березня ц.р. Україна отримала чітке документальне підтвердження, що за спинами словаків проглядають контури ще одного футбольного клубу — московського ЦСКА. Цього дня наш Фонд держмайна й уклав тристоронній договір № 285 про переведення боргу з VSE та її дочірньої компанії VSE Energy International N.V. Генеральним директором цієї зареєстрованої в Нідерландах фірми є Олександр Гарез. Він же представляє в Москві компанію Blue Castle, що володіє 49% акцій ЗАТ ПФК ЦСКА.

Втім, пан Гарез — фігура саме представницька. Реальні переговори в процесі купівлі цих чотирьох енергокомпаній провадив у Кабміні та НКРЕ голова ради директорів ЦСКА Олександр Бабаков. Саме його в Україні й сприймали як реального власника. Щоправда, тоді його також представляли як словака...

За іронією долі, ключові умови конкурсів погоджувалися ще за Ющенка, і тоді Віктор Андрійович йшов на великі поступки новим покупцям. При цьому заледве не головною метою було «зробити прикрість Суркісові». Рік по тому можна побачити, що вийшло в результаті: сумнівно, що нинішній енергоперерозподіл створює Григорієві Михайловичу великі проблеми.

Що стосується VSE Energy, то це спеціально створена компанія, 91% акцій начебто б належить VSE, 5% — Alkahn Power Company і 4% — делаверській офшорці Ukrainian Energy Partners (UEP) — пам’ятаєте таку по «Одесаобленерго»? Крім того, пан Гарез має честь за дорученням (британської фірми Sandos) очолювати ще й UEP. Буває й така робота.

Між іншим, судячи з нового договору, VSE Energy має право продати майже 41% своїх акцій кому завгодно будь-коли. Єдине обмеження — це те, що мінімум до 15 березня 2004 року пакет VSE у її статутному фонді має становити 50%+1 акція.

Невідомо, продали інші чи ні, однак на зборах акціонерів «Житомиробленерго», що відбулися 5 липня, після трьох відстрочок, акціонери, які представляли раніше VSE, бадьоро реєструвалися вже як представники британської компанії Gilson Investments. Цей чудовий офшор раніше вже світився в реєстрах облгазів, але найцікавішим є його присутність серед акціонерів Української інноваційної-фінансової компанії (УІФК). Серед активів УІФК — не тільки контрольний пакет київського «Прем’єр-Паласу», але й чималий пакет Першого інвестиційного банку. Наглядову раду цього банку очолив Олександр Притика, нинішній керівник «Українських поліметалів». Саме в цей банк словаки і перевели тепер рахунки своїх обленерго. Що, загалом, недивно, адже вони сусіди, та й власником будинку, де сидять і словаки, і банк, і «Укрполіметали», є все та ж УІФК.

Якщо пригадати, як хоробро в 2001 році «Поліметали» продали держпакети своїх ГЗК, то досвід Олександра Притики в пошуку нових інвесторів досить солідний. До речі, про ГЗК. Два з тих пакетів тоді продали структурам, близьким до пана Пінчука. А от доля 25% акцій Полтавського ГЗК довго була незрозумілою, що дуже вже нервувало його нинішніх власників. Але, схоже, тепер прояснилося, хто ж угатив близько 30 млн. дол. за приблизно 40-відсотковий пакет...

Гра в монопольку

Що стосується обленерго, то минулого року акції чотирьох енергокомпаній обійшлися словакам на конкурсі в 93 млн. дол. Звідкіля акціонери ЦСКА взяли гроші на такі масштабні вливання в українську енергетику — питання, звісно, цікаве. Так звана «лужниковська» версія офіційно і категорично спростовується клубом. На жаль, жодної іншої, нехай навіть менш популярної, так і не з’явилося. А називати джерела коштів невідомими якось уже ніяково.

Втім, можна припустити, що ці джерела добре перевірили як російська ФСБ, такі Міноборони Росії. Нові акціонери в цього футбольного клубу з’явилися на початку минулого року. До цього спорткомплекс кілька років контролювали чеченці. Зрештою їх «дотисли». З лютого 2001-го ЦСКА вже керують наші нові знайомі. Їх у зв’язках з Чечнею, природно, ніхто не звинувачує. Зате знайомство з Михайлом Касьяновим та Олександром Волошиним виявиться зовсім не зайвим і в Україні. А от, скажімо, про знайомство з Лужковим у Києві краще не згадувати.

Зараз новим інвесторам обленерго показують можливості їхньої групи підтримки. Заодно ненав’язливо нагадуючи, що трапиться і з ними в разі можливих непорозумінь.

Хоча люди, що прийшли в Україну, не нервові, надійні. Тут вони всерйоз і надовго. Тим більше що в Москві їхні позиції останнім часом похитнулися. А в Україні можна поєднати приємне з корисним — і новий ринок одержати, і державі (російській) не на збиток. Та й Україна одержить щось корисне — ті ж реконструйовані готелі «Ореанда» і «Прем’єр-Палас».

Сліди офшорів нової групи власників чітко проглядаються в «Криворіжгазі», «Дніпрогазі», «Харківміськгазі», «Донецькміськгазі». Наразі, як мінімум, у Дніпропетровську і Харкові контроль уже встановлено. Реєстр цих компаній передано «Облбудм-реєстру», також, утім, як і поки державного «Харківобленерго».

Проте в медалі завжди є зворотний бік. Після 25 червня на українському ринку юридичні засоби захисту акціонерів сильно девальвувалися. Не секрет, що в більшості наших компаній статутний фонд розподілено між кількома акціонерами. Юридичними власниками виступають офшорні компанії. Звідси і взялися ті 356 офшорок, що їх ДПАУ виявила при перевірці металургів і хіміків. Але реальний «розпил» грошових потоків часто не збігається з розміром пакета акцій. Тож, у принципі, приводів для перерозподілу достатньо. Раніше ними якось складніше було скористатися — реєстратори, необхідність зібрати 60% акцій для кворуму, рішення судів різних інстанцій тощо. В разі конфлікту сторони хоч-не-хоч змушені були брикатися в судах (дружніх і не дуже), загалом якось домовлятися.

Але прецедент із силовим відстороненням реєстратора створює ситуацію, за якої можна «порвати» будь-який бізнес. Будь-який...

Представники адміністрації Президента вже заявили: те, що відбувається, їх не стосується. Проте коли припустити, що хлопці доведуть справу до кінця, виникне цікава ситуація. Після відбору в Григоришина управління всіма п’ятьма приватизованими обленерго (де частка держави нижче 50%) виникне ма-аленький такий холдинг з десятка обленерго. Річне споживання електроенергії становитиме в ньому — навіть без урахування «Харків-» і «Тернопільобленерго» — приблизно 27 млрд. кВт·годин, що в півтора рази більше, ніж у «Донецькобленерго», і відсотків на 12 — більше, ніж у «Дніпробленерго». Це помітно перевищує встановлений Антимонопольним комітетом критичний поріг для однієї бізнес-групи на Енергоринку (15% від загального обсягу продажу). Вже нині доплюсувавши до чотирьох куплених на конкурсах компаній ще й «Сумиобленерго», «Одесаобленерго», «словацька» група має до 12% продажу оптового ринку електроенергії. Але ж іще не вечір.

Тобто, як не прикро, з огляду на явну симпатію високих посадових осіб до «поглиначів», а Антимонопольному комітету доведеться реагувати, з’ясовуючи для початку ті ж взаємини контролю.

Минулого разу, дійшовши до пункту «Фінансова підтримка надається Українським енергетичним партнерством (м. Вільмігтон, Делавер, США) і умови надання фінансової підтримки не допускають переходу контролю господарської діяльності зазначених обленерго від компанії VSE до третіх осіб», АМК заспокоївся. Але, як з’ясувалося, цей пункт не виключає продажу майже половини акцій на сторону.

Тепер доведеться копати глибше. Хоча б тому, що група, яка зайшла на ринок, за розмірами вже нині порівнянна, скажімо, з ІСД, і непогано було б з’ясувати її наміри на майбутнє. До того ж було б перебільшенням сказати, що донеччани приходові «словаків» бурхливо радіють. Вони саме почали розширюватися, і новий учасник великої гри їм взагалі ні до чого. Та ще й з такими преференціями. Очевидно, вони постараються вплинути на хід подій. Не виключено, що руку допомоги протягне й Віктор Пінчук. Як завжди, з посмішкою і цілком безкорисливо.

Взагалі, попри зовні розгром, чутки про передчасну бізнесову смерть Григоришина можуть виявитися перебільшеними. Інша річ, що втрати в будь-якому разі будуть серйозними. Теоретично на обстановку може сильно вплинути і продаж держпакетів у п’ятьох обленерго, що намічається до кінця року. Якщо, звісно, він відбудеться досить чесно.

Але, в кожному разі, держава буде відмиватися від цієї історії років зо п’ять. Справа не в інвесткліматі — серйозно погіршити наші рейтинги практично неможливо. Просто нинішнє, безпрецедентне за своїми масштабами, поглинання — далеко не останнє. От нещодавно пройшла непереконливо спростована інформація про продаж «Запоріжсталі», тривають переговори з приводу Алчевського меткомбінату. І від того, чи вважають учасники державу гарантом законності чи великим шахраєм, що змінює правила гри протягом матчу, залежить дуже багато...

Це як у футболі. Суддя може призначити несправедливий пенальті. Але йому не можна пиляти ворота. Тим паче що в шубі це робити доволі жарко.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво