Перший тайм ми вже програли, або Чи допоможе закордон українському фондовому ринку - Економіка - dt.ua

Перший тайм ми вже програли, або Чи допоможе закордон українському фондовому ринку

19 лютого, 2010, 16:18 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-26 лютого

Дві основні «граючі» біржі на українському фондовому ринку практично вже «спливли» за кордон, до нашого колишнього «старшого брата»...

Дві основні «граючі» біржі на українському фондовому ринку практично вже «спливли» за кордон, до нашого колишнього «старшого брата». Українська фондова біржа продалася Російській торговельній системі (РТС). Фондова біржа ПФТС уже майже продалася Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ). Принаймні Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, вклавшись у термін до 30 січня, зареєструвала додаткову емісію, й тепер її всю викупить ММВБ. Можна, звичайно, робити хорошу міну, але гра взагалі-то погана. У випадку з Українською біржею міна трохи краща: продано 49% з наступним зворотним перепродажем 9%. У випадку з ПФТС усе відверто та ясно — продається контрольний пакет. Природно, виникає запитання про долю національного фондового ринку України.

Утім, позитивний ефект від появи іноземних фахових учасників на біржовому ринку вже є. Сталося те, чого ринок чекав усі роки з моменту його появи. Розпочалася гостра конкурентна боротьба.

Українська біржа з’явилася 2009 року як результат невдоволення фондовиків повільним розвитком подій на головній біржі ПФТС. Вони ж і зважилися виділити частину своїх коштів на створення біржі. І все! Більше грошей не було, при млявих торгах доходів на розвиток не вистачало. От і з’явився закордон: РТС увійшла в Українську біржу. На ПФТС навіть поява конкурента — Української біржі — не допомогла зробити ривок і перевести технологію, технічне й програмне забезпечення на сучасний рівень. Причина та ж сама — млява динаміка торгів. Вирушили «за варягами» в Росію і почали переговори з ММВБ.

Правда, були спроби зацікавити і далекий закордон, але не зрослося. Отут занепокоїлися й інші гравці на біржовому ринку. Найжорстокіша боротьба на зборах Асоціації ПФТС за голоси, коли вирішувалося питання про схвалення переговорів із ММВБ, виявила ще одного активного конкурента. На зборах явно проглядалося прагнення не випустити вперед ПФТС, а можливо, і самим поборотися за доступ до допомоги з-за кордону. Дніпропетровська біржа «Перспектива» різко активізувала свої операції на біржовому ринку. Тільки за грудень було укладено на 90% більше угод, аніж за весь 2009 рік. Щоправда, це були угоди переважно з інвестиційними сертифікатами, і при цьому було вирішене ще одне важливе завдання. Угоди укладалися з дальнім прицілом отримати згодом операції пенсійних фондів, так би мовити, застовпити місце.

Такого бурхливого розвитку подій на українському фондовому ринку ще не було. На жаль, це ще раз підтвердило гіркий факт: національний фондовий ринок не зміг накопичити кошти для самостійного розвитку. Так добре це чи погано, що розвивати наш біржовий ринок тепер буде Росія? Як це позначиться загалом на розвитку всього фондового ринку?

Національний фондовий ринок не обмежується одним поняттям біржового ринку, що охоплює в Україні поки що лише близько 10% усіх операцій із цінними паперами. Вже з цієї причини не варто говорити про те, що український фондовий ринок цілком ліг «під закордон». А наш позабіржовий ринок — таємниця майже за сімома печатками. Інформація про угоди, які там укладаються, дуже убога, надходить із великим запізненням. Принаймні інвесторам доводиться з трудом її добувати, не будучи впевненими ні в цінах, ні в ліквідності, ні в обсягах. І той, хто проб’ється на організацію цього ринку, вже значною мірою впливатиме на український фондовий ринок.

Треба ще розв’язувати проблеми з депозитарною, розрахунково-кліринговою системами. Там чимало проблем із технічним, програмним забезпеченням, із технологією. І той, хто займеться їхнім розв’язанням, уже в більшому ступені володітиме інформацією про наш ринок. Він уже зможе впливати на стратегію розвитку фондового ринку України.

От ми і підійшли до головного питання — стратегії розвитку національного фондового ринку. Чому кількаразові спроби її сформувати зводилися лише до нових бюрократичних потуг? Чому тепер захвилювалися фондовики і всі ті, хто розуміє значення цього ринку? Чим загрожує поява іноземних гравців на біржовому ринку? Відповідь, на жаль, така ж неприємна, як і всі запитання щодо ролі нашої держави в розвитку економіки та її фінансів. Наша держава «не зачіпає» проблем фондового ринку, не розуміє його ролі. Той самий колишній «старший брат» не просто приймає «Стратегію розвитку фінансового ринку», а й визначає для нього конкретні цільові показники.

До речі, цікаві ці самі показники стосовно ВВП, а також обсяги торгів, залучення приватних інвесторів — фізичних осіб...

Наша держава обмежилася тим, що створила регулятора — Держкомісію з цінних паперів і фондового ринку. Права законодавчої ініціативи цей державний орган не має. Його пропозиції передаються в Кабінет міністрів, а в того, як відомо, справ багато. Та й змінюється він часто, і поняття про роль фондового ринку в усій системі фінансового забезпечення інвестиційного процесу далеке від фахового. От і займається держкомісія тим, що латає дірки в законодавстві своїми положеннями, роз’ясненнями. А знаєте, як у бюрократичній структурі контролюється діяльність держоргану? Крок уліво, крок управо! Апарат держоргану, покликаного регулювати бізнес, більшою мірою стурбований тим, як відповісти перевіряльникам, ніж обговорювати з бізнесом його проблеми та шукати шляхи їх розв’язання.

Отже, чи буде самостійним український фондовий ринок? Перший тайм у вирішенні цього питання ми вже програли. Поки що ситуація не критична, але саме тепер — без визначення стратегії розвитку ринку, його ролі у фінансовій системі країни, у законодавчому закріпленні корпоративної власності — питання про національний фондовий ринок постане у всій повноті. Можна запитати — а чи так уже обов’язково для держави мати самостійний фондовий ринок? Адже далеко не всі країни є його щасливими власниками, і нічого, живуть.

Відповідь на це запитання треба шукати в іншій площині: чи спроможна Україна мати власну економічну політику та самостійно регулювати інвестиційні потоки? Чи в умовах глобалізації їй відведено роль придатка світової економіки?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво