Підтвердження монопольного становища на ринку — це ще не доказ зловживання ним

Саме після оголошення рішення Антимонопольного комітету України про визнання монопольного становища на ринку нафтопродуктів я розмовляла з президентом компанії «ТНК-ВР Україна» Олександром Городецьким про завантаження нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному режимі. І не запитати про його думку з приводу рішення АМК не могла. Як відомо, Антимонопольний комітет визнав «Торговий Дім ТНК-Україна» монополістом на ринку нафтопродуктів, а ТОВ «ЛиНОС» і ЗАТ «Укртатнафта» — колективними монополістами, частка яких на ринку 2004 року становила 60%.
У зв’язку з останньою заявою Антимонопольного комітету України О.Городецький зазначив: «Торговий Дім ТНК-Україна» не є дочірнім підприємством ТНК-ВР. Компанія володіє лише 10% акцій торгового дому. Але, як міноритарний акціонер і партнер «ТД ТНК-Україна», ми можемо повідомити таке. Монополізм, відповідно до законодавства України, не є порушенням. Сьогодні в державі багато монополістів — і в секторі залізничних перевезень, і в стільниковому зв’язку, і в енергетичній системі. Важливо, що АМКУ під­твердив: «ТД ТНК-Україна» своїм монопольним становищем не зловживав. Тому я не бачу проблеми у визнанні нашого колишнього торговельного партнера монополістом.
Відповідно до повідомлення Антимонопольного комітету України, на момент розслідування, тобто 2004 року, частка торгового дому на ринку бензину перевищувала 40%. Але давайте пригадаємо, що відбувалося на внутрішньо­му ринку? Усі учасники ринку нафти й нафтопродуктів пам’ятають: 2004 року держава активно закликала виробників і постачальників нафтопродуктів до підписання різноманітних меморандумів, у яких було зафіксовано зобов’язання щодо збільшення обсягів виробництва нафтопродуктів. Усіх трейдерів стимулювали максимально нарощувати продажі, аби наситити ринок і в такий спосіб утримати ціни на нафтопродукти. І я пам’ятаю, що в той момент часу торговий дім звертався до АМК за роз’ясненнями: чи не є підписані з урядом меморандуми порушенням антимонопольного законодавства.
Усіх нафтовиків хвилювало: як трактуватиметься формування урядом єдиної ціни на різних ринках (і на роздрібному, і на оптовому), узгодження обсягів виробництва, чи розцінюватиметься це як антиконкурентні дії?
Наскільки я пам’ятаю, тоді всі виробники та продавці отримали роз’яснення: тут немає жодних антиконкурентних дій, а є завдання державні, які потрібно виконувати. І на той момент торговий дім чесно виконував поставлене завдання, не зловживаючи своїм становищем і не вступаючи з будь-ким у змову. Тому я не виключаю, що це підприємство справді могло перевищити антимонопольний поріг.
Я знаю, АМКУ — організація професійна, коли вони зробили таку заяву, виходить, у них були для цього підстави. Хоча слід за­значити, на сьогодні в Україні немає єдиної статистичної бази, яка була б джерелом об’єктивної інформації й давала підстави для розрахунку часток учасників ринку».
Глава АМК Олексій Костусев, уже активно включившись у передвиборні перегони, заявив: «Те, що сьогодні АМК визначив монопольне становище окремих компаній на ринку нафтопродуктів, дає нам можливість жорсткіше контролювати поведінку цих суб’єктів на ринку».
У задачці запитується: а хто раніше заважав Антимонопольному комітету та його главі займатися всім сказаним вище на законних, між іншим, підставах?