Полювання на привидів?

Фінансовий сектор належить до тих сегментів економіки, зростання податкових надходжень яких значно випереджає середні всеукраїнські показники. Якщо загалом по країні за січень—липень ц.р. збори податкових платежів до Зведеного бюджету зросли на 35%, то банки і страхові компанії збільшили свої платежі в 1,9 і 1,8 разу відповідно. Проте якщо банкірів податківці мало не за приклад ставлять, то до їхніх колег по цеху — страховиків — у них чимало претензій.

Помирилися чи домовилися?

Сьогодні відносини виконавчої влади та банківського співтовариства складаються набагато більш мирно, ніж у перший прихід Юлії Тимошенко на посаду глави Кабінету міністрів. Ні тобі гучних викривальних прес-конференцій силовиків, ні «добрих» прем’єрських порад банкірам поберегти своє здоров’я та сили, добровільно збільшивши податкові платежі...

Обвинувачень у недобросовісній сплаті податків із вуст глави виконавчої влади цієї зими «удостоїлися» гірничо-збагачувальні комбінати. У лютневому інтерв’ю для «ДТ» (№6, за 16 лютого 2008 року) Сергій Буряк, який щойно заступив на посаду голови ДПАУ, підтвердив наявність претензій до ГЗК. Водночас Сергій Васильович став на захист банківської системи, заявивши, що вона є одним із найбільш добросовісних платників податків. Що дало зайвий привід замислитися — чи не з тим пов’язана така переоцінка цінностей, що цього разу Державну податкову адміністрацію очолив не банкір-чиновник, як це було у випадку з Олександром Кірєєвим, а банкір-власник — Сергій Буряк?

Проте в березні ц.р. сигнальну ракету в бік банків усе-таки було випущено. На засіданні колегії ДПАУ, на якому була присутня глава Кабміну, пан Буряк повідомив, що «за січень-лютий нинішнього року 64 банки, або 37%, знизили сплату податку на прибуток на 83 млн. грн.».

Примітно, що в озвученому тоді переліку тих, хто «особливо відзначився», опинилися лише дочірні банки іноземних кредитно-фінансових установ. Причому більшість із них належали до найбільших із тих, що діяли в Україні. Зазначивши, що завдяки зарубіжній спорідненості доступ до інформації для аналізу в цих банках ускладнений, керівник ДПАУ наголосив, що «ці тенденції аналізуватимуть».

Чи то цей аналіз не дав додаткової поживи для розмірковувань, чи то банки все самі правильно зрозуміли, але вже в червні банкіри навіть почули похвалу з вуст Юлії Тимошенко, яка повідомила, що в травні ц.р. українська банківська система збільшила податкові відрахування до бюджету вчетверо.

Сергій Буряк, коментуючи зростання банківських податкових відрахувань, пояснив цю тенденцію прагненням українських банків до публічності. «Більшість українських банків нині прагнуть стати відкритими. Це дає їм можливість залучати кошти західних інвесторів. Останнім часом в Україну також прийшло багато західних банків, які здійснюють прозору політику. Вони вважають, що їм це вигідно. На черзі — страхові компанії», — із цих слів головного податківця можна було дійти висновку, що основний об’єкт уваги його підлеглих у фінансовому секторі тепер остаточно перемістився з банківського сектора у страховий.

Наскільки об’єктивна така зміна акцентів? «ДТ» вирішило поцікавитися подробицями взаємовідносин податківців і фінансистів. Отримана з ДПАУ інформація виявилася, на наш погляд, дуже цікавою.

Нове життя

Вітчизняні ЗМІ уже відзначали той факт, що значне подорожчання ресурсів і погіршення умов грошово-кредитного ринку в першому півріччі ц.р. істотно не позначилося на рентабельності українських банків, які зуміли майже вдвічі збільшити обсяги одержуваного прибутку порівняно з аналогічним торішнім періодом.

Однак ні для кого не секрет, що податкова й фінансова звітність у нашій країні — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Як з’ясувалося, у податківців справді є всі підстави бути задоволеними своїми відносинами з банкірами. Як повідомив «ДТ» директор департаменту контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД Тетяна Сисоєва, на сьогодні податковий прибуток навіть на 20% перевищує той, що відображений в їхній фінансовій звітності.

Станом на 1 серпня 2008 року банківська система (178 банків, що мають ліцензію НБУ) сплатила до бюджетів усіх рівнів понад 3 млрд. грн., що в 1,9 разу більше, ніж за аналогічний торішній період (1,6 млрд. грн.). Близько 55% банківських податкових відрахувань становить податок на прибуток. За результатами січня—липня обсяги його сплати банківськими установами сягнули майже 1,7 млрд. грн., що вдвічі перевищує аналогічний показник минулого року (828 млн. грн.).

Близько 80% цього приросту припадає на 15 найбільших операторів вітчизняного фінансового ринку, які належать до першої групи за класифікацією НБУ. Контролюючи майже 2/3 банківських активів (65%), вони забезпечили майже 3/4 відрахувань податку на прибуток усієї банківської системи (72,9%, або 1,22 млрд.).

Торішнього лідера за прибутковістю — «Райффайзен Банк Аваль» — цього року змінив Приватбанк, який перерахував до держскарбниці за сім місяців майже 400 млн. грн. податку на прибуток.

Випадання з числа лідерів «дочки» австрійської Raiffeisen International, що серйозно збавила оберти, призвело до формування трійки призерів-2008 винятково з вітчизняних фінансових структур. Друге-третє місця зі сплати податку фактично ділять Промінвестбанк і вже традиційний завсідник «податкового п’єдесталу» — державний Укрексімбанк (відрахування з прибутку цих установ до держбюджету становили 128 млн. і 127 млн. грн. відповідно). Крім трьох вищезгаданих банків, понад 100 млн. податку на прибуток сплатила й ще одна, тепер вже іноземна фінансова установа — Укрсоцбанк, який нещодавно перейшов під контроль італійської групи UniСredit.

— Я не поспішала б обвинувачувати «дочок» іноземних фінансових структур у менш добросовісній сплаті податків, — застерегла вашого покірного слугу від поспішних висновків Тетяна Сисоєва. — Наприклад, серед великих банків (2-га група за класифікацією НБУ) у трійці лідерів зі сплати податку на прибуток — дві структури з іноземним капіталом (Сітібанк і «ІНГ Банк Україна»), а з числа середніх банків (3-тя група) — «Каліон Банк Україна» і Універсалбанк. Однак як присутність у цих самих трійках вітчизняних структур, так і домінування серед найбільших платників податків банків з українським капіталом свідчить про те, що вітчизняні установи стали не менше за західні піклуватися про свій імідж і репутацію. Сьогодні вони залучають кредитні ресурси на зовнішніх ринках, шукають стратегічних інвесторів, борються за максимально високі кредитні рейтинги, а міжнародні аудитори дають оцінку їхнім відносинам із державою. Під час складного, але продуктивного діалогу, який відбувся кілька років тому, ми зуміли переконати банкірів, що податкова віддача (у 2005-му застосовували дещо інший термін — податкове навантаження, тобто відношення сплаченого податку на прибуток до валових доходів) — нітрохи не менш важливий для них показник, ніж рентабельність.

Банкіри, у бізнесі яких поняття «репутація» займає одне з ключових місць, у переважній більшості й самі усвідомили, які вигоди має статус добропорядних платників податків. Якщо в середньому по Україні податкова віддача суб’єктів господарювання становить 1,5%, то для банків — близько 6%. Вищий показник по сплаті податку на прибуток — 6,35% — спостерігається тільки в одній галузі. В якій? Правильно, вгадали — у видобутку металевих руд.

До останнього часу одним із небагатьох каменів спотикання в суперечках банкірів і податківців залишалося питання, можна чи ні відносити на валові витрати (отже, виводити з бази оподаткування) страхові резерви для покриття фінансових ризиків за такими банківськими послугами, як гарантії та кредитні лінії (дозволений овердрафт), а також ризиків у зв’язку з можливим знеціненням цінних паперів.

Після тривалих, майже трирічних судових позовів, 27 травня 2008 року ДПАУ все-таки вдалося домогтися позитивного для себе рішення у Верховному суді. Втім, як повідомила «ДТ» пані Сисоєва, більшість банків почали перерахунок податку на прибуток відповідно до вимог податківців ще до одержання вердикту ВС.

І старі скелети в шафі

А що ж страховий сектор? За даними на 1 серпня ц.р., отриманими «ДТ» із податкових органів, надходження від страхових компаній (СК) до зведеного бюджету за січень—липень ц.р. становили 410 млн. грн., що на 80% більше, ніж за відповідний торішній період (228 млн. грн.).

Платежі з податку на прибуток порівняно з минулим роком збільшилися на більш ніж пристойні 78% (із 135 до 238 млн. грн.). У чому ж проблема?

— Якщо в банківському секторі схеми мінімізації сьогодні й виявляють, однак вони не є масштабними і не мають системного характеру. А от проблеми в страховому секторі серйозні, — розповіла «ДТ» Тетяна Сисоєва. — При непоганому зростанні податкових надходжень податкова віддача тут становить лише 1,6%. Причому порівняно з минулим роком вона навіть трохи знизилася, адже за підсумками 2007-го показник становив 1,7%.

— Для кожного страховика окремо існує єдина можливість зменшити об’єкт оподаткування — шляхом передачі ризиків у перестрахування, — продовжує Тетяна Петрівна. — Проте таке перетікання грошових потоків не має впливати на податкову віддачу загалом по страховому сектору, яка, здавалося б, не повинна бути меншою за 3% (індивідуальна для страховиків ставка податку на валовий дохід). У нас же виходить майже вдвічі менше.

Причина, за словами пані Сисоєвої, полягає в існуванні так званих податкових ям. Їхню роль виконують спеціально створювані, за аналогією зі схемами розкрадання ПДВ, страхові компанії, в яких і близько немає мети займатися класичною страховою діяльністю. Виконавши свою місію з реалізації тіньових схем, такі компанії потім миттєво банкрутують. При цьому бюджет недоодержує величезні доходи —
з-під оподаткування виводять мільярдні грошові потоки.

За аналітичними даними податкової, низький рівень податкової віддачі страховиків пов’язаний із тим, що понад 80 страхових компаній задекларували непомірно високий обсяг переданих у перестрахування премій. Загальна сума отриманих цими компаніями страхових внесків становить майже третину (1,7 млрд. грн.) від загального обсягу. При цьому понад 90% (1,6 млрд. грн.) премій ними передано в перестрахування, а нарахований податок на прибуток від страхової діяльності становить... усього 4,3 млн. грн.

— На сьогодні виявлено три основні центри мінімізації податків на страховому ринку. Першим із них є СК «Аванте» (входить до групи компаній «Лемма»). Упродовж уже чотирьох років ми безуспішно намагаємося довести неправомірність пільги з податку на прибуток, яку надала Черкасько-Лозівська сільрада в Харківській області, в якій зареєстрована ця компанія. У цьому випадку все легально: існує СК, яка акумулює в себе певні обсяги страхових внесків, передані їй через перестрахування. Питання полягає в тому, чому це стало можливим. І чому суди не виносять остаточного рішення за цією суперечкою, не розглядаючи її по суті, а ми змушені багато років судитися?

Другий центр розташований у місті Рівне. Спочатку це була СК «Міжнародний страховий альянс», яка, акумулювавши на своєму рахунку платежі з перестрахування на сотні мільйонів гривень, вивела ці гроші через схеми з використанням операцій із технічними акціями. Об’єкт оподаткування був мінімізований завдяки рішенню суду, який узаконив збитки, що виникли в результаті відшкодування за страховим випадком у всьому обсязі зібраних премій.

Після перевірки податкових органів «Міжнародний страховий альянс» збанкрутував і припинив своє існування. Проте на його місці відразу виникла інша компанія — СК «Ініціатива», яка діє за аналогічною технологією — за підтримки судових органів здійснює незаконне коригування валових внесків від страхової діяльності на суми «уявних» страхових виплат.

Третій центр — це столиця. До останнього часу тут існувала РСК «Дніпро», на якій замикалися довгі ланцюжки операцій з уникнення оподаткування. Після перевірки податківців компанія теж збанкрутувала, але гроші зникли — через вексельну схему розрахунків вони пішли в невідомому напрямку.

Дуже дивуєшся, наскільки «невміло» вітчизняні страховики управляють своїми портфелями цінних паперів. За даними податкових служб, за результатами операцій із цінними паперами, негативний фінансовий результат задекларували 262 страхові компанії (при 423 у відповідному торішньому періоді). Загальний розмір збитків становив 7,5 млрд. грн. (від операцій з акціями — 4,9 млрд., векселями — 1,6 млрд., облігаціями — 0,34 млрд., іншими цінними паперами — 0,6
млрд. грн.).

Недобросовісні компанії підривають репутацію ринку в цілому. Проте на ньому все-таки збільшується кількість компаній, які ведуть класичний страховий бізнес за світовими стандартами. Як і для банкірів, для багатьох страховиків поняття «репутація» — не порожній звук. Тому в списках ДПАУ значиться чимало компаній, податкова віддача яких перевищує 3% (за рахунок надходжень від інших видів діяльності). Проте, щоб «почали вимирати ізгої», необхідні системні передумови.

Пані Сисоєва вважає, що назви конкретних компаній у даному випадку не суть важливі. Такі структури так чи інакше виникатимуть, поки на їхні послуги буде попит, а в законодавстві існують певні лазівки. Усунути ці лазівки можна двома способами — перевівши СК на загальну систему оподаткування або в межах існуючої системи усунувши можливість зменшення об’єкта оподаткування на перестрахування.

Загалом же, переконана Тетяна Петрівна, мінімізація податкових зобов’язань на страховому ринку не є первинним процесом. Основна мета замовників таких операцій полягає навіть не в уникненні оподаткування, а у виведенні цих грошей у зовсім іншу форму та інше місце.

Коли суб’єкт страхує неіснуючі ризики, віддаючи свої гроші, він не ставить як голов­ну мету заощадити 25% податку на прибуток, втративши решту 75%. Одна з можливих цілей — повернення цих грошей через довгий ланцюжок фіктивних операцій в іншому вигляді, із одночасною економією на податку на прибуток. Наприклад, у вигляді іноземних інвестицій. Можуть ці гроші використовуватися і для оплати нелегального імпорту, і для інших цілей.

На думку нашої співрозмовниці, для ефективної боротьби з будь-якою проблемою необхідне глибинне розуміння її природи. Інакше заходи з боротьби, як і судові позови з компаніями-метеликами, будуть малоефективними. Проте для цього необхідна не тільки системна робота силових і наглядових структур, а й політична воля для прийняття необхідних законодавчих змін.

Коли вона з’явиться?