Пелена стереотипів - Економіка - dt.ua

Пелена стереотипів

3 грудня, 2010, 17:28 Роздрукувати Випуск №45, 3 грудня-10 грудня

Основна проблема проекту Податкового кодексу (ПК) у тому, що його ніхто не читав. Ця теза, озвучена на черговому ток-шоу і підхоплена регіоналами, насправді не така далека від істини...

Основна проблема проекту Податкового кодексу (ПК) у тому, що його ніхто не читав. Ця теза, озвучена на черговому ток-шоу і підхоплена регіоналами, насправді не така далека від істини. Однак проблема полягає в тому, що це стосується насамперед самих регіоналів — як тих, котрі пропагують ідею прийняття кодексу, так і тих, хто безпосередньо керував його розробкою. На жаль, теза виправдана і стосовно опозиції — як політичної, так і стихійної, що сформувалася у відповідь на спробу запровадити документ, який став головною законотворчою топ-новиною 2010 року.

Чому ми самі не розгорнемо й не прочитаємо загальнодоступний документ і не звільнимося від стереотипів, нав’язаних нам і владою, і опозицією? Чому опираються приватні підприємці? Назвімо речі своїми іменами. Сьогоднішня система оподаткування малого бізнесу — це відпрацьована роками система мінімізації оподаткування. Малий бізнес не ведуть у тінь прийняттям ПК. Він зараз перебуває в тіні. Адже теперішня планка річного обороту в 500 тис. грн. — це ширма, за якою ховаються набагато вищі доходи підприємців, яких не тішить її збільшення до 600 тис. грн. Чому не тішить? Хоча я не прихильник проекту Податкового кодексу в його нинішній редакції і розумію, що заходжу в очевидний дисонанс із більшістю його критиків, ризикну припустити, що основна норма, якої не сприймає малий бізнес, — це саме впровадження реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів), якими має володіти МП з оборотом 600 тис. грн. Адже касовий апарат дозволить відстежити ці доходи.

Проаналізуймо й інші новації кодексу щодо спрощеної системи оподаткування. Вилучення зі складу платників єдиного податку юридичних осіб начебто ні в кого не викликало особливого роздратування, хоча податок з обороту, за умови заборони здійснювати будь-які платежі, крім грошових, і при певному доопрацюванні інституту все-таки міг би мати право на життя.

Критики зазнав значно розширений перелік видів діяльності, на які не поширюється спрощена система. Особливо боляче по платниках податків ударили операції з нерухомим майном, у т.ч. оренда, різні консультаційні послуги (юридичні, у сфері безпеки, аудиторські, бухгалтерські, управлінські тощо), посередництво в оптовій торгівлі, рекламні послуги, торгівля антикваріатом, торгівля в Інтернеті, підбір персоналу і деякі інші. Так, досить багато наших співвітчизників використовували «спрощенку» для таких видів діяльності, значно економлячи на податках. Проте постає запитання: чому слюсар на заводі має платити податок на свої доходи в розмірі 15%, а аудитор чи юрист, скориставшись штучно створеною законодавцем пільгою, може заощаджувати на податках? Де тут логіка? У нас що, не розвинений ринок аудиторських або юридичних послуг і держава намагається таким чином підтримати його розвиток? Тому, хоч би що казали, логіка у збільшенні переліку видів діяльності, на які не поширюється спрощена система оподаткування, є.

Як є логіка і у встановленні нових ставок оподаткування. По-перше, вони диференційовані і їх максимум — від 200 до 600 грн., залежно від населеного пункту. По-друге, обговорюючи ставки, ми забуваємо, що максимум у 200 грн., відповідно до чинного указу президента, має збільшуватися на 50% за кожну найняту приватним підприємцем особу. Таким чином, якщо ПП наймає ще чотирьох працівників (як це передбачено в проекті ПК), то він має сплачувати державі ті ж таки 600 грн., а якщо десять осіб, як це допускається тепер, — то 1200 грн. податку. Інша річ, що приватний підприємець у координатах нинішньої системи далеко не завжди оформляє своїх працівників, воліючи розраховуватися з ними «втемну», а коли почне працювати ПК, такої можливості в ПП не буде. Адже проектом передбачено цілу низку норм, які значно ускладнюють, якщо не унеможливлюють роботу найнятих осіб без оформлення.

Звісно, не все у проекті ПК ідеально. Так, на ПП покладається сплата внесків у соціальні фонди, чого, чесно кажучи, можна було б уникнути. Незрозуміло, чому суб’єкти підприємництва, які працюють на загальній системі, не можуть віднести до складу валових витрат платежі ПП-єдиноподатникам, деякі інші питання.

Проте першопричина народного гніву полягає якраз не в цих суперечливих моментах, а в тому, що держава, по суті, вводить Податковим кодексом приватних підприємців у рамки закону, не дозволяє їм використовувати спрощену систему оподаткування як ширму для здійснення операцій у набагато більших обсягах, ніж такою системою передбачено. І цього результату держава досягає однією-єдиною нормою — про впровадження обов’язкового обліку операцій через касові апарати.

Справедливості ради слід зазначити, що спрощена система оподаткування — один із небагатьох інститутів ПК, справді глибоко продуманий його творцями. На жаль, очевидно, що іншими були підходи авторів проекту Податкового кодексу при розробці основних положень документа.

Постатейний аналіз документа показує безліч очевидних технічних недоробок, які, попри це, істотно впливають на суть. Недоробок, які не містять політики, але які значним чином і вкрай негативно позначаться згодом на правозастосовній практиці. Недоробок, які комусь доведеться виправляти...

Ідеться вже про ті моменти, які мають бути в ПК як документі комплексному, що містить як загальні норми, котрі поширюються на всю галузь, так і норми спеціальні, котрі регулюють окремі податки. Так, у ПК практично немає загальних положень, що регулюють правосуб’єктність платників податків. З якого моменту виникає податкова дієздатність фізичних осіб? З якого моменту виникає їхня податкова деліктоспроможність? У проекті немає як такого повноцінного інституту податкової відповідальності. Тобто в документі, як і раніше, є податкові санкції, процесуальні норми щодо їх застосування, проте зовсім немає норм щодо суб’єктивного боку складу податкового правопорушення, обставин, які обтяжують і пом’якшують вину правопорушника, а також виключають притягнення його до відповідальності. Чому в головному податковому документі країни немає поняття податкового зобов’язання, розробленого на тому рівні, на якому воно існує в розвинених країнах? Не як односторонній обов’язок платника сплачувати податки, а як правовідносини між платником та державою, кожне з яких має взаємні права та обов’язки.

Хіба керівництво країни ставило перед розробниками завдання злити воєдино всі наявні нормативні акти в податковій сфері і трохи причесати їх, замість того, щоб створити комплексний нормативний акт, який закладає основи правового регулювання оподаткування в державі? Чому автори кодексу не взяли і просто не переписали чинні аналоги податкових кодексів країн СНД, чимало яких (коли не всі) на голову вищі в якісному науково-теоретичному плані за наш варіант? Навіщо далеко ходити, візьмімо хоча б податковий кодекс Російської Федерації, що, безумовно, більшою мірою захищає права платників податків, ніж уже проголосований у ВР його український аналог.

Один приклад. За проектом ПК, відокремлений підрозділ юридичної особи є платником податків. Таким чином, закон закріплює за філією статус суб’єкта правовідносин. Це положення перекочувало в законопроект із чинного законодавства. Тим часом філія таким суб’єктом не може бути за своєю правовою природою. Відокремлений підрозділ є частиною юридичної особи. Він не наділений ні самостійним майном, ні правосуб’єктністю. Можливо, ми трохи утрируємо, але визнання за філією статусу платника податків рівнозначне визнанню за правою рукою громадянина виборчого права на тій підставі, що саме вона ставить галочку у бюлетені для голосування. Ось тому філія не належить до числа платників податків у податковому кодексі РФ.

Насправді не хочеться применшувати заслуг безіменних розробників ПК. Вони виконали величезну роботу. У дуже стислі терміни систематизовано, причесано цілий пласт нормативних попередніх актів, внесено багато корисних новел. Однак очевидно, що цих дій явно замало для створення комплексного, якісного нормативного акта, що має назву Податковий кодекс.

Податкове право — це досить вузькопрофесійний і складний предмет, яким мають займатися професіонали. Так, люди, котрих у нашій державі не більше кількох десятків, повинні відкрито для громадськості, але переважно між собою обговорювати ті норми, які лягають в основу системи оподаткування в державі, і готувати рішення щодо їх запровадження без жодних політичних міркувань та пустої балаканини. Саме за таких умов може й повинен з’явитися розумний правовий документ, яким має бути Податковий кодекс України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво