Перша «ластівка». Макіївський завод як дзеркало кризи в металургії

Зупинення металургійного заводу в країні, що отримує половину валютних надходжень від експорту металопродукції, — подія неординарна. Навіть коли йдеться про Макіївський металургійний завод (ММЗ), виробництво якого лихоманить уже майже десятиріччя. Сьогодні слідом за Макіївкою готові зупинитися й інші метпідприємства. Вже заявив про згортання виробництва цілком благополучний Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Не вщухають розмови про можливе зупинення доменних печей на Єнакіївському та Донецькому метзаводах. Тішить одне: українська влада розуміє всю небезпеку насування кризи у чорній металургії і відкрита до діалогу про шляхи виходу з цієї ситуації.

На перший погляд, на Макіївському металургійному заводі нічого страшного не сталося. Офіційна причина зупинення підприємства — проведення капітально-відбудовних ремонтів. Однак фахівцям зрозуміло, що для цього не треба зупиняти доменні печі і переводити мартенівське виробництво на «тихий хід». Безумовно, завод, який незабаром відзначить 110-річний ювілей, гостро потребує модернізації виробництва, але ще більше йому сьогодні потрібні прибутки. Адже за підсумками тільки квітня збитки ММЗ становили 58 млн. грн. І причина — не лише в поганому стані основних фондів (рівень їхнього зносу впритул наблизився до оцінки в 90%).

З початку року різко зросли залізничні тарифи. У результаті лише «завдяки» залізниці витрати Макіївки збільшилися на 9 млн. грн. Крім того, якщо досі підприємство отримувало газ безпосередньо в «Укртрансгазу», то тепер ММЗ нав’язали роботу через «Макіївгаз», що потроїло вартість транзиту. Тобто приплюсуйте ще 2 млн. грн. додаткових витрат. Свою «позитивну» роль у нинішніх збитках підприємства відіграло і нещодавнє зниження курсу долара — ще мінус 9 млн. грн. І все це на тлі початку падіння цін на ринку металопродукції.

Нагадаємо, що в серпні 2004 року сьомим за рахунком інвестором Макіївки стала компанія «Смарт-групп» російського бізнесмена Вадима Новинського (сьогодні він очолює спостережну раду ММЗ). За цей час інвестиції в модернізацію обладнання, погашення боргів підприємства і вирішення соціальних питань перевищили 550 млн. грн. Зокрема, торік восени було повністю погашено заборгованість по заробітній платі в розмірі 32 млн. грн. із нарахуваннями і компенсаціями у зв’язку із затримкою виплат.

Саме за рахунок коштів інвестора сьогодні на заводі проводять капітально-відбудовні ремонти. При цьому зарплату трудовому колективу на період зупинки підприємства збережено в повному обсязі. Передбачається, що на модернізацію виробництва Макіївки буде спрямовано близько 150 млн. грн. Саме завдяки позиції інвестора на ММЗ дивляться в майбутнє зі стриманим оптимізмом. За словами голови правління заводу Володимира Нечепоренка, «сьогодні завод перебуває в робочому режимі, і те, що ми стоїмо, не говорить про те, що ми не плануємо працювати. Запуск зробимо на початку серпня, а може, ситуація дозволить зробити це й раніше». Зокрема, керівник ММЗ сподівається, що проведена модернізація дасть змогу поліпшити економіку підприємства і скоротити собівартість тонни чавуну з нинішніх 316 дол. до 220.

Однак зрозуміло, що завод зупиняли не від гарного життя. За словами Нечепоренка, «ми сподіваємося на певну підтримку уряду, щоб хоч якось стабілізувати ситуацію. Треба домовитися про те, щоб ціни державних монополій залишалися на рівні березня цього року... Треба усвідомлювати, що криза на ММЗ, де сьогодні працює більш як 9,5 тис. чоловік, несе загрозу соціального вибуху в Макіївці — місті, в якому значна частина населення вже постраждала від закриття шахт».

Навіть у серпні, коли відновить роботу виробництво, ММЗ все одно буде збитковим. У разі збереження нинішньої кон’юнктури цін на сировину й готову продукцію розмір фінансових втрат підприємства скоротиться, але тільки до 25 млн. грн на місяць. Враховуючи, що аналогічні проблеми є сьогодні не лише у Макіївського заводу, а й у інших підприємств галузі (так, наприклад, за словами нардепа Володимира Бойка, щомісячні збитки Єнакіївського метзаводу становлять 25 млн. грн., а його власне підприємство — меткомбінат імені Ілліча — змушене на три місяці зупинити конверторний цех, а також доменну піч), ситуація в українській чорній металургії вимагає втручання влади. І, як свідчать результати виїзного засідання парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва, проведеного минулої середи на Макіївському металургійному заводі, сьогодні це розуміють і народні депутати, і уряд.

Виступи членів комітету стосувалися зміни ситуації як у галузі в цілому, так і на окремо взятому заводі. Зокрема, запропоновано внести корективи в чинне законодавство, щоб збільшити розмір амортизаційних відрахувань металургійних підприємств. Це дасть змогу основним експортерам країни вкладати більше коштів у власну модернізацію.

Що стосується ММЗ, то депутати позитивно оцінили рішення власника в нинішній кризовій для всієї галузі ситуації зупинити завод для проведення капітально-відбудовних ремонтів. І запропонували скоротити податкове навантаження для підприємств, які беруть участь у процесі модернізації ММЗ, зокрема, надавши пільги при митному оформленні ввезеного для заводу обладнання.

У парламентському комітеті також вважають за доцільне запровадити для Макіївки спеціальні тарифи на залізничні перевезення і на енергоносії на рівні 1 січня строком на два роки. Однак, на думку міністра промислової політики Володимира Шандри, «не може одне підприємство одержувати пільги, а інше — ні. Пріоритет має отримати вся галузь. Металургія дуже важлива для України і ми робитимемо все, аби вона працювала ефективно».

Реальне занепокоєння уряду ситуацією в галузі підтвердилося буквально того ж дня. Ввечері 25 травня прем’єр Юлія Тимошенко провела нараду з проблем вітчизняної металургії. За її результатами було прийнято рішення створити робочу групу для пошуку вирішення проблем ГМК, до складу якої, крім прем’єра, увійдуть представники Мінпрополітики, Державної податкової адміністрації, «Укрзалізниці», а також власники і керівники найбільших підприємств гірничо-металургійного комплексу України.

Судячи з усього, готовність парламенту й уряду спільними зусиллями гасити насування кризи в галузі викликає у власників металургійних підприємств певний оптимізм. Наприклад, акціонери того ж Макіївського металургійного заводу вже заявили, що не збираються йти з підприємства. Більше того, готові продовжувати брати участь у його розвитку. Так, на вже згаданому засіданні парламентського комітету Вадим Новинський заявив: «Нехай не цього року, нехай через рік, але з божою допомогою ми вийдемо на рівень виробництва трьох мільйонів тонн». Залишається сподіватися, що так воно й буде.

ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» було підприємством із повним металургійним циклом, виробляло прокат, сталеві зливки і чавун, рейкові кріплення, дріт-катанку з рядових і конструкційних марок сталі різного діаметра, а також кутки й арматуру.

2004 року підприємство збільшило виробництво чавуну до 815 тис. тонн, сталі — до 1040 тис., товарного прокату — до 844,3 тис. тонн. Обсяг реалізації продукції становив 1425,5 млн. грн., що на 616,9 млн. грн. перевищує обсяг реалізації за 2003 рік. Обсяг товарної продукції в порівнянних цінах збільшився на 109%.

На засіданні комітету кредиторів ВАТ «Макіївський меткомбінат» 27 серпня 2004 року було схвалено план санації підприємства. У вересні госпсуд Києва затвердив план санації, відповідно до якого скорочено строки оздоровлення його фінансово-господарського стану.

З 1 квітня 2005 року на базі ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», який проходив процедуру санації, було створено ЗАТ «Макіївський металургійний завод». 75,18% акцій ЗАТ належить ЗАТ «Макіївсталь», 24,8% — ВАТ «Макіївський меткомбінат».