Передвиборний чад гривні

Мертвий сезон, який традиційно настає у серпні, обіцяв українцям затишшя і на валютному ринку. Однак — не судилося. Надії на подальше зміцнення гривні, які плекали і чиновники у високих кабінетах, і прості громадяни в ізольованих квартирах, не справдилися.

Починаючи з третьої декади липня долар, який стрімко втрачає позиції проти всіх світових валют, раптово почав дорожчати стосовно гривні і буквально за два тижні подорожчав більш як на 40 коп. (у четвер на міжбанківському ринку за долар давали 8,25 грн.). Черговий кредитний транш, виданий Україні Міжнародним валютним фондом, ситуації не виправив: курс валюти продовжив зростати і на готівковому, і на міжбанківському ринку.

Передумов для цього аж надто багато. З одного боку, на курс тиснуть активно друковані гривні (здебільшого через монетизацію ОВДП) на покриття всіляких державних і квазідержавних потреб (газові поставки, рекапіталізація, Євро-2012 тощо). З іншого — потреба у валюті для оплати зовнішніх зобов’язань НАК «Нафтогаз України», держави і приватного бізнесу, оплачувати які необхідно валютою. Усвідомлюючи слабкість гривні, банкіри починають грати на випередження — скуповуючи валюту на міжбанку і тим самим роздуваючи її курс.

Погіршує ситуацію «рогата» позиція Національного банку, який, аби провчити валютних спекулянтів, відмовляється продавати валюту на міжбанківському ринку. Далі буде тільки гірше, пророкують експерти, бо якщо в передвиборному чаду уряд вирішить повертати всі депозити вкладників проблемних банків, римейк грудневого обвалу курсу гривні неминучий.

Гривневі радості

Девальвацію, що розпочалася в середині липня, прогнозувати було нескладно: в умовах перманентного паралічу кредитування банкам потрібно кудись вкладати гривні, залучені у клієнтів на депозити. Більшу їх частину розміщено на термін від одного до трьох місяців під досить-таки високі ставки. І від самого початку було зрозуміло, що банкіри не будуть купувати за кошти клієнтів низькодохідні держоблігації. А от вкладати гроші у валюту — цілком. Благо, попит на долари та євро збільшується — як у готівковому, так і в безготівковому сегментах.

Населення активно скуповує долар, що подешевшав, на відпочинок і просто про запас; активізуються автоімпортери, які поспішають затаритися недорогою валютою в надії на те, що Верховна Рада не подовжить дію 13-відсоткового загороджувального мита на автотранспорт. На оплату газових поставок вишукує валюту НАК «Нафтогаз» (близько 800 млн. дол.).

У серпні проводиться планове погашення за євробондами України на 500 млн. дол. і на 250 млн. дол. — Укрексімбанку. У вересні Мінфіну доведеться достроково погашати єврооблігації країни на 768 млн. швейцарських франків, також підлягають погашенню євробонди «Нафтогазу» — на 500 млн. дол. Крім того, є ще й приватні компанії і банки, які теж чимало заборгували зарубіжним партнерам.

Загальну потребу у валюті на серпень—вересень (з урахуванням дострокового погашення євробондів України) експерти оцінюють приблизно в 2,6 млрд. дол. Причому в цій сумі зовсім не враховано попит на валюту з боку населення, яке за два місяці легко може скупити ще близько 2 млрд. дол. Потреба громадян у валюті може тільки зрости, якщо уряд зважиться спрямувати мільярди гривень, передбачені на рекапіталізацію Укргазбанку і «Родовід Банку», на повернення вкладів (НБУ вже почав процес монетизації ОВДП).

Обслуговувати валютні потре­би держави і приватного бізнесу може тільки Національний банк, можливості якого з підтримання курсу обмежені граничним розміром квартальних інтервенцій, обсяг котрих жорстко контролюється МВФ. На кінець третього кварталу так званий критерій ефективності резервів, установлений Міжнародним валютним фон­дом, дозволяє Нацбанку витра­тити на підтримання курсу гривні всього близько 2,8 млрд. дол.

Навіть якщо припустити, що дозволені фондом до витрати валютні резерви Нацбанк використає виключно на задоволення потреб у валюті населення, імпортерів і банків, а всі державні зовнішні зобов’язання буде оплачено за рахунок третього траншу МВФ (3,3 млрд. дол.), сухий залишок валюти в розпорядженні НБУ та уряду становитиме максимум 1,5 млрд. дол.

А це в умовах кризи, погодьтеся, не дуже надійна подушка безпе­ки. Якщо станеться якийсь форс-мажор в економіці чи банківській системі — населення розмете її дощенту протягом кількох тижнів. Усвідомлюючи хитке становище Нацбанку, банкіри починають грати на випередження, скуповуючи валюту на міжбанку.

«Інститутські» мрійники

Найбільше вражає в цій ситуації позиція Національного банку, який замість того, аби всіляко перешкоджати девальвації, сам її заохочує, але при цьому — не визнає.

Більш того, НБУ стверджує, що вже зумів зупинити «прогресуюче послаблення курсу гривні». За словами Валерія Литвицького, керівника групи радників голови Національного банку, з урахуванням інтервенцій середньозважений курс між купівлею і продажем доларів залишається на рівні 7,81 грн./дол.

Справді, у вівторок Нацбанк продав 100,2 млн. дол. комбанкам за курсом 7,75 при ринкових котируваннях на рівні 8,15 грн./дол. Щоправда, зі спеціальною умовою — спрямувати куплену валюту на задоволення потреб населення у валюті на готівковому ринку. У центробанку замовчують, які саме банки стали покупцями валюти за пільговим курсом, тому припущення можна будувати тільки за непрямими ознаками: у середу продаж валюти за курсом 8,05—8,1 грн. оголосили Приватбанк, «Райффайзен Банк Аваль», «Фінанси та Кредит», Укрсоцбанк і Укргазбанк. За домовленістю з Нацбанком, «пільгову валюту» банкіри мали розпродавати протягом п’яти днів.

За логікою правління НБУ, цього терміну мало вистачити, щоб збити ажіотаж на готівковому ринку після прийняття рішення про виділення третього траншу кредитних коштів МВФ. Транш виділили, а курс до позначки 7,6—7,8 грн./дол. так і не повернувся.

«По-перше, тому що всі розуміють, що в Нацбанку до осені спостерігатиметься гострий дефіцит валюти на здійснення інтервенцій. А по-друге, самі банкіри не зацікавлені у швидкому зниженні курсу долара при збереженні схеми з пільговими аукціонами з продажу готівкової валюти із золотовалютних резервів. Інакше зручна схема з перекачуванням безготівкових доларів НБУ в готівку і подальшим продажем населенню з маржою близько 10 коп. на доларі швидко закриється», — каже голова правління банку з іноземним капіталом.

Примітно, що експертів така ситуація не дивує: вони вже звикли до спекуляцій з допомогою різноманітних аукціонів і пільгових курсів для обраних. Вони існуватимуть доти, доки існуватимуть будь-які, відмінні від ринкового, валютні курси. Але в НБУ, здається, про це не замислюються.

«Нацбанк зараз поводиться, як Аліса у задзеркаллі: його співробітники живуть у якомусь віртуальному маленькому світі і дивуються, чому він не збігається з реальністю, — іронізує один з авторитетних фінансистів. — Адміністративним тиском чиновники домоглися того, що всі банкіри стали працювати на міжбанку через євро або виставляти космічні комісійні при валютообмінних операціях. У результаті індикативний курс долара справді нижчий 8, і Володимир Стельмах спить спокійно». Але ж реальний курс набагато вищий! І коли Нацбанк із ним зіштовхується, на Інститутській чомусь завжди згадують про спекулянтів і починають із ними боротися. «Визнати, що основною причиною курсових дисбалансів є сам НБУ, чиновники не хочуть або бояться», — говорить банкір.

Продай, я все пробачу

Утім, методи боротьби Нацбанку зі спекулянтами не вирізняються новаторським підходом. Регулятор не зробив абсолютно ніяких висновків із грудневих подій минулого року, коли основною причиною обвалу гривні була пасивна позиція НБУ на валютному ринку. Тепер історія повторюється.

«Замість того, аби залити зростаючий ринок валютою трохи нижче ринкового курсу і збити попит, щойно він починає розкручуватися, НБУ задовольняє заявки на 20—30% і тим самим провокує відкладений попит на валюту, який починає накопичуватися», — каже директор фінансової групи «Консалтинг та Інвестиції» Олексій Вегера. Коли ж ринок починає тиснути на курс, НБУ стає в позу і взагалі відмовляється продавати банкам валюту (так було в понеділок, 27 липня). Мовляв, ряд великих банків з іноземним капіталом не привели у відповідність до вимог постанов №107—109 норматив своєї валютної позиції, а подають заявки на купівлю валюти в НБУ.

«Карають» за це всю систему. Проте банкіри кажуть, що поточна ситуація вигідна саме тим банкам, які валюти з позиції не продавали. Із зростанням курсу долара вони можуть більше виручити за «захом’ячену» валюту. «Таке відчуття, що НБУ грає саме на їхню користь», — каже голова одного з банків з українським капіталом.

Безумовно, роблять це чиновники НБУ не без зиску для себе — як прихованого, так і очевидного. І якщо оцінка першого належить до повноважень Генпрокуратури, то другий ми цілком можемо оцінити самі, за вмістом власних гаманців. Йдеться про інфляцію, яка в Україні є однією з найвищих у Європі. Завдяки, з одного боку, «умілим» діям уряду щодо покриття дефіциту бюджету за рахунок емісії гривні (через схему з ОВДП, що спочатку викуповуються комерційними банками, а потім рефінансуються в НБУ), з іншого — через скасування мораторію на дострокове відкликання вкладів, які вилучаються з банків і спрямовуються на споживчі цілі.

За таких умов стерилізація гривні монетарними методами неможлива. Тому єдиним інструментом Нацбанку для «зв’язування» агрегату М0 (готівка поза банками), який здебільшого впливає на споживчий попит, залишається зростання курсу долара і стимулювання попиту на готівкову валюту. Метод, безумовно, єзуїтський і антинародний, проте свої плоди він дає: як уже було сказано вище, за оцінками експертів, у липні—серпні населення може скупити близько 2 млрд. дол., що дасть змогу стерилізувати близько 15 млрд. готівкових гривень.

Невтішні прогнози

Оцінюючи подальші перспективи зміни курсу гривні, експерти сходяться на думці, що Національний банк знову втратив свій головний козир у боротьбі з девальвацією — ініціативу. На відміну від ситуації травня—червня, у липні інтервенції НБУ вже не мали стримуючого впливу на ринок. «Занадто вже сильні девальваційні очікування серед учасників ринку, а купівля іноземної валюти в умовах невизначеності з динамікою цін на інші активи стала однією з ключових стратегій збереження капіталу», — каже економіст Astrum Investment Management Олексій Блінов.

До того ж найближчим часом можуть з’явитися нові подразники — вже традиційні спекуляції з приводу оплати за спожитий у попередньому місяці імпортний газ, а також щодо реструктуризації заборгованості НАК «Нафтогаз».

На думку голови правління «ВТБ Банку» Вадима Пушкарьова, кошти третього траншу кредиту МВФ у короткостроковому періоді допоможуть зняти ажіотаж на валютному ринку. «На рахунки Держказначейства мають зайти кредитні кошти МВФ, і очікується, що ДКУ вже найближчим часом почне продавати валюту для фінансування дефіциту бюджету. Тому в короткостроковій перспективі я очікую зниження курсу долара до позначки 7,7—7,8 грн./дол., — каже пан Пушкарьов. — Проте довго такий курс зберігатися не може. Якщо підрахувати обсяг планованої емісії ОВДП, що підуть на капіталізацію держбанків, ДІУ, НАК «Нафтогаз» і фінансування підготовки до Євро-2012, то сума зобов’язань держави у вигляді цінних паперів становитиме 20—24 млрд. грн. Рано чи пізно ці цінні папери мають обернутися на гроші».

«Посиленням вимог до резервування за рахунками комерційних банків НБУ зможе зв’язати близько 5 млрд. грн. із цієї грошової маси, без загрози створення серйозних перебоїв із ліквідністю на міжбанку. Частину надлишкової грошової маси буде зв’язано за рахунок продажу валюти третього траншу МВФ. Загалом, на мою думку, монетарними і валютними інструментами НБУ і Мінфіну вдасться зв’язати 10—14 млрд. грн., — зазначає банкір. — За рахунок чого зв’яжуть іще близько 10 млрд. грн., поки що сказати складно».

Саме ці гроші тиснутимуть на валютний ринок наприкінці вересня — у жовтні, провокуючи подальшу девальвацію гривні.