ПРИВАТИЗАЦІЯ «МОТОР СІЧІ»: «ЛІТАТИ — ТО ЛІТАТИ» - Економіка - dt.ua

ПРИВАТИЗАЦІЯ «МОТОР СІЧІ»: «ЛІТАТИ — ТО ЛІТАТИ»

17 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 17 листопада-24 листопада

Якби сьогодні знову були популярними заклики, то для організованого Фондом держмайна конкурсу з ...

Якби сьогодні знову були популярними заклики, то для організованого Фондом держмайна конкурсу з продажу 20-відсоткового пакета акцій «Мотор Січі» цілком пасувало б гасло: «Акціонери, до боротьби за неподільне володіння підприємством будьте готові!» І, поза всяким сумнівом, у відповідь гримнув би організований багатотисячний хор: «Завжди готові!» Ну, може, й не «завжди», але останні років п’ять — напевно. Домігшись права на приватизацію за так званим пілотним варіантом, керівництво підприємства цілеспрямовано йшло курсом на отримання абсолютного контролю над статутним фондом ВАТ, оціненим у 2,18 млн. грн.

За підсумками закритої та відкритої підписок колишнім працівникам і керівництву вдалося зосередити у своїх руках близько 40 відсотків акцій. Після гучних скандалів у його власність перейшов і 27-відсотковий пакет, визначений як платіж за реалізацію інвестиційних зобов’язань (розробку й випуск двох авіадвигунів) на 18 млн. доларів. Згодом обсяг підконтрольного пакета було доведено до 75 відсотків, а чверть залишилася у власності держави. Але керівництво «Мотора», увійшовши в приватизаційний раж, було не проти встановити контроль і над цим пакетом. Та, відповідно до закону, підприємству зі змішаною формою власності, де державна частка перевищує 20 відсотків, придбання акцій у процесі приватизації заборонено. Тому довелося ініціювати продаж за 800 тис. доларів 5- відсоткового пакета американській фірмі, інтереси якої представляв якийсь громадянин із Закарпаття. Таким чином, оголошений ФДМ конкурс став для підприємства останнім етапом на шляху до мети.

Крім «Мотор Січі», заявки на участь у конкурсі подали харківська корпорація ФЕД, що спеціалізується на авіаційному агрегатобудуванні, і товариство з обмеженою відповідальністю «Мега- моторз». Засновники цієї фірми — громадська організація «Укравіапром», очолювана колишнім міністром оборони Валерієм Шмаровим, а також два київських держпідприємства — 410-й авіаремзавод та «Авіант». Корпорація ФЕД змушена була зійти з дистанції, оскільки, за висновком конкурсної комісії, вона не володіє достатньою сумою коштів у статутному фонді. Не пощастило й «Мега-моторз» — комісія послалася на вимогу закону, що не допускає участі в конкурсі з придбання акцій структур, котрі належать державі і засновниками яких виступають держпідприємства. Це й стало приводом для початку конфлікту.

— Через кілька годин після оголошення результату першого етапу конкурсу, відповідно до якого наше підприємство було одностайно визнане попереднім переможцем, — розповідає голова правління АТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, — посильний привіз рішення Вищого арбітражного суду, що розглянув заяву «Мега-моторз». Суд визнав за необхідне зупинити всі дії по конкурсу й призначити на 4 грудня розгляд справи. Але з якої речі порушено субординацію? Чому рішення приймає Вищий суд, а не нижчий арбітраж? Нарешті, скільки це коштує і хто платник? Завод «Авіант» не працює, йому не під силу вишукати 10 або 15 млн. доларів. Директор 410-го заводу Анатолій Кудрін заявив мені, що взагалі вперше чує про намір придбати наші акції. Але грошовий мішок десь та повинен бути! Виявляється, обидва заводи і ВАТ «Мега-моторз» обслуговуються в одному банку. Я припускаю, що тут є якийсь зв’язок, але не можу нікого обвинувачувати.

Те, що В’ячеслав Олександрович у визначенні конкурентів обмежився припущенням, зовсім не випадково. Кілька років тому за схожих обставин категоричність коштувала йому судового розгляду, після того як у полемічному запалі він образив кількох впливових українських політиків. Цього разу голова правління запропонував розставити крапки над «і» журналістам, висловивши лише здогад. Однак В.Богуслаєв і цього разу налаштований не менше рішуче в плані боротьби за 20-відсотковий пакет, «попри будь-які протистояння» і «мишачу метушню», посилаючись на те, що на боці «Мотора» — СБУ, РНБО й уряд.

Керівництво підприємства підкреслено вдає, що майбутній судовий розгляд його не дуже турбує. Акціонерне товариство має намір виконувати рішення ФДМ, який виступатиме відповідачем у суді. Але якщо його результати виявляться не на користь «Мотора», за словами В.Богуслаєва, підприємство змушене буде закрити значну кількість виробничих програм, залишивши зі 154 найменувань продукції не більше 30. «Якщо ми програємо, програють ще десятки українських підприємств», — переконаний В’ячеслав Олександрович.

Як розгортатимуться події, невдовзі з’ясується, а поки що на «Моторі» чекають незалежного аудиту, який повинен визначити вартість основних фондів підприємства. Швидше за все, за його результатами за виставлений на конкурс пакет доведеться заплатити не 30 млн. гривень, а більше.

— Якщо орієнтуватись на ціну, за яку продано 5-відсотковий пакет, — розмірковує В.Богуслаєв, — то виставлений на конкурс пакет реально має коштувати 3,2 мільйона доларів. Проте ФДМ збільшив його вартість удвічі. Ми з цим згодні, оскільки розуміємо, що державі потрібні гроші. Припустимо, пакет оцінять у 15 мільйонів доларів — ми теж погодимося. Назвуть 20 мільйонів — заплатимо. Крім того, якщо ми виграємо конкурс, американська фірма готова продати нам і 5-відсотковий пакет. Правда, доведеться заплатити за нього вже не 800 тисяч, а мільйон-півтора.

Оскільки справа зводиться до реалізації принципу «ми за ценой не постоим», постає закономірне запитання: а задля чого, власне, акціонерне товариство так уперто прагне неподільно контролювати власність? Відповідно до закону, протягом року після придбання підприємству слід продати чи перерозподілити акції або знищити їх, відповідно зменшивши статутний фонд. Другий варіант для «Мотора» неможливий, оскільки він суперечить узятим зобов’язанням. Про «справедливий» перерозподіл акцій у колективі, мабуть, і говорити не варто, оскільки вилучення з обороту такої значної суми — занадто дороге задоволення для підприємства, котре хронічно відчуває фінансовий дефіцит. Тому якщо питання про перерозподіл і набуде актуальності, то, швидше за все, лише щодо обмеженої групи осіб, які мають приватновласницькі інтереси. Проте такий поворот подій неминуче призведе до гучного скандалу. Отже, найімовірнішим видається продаж пакета.

Цю ідею на «Моторі» виношують давно. Ще два роки тому В.Богуслаєв озвучував намір взяти участь у торгах Нью-Йоркської біржі, де за одну акцію підприємства «можна виручити як мінімум 300— 350 доларів», тоді як на внутрішньому ринку вона коштує 10 доларів. Таким чином підприємство хоче істотно поповнити статтю на технічне відновлення виробництва. Щоправда, зараз плани голови правління стали помітно скромнішими: «Акції наших конкурентів оцінюються на біржі в 300 доларів. Для нас це нереально. Одержати б доларів 60—70 за акцію, і то ми мали б колосальний виторг, що можна використовувати на закупівлю обладнання».

— У діях керівництва «Мотор Січі» чітко простежується ідея входження в транснаціональні корпоративні об’єднання, — вважає начальник Запорізького територіального управління Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку В’ячеслав Власов. — Розмістивши частину акцій у партнерів по ринку або провівши обмін пакетами, підприємство отримує реальну можливість побудови корпоративної групи.

Залишається відкритим лише питання про те, наскільки це завдання виявиться під силу менеджменту підприємства. Рівень його кваліфікації в остаточному підсумку й визначить рівень непомильності обраного кілька років тому пілотного варіанту приватизації авіагіганта.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво