Посол України в Туреччині: Росія імітує широку міжнародну підтримку «Південного потоку», щоб повпливати на Україну

Росія намагається створити додатковий інструмент впливу на Україну шляхом імітації широкої міжнародної підтримки газопроводу «Південний потік», заявив в статті для «Дзеркала тижня» Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Сергій Корсунський.

Посол нагадав, що концепція «Південного потоку», яку активно підтримує російська сторона, передбачає значний перерозподіл обсягів експортного газу з «українського» маршруту на «чорноморський».

«На офіційному рівні «Газпром» заявляє про наміри використовувати «Південний потік» для транспортування насамперед туркменського газу. Проте погляньте на карту — важко пояснити, навіщо в такому разі Туркменистану відправляти газ у тривалу подорож навколо Каспійського моря, якщо будівництво прямої лінії Туркменистан—Азербайджан обійдеться незрівнянно дешевше», — відзначає він.

Водночас експерт підкреслює, що питання про те, де взяти кошти для будівництва вкрай складної підводної частини «Південного потоку» у розмірі 20—25 млрд. євро, до цього дня не вирішене.

«Попереду — складна процедура узгодження екологічної складової, але ініціатори проекту вже радісно і з максимальним використанням підвідомчих ЗМІ повідомляють про дедалі більший список країн, які приєдналися до «Південного потоку»: Італія, Туреччина, Болгарія, Сербія, Греція, Хорватія. Усім обіцяють усе», — констатує Корсунський.

«Вкрай показовими є зусилля щодо залучення і Румунії, але ж зрозуміло, що «румунська» точка виходу «Південного потоку» на сушу потребує проходження через територіальні води України. Навіщо ж усе це робиться, причому із залученням Туреччини?», — додає він.

За словами експерта, стратегічне завдання російського «Газпрому» полягає в тому, щоб повернути втрачені під час кризи через скорочення споживання російського газу практично всіма традиційними його покупцями позиції. У зв'язку з цим «Газпрому», за словами експерта, «життєво необхідно бути впевненим, що ситуація в Україні знаходиться під контролем».

«Це стосується тарифів на транспортування, а також збереження російського впливу на українську енергетичну політику. Адже якщо Україна фактично ввійде в Європейський енергетичний простір, Росія може справді постати перед необхідністю вести з Україною діалог мовою ЄС, а це не так просто порівняно з нашим СНДівським суржиком», — пояснює він.

Докладніше читайте в статті Сергія Корсунського «Українські нотки в турецькому марші: нові реалії енергополітики» у свіжому номері «ДТ».