ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ

У перші дні чергового бюджетного «походу» я як кадровий працівник «Дзеркала тижня» відчуваю майже єхидне задоволення. Де ви, критики нашої газети, котрі постійно закидають, що «ДТ» через її формат незручно розгортати в транспорті й неможливо запхати після прочитання в борсетку? І чи є серед вас, критиків, читачі проекту держбюджету України — традиційно майже кілограмової книженції, якою в разі необережного поводження можна покалічити оточуючих? А вже щоб почитати бюджет на улюбленій канапі й солодко заснути, скажімо, на сторінці 199-й, де в розділі «Програма державного запозичення України на 2003 рік» ідеться про проект реконструкції Зміївської ТЕЦ... Таке навіть уявити неможливо!

Цього року прибічники комп’ютерного прогресу запропонували скористатися для читання бюджетного проекту Інтернетом, і, за словами голови бюджетного комітету ВР Петра Порошенка, цей документ днями буде вивішено на щойно створеному комітетському сайті. Але справжньому цінителю позакласного читання такий метод не дуже сподобається. Оскільки читати слід вдумливо, підкреслюючи цифри, які справили на тебе найбільше враження, і відчуваючи, як скрипить у відповідь на твоє обурення високоякісний папір...

Обурень і обурених нині буде багато. Але про це — за тиждень, коли бюджетний проект пройде процедуру офіційного представлення у Верховній Раді. А поки що бестселер гортають, діляться враженнями. Ось про них, про найперші враження, і поговоримо.

Хочете знати, хто з розпорядників бюджетних коштів найбагатший? Після докладного аналізу додатка № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2003 рік» картина вималювалася така (у млн. грн.).

Управління справами
Верховної Ради — 198,8

Державне управління справами (адміністрація Президента плюс секретаріат Кабінету міністрів) — 298,7

Державна судова адміністрація — 359,6

Верховний суд України — 21,5

Вищий господарський суд — 10,4

Конституційний суд — 12,7

Генеральна прокуратура — 212,2

Вища рада юстиції — 2,7

Секретаріат уповноваженого
з прав людини — 4,1

МВС — 2513,9

Держдепартамент із виконання
покарань — 532,8

Управління держохорони — 56,6

Мінпаливенерго — 2578,7

Мінекономіки — 113,1

МЗС — 589,9

Держкомінформ — 170,2

Міністерство культури — 275,0

Держкомлісгосп — 106,6

Міноборони — 3932,4

Головне управління розвідки
Міноборони — 69,0

СБУ — 598,7

Міносвіти — 3791,9

Мінохорониздоров’я — 1648,3

Мінекології — 534,8

Мінпраці — 1674,2

Мінпромполітики — 99,4

Мінагрополітики — 1515,7

Держкомстат — 135,0

Мінтранс — 264,3

Державтодор — 810,8

Міністерство надзвичайних
ситуацій — 2121, 5

Держкомсім’ї — 81,9

Мін’юст — 236,3

Мінфін — 5041,9

ДПАУ — 1176,7

Держводгосп — 425,3

Держкомзем — 321,5

Держрезерв — 649,3

Державний митний комітет — 420,2

Держкомітет із ядерного
регулювання — 4,3

Держбуд — 22,6

Держкомунгосп — 3,8

Держкомітет у справах
національностей — 47,6

Держкомкордон — 401,4

Державна туристична адміністрація — 4,1

Держкомспорт — 117,4

Держкомзв’язку — 102,3

Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг — 4,9

Антимонопольний комітет — 13,7

Держкомісія з цінних паперів — 11,9

Фонд держмайна — 96,4

Держкомітет архівів — 3,6

Головне управління держслужби — 7,1

Держслужба експортного контролю — 1,6

Держкомісія з оборонно-промислового комплексу — 5,2

НКРЕ — 4,8

Національне космічне агентство — 130,7

Нацрада з питань телебачення — 2,5

Рахункова палата — 13,3

Національна академія наук — 565,3

ВАК — 0,8

Центрвиборчком — 9,2

Ви вирішили, що найбагатший Мінфін? Спаси і вбережи від такого багатства, адже в п’ятимільярдній сумі «сидять» 500 млн. на компенсацію знецінених заощаджень, а також гроші на обслуговування 2003 року боргів: 2,8 млрд. — зовнішнього й 733 млн. — внутрішнього. Відніміть ці цифри, а також різні «смачні» заморочки типу 83 млн. на розвиток муніципального кредитного ринку, і залишиться щось близько двох мільярдів — середньостатистична сума для впливових українських органів влади.

Ні, дехто, звісно, задовольняється й меншим. Адже, як ми пам’ятаємо, існують різноманітні благодійні внески від фізичних та юридичних осіб. За бажання можна не світитися в переліку видатків-доходів, організувавши собі спеціальну статтю в текстовій частині закону. Нинішнього року — це абзац 2 ст. 23: «Установити, що 25 відсотків коштів, отриманих у рахунок повернення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позиками понад обсяги, визначені в додатку №3 до цього закону, спрямовуються на видатки з матеріально-технічного забезпечення органів державної податкової служби України, що дає право Державній податковій адміністрації України на додаткові бюджетні призначення в межах зазначених надходжень».

Що тут скажеш... Раніше такі «ініціативи» податківців блокувалися спільними зусиллями депутатів Єльяшкевича, Бродського, Турчинова. У нинішньому скликанні з вищезгаданих є лише Турчинов. Чи означає це, що ідеї податкового суперспецфонду судилося реалізуватися? Ну, якщо митар у сучасному українському баченні — це стовп, на якому тримається світ, якщо на Академію державної податкової служби наступного року хочуть виділити 39,8 млн. грн. бюджетних коштів (для довідки, на весь Національний університет ім. Т.Шевченка, включно з фундаментальними дослідженнями та проведенням міжнародних симпозіумів, — 125,9 млн., на підтримку всіх національних театрів — 32,7 млн.), то зрозуміло, яку державу ми будуємо...

Ну, а що вже побудували, зі списку теж видно. Державу катастроф, зокрема й техногенних. На жаль, 2003-го їх може бути теж чимало (див. видатки Міністерства з надзвичайних ситуацій). Країну, де митниця, судячи з грошей, учетверо потрібніша, ніж зв’язок та інформатизація, а ВАК, по суті, переведено на самопрокорм. Країну, яку не цікавить космос, країну суто аграрну, яка не має ні зрозумілої промислової політики, ні мозкового центру, спроможного її розробляти й реалізовувати (порівняйте видатки міністерств промислової та аграрної політики). «Судячи з передбачених для них сум, без Мінпромполітики й Мінекономіки в Україні цілком можна обійтися», — сказав мені після ознайомлення з бюджетним проектом один із народних депутатів. Не хотілося б спроможність проїдати бюджетні кошти робити критерієм ефективності, та коли в людей погано з «апетитом» або навпаки, спостерігається справжня «ненажерливість»... Тут справді є над чим замислитися.

А взагалі-то країна в нас соціально орієнтована. Це, як то кажуть, факт природи, хоч би скільки критики бюджету стверджували протилежне. Так, багато соціальних завоювань залишаться 2003 року непрофінансованими. Більше того, уряд спробує відстояти перед сесійним залом свій новітній задум щодо пільг, перевівши певну їх кількість із професійних у соціальні... Про що йдеться? Відповідно до ст. 53 бюджетного законопроекту, права на безплатне матеріальне та грошове забезпечення — чи то видача обмундирування, чи пільга на квартплату — здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань тих бюджетних організацій, у яких пільговики працюють. Причому основну масу пільг, включно з комунальними та правом на безплатний проїзд, надаватимуть лише в тому разі, коли грошові доходи працівника не перевищують прожиткового мінімуму.

Як це сприйме Конституційний суд? Немає відповіді. Але в тому, що переважна більшість депутатів зустріне цю норму в багнети, можна не сумніватися. Чи є інший, м’якший шлях розв’язання проблеми, крім абсолютно неприйнятного — не помічати її зовсім? Якщо є, то «ДТ» про це невідомо...

Спрогнозувати розвиток подій у найближчі тижні просто й водночас дуже складно. Було б дивно, якби напередодні бюджетної презентації не висловилися головні дійові особи процесу — міністр фінансів Ігор Юшко та голова бюджетного комітету парламенту Петро Порошенко. Ігор Олегович минулої суботи сказав, що бюджет за доходами напружений, а за видатками — жорсткий. Петро Олексійович цього вівторка відзначив єдиний, на його думку, позитив — що документ подано до Верховної Ради вчасно. Але формальних ознак більше ніж досить, щоб не приймати його в першому читанні й відправити на доопрацювання.

Мають рацію обидва. Питання тільки, чого країна сьогодні потребує більше —політичної кризи чи важкого, бурхливого, але все-таки бюджетного процесу.

Якщо хочеться кризи, то в депутатів є всі формальні підстави вкотре «вишикувати» уряд. Проте від чергової пересилки з одного боку вулиці Грушевського на другий проект бюджету-03 кардинально не зміниться, бо суть задано від самого початку, й визначається вона трьома суворими реаліями. Це — нереформована податкова система, рекордні виплати за зовнішнім боргом і неефективна робота всієї державної машини, що не відповідає потребам суспільства. Навіть якщо клятвено пообіцяти Мінфіну на наступний рік не мільйон гривень, а втричі більше на поправку здоров’я та культурний розвиток працівників фінансової системи, годі чекати кардинального поліпшення документа...

А ось урізувати доходи одним і додавати грошики іншим, нагороджувати Кабмін уїдливішими епітетами та шматувати найодіозніші статті в запропонованому законопроекті — це святе право і обов’язок комітетів укупі з фракціями й окремими парламентаріями. Судячи з того, з яким інтересом багато народних обранців узялися за «позакласне» читання, вишукуючи цікаві для них статті й рядки, за серйозною роботою над бюджетом скучили не менше, ніж за добротним гостросюжетним детективом.