План Литовченка. Президент «Київстару» напередодні ювілею розповідає про уроки минулого, плани на майбутнє і про те, чого політикам варто було б повчитися у компанії

Поділитися
9 грудня 1997 року компанія «Київстар» почала надавати послуги мобільного зв’язку. Саме цього дня вона і святкує десятиріччя на ринку...

9 грудня 1997 року компанія «Київстар» почала надавати послуги мобільного зв’язку. Саме цього дня вона і святкує десятиріччя на ринку. Хоча була зареєстрована 2 вересня, а однойменне відкрите акціонерне товариство, котре отримало мобільні ліцензії, було створене ще на три роки раніше. За десять років із нікому не відомої фірми, яка несподівано для всіх з’явилася на GSM-конкурсі, «Київстар» перетворився на найбільшого українського мобільного оператора. З більш як двадцятьма трьома мільйонами клієнтів, двома мільярдами доларів річного доходу і п’ятьма з половиною тисячами працівників. Беззмінний президент «Київстару» Ігор ЛИТОВЧЕНКО поділився з «ДТ» результатами програми «Спілкування заради майбутнього», розповів про роль телекомунікацій в економіці і припустив, що оператор міг би стати прикладом ефективності для всієї України.

Про політику та соціальну відповідальність

— У своїх інтерв’ю ви часто цитуєте одного з німецьких політиків, який сказав, що «Siemens — це Німеччина: що більше замовлень буде у Siemens, то більше робочих місць і доходів буде у простих німців». І пропонуєте своє формулювання: «Київстар» — це Україна». Чи не буде це перебільшенням?

— Можу з цілковитою впевненістю сказати, що це не перебільшення. Зараз кожен другий житель країни користується нашими послугами. За десять років ми побудували компанію, яка на сьогодні, на мій погляд, є гордістю не лише України, а й Європи.

Та якщо люди нам довіряють, отже, ми повинні робити для людей ще більше. І ми вирішили піти далі простого меценатства, підтримки малозабезпечених і інвалідів. Основним завданням програми «Спілкування заради майбутнього» було «сформулювати», змоделювати саме наше майбутнє. Шляхом соціологічних досліджень і дискусій ми дізналися, яким його бачать прості люди.

Коли з’явилися перші результати, ми зрозуміли кілька важливих речей. Перше: українці не сподіваються на те, що хтось «зробить» їхнє майбутнє за них. Вони готові працювати над своїм майбутнім самі. Вони тільки просять не заважати їм реалізовувати свої власні амбіції — правові, соціальні, економічні. Друге: дослідження проходило по всій території України. І з’ясувалося, що люди, які живуть на Сході, на Заході, у Криму, у Києві, думають багато в чому однаково! Вони різняться одне від одного в етнокультурному відношенні, але всі вони ставлять перед собою абсолютно однакові завдання і мають однакові цінності. Коли ми складали «Карту майбутнього» (соціологічне дослідження «Бачення населенням України свого майбутнього», проведене Київським інститутом соціології на замовлення компанії «Київстар», див. «ДТ» №41 від 3 листопада. — В.К.), виявилося, що і на Заході, і на Сході на перше місце в системі цінностей люди поставили сім’ю та дітей. На друге — здоров’я, фізичне і духовне. На третє — матеріальні цінності, роботу і кар’єру.

Сьогодні, святкуючи десятиріччя своєї роботи, ми можемо підбити певний підсумок розвитку компанії. І сказати, що ми не тільки лідери, а й є, можемо бути, маємо бути прикладом розвитку подібного роду компаній, організації економіки, суспільства і країни загалом.

— Що саме з досвіду вашої компанії, із практики її роботи ви порекомендували б поширити на громадське й економічне життя країни?

— Взяти хоча б нашу історію. Коли «Київстар» тільки починав працювати, на ринку не було технічних спеціалістів мобільного зв’язку. І нам доводилося залучати з-за кордону тих, хто навчав наших технарів. Адже спочатку завданням номер один була побудова мережі. Однак із часом акцент змінився: знадобилися вже люди, котрі вміють продавати створений компанією продукт, — маркетологи.

Помінявся і стиль управління компанією. На стартовому етапі найважливішими були особистості, ентузіасти, котрі горять ідеєю, готові поставити чіткі цілі та завдання, об’єднати людей, сформувати колектив однодумців. Але коли «процес пішов», пріоритетними стають не особистості, а система — відпрацьовані процедури роботи, які мають бути чітко прописані і виконання яких має контролюватися. Сьогодні в компанії жоден контракт, жодна рекламна кампанія, жоден прийом на роботу, жодна закупівля не здійснюються без дотримання відповідної процедури.

— Тобто, якщо дотримуватися вашої логіки, українській економіці і політиці час переходити від етапу керівництва особистостей до етапу керівництва процедур?

— За результатами соціологічних опитувань, які ініціював «Київстар», з’ясувалося, що людям потрібна стабільність у питаннях, пов’язаних із соціальною політикою, економікою. Процедури, чи, стосовно країни, закони — це якраз і є стабільність. Але, мабуть, сьогодні рано казати, що Україна готова до «життя за процедурами». До того ж країна змінюється, тому мають модернізуватися і закони. А ми, зі свого боку, можемо виступати в ролі екс­пертів, радників, помічників. Чому? Насамперед тому що ми побудували лідируючу на ринку загальнонаціональну компанію, котра працює з найкращими показниками. З цим треба рахуватися. Отже, ми щось знаємо, у нас є певний досвід, знання. Крім того, у нас є прямий доступ до подібних західних компаній, і ми можемо принести їхній досвід в Україну.

— А чи не хоче президент «Київстару» виступити в ролі політика? І почати втілювати в життя свої ідеї?

— Ні. Тому що бізнес має бути відділений від політики. Це абсолютно різні речі. Але ми готові до діалогу з політиками, щоб поділитися досвідом, нашим і закордонним. Але рішення про початок такого діалогу повинні приймати самі політики. Нав’язувати свою точку зору ми не будемо. Ми хоч і лідери, але залишаємося одним із гравців на одному з сегментів ринку. І наша думка — тільки одна з багатьох, які можуть бути.

— «Київстар» — одна з перших компаній, що почала пропонувати серйозні програми соціальної відповідальності бізнесу. Проте ваші плани йдуть далі: навчити державу ефективно виконувати свої обов’язки. Чи не здається вам, що соціальні програми, навпаки, «розслаблюють» державу, котра перестає піклуватися про тих, хто потребує турботи, у надії, що «Київстар», «Інтерпайп» та інші «підхоплять»?

— Ми несемо соціальні зобов’язання вже кілька років. У нас 15 «підшефних» шкіл-інтернатів по всій Україні. Ми також щороку проводимо Djuice-ГОЛ — всеукраїнський дитячий чемпіонат із футболу, в якому цього року взяли участь близько двох тисяч шкіл з усієї України. Ще один із наших проектів — «Мобільна культура», присвячений формуванню культури використання мобільного зв’язку в суспільстві, до якого цього року підключилося і Міносвіти. Компанія також подає допомогу малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам, ветеранам війни, різним медичним установам. Це величезний спектр соціальної діяльності «Київстару».

Наша принципова позиція — якщо ми почали комусь допомагати, то допомога мусить бути планомірною і довгостроковою.

Навіть у програмі «Спілкування заради майбутнього», присвяченій десятиріччю компанії, є серйозна соціальна складова. Наприклад, у червні-серпні цього року ми провели серію круглих столів — брейнстормів. Ми збирали знаних в Україні людей, які є лідерами думок у різних сферах життя суспільства. По суті, ми відпрацювали модель ухвалення важливих громадських рішень, генерації спільних ідей. Політики, громадські діячі, представники уряду з інтересом дивилися на такий досвід.

Ще один важливий напрям соціальної відповідальності — це наші співробітники, котрих понад 5,5 тис. осіб. У нашому колективі існує певна культура поведінки, і всі ми поділяємо певну систему цінностей.

Про бізнес і акціонерів

— Чи могли б ви розказати, як за десять років вашої роботи на ринку змінилася країна, як змінився ринок, як змінився житель України, який, за сумісництвом, ще й абонент мобільного зв’язку?

— Ринок дуже змінився. Спочатку оператори просто створювали продукт, і його просто купували. Дохід від одного абонента був 100 доларів на місяць. Нині він не перевищує восьми й продовжує знижуватися. Це пов’язано з розвитком конкуренції. Зв’язок на сьогодні став загальнодоступним.

Нещодавно на засіданні Євро­пейської бізнес-асоціації ми порушували питання про податок до пенсійного фонду у розмірі 7,5% від вартості послуг мобільного зв’язку. Адже цей податок запроваджувався у 2000 році серед інших податків на купівлю предметів розкоші — хутра, ювелірних виробів тощо. Та мобільний зв’язок давно перестав бути предметом розкоші, а податок залишився. Нам від цього, як то кажуть, ні холодно ні жарко, ми його просто збираємо і передаємо до бюджету. Проте ми в цьому разі захищаємо інтереси абонентів.

Зросли вимоги абонента до операторів. Десять років тому для нього був важливий сам факт користування мобільним зв’язком, байдуже якої якості. Нині абоненти стали дуже вимогливими.

З’явилися нові послуги. Ми ще не впровадили третього покоління, а в західних країнах, зокрема в Кореї й Японії, вже тестують четверте.

— Чи прогнозували ви десять років тому, що ринок мобільного зв’язку так швидко зросте? Років п’ять-шість тому вважалося, що користувачами мобільного зв’язку зможуть стати не більш як 30% жителів України...

— Звичайно, тоді такого ніхто не очікував. Десять років тому ми раділи кожному абонентові, потім кожній сотні, кожній тисячі... Святкували перший мільйон. Нині номінальне проникнення (кількість активних SIM-карт відносно всього населення країни) становить 117%, а на кінець року ми очікуємо зростання до 121%. Реальне ж проникнення (тобто кількість людей, які користуються зв’язком) нині становить 70%, а наприкінці року досягне 77%. І це при тому, що якщо відняти малолітніх дітей, то статистично користувачами мобільного зв’язку в Україні може бути тільки 82% населення. Зростання кількості абонентів мобільного зв’язку за минулий рік становило 54%. Цього року очікується 15%. У наступні кілька років прогнозується не більш як 3% приросту щороку.

— Україна — не найбагатша країна Європи, але насичення ринку мобільного зв’язку досягла, мабуть, найшвидше. Чому саме в нас було таке рекордне зростання?

— Не тільки Україна, подібна ситуація спостерігається й у ряді інших країн СНД. Відіграли свою роль низка чинників. По-перше, загальне економічне зростання цих країн. По-друге, оператори, й «Київстар» зокрема, застосували у своїх тарифах усі найпрогресивніші світові нововведення: посекундну тарифікацію, зменшувану вартість хвилини, безплатні вхідні дзвінки... Навіть не у всіх європейських країнах є посекундна тарифікація, зате в багатьох — замаскована плата за вхідні, плата за з’єднання... Українські тарифи — одні з найліберальніших і найпрогресивніших.

— Чотири-п’ять років тому оператори дуже протестували проти закону про безплатні вхідні, лякали обвалом ринку. І ви тоді були активним учасником цих протестів. Потім виявилося, що саме завдяки СРР (calling part pay, «сплачує той, хто дзвонить». — В.К.) українські оператори одержали рекордне зростання. Кажуть, що особисто ви були одним із прихованих лобістів цього закону...

— Ми не були проти СРР у принципі, ми розуміли, що це загальносвітова практика. Але ми були проти поспішного запровадження цієї норми, без підготовки, без механізму взаєморозрахунків, без технічної бази, без достатньої місткості мереж. Отоді ринок справді міг би обвалитися. І лобіювали ми, якщо можна так висловитися, а точніше, переконували всіх учасників процесу призначити певну дату переходу. Знаючи яку, оператори могли б готуватися. А ініціатори цього законопроекту просто скопіювали європейську практику й тільки потім уже слухали українських операторів, намагалися зрозуміти нашу позицію...

— Коли ринок мобільного зв’язку досягає насичення, оператори починають працювати над збільшенням дохідності наявних абонентів. Що планує робити для цього «Київстар»?

— Перше — ми маємо намір утримати свою частку ринку. Друге — впроваджувати нові технології, на базі яких надаватимуться нові послуги. Це має бути послуга, затребувана якомога більшою кількістю абонентів у кожному сегменті, а не нішева. Конвергентні послуги, широкосмуговий доступ, цифрове телебачення тощо. Нині основний дохід операторам приносять голосові послуги. І поки що незначний — додаткові. У збільшенні цього відсотка є великий резерв.

Рано чи пізно всі оператори прийдуть до того, що їхні мережі стануть однаковими. Будуть приблизно однаковими покриття, кількість базових станцій. Тарифи теж будуть порівнянні. І абонент залишиться там, де йому запропонують ліпшу якість, кращий сервіс, ліпший набір послуг, краще ставлення загалом.

— Чому ж «Київстар» відмовляється від бренда Ace&Base?

— Ми завжди приділяли серйозну увагу правильному сегментуванню ринку. Я вважаю, що воно в нас виконано ідеально: для кожної соціальної групи в нас є свої пропозиції.

Від початку Ace&Base був розрахований на тих, хто хоче користуватися мобільним зв’язком і витрачати на нього якнайменше. Ця послуга була дуже затребувана й у молодіжному сегменті, і в сегменті малого бізнесу, який теж не міг тоді собі дозволити витрачати на зв’язок сто доларів на місяць.

Проте минав час, з’являлися нові послуги й тарифи, і в якийсь момент виявилося, що користувачі Ace&Base уже належать до зовсім різних цільових аудиторій. Тому ми вирішили сегментувати так: «Київстар» — препейд і контракт для абонентів, які багато розмовляють , «Київстар Бізнес» — для великих корпоративних абонентів, малого й середнього бізнесу, Djuice — молодіжний масовий сегмент, і «Мобілич» — для абонентів, які розмовляють мало.

При вирішенні питання про те, який портфель брендів залишати, ми виконали серію досліджень. І коли запитували людей: «До кого ви підключені?», то ніхто не казав, що підключений до Ace&Base. Вони казали: «У мене картка «Київстар». Тому жодного раціонального сенсу в підтримці бренда Ace&Base ми не бачили.

— В Україні вже три оператори мобільного зв’язку третього покоління. Які висновки зробив «Київстар» зі старту цих компаній, адже вам колись теж доведеться розвивати 3G?

— Коли з’явилися оператори GSM, дехто вважав, що місце на ринку є тільки для двох компаній, але аж ніяк не для трьох. Але потім з’явилися третій, четвертий, п’ятий... І ми бачимо: що більше з’являється операторів, то більше від цього виграє споживач. Ринок 3G-зв’язку тепер тільки зароджується. І що більше з’явиться гравців на ньому, то більшим буде вибір послуг і нижчі тарифи.

На сьогодні половина базових станцій «Київстару» по всієї Україні технологічно готова до 3G. Коли в «Укртелекомі» ще тільки проводили тендер на вибір постачальника обладнання, ми звернулися до НКРЗ із проханням тимчасово виділити нам смугу частот для тестування 3G у центрі Києва. Результати тестування — чудові. І нині ми продовжуємо модернізувати нашу мережу по всій території України. Тому після одержання ліцензії ми зможемо дуже швидко розгорнути 3G мережу й почати надавати послуги.

— Сьогодні спостерігається інтерес мобільних операторів до Wi-Fi і WiMAX. Чи є він у «Київстару», і в рамках якої бізнес-моделі компанія має намір використовувати ці технології?

— Ми одержали ліцензію на Wi-Fi на всю територію країни. І в таких місцях, як вокзали, аеропорти, офіси, супермаркети, будуватимемо мережі. Що стосується WiMAX, то це послідовне продовження 3G. На жаль, той спектр частот, який пропонує сьогодні незалежний регулятор, — 5,4—5,6 ГГц — це не ті частоти, що використовуються для WiMAX у Європі. Отже, для наших майбутніх абонентів цього стандарту роумінгу не буде. Але ми все одно будемо використовувати це як «останню милю» — підключення до кінцевого обладнання користувача.

— А купити одну з компаній, які володіють частотами на 2,4—2,5 ГГц, як це зробив «Голден Телеком»?

— Такі питання належать до компетенції наших акціонерів. Якщо вони приймуть таке рішення, ми його виконаємо.

— Чи планує «Київстар» порушити питання про участь в урядовій програмі «Телефон у кожний дім». Можливо, якби операторів, котрі у ній беруть участь, відбирали на відкритому конкурсі, у вас було б більше переваг…

— Телефон із підключенням «Київстар» і так уже є в кожному домі! (сміється). Якщо нас запросять, то із задоволенням візьмемо участь у програмі. Якщо не запросять — будемо, як і раніше, вирішувати питання телефонізації країни за допомогою мобільного зв’язку.

— Існує думка, що ситуація, коли акціонери не можуть впливати на діяльність компанії, дуже вигідна для менеджменту, який може діяти за принципом «що не заборонено, те дозволено»...

— Я б так не сказав. Тому що вся відповідальність за будь-які прийняті в компанії рішення лягає на менеджмент, а не на акціонерів. Набагато простіше одержати рішення ради директорів і піти його виконувати. Якщо ви вважаєте себе гарним менеджером, то не повинні виправдовувати волюнтаристичні рішення якоюсь необхідністю. Або ви берете на себе відповідальність і цю відповідальність перетворюєте на дійсність, або вам тоді не місце в компанії.

— Ринку цікаво, як живе «Київстар» у ситуації конфлікту між акціонерами...

— Є щоденні операційні питання, щодо яких ми можемо приймати рішення самостійно. Але є і глобальні питання. От ви запитували про купівлю компаній, про нерозподілений прибуток і дивіденди, про платежі за євробондами. Стосовно глобальних питань потрібні рішення акціонерів.

Нині важливі питання «Київстар» вирішує так. Ми спілкуємося з акціонерами, з’ясовуємо їхню думку щодо важливих питань через юристів. І якщо вони обидва згодні, то робимо. Дуже хотілося б, щоб вони якнайшвидше знайшли компроміс. Переговори йдуть, і я знаю, що є якісь зрушення. Моє зав­дання як керівника компанії — незалежно від розвитку ситуації зберегти доходи і лідерство «Київстару».

Про кадри й історію

— Ви вже десять років на посаді президента «Київстару». Не хочете змінити рід діяльності? Адже людині властиво прагнути до чогось нового...

— Робота й умови мене влаштовують, планів піти немає, а нове є завжди: це нові технології, новий розвиток бізнесу. Хоча в інших людей може бути інше ставлення до цього питання. От у нас у компанії нещодавно змінилося два директори. Змінюється ринок і мають змінюватися люди. Крім того, компанія не може забезпечити 100% менеджерів можливість подальшого зростання. Адже менеджерів багато, а керівних посад мало... З іншого боку, ми можемо пишатися тим, що наші фахівці затребувані на ринку, що їх запрошують в інші компанії на вищі посади.

— Чому у «Київстарі» менеджмент середньої ланки не такий публічний, як аналогічний менеджмент вашого конкурента?

— Історично так склалося, що менеджмент «Київстару» призначається двома акціонерами. І позиції технічного, маркетингового й операційного директорів — креатури норвежців. Тому іноді виникає мовний бар’єр. Хоча наші «топи» завжди відкриті до спілкування, наприклад, фінансовий директор любить журналістів і завжди з ними спілкується. І Тронд Мо, і Ендрю Сіммонс, котрий прийшов йому на зміну... Дуже рекомендую поспілкуватися з нашим новим технічним директором Йогешем Маліком. Це унікальна людина, я таких ще не зустрічав. Сам родом з Індії, він пройшов шлях від простого інженера до технічного директора великої компанії. Молодий менеджер, котрий широко мислить з точки зору бізнесу, із величезним потенціалом.

— Наскільки успіх «Київстару» залежав особисто від вас, наскільки від команди і наскільки від акціонерів?

— Своєю заслугою я не побоюся вважати, по-перше, ідею створення оператора «Київстар», по-друге, правильно визначені цілі, по-третє, відбір управлінської команди, яка є сьогодні і яку я збирав протягом десяти років. Я можу сміливо сказати, що це моє. А загальні результати роботи — це заслуга команди.

Завдяки акціонерам у нас є доступ на багато ринків, де вони працюють, як на фінансові, так і на телекомунікаційні. Завдяки цьому ми чудово розуміємо, які послуги мають попит, як вони розвиваються, коли їх краще виводити на ринок, у що краще інвестувати гроші.

— У «Київстарі» свого часу працювали два родичі чинного на той час президента України. Який був їхній внесок у розвиток компанії?

— Олена Франчук прийшла на посаду заступника директора з маркетингу. Прийшла, коли компанії було вже років зо два. До цього вона працювала в банку. Вона, як будь-яка людина, має право на працевлаштування в будь-яку компанію, у будь-яку галузь. Захотіла попрацювати в телекомунікаціях і прийшла до нас.

Що це нам дало? З одного боку, величезну кількість перевірок. З іншого — велике почуття відповідальності. Ми мали бути настільки прозорим бізнесом, щоб ніхто не зміг нас чимось дорікнути. Загалом, це більше зобов’язувало, ніж давало.

А Юрій Геннадійович Туманов стояв біля витоків створення компанії ще з 1994 року...

— Ще коли «Київстар» був ВАТ?

— Так. І він до сьогодні є головою спостережної ради. Навіть якби він і хотів залишити цю посаду, звільнити його може тільки сама рада. А вона не збирається з 2005 року.

Давайте, щоб закрити тему історії створення компанії, навколо якої в Інтернеті стільки спекуляцій, я вам розповім, як це було насправді.

Отже, 1994 рік. Народжується ідея створення компанії — оператора сучасних послуг зв’язку. Нагадаю реалії того часу: ринок зв’язку був у зародковому стані, не було навіть «Укртелекому», Міністерство зв’язку фактично виконувало функції державного оператора, як при СРСР, і контролювало створення в ручному режимі «УМЗ» і «Утел» (див. перше в історії згадування про «Київстар» у «ДТ» №8 за 25 лютого 1995 року. — В.К.). А ми тоді чудово розуміли, що за телекомунікаціями — майбутнє. І створили ВАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.». До складу акціонерів увійшли підрозділи дер­жавних організацій — Міненерго, Держкомнафтогазу, «Укрзалізниці», які разом володіли контрольним пакетом, а також низка приватних компаній-інвесторів, зокрема, британська компанія «Імпекс-груп», директором якої був Олександр Чумак, котрий через кілька років трагічно загинув.

Чому на той момент була необхідність залучення державних структур? Тому що частоти тоді не були ще навіть подвійного призначення — ними могли розпоряджатися тільки спецкористувачі. І потрібно було залучити цих спецкористувачів як зацікавлених осіб.

Потім розпочався тривалий період усіляких погоджень. У результаті, за два роки ми так і не наблизилися до початку операційної діяльності. І дехто з акціонерів, стомившись чекати результату, вирішив вийти з бізнесу. Першою, хто продав свої акції, була «Імпекс-груп». Потім пішли державні компанії. Зате в складі акціонерів з’явилися інші інвестори: українські компанії «Сторм» і «Омега», а також американський інвестиційний фонд «Супутник». З таким складом акціонерів навесні 1997 року ми вийшли на отримання ліцензії GSM-900.

Одночасно з участю в конкурсі ми шукали стратегічного інвестора. Вели переговори майже з усіма великими європейськими операторами. І, нарешті, уже після одержання ліцензії досяг­ли домовленості з Telenor. Проте нор­вежці не вважали за можливе ввійти до складу акціонерів ВАТ. І поставили умовою свого входження створення ЗАТ. Воно й було створене 2 вересня 1997 рік з тими самими акціонерами, що й ВАТ.

Потім провели реструктуризацію: ВАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» викупила 99,99% акцій ЗАТ «Київстар», внісши як оплату цілісний майновий комплекс ВАТ, включаючи право користування ліцензією GSM-900. Трохи пізніше ліцензію переоформили на ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», після чого навесні 1998-го ВАТ ліквідували.

До питання про переоформлення ліцензії ВАТ на ЗАТ скажу лише, що повний супровід усього процесу здійснювала компанія PriceWaterHouse Coopers, що говорить саме за себе. Крім того, Telenor із його міжнародним інвестиційним рейтингом ААА ніколи не став би акціонером компанії, у законності діяльності якої були хоч найменші сумніви.

— Яким буде «Київстар» ще через десять років?

— У мене є улюблена приказка: «Не шкодуйте про минуле, тому що його не повернеш, не заглядайте надто далеко в майбутнє, тому що цього може не статися, а постарайтеся зберегти та збільшити те, що є у вас нині». Отож, щодо «нині» і найближ­чого майбутнього, то стратегія компанії розробляється мінімум на три роки вперед. Ми плануємо розвиток «Київстару» з урахуванням загального розвитку ринку телекомунікацій. Сьогодні ринок телекомунікацій дає 7% ВВП, а даватиме набагато більше. Очевидно, що це одна із галузей економіки, яка розвивається найбільш динамічно і за якою велике майбутнє. Переконаний, що й у майбутньому «Київстар» буде лідером на українському ринку.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі