Пенсії: маніпуляції з диференціацією

«Більше звертатися до експерт­них оцінок фахівців і науковців Міністерства праці та соціальної політики» порадив на прес-конференції у вівторок міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв працівникам секретаріату президента України при пошуку шляхів розв’язання болючої проблеми — «зрівнялівки» у пенсіях. На думку міністра, яку оперативно донесла до громадськості прес-служба відом­ства, пропозиція секретаріату щодо збільшення вартості одного року страхового стажу з 1 до 1,35% не вирішить повністю проблеми справедливого встановлення розміру пенсії і не стимулюватиме людей старшого віку до продовження трудової діяльності та сплати внесків до Пенсійного фонду.

Натомість М.Папієв розповів про більш системний, на його погляд, підхід, запропонований міністерством. Ідеться про запровадження прогресивної шкали оцінки вартості одного року страхового стажу.

За словами міністра, пропонована шкала передбачає збереження діючої оцінки вартості одного року страхового стажу в межах мінімальної його тривалості (1% за один рік страхового стажу), а за кожен понаднормовий рік (понад 20 років для жінок та 25 — для чоловіків) пропонується встановити 2%. У міністерстві вважають, що таким чином буде простимульовано тих громадян, які мають великий трудовий стаж. Зокрема, за 37, 45, 50 років пенсія становитиме 49, 65, 75% заробітку, тоді як сьогодні, відповідно, — 37, 45, 50%.

З відсотками, принаймні зовні, все гаразд. А що матимемо в абсолютних цифрах за вкрай низьких заробітків, на яких базуються пенсійні розрахунки? Чия ідея краща? Автор цих рядків проконсультувався у фахівців Інституту демографії та соціальної політики, і, за великим рахунком, загалом по країні виходить нічия.

Згідно з оціночними даними, основний розмір пенсії, обчислюваної згідно зі статтею 27 закону (не плутати з мінімальною пенсійною виплатою!), нині становить близько 225 грн. (найщиріший привіт авторам сумно відомої, але й дотепер чинної постанови №1783 від 20 листопада 2003 року!). Середня пенсійна виплата у червні сягала 553 грн., місячна потреба в коштах на її виплату — 8,3 млрд. грн. Середній понаднормовий (понад 20/25 років) трудовий стаж українців становив 16 років.

Що ж буде, коли, за президентською ініціативою, збільшити коефіцієнт трудового стажу до 1,35% усім без винятку? Основний розмір пенсії у червні (для зручності й надалі братимемо саме цей місяць) збільшився б до 304 грн. Надбавка за понаднормовий стаж (за логікою, також 1,35%) становила б у середньому 66 грн., а середня пенсійна виплата збільшилася б до 583 грн. Місячна потреба в додаткових коштах — приблизно 0,5 млн. грн., річна — 6 млрд.

А тепер розглянемо міністерський варіант — із підвищенням коефіцієнта лише понаднормового трудового стажу до 2% на рік. Середня виплата збільшується до 588 грн. Місячна потреба в додаткових коштах — 0,5 млрд. грн., а річна, відповідно, майже 6 млрд.

Дуже скромно, панове. І чого ми досягаємо шляхом отаких операцій із коефіцієнтом трудового стажу, окрім незначного підвищення пенсійних виплат? Тільки й відмінності, що за президентського варіанта додаткові півмільярда на місяць розподіляються рівномірно між усіма пенсіонерами, а за міністерського — ідуть передусім тим, хто має більший стаж. У будь-якому разі, це не та сума, яка може кардинально розв’язати в Україні проблему пенсійної «зрівнялівки».

Можливо, ми в такий спосіб стимулюємо наших співгромадян до більш пізнього виходу на пенсію, продовження трудової активності? Теж щось не схоже. Ніхто в Україні ще не додумався розгортати боротьбу з остеопорозом серед одинадцятикласниць чи, приміром, роз’яснювати переваги безпечного сексу трирічним дітям — тільки на тій підставі, що через 15—18 років ці знання стануть їм у пригоді. То в чиїй мудрій голові народилася світла думка стимулювати до більш пізнього виходу на пенсію 37-річних жінок і 42-річних чоловіків?

Можна, звичайно, й далі товкти в ступі ідею вдосконалення існуючої системи обрахунку пенсій. Та що динамічніше зростатимуть в країні середні зарплати, то гірше стара формула, що базується на заробітках 70—90-х років, справлятиметься із завданням забезпечення гідної пенсійної старості українців. Очевидно, що чинне пенсійне законодавство потребує комплексного перегляду. І корисніше було б не змагатися, хто розумніший і кращий, а долучати до його розробки справді найрозумніших і найкращих.