ПРО «ДЕШЕВУ РИБКУ» ТА ДІЛОВУ РЕПУТАЦІЮ

У наш час роботу будь-якого банку, державного закладу, корпорації неможливо уявити без використання корпоративної інформаційної мережі, баз даних. Природно, попит породжує пропозицію, і на ринку з’являється дедалі більше компаній, які тією чи іншою мірою пропонують послуги зі встановлення й обслуговування інформаційних систем. Проте ринок інформаційних технологій в Україні вже практично сформувався: найбільші компанії в цій галузі працюють вісім і більше років. Як правило, вони прагнуть, щоб замовник, заплативши гроші, отримував повний комплекс послуг, у тому числі не лише постачання і встановлення устаткування та програмного забезпечення, а й навчання персоналу, високоякісне гарантійне і післягарантійне обслуговування, консультаційну підтримку. За таких обставин замовник сам прагне продовжувати роботу саме з цією компанією, знаючи, що вона його не підведе і в майбутньому.

Що ж залишається молодим компаніям, які щойно виникли, які лише виходять на практично вже сформований і гостроконкурентний ринок? Прагнучи зайняти на ньому свою нішу, вони часто роблять не завжди коректні кроки, покликані знизити ціну послуг і продукції.

Часто можна стати свідком, як фірма, існуючи на ринку рік-два, декларує гарантійне обслуговування на термін, скажімо, п’ять років. Де ж гарантія, що через п’ять років вона зможе забезпечити обіцяне? І чи існуватиме вона взагалі?

Так, запропоноване устаткування значно дешевше, ніж у великих компаніях. Проте зниження ціни відбувається за рахунок супроводу, навчання тощо. На жаль, наш менталітет сприяє тому, що, забувши відоме українське прислів’я про дешеву рибку, чимало клієнтів «ведеться» на дешеву пропозицію, не задумуючись, що робитимуть із «залізом», якщо щось зламається.

Ще одна проблема також пов’язана з досить агресивною діяльністю молодих компаній. Чимало провідних світових постачальників техніки і програмного забезпечення, прагнучи охопити якнайбільше сегментів ринку в Україні, як перспективному регіоні, оголошують партнерські статуси не лише перевіреним і надійним компаніям, а й просто бажаючим цей статус отримати. Знову виникає ситуація, коли невеличка фірмочка продає техніку серйозного бренда, а забезпечити грамотну підтримку не в змозі. Відтак підривається довіра споживача до цієї техніки.

Ну і, нарешті, третя проблема — не дуже сумлінна чи взагалі несумлінна реклама, що, на жаль, трапляється дедалі частіше. Приміром, у рекламі вказується, що комп’ютери фірми такої-то мають такий-то сертифікат, відповідають такому-то стандарту, і при цьому замовчується, що сертифікат виданий на конкретну модель, яка має певний обсяг пам’яті, тактову частоту процесора тощо. Під один гребінець приводиться вся лінійка виробів цієї торговельної марки, що, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

Відразу зроблю застереження: звісно ж, не можна звинувачувати всі молоді компанії в такому способі ведення бізнесу. Чимало їх, хоч і віднедавна працюють на ринку, розуміють, наскільки важливо не просто продати товар, а й забезпечити тривалу підтримку. Однак трапляться й такі, які в гонитві за швидким прибутком виставляють демпінгові ціни, залишаючи потім споживача напризволяще.

Найдорожче у фірми — це репутація, в чому ми вже неодноразово переконувалися за багато років роботи на ринку. Зате тепер можемо пишатися і власним ім’ям, і власними досягненнями. Напевно, тому з нами працюють найбільші банки, корпорації та державні установи.