ПРАВИЛА ДЛЯ ВСІХ — І ВЕЛИКИХ, І МАЛЕНЬКИХ - Економіка - dt.ua

ПРАВИЛА ДЛЯ ВСІХ — І ВЕЛИКИХ, І МАЛЕНЬКИХ

18 травня, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 18 травня-25 травня

Жити без проблем нудно. Втім, судячи зі стану українського телекомунікаційного ринку, нудьга найближчим часом його операторам не загрожує...

Юрій Безбородов
Юрій Безбородов

Жити без проблем нудно. Втім, судячи зі стану українського телекомунікаційного ринку, нудьга найближчим часом його операторам не загрожує. Сьогодні всі проблеми можна поділити на три групи. Перша — проблеми всередині самої галузі. Вони пов’язані з відсутністю чіткої нормативно-правової й законодавчої бази, що регламентує взаємовідносини і поведінку всіх операторів та інших ліцензованих суб’єктів на ринку, незалежно від того, «великі» вони або «маленькі», з державною, змішаною або приватною формою власності, надають тільки одну, кілька або всі послуги зв’язку.

Друга група проблем пов’язана з особливим статусом державного домінуючого оператора (ВАТ «Укртелеком») та його приватизацією 2001 року. Оскільки тільки це підприємство має найрозгалуженішу в Україні мережу зв’язку, то, природно, її можливостями можуть і повинні користуватися всі ліцензовані суб’єкти підприємницької діяльності на однакових умовах. У багатьох країнах щодо таких операторів-монополістів розроблений блок нормативних актів — не законів, а правил та інструкцій, що регулюють поведінку домінуючого оператора на кожному сегменті ринку. В Україні таких правил, а також порядку взаємодії всіх операторів із мережею домінуючого оператора поки що немає. При цьому треба врахувати, що сьогодні на деяких сегментах ринку (передача даних, супутниковий зв’язок, мобільний зв’язок тощо) ВАТ «Укртелеком» не є домінуючим оператором, і регулювання повинно поширюватися й на інших операторів, що домінують на них.

Третя група проблем пов’язана з відсутністю механізмів і принципів припинення порушень законодавства, правил та інструкцій на телекомунікаційному ринку операторами й іншими суб’єктами ринку. І хоча Держкомзв’язку України формально має повноваження контролювати й регулювати ці процеси, фактично в нього немає процедур і важелів впливу на порушників, а іноді й бажання вживати якихось заходів.

 

Усі ми з нетерпінням чекаємо прийняття Верховною Радою України закону про телекомунікації, оскільки він дасть змогу створити в галузі незалежний орган регулювання — Національну комісію регулювання телекомунікацій. На жаль, первинний варіант проекту такого закону, поданий до парламенту, хоч і передбачає створення органу регулювання в галузі, але його повноваження будуть значно урізані. Тому ми прийняли пропозицію групи народних депутатів України і брали участь у розробці альтернативного законопроекту, де виклали своє бачення ряду принципових положень, у тому числі і з питання створення Національної комісії регулювання телекомунікацій і наділення її певними функціями та повноваженнями.

Дуже затяглося і прийняття ще одного важливого документа — «Положення про діяльність операторів міжнародного, міжміського зв’язку телефонної мережі загального користування України та їхньої взаємодії між собою». Як наслідок, не вносяться і зміни до наказу Мінзв’язку України №234 від 30.10.96 «Про порядок взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного і місцевого зв’язку різних форм власності», де треба впровадити ставку плати за доступ до мережі загального користування. Також наказ повинен врахувати зміни на ринку міжнародного й міжміського зв’язку України. Впровадження в дію цих нормативних документів дасть змогу встановити єдину ставку для всіх операторів, незалежно від технології обробки трафіку, а також виключити випадки невиправданого завищення ставок. Наприклад, наша компанія ще 1997 року уклала договір із ЗАТ «Утел» про доступ до мережі загального користування за неймовірно високою для нас ставкою, що становить 80 копійок за хвилину (тобто 15 центів), і протягом усіх цих років аж до сьогоднішнього дня ми не можемо знизити її. При цьому ЗАТ «Утел» фактично виступає посередником, тому що просто комутує наше навантаження до мережі загального користування ВАТ «Укртелеком» і одержує при цьому надприбутки, платячи останньому всього вісім копійок за хвилину. Порахуйте рентабельність операції. В якій ще державі таке може бути?

Актуальною на сьогодні є реалізація методики Держкомзв’язку й інформатизації України з розрахунку вартості оренди міжнародних каналів. Стався унікальний випадок — мали намір збільшити орендну плату міжміських каналів зв’язку в Україні та знизити вартість оренди каналів міжнародних. Проте керівники ВАТ «Укртелеком» плату за міжміські канали збільшили (на 23%) відразу, день у день (із 1 лютого 2001 року) із виходом наказу Держкомзв’язку України, а впроваджувати нову методику розрахунку вартості оренди для міжнародних каналів, що припускає зниження цієї вартості, не збираються, трактуючи це зниження як усього лише рекомендацію з боку Держкомзв’язку України, яку можна і не виконувати.

Водночас витрати на утримання як міжміських, так і міжнародних каналів у межах України абсолютно однакові. Для прикладу, за оренду половини міжнародного каналу Київ-Лондон ми платимо ВАТ «Укртелеком» тис. (без ПДВ), а наш іноземний партнер за другу половину цього ж каналу більш ніж удвічі дешевше — не більше тис. При цьому сьогодні в Європі середні ціни на міжнародні канали між основними містами становлять від однієї до п’яти тисяч доларів (за весь канал). Цікаво, ми дійсно прагнемо до цивілізованої Європи?

Давно назріло і питання виділення коду мережі операторам. По суті, це надання абонентам мережі загального користування можливості вибору альтернативного міжнародного оператора. Дуже багато високопоставлених посадових осіб часто заявляють про те, що в Україні на сьогоднішній день здійснено повну лібералізацію ринку телекомунікацій. Але при цьому абоненти мережі загального користування як оператора міжнародного зв’язку можуть «вибрати» тільки міжнародну мережу ЗАТ «Утел». І поки інші ліцензовані оператори міжнародного зв’язку не одержать свій код мережі, у клієнта не з’явиться можливість вибору. Виходить, про лібералізацію ринку говорити поки що рано.

Існує гостра необхідність розробки нормативного документа «Про порядок підключення операторів мереж передачі даних до телефонної мережі загального користування», впровадження ліцензування IP-телефонії і розробки нормативного документа «Про порядок надання в оренду некомутованих каналів зв’язку». Розробка і впровадження цих документів істотно зменшить кількість випадків ведення нелегального бізнесу і, по суті, крадіжку трафіку в легально працюючих операторів.

Ми згодні з тим, що в мережі загального користування (тобто мережі ВАТ «Укртелеком») треба наводити порядок. І ми протягом чотирьох років вносимо свої конкретні пропозиції, як і що треба робити, які впровадити нормативні документи, інструкції тощо. Та, мабуть, комусь дуже вигідно, щоб у галузі існувало безладдя і хаос, щоб не вирішувалося багато нормативно-правових питань, щоб багато положень можна було трактувати подвійно.

Інакше як пояснити те, що на всі пропозиції компанії (а їх, тільки офіційних, було чотири) про зустріч із керівництвом ВАТ «Укртелеком» для обговорення наших проблем і проблем галузі, а також про надання нашими спеціалістами керівництву ВАТ «Укртелеком» безкоштовної консультаційної допомоги ми навіть не одержали відповіді. Тому я поділяю думку голови Держкомзв’язку України пана Шевчука про те, що сьогодні у ВАТ «Укртелеком» відсутня культура ведення бізнесу. Я б додав — відсутня елементарна етика ділових взаємовідносин, коли на пропозицію про зустріч узагалі можна не реагувати і не відповідати, ділові пропозиції можна не розглядати, замовлені й оплачені канали можна не підключати, не пояснюючи причин, яких, до речі, немає, договірні зобов’язання можна не виконувати, доступ до мережі — не надавати тощо. Я впевнений, що всі ці й інші «не» дуже добре знають багато хто з операторів, що працюють сьогодні в Україні.

Тому наше звернення до арбітражного суду м. Києва й Антимонопольного комітету України з тим, щоб ВАТ «Укртелеком» нарешті виконало свої ж зобов’язання із забезпечення операторам повноцінного доступу до Київської міської телефонної мережі, виникло не спонтанно і не раптом. Ми з травня 2000 року намагалися порозумітися з керівництвом ВАТ «Укртелеком», розв’язати питання нормальним цивілізованим шляхом, не вдаючись до позовів. Та з нами працювали по черзі різні директори, які, до речі, не прийняли жодного рішення з жодного питання. І як тільки намічалися шляхи вирішення проблеми, так відразу ж цього директора усували від справи й призначали іншого. І всі вони стверджували: «Так, ми розуміємо, що ви праві, але ж ми ВАТ «Укртелеком», а тому праві ми, тому що ми праві завжди і в усьому». В такій ситуації ми й були змушені звернутися до третьої сторони — суду, що вже прийняв рішення на користь «Голден Телеком». Більш того, якщо розглядати цей конфлікт із позиції інтересів Української держави, то вона втрачає величезні гроші тільки через те, що сьогодні в багатьох питаннях керівництво ВАТ «Укртелеком» захищає честь мундира і, що найнебезпечніше, не в змозі усвідомити наслідки своїх рішень, що можуть призвести до просто непоправних утрат для галузі. За такої сьогоднішньої політики навряд чи знайдеться потенційний інвестор, який захоче приватизувати частину «Укртелекому».

Сьогодні єдиним регулятивним органом у сфері телекомунікацій є Державний комітет зв’язку й інформатизації України. За останні роки ним виконано величезну роботу в напрямку лібералізації економічних відносин у галузі (хоча зроблено далеко не все), і все помітніше, що у своїй політиці комітет усе більший наголос робить на ринкове, а не адміністративне регулювання. Це дає підстави сподіватися, що все ж таки світло в тунелі не погасне, а навіть, навпаки, — буде все яскравіше освітлювати наш шлях.

Водночас, на мій погляд, і роботу комітету варто було б поліпшити. Так, він не завжди оперативно приймає рішення за зверненнями операторів зв’язку. Для багатьох він залишається все тим самим Міністерством зв’язку України зразка 1990 року, а сьогодні ситуація вже давно інша. І в галузі працює не тільки ВАТ «Укртелеком», а й понад 1000 операторів зв’язку, яким потрібна нормативно-правова база, механізми взаємовідносин і взаєморозрахунків на всіх сегментах ринку.

Трудящим від Golden Telecom — травневий подарунок

З 1 травня Golden Telecom GSM у середньому на 60% знизив тарифи на міжнародний зв’язок і міжнародний роумінг для абонентів мережі стільникового мобільного зв’язку. Крім того, на травень удвічі знижено ціну стартового пакета послуг наперед оплаченого сервісу мобільного стільникового зв’язку UNI.

У першому кварталі 2001 року прибутки компанії Golden Telecom становили 47,8 млн. гривень. З цієї суми 25,5 млн. гривень отримано від надання послуг фіксованого зв’язку, 22,3 млн. — мобільного стільникового зв’язку.

Лише в січні—березні Golden Telecom залучив 3 тис. нових абонентів мобільного стільникового зв’язку, довівши їх загальну кількість до 43 тис. чоловік.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво