Податок за замовчуванням

Усім відомо, що інвестування ставить метою одержання доходу, для чого інвестору спочатку треба понести витрати у вигляді інвестиції. Та цей, здавалося б, незаперечний факт поставила під сумнів українська податкова служба. Вона всерйоз намагається довести, що коли фізична особа вносить до статутного фонду майно, то ця особа одержує дохід уже у момент інвестування, і вимагає заплатити податок з доходів фізичних осіб, не чекаючи результатів інвестування.

Причому податківці стверджують, що якби інвестор вніс гроші, то це були б витрати, а якщо інвестор передає до статутного фонду матеріальну цінність, то він одержує дохід.

Аргументація податківців проста до геніальності: інвестицію майном вони називають продажем цього майна. Важко навіть уявити більш ефективний прийом протидії інвестиційним намірам громадян.

Колись Сергій Буряк був категорично проти думки податківців, які виявили дохід при внесках інвесторів, стверджуючи, що вартість внесеного майна є витратами інвестора. Дозвольте, скажете ви, то у чому ж тоді обвинувачувати податкову службу, коли голова ДПАУ проти оподаткування інвесторів? Проте лист Сергія Буряка датований 12.12.2005 р., коли він іще був головою комітету Верховної Ради, а не очолював фіскальну службу.

Нині ж його підлеглі наполягають на доході і, відповідно, оподаткуванні інвестора. Що надає питанню особливої пікантності.

Втім, точка зору податківців не завжди була такою одіозною. Ще два роки тому вони погоджувалися, що внесок до статутного фонду — це витрати. Нині ж податкова служба заявляє що, передаючи майно, інвестори одержують дохід. Робиться це, мабуть, з мовчазної згоди Сергія Буряка, адже, як відомо, точка зору залежить від точки сидіння. Чи голова ДПАУ нічого не знає?

Щоправда, можна пригадати афоризм, що ніколи не змінюють думки тільки небіжчики або дурні. Однак, визнаючи, що наша податкова служба жива і недурна, не можна погодитися із способом доведення цих якостей. Фактично фіскали, говорячи їхньою мовою, знайшли ресурс мобілізації коштів для бюджету на рівному місці, незважаючи на законодавство.

Проте у комітету Верховної Ради, тепер з питань податкової політики, в особі нинішнього голови Сергія Терьохіна думка не змінилася. Наполягаючи у направленому до ДПАУ листі від 08.10.2009 р. №04-27/917 на тому, що податок з інвестицій платитися не повинен, комітет вимагав від податківців довести цю інформацію до платників податків.

ДПАУ вимогу комітету ВР виконала своєрідно. На адресу всіх податкових служб надіслано роз’яснення, яке майже дослівно передає позицію комітету, з невеличким вилученням. З листа комітету у роз’яснення ДПАУ не внесено слів «не є доходом відповідно до норм п. 1.2 ст. 1 Закону і не належать до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст. 11. і ст. 12 Закону №889».

Тобто податківці вилучили всього лише кілька рядків, але найважливіших.

До того ж раніше направлені тим самим податковим службам роз’яснення, в яких інвестиції визнавалися доходом, ДПАУ не відкликала. Тому немає сумнівів, що податкові служби і надалі наполягатимуть на оподаткуванні інвесторів.

Цей окремий випадок є чудовим приводом для узагальнення: реальне застосування податкового законодавства залежить не так від закону і законодавця, як від податкової служби. Нещодавно в комітеті Верховної Ради розглядався черговий проект Податкового кодексу. Його мало хто помітив. А от роз’яснення податкової з актуального питання — завжди подія. Особливо коли таке роз’яснення повідомляє про новий погляд податківців на існуючу роками норму закону.

За минулий рік таких випадків було кілька десятків. Фактично податкове законодавство є аморфним рухливим болотом, навіть у разі незмінності букви закону. І якщо законодавцю не вдасться поставити роз’яснювальний процес під контроль, ціна Податковому кодексу буде невелика.