ПРИВАТИЗАЦІЯ «УКРРУДПРОМУ»: ХТОСЬ ВТРАЧАЄ, ХТОСЬ ЗНАХОДИТЬ

Тема майбутньої приватизації державної акціонерної компанії «Укррудпром» сьогодні дуже популярна: пишуть і говорять про це багато й по-різному. Хтось уже зараз схильний розглядати підготовку до приватизації найбільшої гірничодобувної компанії України як багатосерійну епопею з безліччю головних героїв і дійових осіб, хтось навіть як трагіфарс, оскільки переконаний: власники в ГЗК уже є, і вони свого не віддадуть, а місто Кривий Ріг, де, власне, і розташовано багато гірничо-збагачувальних комбінатів, так і залишиться віч-на-віч із своїми проблемами — екологічними й соціальними.

Є, певна річ, безліч інших думок, одна цілком може претендувати на «істину в останній інстанції». Під час недавнього виїзного засідання комітету з питань промислової політики й підприємництва Верховної Ради в Кривому Розі голова комітету Юрій Єхануров заявив, що з приватизацією ДАК «Укррудпром» поспішати не можна, і перш ніж ухвалити відповідне рішення можливість висловитися повинні одержати всі зацікавлені та причетні до справи сторони. А також запевнив, що право голосу в обговоренні має і Кривий Ріг в особі міського голови, обраних у криворізьких округах народних депутатів, і цей голос буде почуто.

Проте, як підкреслив Юрій Іванович, уже сьогодні ясно, що остаточне рішення про приватизацію «Укррудпрому» буде компромісним, і хтось залишиться ним задоволений, а хтось — ні. Але комітет ВР докладе всіх зусиль для того, щоб без відповідного закону приватизація «Укррудпрому» відбутися не могла: «Ми не дозволимо жодній групі реалізувати тут свої інтереси».

А загалом виїзне засідання профільного комітету ВР у Кривому Розі було солідним за своїм представництвом. Крім народних депутатів, в ньому брали участь представники десяти різних міністерств і відомств, зокрема Мінпромполітики, Мінекономіки й із питань європейської інтеграції, Міністерства екології та природних ресурсів, Антимонопольного комітету, Фонду держмайна України, Служби безпеки України, Держкомітету з нагляду за охороною праці, а також адміністрація міста, керівники великих промислових підприємств Кривбасу.

Зібрання планувало обговорити проблеми гірничодобувних підприємств Кривбасу, а також запропонований народним депутатом Володимиром Мовчаном проект Закону України «Про особливості приватизації ДАК «Укррудпром».

Міський голова Юрій Любоненко наголосив на тому, що кожен із ГЗК, що входять до складу холдингу, є містотворним і (це ще важливіше) бюджетотворним підприємством.

— «Укррудпром» можна приватизувати тільки після того, як буде ухвалено відповідний закон, — сказав міський голова. — А законопроект, який буде винесено на обговорення Верховної Ради, повинен зобов’язати нових власників підприємств вирішувати передусім соціальні й екологічні питання. Не нашкодь — ось про що неодмінно треба пам’ятати, роблячи кроки на шляху до приватизації холдингу.

У принципі, тривоги й побоювання зрозумілі: Кривий Ріг — місто, що має найбільші екологічні проблеми в Україні. Є низка надзвичайно гострих соціальних питань, безпосередньо пов’язаних із техногенним впливом на середовище проживання: через провалювання й підтоплення грунту потребують відселення з небезпечних зон сотні родин, зростає захворюваність, приміром, рік у рік збільшується кількість слабуючих на туберкульоз, рак легенів, інших органів.

Голова правління ДАК «Укррудпром» Валерій Колосов такої ж думки: «З приватизацією не слід поспішати». У своїй великій доповіді він розповів про сьогодення криворізьких підприємств компанії, докладно зупинився на їхніх проблемах.

Криворізьке родовище залізних руд експлуатується понад 100 років, за цей період видобуто 4,5 млрд. тонн руди, і сьогодні балансовий запас на діючих підприємствах становить 8,6 млрд. тонн, із яких лише 370 млн. тонн — природно багаті, решта — бідні залізисті кварцити, що потребують збагачення. Місто розташовано вздовж родовища, й це обумовлює високий ступінь впливу промзон на міську інфраструктуру. Гірничими роботами вже сьогодні порушено понад 30 тис. гектарів земель, зокрема понад 1000 га — це зона провалювання й руйнування, підземні пустоти, під якими перевищують 40 тис. кубічних метрів. Через відкачування води з підземних виробок і формування відвалів при відкритих гірських роботах порушено природний гідрогеологічний режим регіону до глибин понад 1 км. Унаслідок цього підтоплено понад 9 тис. гектарів міських територій, виникають зсуви, провали, руйнуються фундаменти будинків і промислових споруд. «Під Кривим Рогом» утворилася смуга кар’єрних виробок і підземні пустоти довжиною понад 100 км, шириною до 3 км і глибиною понад 1300 метрів. А вздовж цієї смуги — відвали порожніх порід, хвостосховища, заввишки понад 100 метрів...

Як бачите, картина, намальована Валерієм Колосовим, чудово підходить для зйомок фільмів жахів Стівена Спілберга. Залишається тільки дивуватися — як тут досі люди живуть? І який інвестор спокуситься такими «багатствами», якщо його зобов’язати розгрібати створювані понад сто років завали?

Власне, про нинішніх господарів підприємств цієї державної акціонерної компанії, про те, кому було передано в управління контрольні пакети ГЗК, пан Колосов практично нічого не сказав. Чи ефективно вони господарюють, як розв’язують соціальні й екологічні проблеми — залишилося за кадром обговорення. Хоча саме нинішнім управлінцям, за проектом закону про приватизацію «Укррудпрому», запропонованим народним депутатом України Володимиром Мовчаном, і збираються віддати перевагу.

Сам автор, презентуючи свій законопроект, зокрема, констатував:

— Компанія «Укррудпром» народжувалася в муках, але тоді багато важливих моментів не було враховано. Цього разу треба не повторити помилок минулого.

А приватизувати «Укррудпром» колишній голова правління ЦГЗК Мовчан пропонує так: «Для збереження спокою треба продати пакети акцій тим, хто вже має 25% і більше акцій підприємств, а 25% залишити в ДАК «Укррудпром». А власників зобов’язати платити фіксований відсоток від реалізації» — треба розуміти — для виконання екологічних і соціальних програм у місті.

Узаконити, що «скількись центів із кожної тонни видобутої руди» власники підприємств «Укррудпрому» віддаватимуть місту, пропонували й інші промовці.

Директор науково-дослідного гірничорудного інституту Віктор Близнюков був категоричний, висловлюючи особисту думку щодо приватизації «Укррудпрому»:

— Необхідно привести гірські роботи на приватизованих підприємствах у стан, що відповідає вимогам нормативних документів з експлуатації родовищ. Йдеться про відставання розкривних робіт. Руда видобувається з уже підготовлених горизонтів, а готування нових виробок не ведеться. Заборгованість за виїмкою так званих пустих порід уже досягла річного обсягу. Тож сьогодні можна закрити будь-яке гірничодобувне підприємство компанії. Надра, що є власністю держави і які, відповідно до Конституції, не можна приватизувати, у Кривбасі можуть довести до такого стану, що вони виявляться просто занедбаними! А поруч побудувати нові гірничодобувні підприємства буде вже неможливо. Тому я проти приватизації «Укррудпрому».

Але якщо це питання вирішене і тепер ми обговорюємо, як краще приватизацію провести, то, передусім, потрібна спеціальна законодавча база: із приватизації, експлуатації, контролю над експлуатацією та про відповідальність керівників підприємств і їхніх власників за раціональне, довгострокове й економічно вигідне використання надр. Крім інших необхідно буде виконати таку умову. До початку приватизації діючі підприємства зобов’язані погасити кредиторську заборгованість, оскільки нові власники цього ніколи не зроблять. (Сьогодні в більшості підприємств «Укррудпрому» кредиторка становить 30—40% від річного обсягу виробництва. А в деяких і 120%! Навіть у найкращого з підприємств компанії — Інгулецького ГЗК — різниця між кредиторською та дебіторською заборгованістю становить 15% від річного обсягу продукції. — О.М.) Треба також заздалегідь обумовити, що власники підприємств не зупинять виробництво, коли буде вичерпано запаси багатих руд...

— Фонд держмайна констатує, що на сьогоднішній день у державі поки що немає єдиної позиції про доцільність і механізми приватизації ДАК «Укррудпром», — сказав у своєму виступі заступник голови ФДМ України Дмитро Парфененко. — Ми чудово розуміємо, що підприємства, які входять до складу «Укррудпрому», потребують інвестицій, чого держава дати їм не може. Ми розуміємо, що на цих підприємствах нагромадилася безліч проблем економічного, екологічного й соціального характеру, які держава також самостійно розв’язати не в змозі. Водночас, із погляду завдань Фонду держмайна, законом України про держбюджет передбачено, що за рахунок реалізації держмайна треба забезпечити надходження в бюджет у розмірі понад 2 млрд. грн. Перелік об’єктів, що підлягають приватизації, затверджено Кабінетом міністрів України. І в нього входить ДАК «Укррудпром».

Ось і виходить, що приватизувати, очевидно, й не можна, не готові ще, але план надходжень у бюджет треба виконувати...

— Тобто, приватизація «Укррудпрому» повинна початися вже нинішнього року, — продовжив Д.Парфененко. — Усі три запропоновані варіанти продажу компанії мають слабкі сторони. Приватизація цілісним комплексом, як і другий варіант, за яким у держави залишиться контрольний пакет акцій, неодмінно наштовхнуться на обмеження антимонопольного законодавства. Крім цього, ми повинні розуміти, що в підприємств, які входять до складу «Укррудпрому», вже є фактичні власники, і вони боротимуться за своє, тож продаж цілісного комплексу захлинеться в нескінченних судових розглядах. А третій варіант — реалізація вроздріб кожного підприємства холдингу — призведе до проблем спільного використання залізорудного басейну та спільного розв’язання соціальних й екологічних проблем. Загалом, приватизацію ДАК можна буде здійснити лише на основі окремого законодавчого акта.

З різкою критикою законопроекту В.Мовчана виступив інший народний депутат — Вадим Гуров. Він заявив, що не давав свого схвалення цьому документу й загалом категорично проти приватизації «Укррудпрому».

— Якби не було такого законопроекту, то й розмов про приватизацію не було б. А ухвалять закон — і відразу ж треба буде його виконувати. Поспішати з приватизацією «Укррудпрому» не можна, — заявив пан Гуров.

А що ж власники? Треба розуміти, що їхню точку зору, зокрема, стосовно приватизації Інгулецького ГЗК — як уже було сказано, найуспішнішого та найприбутковішого — озвучив керівник цього підприємства Володимир Півень. Він сказав, що продавати підприємства треба роздільно і чим скоріше, тим краще. Але за законом.

— Чого чекати? — запитував він. — Хороших від приватизації не можна усувати, а поганих не треба допускати.

— П’ять років тому прийняли рішення про створення ДАК «Укррудпром». На мій погляд, рівно настільки ми спізнилися з ухваленням закону про цю компанію, — сказав на нараді заступник держсекретаря Мінпромполітики Сергій Грищенко. — П’ять років тому було б правильно ухвалити закон і про особливості роботи «Укррудпрому», і загалом державних акціонерних холдингових компаній. На жаль, сьогодні й у питаннях приватизації, і в питаннях роботи таких велетенських холдингів ми керуємося тими самими законами, що й у питаннях приватизації та роботи перукарні чи якоїсь іншої дрібної крамнички. Це не тільки моя точка зору.

Я підтримую проект закону Володимира Мовчана, але за однією умовою. Цей закон повинен бути складовою частиною більш широкого закону. Не можна розглядати особливості приватизації підприємств, як написано Володимиром Петровичем, не торкаючись у цілому долі компанії. Тому наша позиція така — працювати над законом про особливості приватизації державної акціонерної компанії «Укррудпром» у цілому й у рамках цієї роботи врахувати пропозиції про особливості приватизації підприємств, що входять до складу «Укррудпрому». Хочу тільки сказати: якщо залишити у власності держави 50%+1 акцію, то ніякий нормальний інвестор на таких умовах у компанію не прийде. І, природно, годі розраховувати на якийсь потік інвестицій. А залишати в розпорядженні держави 25% акцій теж немає сенсу, позаяк однаково не буде ефективного важеля впливу на власника. Я скажу вам досить відверто, чого ми побоюємося: залишитися віч-на-віч із тими серйозними соціальними й екологічними проблемами, які вже було окреслено. Сьогодні працюють державна акціонерна компанія «Укррудпром», державна компанія «Кривбасгідрозахист», державна компанія «Кривбасреструктуризація» і, за великим рахунком, держава контролює процеси, що відбуваються. Завтра все може змінитися. І вчинити так, щоб комусь дісталися тільки «вершки» у вигляді продукції ефективно працюючих підприємств гірничорудної галузі, а в держави залишилися тільки проблеми в буквальному значенні цього слова, ні міністерство, ні обласна влада, ні місто, ясна річ, не хочуть.

Сьогодні необхідно підготувати економічне обгрунтування можливих варіантів, підсумував пан Грищенко. Тож абсолютно правильно говорити про певний люфт у часі, аби можна було розглянути й підготувати правильне рішення.

Отже, нарада показала, що єдиної думки з приводу приватизації «Укррудпрому» у присутніх загалом-то немає. Тож за пропозицією Юрія Єханурова вирішили порадитися ще раз — за участю власників великих пакетів акцій підприємств, що входять у компанію, та потенційних покупців.

— Зрештою, нам треба нормально, по-людськи поговорити, — зазначив Юрій Іванович. — Можливо, буде створено об’єднання покупців, яке і приватизує «Укррудпром». Такий варіант теж має право на життя.