Податки: «если у вас нету тети...» - Економіка - dt.ua

Податки: «если у вас нету тети...»

22 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 22 вересня-29 вересня

«По-п’яте, здійснимо вдосконалення податкового законодавства, спрямованого на усунення недолікі...

«По-п’яте, здійснимо вдосконалення податкового законодавства, спрямованого на усунення недоліків в нормах діючого законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, акцизного збору, вдосконалення адміністрування податків, обмеження деяких податкових пільг».

(Микола Азаров, доповідь у Верховній Раді України
21 вересня ц.р. з нагоди представлення
проекту бюджету на 2007 рік.)

Перше, що неминуче спадає на думку при вивченні проекту держбюджету-2007, хоч би хто б його читав: Азаров повернувся!

От і добре. Бо кожен народ має такого міністра фінансів, на якого він заслуговує. (А міністр, відповідно, має цей народ.) І якщо на зміну заслуженому народом Пинзенику приходить ще більш заслужений ним Азаров, виходить, що ми живемо у час гармонії покірливості населення й адекватної їй, покірливості, влади.

Але про все населення ми тут не будемо. Мам-2007, котрим напередодні зачаття-2006 обіцяли одне, а тепер сказали зовсім інше (себто — що більшість із них нічого не отримають), навіть не станемо і згадувати. Якщо мами не потрібні державі і вона так легко може їх кинути, то державі видніше, тим більше що її теж називали — в давнину — матір’ю.

Мама, яка обдурила мам, — а в абз. 5 статті 60 проекту закону про держбюджет-2007 саме таке і сталося! — як це в дусі сьогодення...

Навіть якщо звуження кола тих, хто має право на материнську пільгу, і не пройде, вже сам той факт зазіхання на таке звуження, красномовно показує, у який час ми живемо.

Не зупинятимемось і на іншій прикметі часу — статті 134 того самого проекту. Просто наведемо цю статтю повністю. Тільки нагадаємо, що це — із проекту саме держбюджету. Вочевидь, так комусь не терпілося, що й закону підхожого не стали чекати. Але — без коментарів. Хоча читати після тієї 60-ї цю 134-ту вельми цікаво. Отже, про кого ж піклуються:

«Стаття 134. Встановити, що у 2007 році кількість посилок (передач) і бандеролей, одержуваних особами, узятими під варту і засудженими до позбавлення волі, не обмежується».

Не будемо ставити безглузде запитання — а до чого тут бюджет? Як і нагадувати про те, чиє повернення (вже не Азарова) мимоволі асоціюється з вищенаведеним текстом.

Ну, а станемо ми говорити про податки. Які, щоправда, згідно із законодавством можна було змінювати на 2007 рік не пізніше 15 серпня, а то й 30 червня 2006 року, і до того ж ніяк не законом про держбюджет. Але — якщо не дозволяється, але дуже хочеться, то можна. Тож далі — тільки по суті (по суті цього чергового беззаконня).

Якщо оцінювати статтю 9 (найподатковішу в держбюджетному проекті), то в ній явно виділяються — не рахуючи хітів специфічних і теж бридких — три універсальні норми, що обіцяють отруїти життя абсолютно всім.

1. У проекті пункту 5 проекту статті 9 проекту бюджету хочуть зобов’язати всіх платників ПДВ (і юр, і фіз) здавати разом із ПДВшною декларацією електронні розшифровки податкового кредиту і податкових зобов’язань (по-людськи — ПДВшних податкозменшень і податкозбільшень) у розрізі контрагентів. Ну а оскільки із сум ПДВ вивести повні суми операцій із цими контрагентами не зможе тільки абсолютно повний аналітик, йдеться, по суті, про розсекречування кожним суб’єктом підприємницької діяльності як його продавців і покупців, так і оборотів з кожним із них.

Тобто таємницю настільки комерційну, що податківці її не змогли вивудити навіть із банків, тепер намагаються змусити здавати самостійно не кого іншого, як бідолашних власників цієї самої таємниці!

Ніхто в Мінфіні при цьому не замислився, що заради зручності перевірок ухоркують цілий пласт підприємств і підприємців, а саме тих, хто саме на такій інформації й живе.

Зате з’явився новий шар суб’єктів підприємницької діяльності — які крадуть інформацію й успішно її... ні, не продають, а використовують самостійно!

Втім, якщо у вас немає тітки в податковій, то нічого не вийде. А якщо є, чому б не замінити собою підприємство, що стоїть між певним продавцем і певним покупцем, якщо і той, й інший стають відомі, та ще й із конкретними сумами оборотів?!

Приходить такий собі небіж, який має-тьотю-де-треба, на фірму А і каже:

— Знаю, що ви продаєте товар фірмі Б за 100. Продайте мені за 110!

Домовившись, вирушає на фірму В зі словами:

— Ви купуєте товар у Б за 150. Купіть у мене за 140!

І все! Б стає нікому не потрібною, а небіж на рівному місці «заробляє» 30! Причому це — тільки на одній із бездонного моря інформацій, що звалилися на тьотю!

Ні, можливо, ідея замінити посередників — чужих і дорогих на своїх і дешевих — досить перспективна. Але до чого тут держбюджет? І що за такої логіки має залишатися від ринку? Конкуренція небожів?

2. Пункт 6 тієї самої статті поширює звичайні ціни для ПДВ не тільки на продаж (який оподатковується не нижче від звичайної ціни), а й на купівлю (яка тоді зменшуватиме податок виходячи з ціни вже не вище від звичайної).

При цьому цікаво, із чим ціна купівлі має порівнюватися: із ціною інших продажів того ж у регіоні продавця чи з ціною інших купівель того ж у регіоні покупця?

Якщо важливими є ціни, котрі склалися там, де продавець, то як про них дізнається покупець? Особливо — якщо у нього немає тітки в тому далекому регіоні, котрий цілком може бути дуже закордонним...

І, головне, як він потім доведе звичність для Кот-д’Івуару ціни, яку перевірятиме інспектор у Недригайлівці?

Якщо ж важливою є звичайна ціна купівель, то що робити, коли покупець цього товару — в регіоні єдиний?

А хоч би й купував хто ще — хіба він видає свою ціну придбання? Адже податківець, може, про неї й довідається (див. вище), а підприємствам — що, малювати декларації наосліп? Чи теж шукати тітку в податковій?

І чи не виявиться — вже в беззакордонному випадку, — що на один і той самий товар «звичайна» ціна для продавця — це 150 (щоб оподаткувати), а для покупця — 80 (щоб його податок знижувати)?

Але ж це все стосується вже не тільки прибутку в екзотичних випадках, як раніше, а й ПДВ при всіх операціях!

3. Тепер — пункт 11. Стаття — та сама. Зараз поки що частину ремонту, що йде на валові витрати, тобто зменшує податок на прибуток, обмежено 10% від балансової вартості всіх основних фондів підприємства; якщо ж пройде держбюджетна зміна, то щодо ремонту об’єкта ОФ групи 1 (наприклад, будівлі) на витрати піде лише 10% від вартості цього самого об’єкта, а з ремонту якоїсь іншої групи — лише 10% від вартості тільки саме цієї групи.

Щоб краще зрозуміти відмінність, уявімо собі, що ми застрахувалися від 100 хвороб, внісши страховій компанії 100 гривень, і вона зобов’язалася за це у випадку будь-якої з таких хвороб виплатити нам 1000 гривень. А потім передумала в односторонньому порядку і сказала:

— Гаразд, ви одержите в десять разів більше, аніж внесли, але за кожну зі 100 хвороб — окремо. На грип припадає внесок у розмірі однієї гривні, от 10 гривень ви й отримаєте. І так — за кожну хворобу.

Є різниця? Хоча якщо занедужати на всі 100 хвороб одразу — втрати не буде. Так само не буде втрати у витратах, якщо ремонтувати всі будівлі і всі групи ОФ в одному році. А якщо не все — то їхня вартість для витрат і, відтак, для зменшення податку з прибутку пропадає.

Тоді треба було б збільшити норматив, але ні — ті самі 10%! А не вписана в них частина ремонту (тобто тепер — майже вся його вартість) буде довго й нудно амортизувати. Вже й сам комп’ютер фірма поміняє, а його ремонт у податковому обліку все одно теліпатиметься!

Тут уже навіть тітка не допоможе врахувати для зниження податку повну вартість ремонту. Хіба що сама прийде на перевірку...

Ну і який у всьому цьому глибокий сенс? Кому стане добре, якщо підприємства всі свої ремонти терміново спробують зробити повністю в поточному році?! Інакше втратять майже 25% їхньої вартості, бо сьогодні чверть від неї повертається (через податок на прибуток), як правило, відразу, а 2007 року повертатиметься у годину по чайній ложці!

А чи багато пуття державі від того, що на всіх підприємствах ремонти стануть на третину дорожчими? Адже якщо зі 100 повернулося 25, то витрачено було 75, а якщо не повернулося нічого — витраченими виявилися всі 100, тобто 75 + 25, тобто 75 + 1/3 від 75!

Невже податків від створеного на старих верстатах держава думає зібрати більше, ніж від створеного на оновлених?

Однак втрати позначаться не відразу, а десь через кілька міністрів фінансів...

Підіб’ємо підсумки. Тільки три маленькі фрагменти однієї статті бюджетного законопроекту вбивають:

і комерційну таємницю в країні,

і залишки ясності при розрахунку ПДВ,

і вигідність ремонтів основних засобів.

Якщо, звісно, у вас немає (де треба) тітки...

Повертаючись же до початку, скажу: от і добре. Треба було головою думати, коли голосували. Партії, які мають у своїх лавах Пинзеників—Азарових (або тих, хто може їх кудись призначити), не повинні долати прохідний бар’єр.

Колись зрозуміємо.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво