Передача "Укртрансгазу" в управління Фонду держмайна загрожує конфліктом інтересів - Войціцька

Передання ПАТ "Укртрансгаз" в управління Міненерговугільпрому, а не Фонду держмайна, як це запропоновано НАК "Нафтогазом України", є доцільним як з законодавчої, так і практичної точки зору. Про це в статті у DT.UA пишуть Вікторія Войціцька, народний депутат України, та Христина Оліярник, помічник-консультант народного депутата.

Автори зазначають, що очевидною є необхідність виведення "Укртрансгазу" з-під управління НАК "Нафтогаз". "Допоки в нас буде одна і та ж структура, яка володіє трубою та продає газ, у неї буде існувати комерційний інтерес не допускати інших гравців до транспортних мереж", - зазначають вони.

На думку авторок, на сьогоднішній момент чинне законодавство України передбачає для Міненерговугільпрому достатньо ефективних важелів та ресурсів для управління 100% акціями "Укртрансгазу" як суб'єктом, що здійснює функції оператора газотранспортної системи.

"Така модель реструктуризації нафтогазового комплексу України є оптимальною, враховуючи, що саме за Міненерговугільпромом закріплене завдання демонополізації в рамках імплементації Третього енергетичного пакету. Це дозволить Міненерговугіллю як профільному міністерству проводити державну політику трансформації державних монополій у сфері транспортування енергоресурсів у незалежних учасників ринку. В свою чергу, європейські партнери матимуть всі необхідні важелі впливу на Міненерговугілля у разі невиконання Україною своїх зобов'язань, в тому числі у сфері незалежності операторів з транспортування газу", - пишуть Войціцька та Оліярник.

При цьому вони виступають проти передачі активів "Укртрансгазу" до управління Фонду державного майна, як це запропоновано "Нафтогазом України".

"Таке рішення не є доцільним з наступних причин. По-перше, це суперечить самій природі функцій Фонду держмайна. Ключове завданням цього органу – підготувати державні компанії для подальшої приватизації, що не є нашим завданням по відношенню до природних монополій, які не підлягають приватизації. По-друге, у ФДМ немає відповідної компетенції та інтелектуального ресурсу для координування такої роботи", - пишуть вони.

Як вважають Войціцька та Оліярник, обрання ФДМ для управління оператором газотранспортної системи "не є стратегічно коректним", оскільки вимагатиме переформатування моделі державного управління у сфері приватизаційної політики, та створення іншого органу державної влади, який буде відповідальним за реалізацію державної політики у тих випадках, де участь Фонду створюватиме конфлікт інтересів.

"Інакше уникнути конфлікту інтересів буде неможливим, оскільки Фонд законодавчо повинен залучатись в процес прийняття рішень щодо управління державним майном, а також створення холдингових структур. Питання – навіщо це все робити і витрачати додаткові ресурси і час, коли є профільне Міністерство?" - резюмують автори.

Що стосується сфери видобутку, то автори бачать доцільною запропоновану модель створення державної холдингової компанії та передачі у її володіння часток ПАТ "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз". Управління цим державним холдингом повинно буде здійснювати Мінекономрозвитку, завданням якого буде роздержавлення ключових активів. В цьому ракурсі, автори допускають продаж приватним інвесторам частини активів, наприклад, "Укргазвидобування".

За умови відокремлення діяльності з видобутку та транспортування, НАК "Нафтогазу України"логічно залишити тільки те, що за своєю природою є функцією цієї компанії – купівля та продаж газу. Тобто, НАК має здійснювати лише трейдерську діяльність купівлі/продажу газу, виконувати функцію постачальника останньої надії (до 2017 року).

На думку авторів, за такої моделі Міненерговугілля візьме на себе політичну відповідальність як профільне міністерство.

Читайте повний текст статті Вікторії Войціцької та Христини Оліярник "Майбутнє "Нафтогазу України" - всепереможний монополіст чи гравець за ринковими правилами?" на сайті "Дзеркала тижня. Україна".