Підтвердження монопольного становища на ринку — це ще не доказ зловживання ним
14 жовтня, 2005, 00:00
Поділитися
АвторАлла Єрьоменко1997-2020 рр. редактор відділу економічної/енергетичної безпеки "Дзеркала тижня", експерт з питань енергетики, спеціальний кореспондент журналу «ЕнергоБізнес»
Саме після оголошення рішення Антимонопольного комітету України про визнання монопольного стано...
Саме після оголошення рішення Антимонопольного комітету України про визнання монопольного становища на ринку нафтопродуктів я розмовляла з президентом компанії «ТНК-ВР Україна» Олександром Городецьким про завантаження нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному режимі. І не запитати про його думку з приводу рішення АМК не могла. Як відомо, Антимонопольний комітет визнав «Торговий Дім ТНК-Україна» монополістом на ринку нафтопродуктів, а ТОВ «ЛиНОС» і ЗАТ «Укртатнафта» — колективними монополістами, частка яких на ринку 2004 року становила 60%. У зв’язку з останньою заявою Антимонопольного комітету України О.Городецький зазначив: «Торговий Дім ТНК-Україна» не є дочірнім підприємством ТНК-ВР. Компанія володіє лише 10% акцій торгового дому. Але, як міноритарний акціонер і партнер «ТД ТНК-Україна», ми можемо повідомити таке. Монополізм, відповідно до законодавства України, не є порушенням. Сьогодні в державі багато монополістів — і в секторі залізничних перевезень, і в стільниковому зв’язку, і в енергетичній системі. Важливо, що АМКУ підтвердив: «ТД ТНК-Україна» своїм монопольним становищем не зловживав. Тому я не бачу проблеми у визнанні нашого колишнього торговельного партнера монополістом. Відповідно до повідомлення Антимонопольного комітету України, на момент розслідування, тобто 2004 року, частка торгового дому на ринку бензину перевищувала 40%. Але давайте пригадаємо, що відбувалося на внутрішньому ринку? Усі учасники ринку нафти й нафтопродуктів пам’ятають: 2004 року держава активно закликала виробників і постачальників нафтопродуктів до підписання різноманітних меморандумів, у яких було зафіксовано зобов’язання щодо збільшення обсягів виробництва нафтопродуктів. Усіх трейдерів стимулювали максимально нарощувати продажі, аби наситити ринок і в такий спосіб утримати ціни на нафтопродукти. І я пам’ятаю, що в той момент часу торговий дім звертався до АМК за роз’ясненнями: чи не є підписані з урядом меморандуми порушенням антимонопольного законодавства. Усіх нафтовиків хвилювало: як трактуватиметься формування урядом єдиної ціни на різних ринках (і на роздрібному, і на оптовому), узгодження обсягів виробництва, чи розцінюватиметься це як антиконкурентні дії? Наскільки я пам’ятаю, тоді всі виробники та продавці отримали роз’яснення: тут немає жодних антиконкурентних дій, а є завдання державні, які потрібно виконувати. І на той момент торговий дім чесно виконував поставлене завдання, не зловживаючи своїм становищем і не вступаючи з будь-ким у змову. Тому я не виключаю, що це підприємство справді могло перевищити антимонопольний поріг. Я знаю, АМКУ — організація професійна, коли вони зробили таку заяву, виходить, у них були для цього підстави. Хоча слід зазначити, на сьогодні в Україні немає єдиної статистичної бази, яка була б джерелом об’єктивної інформації й давала підстави для розрахунку часток учасників ринку». Глава АМК Олексій Костусев, уже активно включившись у передвиборні перегони, заявив: «Те, що сьогодні АМК визначив монопольне становище окремих компаній на ринку нафтопродуктів, дає нам можливість жорсткіше контролювати поведінку цих суб’єктів на ринку». У задачці запитується: а хто раніше заважав Антимонопольному комітету та його главі займатися всім сказаним вище на законних, між іншим, підставах?