Переговірники- перестрахувальники

Каламбур, та й годі. Ну який стосунок має акцизний збір до вступу в поважну торгову організацію? Акциз це ж не імпортне мито, яке дає перевагу внутрішньому виробнику перед імпортом, а внутрішній податок на споживача. Стягують його рівною мірою як із вітчизняної, так і з імпортної продукції, не утискаючи ні ту ні другу, як того і вимагає СОТ. Розмір акцизного податку — справа конкретної держави. Однак торішню акцизну ставку на коньяк у 7 грн. (за літр 100-відсоткового спирту) із січня вже «округлили» до 10 грн., а щойно Верховна Рада ратифікує протокол про вступ до СОТ, її піднімуть відразу до горілчаних 21,5 грн. Дивно, але навіть звичної для сотівських новачків відстрочки нововведень до кінця поточного року для України не передбачається. У результаті триразового підвищення акцизу вся коньячна галузь, можливо, остаточно і не буде знищена (хоча виробники переконані, що станеться саме так), але сьогоднішні перспективи втратить назавжди. Немає сумнівів: легальні продажі впадуть разом із надходженнями до держбюджету і галузевими інвестиціями. Зате розгуляється тіньовий ринок. Але чи цього домагалися експерти СОТ?..

А чи був хлопчик?

Справді, було зауваження США від 13.07.07 р., в якому (з огляду на текст офіційного перекладу) Україну чомусь звинувачували в дискримінації експорту американського бренді, оскільки вона «підтвердила зниження ставки акцизного мита на коньяк і бренді порівняно з іншими дистильованими алкогольними напоями в категорії УКТ ЗЕД 220820».

Ну, по-перше, Україна рік у рік тільки нарощує акцизи. По-друге, нижча ставка на бренді навпаки стимулює його продаж, а не дискримінує. А по-третє, зауваження передбачало вирівнювання акцизних ставок у категорії 220820 (похідні виноматеріалів: коньяки, грапи, бренді), а не доведення акцизів на коньяк до рівня горілчаних.

Однак, певне, щоб одним махом зняти всі питання й застрахувати себе від подальшого переговорного процесу (подумаєш, доля галузі, адже вступаємо до СОТ), чиновники вирішили зробити саме так. Більше того, дане рішення ще й посилили строками — яке лакейство чи патологічна схильність до самобичування. Так, у законі про держбюджет-2008 записано, що ставка 10 грн. на коньяки діє «до 1 січня року, котрий іде за роком, у якому ВР ратифікує протокол про приєднання України до СОТ». Водночас у свіжому законопроекті під №1342 значиться, що ставка 10 грн. діє лише до дня вступу України до СОТ.

А між тим навіть серед чинних членів цієї організації практикують різні ставки акцизів на такі напої. Наприклад, Франція застосовує менший акциз до рому, Вірменія — до коньяку.

Програли переговори, виграли час

Протокол про вступ до СОТ підписаний і, швидше за все, Рада його ратифікує. Але становище небезнадійне. Якщо інші можуть себе відстояти чи домовитися, чому ми — ні. Зрештою, підписання протоколу від 5 лютого означає, що Україна виконала всі вимоги — СОТ до неї претензій не має. Повернути назад процедуру ухвалення неможливо. Головне, щоб парламент не підкачав і вклався в строки ратифікації. Так чи інакше, після цього Україна стане повноправним членом Світової організації торгівлі. І вільне ставлення до такого ж вільного зауваження щодо податку на внутрішнього споживача Україні нічим не загрожує. Хіба хтось із членів цієї організації поскаржиться у сотівський суд, нагадавши Україні про її обіцянки.

Та, по-перше, малоймовірно, що, приміром, США підуть на цей крок. По-друге, ми ще не знаємо, яке саме рішення ухвалить суд з огляду на прецеденти нерівності акцизів у інших членів СОТ. По-третє, у кожнім разі ми виграємо час, такий потрібний для зміцнення перспективної галузі.

Вразлива, але перспективна

А піднявши різко акцизи, Україна невиправдано збільшить ціну продукту, тим самим «пригнітить» обсяги виробництва, зупинить інвестування в розвиток виноградників, у технології викурювання і витримування настільки дефіцитних коньячних спиртів.

Компромісним видається курс на поступове зростання акцизів, що дозволить і галузі продовжити динамічний розвиток, і збільшувати надходження до держбюджету. Для довідки: за останню п’ятирічку виробництво коньяку в Україні зросло в 2,5 разу (із 1,45 до 3,55 млн. дал). За цей же час акцизні надходження до держбюджету зросли в сім разів. Експорт — у вісім разів. Яка ще галузь може похвалитися обсягами виробництва, що у 3,5 разу перекривають виробничі показники радянських часів? Сьогодні коньячники самі заробляють кошти для інвестування у свій розвиток. Насамперед — для закладання спиртів на витримку. Це дуже тривала й дорога процедура, але вона варта того.

Адже французькі коньяки тому й дорогі, що в них використовують спирт, витриманий десятиріччями. Не можна отримати якісного коньяку без спиртів тривалої витримки. Вони визначають пахощі і смак купажу. У нас таких спиртів апріорі бути не може — в СРСР тільки два заводи здійснювали основну витримку спиртів: Тираспольський і Єреванський. Решта спеціалізувалися на розливі.

Тому сьогодні вітчизняні підприємства продають свої найкращі коньяки по 70—100 дол. зрідка — по 200 дол. за пляшку, а французи — за тисячі і десятки тисяч доларів. З часом ціна зросте і на наші коньяки, відповідно збільшаться і податки. Але колись потрібно закласти спирти на витримку і не переривати технологічного процесу. Справа ця дорога ще й тому, що більшість українських коньячних заводів змушені займатися повним циклом виробництва, починаючи з саджання винограднику.

Навряд чи хтось із перемовників обтяжував себе поясненнями всього цього експертам СОТ. Це коньячні доми Франції можуть дозволити собі обходитися навіть без власного викурювання спиртів. Вони купують у виноградарів уже перекурений спирт, добирають потрібні зразки, займаються витримкою спиртів і розливанням готового продукту.

Самоінвестування, починаючи з саджання винограду, помножене на тривалий строк — це величезні кошти. Тільки від саджання винограднику до першого врожаю минає чотири роки. Тривалий цикл виробництва робить цю галузь вразливою, відповідно її потрібно дуже тонко адмініструвати.

Бояться не конкуренції, а передчасного зростання цін

Уже сьогодні продукція Ужгородського і Вірменського коньячних заводів стоїть на полицях практично за однією ціною. Хоча всього кілька років тому ціни на них різнилися на порядок. Інші українські коньячники теж підтягуються. Проблема одна — бракує продукції для ринку.

Вітчизняний коньяк подорожчав, але купують його дедалі більше. Це показник конкурентоспроможності галузі. Однак процес ще не завершений. Вітчизняний бізнес боїться не конкуренції, а передчасного зростання цін. Саме тому у вітчизняних виробників така хвороблива реакція на акциз. Адже він диктує підйом цін, до яких покупець ще не готовий.

Стосовно ж тенденції зростання акцизів ілюзій немає, більшість виробників розуміють, що піднімати їх треба, але поступово. Хоча всім їм ясно: користь від зростання акцизів сьогодні набагато менша, аніж від динамічного розвитку галузі в умовах їхнього тимчасового стримування. Якщо половина шотландської економіки стоїть на віскі, котрий завоював світ, то чому частина вітчизняної економіки не може триматися на коньяку? І питання це не такої вже далекої перспективи. Сьогодні за обсягами продажу ми вже обігнали Вірменію, Грузію та Молдову. Тепер черга за зовнішніми ринками, і СОТ цьому сприятиме. Потенціал виробничого зростання оцінюється в 1 млн. дал.

У тіні високого акцизу та низького контролю

Законодавці, схоже, не врахували ще однієї категорії суб’єктів ринку — тіньовиків. Це сьогодні через низькі акцизи нелегальний оборот коньяку не перевищує 2—3%. Аналітики вказують на відсутність в Україні жорст­ких законодавчих механізмів, які гарантують сплату акцизу всіма суб’єктами ринку, і очікують, що після акцизної уніфікації тіньова складова ринку зросте мінімум на 20%. Зростання популярності продукту цьому сприятиме.

Нагадаємо, що Україні знадобилося близько трьох років для формування ефективного законодавства для контролю над виробництвом і оборотом горілки. Це дозволило знизити тіньову складову з 60—70% до сьогоднішніх 20%.

Не можна піднімати акциз до захмарних висот, попередньо не сформувавши запобіжники, які виключають можливість відхилення від сплати акцизного збору. Американці явно не мали на увазі культивування на території України тіньового обороту, коли формулювали своє зауваження...

Коментар експертів

Олександр Сидоренко,
голова правління
ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»

— П’ять-шість років тому в дискусії між урядом і професійними асоціаціями була узгоджена ідея про те, що об’єктивно не може бути єдиної ставки на коньяки і спирт, призначений для виробництва горілки. Акцизи на коньяк мають бути в 1,5—2 разу нижчими, щоб зберегти цей ринок у динаміці, стимулювати інвестиції в розвиток виноградників. Без подальших інвестицій ми втратимо марочні коньяки, суто український продукт, який є обличчям вітчизняного виробництва. Якщо ми будемо бездумно уніфікувати, не маючи тієї ж культури споживання, що в Європі, то європейці прихоплять цей сегмент. Вже сьогодні в Україні марочні коньяки на 18—20% представлені імпортом, тоді як у відкритих європейських країнах імпорт не перевищує 10—12%.

Не можна так різко уніфікувати. Має бути якийсь перехідний період для адаптації. Коньячний ринок в останні чотири-п’ять років менше як на 15—18% не розвивався. Не меншими темпами зростали надходження до держбюджету. Питається, навіщо добре налагоджену машину випробовувати в екстремальних режимах? Чи не краще раз на рік піднімати акциз на 1—1,5 грн., дозволяючи ринку адаптуватися.

Вірменія — теж член СОТ, але має різні ставки. Вступаючи до СОТ, там зберегли свою систему. І це не єдиний приклад. А Україна чомусь не може.

Найцікавіше, що під час зустрічей на виноробних конгресах, організованих Міжнародною організацією виноградарства та вина (консультаційний центр з вироблення правил для СОТ), європейці самі кажуть: «Так, вам потрібно приходити в умовах адаптації». Отже, там нас розуміють, а в себе вдома — ні...

Володимир Гісем,
директор Ужгородського
коньячного заводу

— Така уніфікація — це гарантований спосіб знищення вітчизняного виробника. Щоб цього не допустити, потрібно зберегти той акциз, який діє із січня.

Для отримання коньяку потрібно 13—14 років і, відповідно, весь цей час доводиться платити податки, починаючи з податку на доходи працівників і ПДВ на вирощування саджанців. Одне робоче місце в нашій галузі дає 14 робочих місць у суміжних галузях. Як же можна зрівнювати коньяк із горілкою? Між ними має бути мінімум триразовий розрив за акцизом.

Роберт Гулієв,
почесний голова правління
ЗАТ «Одеський коньячний завод»

— Уніфікація акцизу для коньяку це навіть не стагнація, а просто смерть. Зокрема ми втратимо можливість отримувати коньячні виноматеріали. Відразу відбудеться збільшення вартості продукту. На 4 грн. збільшиться тільки акциз. З накрутками пляшка подорожчає приблизно на 5 грн. Якщо взяти статистику споживання, то в 95% випадків це ординарні коньяки (до п’яти-шести зірочок). Решта продається в невеличких кількостях.

Подорожчання таких ординарних коньяків на 5 грн. призведе до припинення реалізації. А либонь коньяк — це виноград, виноматеріали, бочки, пляшки, допоміжні матеріали. Величезний сегмент вітчизняного виробництва буде трохи секвестрований.

Акциз треба підвищувати, але на величину зростання доходів населення.