Принцеса цирку, або Куди подіти від’ємний ПДВ - Економіка - dt.ua

Принцеса цирку, або Куди подіти від’ємний ПДВ

11 лютого, 2011, 15:46 Роздрукувати Випуск №5, 12 лютого-18 лютого

У період комп’ютеризації, тотальної заміни розуму людського розумом штучним настав час віднайти штучний замінник і такій економічній недолугості, народженій чужою нам західною цивілізацією, як нульова ставка ПДВ для експортерів.

© static.zebra.lt

У період комп’ютеризації, тотальної заміни розуму людського розумом штучним настав час віднайти штучний замінник і такій економічній недолугості, народженій чужою нам західною цивілізацією, як нульова ставка ПДВ для експортерів.

Усім зрозуміло, що експортери, які накопичили колосальні поклади від’ємного ПДВ, є головними ворогами народу України. Адже отримувати ПДВшний борг від держави гречкою, кукурудзою чи облігаціями вони не хочуть, а щоб відшкодувати їм належний (у зв’язку зі ставкою 0) ПДВ саме грішми, державі не вистачить усіх податків, які збирають у країні. От і пропадають безцінні невідшкодовані ПДВшні запаси, попросити які просто страшно. Або просити треба дуже добре...

А завести собі нормальний (не «нульовий») вид діяльності, щоб податкові зобов’язання за ним гасити податковим кредитом, якого вже накопичилося чимало, може не кожне підприємство. Легше буває знайти «нормального» партнера з купою оподатковуваних ПДВ операцій, щоб своїм ПДВшним мінусом вирішувати проблеми з його теж ПДВшним плюсом, тобто цей самий податковий кредит просто-напросто продавати.

Так от, серед інших способів корисного (і безконфліктного!) використання зазначених покладів ПДВ симпатичним видається варіант зі штучним експортером, який створює штучну нульову ставку.

Для реалізації такого механізму експортер зі стажем (котрий заслужив значні обсяги належного йому ПДВшного відшкодування) свій подальший експорт здійснює не особисто (йдеться, зрозуміло, про юрособу, тому точніше — не юрособисто), а через нового продавця. Цей продавець спокійнісінько заплатить ПДВ сам — причому не за свій рахунок, а за рахунок законного зменшення ПДВ, що його вносить він же до бюджету!

Він, новий, формально і стає в такому разі експортером, позбавляючи експортера «справжнього» цього приємного нікчемного статусу.

Новоявлений експортер, що вміє вирішувати питання на митниці та всі інші ЗЕД-проблеми (зрозуміло, нормальне людське підприємство з нормальним ПДВ, не якийсь там єдиноподатник із триденним строком існування), купує на себе в експортера колишнього продукцію, що її експортував цей колишній, і тепер уже експортує її сам. Причому те, що колишній купував за 90 (у тому числі ПДВ 15), а продавав за кордон за 100 (без ПДВ), new-експортер купує в нього за 117 (у тому числі ПДВ 19,5), а продає, експортуючи туди ж, за ті самі 100 (без ПДВ). (Того, що ціна продажу виявляється нижчою за ціну купівлі, лякатися не слід: це ж за рахунок вхідного ПДВ, а так — доходи все одно більші від витрат.)

Покупцеві-іноземцю (як кажуть у народі — нерезиденту) у кого купувати за 100 — у принципі все одно. Принаймні економічно: він скільки платив, стільки й платить.

Посередник-«експортер» заробив на угоді 100 (ціна продажу) – 117 (ціна купівлі) – 0 (податкові зобов’язання) + 19,5 (податковий кредит, який реально використовується для «гасіння» податкових зобов’язань, що виникають за іншими операціями) = 2,5.

Чистими (за вирахуванням податку на прибуток) вийде ще менше — але ж і робити нічого особливо не треба. Надто якщо всі «кінці» налагоджені та схоплені. У найгіршому випадку — частку нового експортера можна й збільшити...

Ну а колишній заробив 117 (почому продав) – 90 (почому купив) – 19,5 (податкові зобов’язання) + 19,5 (із запасів податкового кредиту, які, до речі, поповнилися на 15) = 27. В нього, щоправда, теж буде податок на прибуток.

Для порівняння: без цього всього колишній, залишаючись експортером діючим, одержував би (податок на прибуток знову в розрахунках не враховуємо) 100 – 90 + 15 = 25, а по-справжньому — не 25, а 25 – [15 (яких він не побачить ніколи)] = 10. Ну а якщо ще точніше, то 10 + (клопіт, пов’язаний із самим фактом існування від’ємного сальдо з ПДВ).

І що ж краще? 10 + (клопіт) чи 27? Та ще й оподатковуваний прибуток зменшується, через що загальна економія виходить навіть більшою. Пригадується із безсмертного «Підкидька»: «Дівчинко, чого ти хочеш: щоб тобі відірвали голову чи з нами на дачу?».

Тобто результат — і більший, і справжній! (Краще бути багатим і здоровим, ніж бідним та хворим...)

До того ж — жодних поганих «обготівковувань», «здач», «відкотів» тощо. Щасливі всі, включно з податковими інспекторами, перед носом яких уже не бовваніють настирливі «мінуси».

Щоправда, для цього суцільного щастя колишньому нульовикові доведеться покрутитися, як принцесі цирку:

десь завести собі нові види діяльності,

десь «продати податковий кредит»,

а десь — знайти «експортера», який купує з ПДВ те, що раніше продавалося без ПДВ.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво