Парк і місто

В експертних колах країни лише обговорюють переваги і перспективи індустріальних парків, а до Верховної Ради надійшов відповідний законопроект. Однак гості Коростеня, що на Житомирщині, вже тепер на ділі можуть ознайомитися із цією моделлю розвитку економіки.

Індустріальний парк у реальному вимірі

Побачивши корпуси заводу з виробництва ДВП (деревоволокнисті плити — матеріал, що виготовляється в процесі гарячого пресування маси деревних волокон), важко повірити, що менше двох років тому тут був пустир, який залишився після ліквідації військового вертолітного аеродрому. Фахівці однієї з німецьких фірм разом із місцевими робітниками завершують монтаж обладнання. Пуск підприємства заплановано на лютий наступного року.

Сировину для переробки вже заготовлено: майданчик розміром з футбольний стадіон зайнято штабелями лісу-кругляку, який поставили на переробку місцеві лісгоспи. Технологія переробки деревини, пояснюють фахівці, найсучасніша. Споживча вартість виготовлених у такий спосіб плит висока, що на порядок підвищує цінність виготовлених із них виробів. Такий продукт дуже затребуваний у меблевій промисловості, а також у будівництві, бо є основою для виробництва високоякісного ламінату, паркетної дошки. Збут таких виробів як в Україні, так і за кордоном, запевняють фахівці, гарантовано.

Втім, взаємні домовленості між інвесторами і місцевою владою стосувалися не лише випуску затребуваної на ринку продукції. Не меншу увагу було приділено й тому, щоб підприємство не завдавало шкоди довкіллю. Але відходів виробництва, що підлягають утилізації і вивезенню за межі підприємства, небагато — лише смоли та деякі інші матеріали, що з екологічних причин не підлягають спаленню. Що ж стосується відходів деревини (кора, стружка), то вони за технологією служать паливом для автономної енергетичної установки. Тож для опалення цехів та адміністративних приміщень, а також для виробництва необхідної за технологією водяної пари використовується не природний газ, а відходи виробництва. Економічний виграш доповнюється екологічним.

Лише в будівництво першої черги деревообробного заводу вкладено кількасот мільйонів гривень. Тут працюватимуть 350 чоловік. Нині коростенці разом з іноземними фахівцями монтують і випробовують сучасне обладнання, яке невдовзі вони ж будуть обслуговувати.

Директор ТОВ «Коростенський індустріальний парк» Олег Кравчуновський розповів, що інвестори мали змогу вибирати майданчик для розміщення підприємства в кількох областях України та в інших країнах. Чому ж обрали саме Коростень? Певну роль відіграла та обставина, що місто розташоване на перехресті важливих залізничних і автомобільних шляхів, в зоні Полісся, де чимало сировини для забезпечення потреб підприємства.

Однак визначальним при прийнятті рішення стало те, що інвесторам надали не просто «голу» земельну ділянку, а майданчик, повністю підготовлений до будівництва і розміщення саме підприємства такого класу. Сюди було підведено воду, прокладено електричні мережі та засоби зв’язку, автомобільну дорогу.

Щоб територію колишнього військового аеродрому зробити привабливою для інвестора, місцева влада використала міжнародний досвід. За посередництва низки міжнародних неурядових організацій вона залучила до розробки дизайну індустріального парку голландсько-чеську фірму DHV.

У ході цієї роботи місцеві і зарубіжні фахівці використали найновіші розробки, зробили все, щоб задовольнити інвесторів. 300-гектарну територію індустріального парку було поділено на три зони: для виконання пілотного проекту будівництва деревообробного підприємства, розміщення підприємства легкої промисловості та об’єктів логістики. Кожну з пропонованих земельних ділянок розміщено і облаштовано так, щоб інвестор із часом міг розширити виробництво.

Після вдалого співробітництва в рамках пілотного проекту надходить чимало пропозицій від інших інвесторів, які мають намір використати всі переваги, що їх дають для виробництва індустріальний парк або сусідство з ним. Ці пропозиції детально розглядаються, обговорюються. Найбільшою інвестицією (320 млн. євро) в Коростені може стати спорудження екологічно чистого сміттєпереробного комплексу за австрійською технологією, де перероблятимуть третину твердих відходів Житомирської області.

Мітка для інвестора

Стартові можливості Коростеня для створення індустріального парку були не кращі, ніж в інших містах. Потужні бюджетоутворюючі підприємства: «Жовтнева кузня», «Хімзавод», місцевий фарфоровий завод, ряд інших — в ринкових умовах виявилися неконкурентоспроможними. Команда міського голови Володимира Москаленка замість скарг на мізерний міський бюджет почала змінювати стратегію розвитку, виробляти модель економіки, яка відповідала б новим реаліям.

Стратегію розвитку міста влада і громада розробляли два з половиною роки. Своє бачення шляхів розвитку, конкретні пропозиції, як змінити ситуацію на краще, міг висловити кожен. Надійшло понад 3 тис. пропозицій. Були й такі, що здавалися фантастичними, а нині стали прикметами міста.

Генеральний план розвитку міста, прийнятий у 2007 році, врахував, що за нових умов найважливішим ресурсом місцевих громад є земля. Ефективне, економічно обгрунтоване використання кожної сотки стало пріоритетом.

Щоб унеможливити прийняття невиважених рішень, вільні території було поділено на зони використання, проведено оцінку земель. Так, виключалася можливість неефективного використання наданих ділянок. Землю виділяли лише тим інвесторам, які могли довести, що їх бізнес принесе користь міській громаді. Як результат, коростенці мають запас земельних ділянок, який буде використано лише в разі вигідної для громади інвестиційної пропозиції.

Якби навіть територія вертолітного аеродрому не дісталася громаді, в неї знайшлися б вільні гектари для створення індустріального парку.

Позитивні результати не забарилися. Останніми роками в місті реалізовано 25 інвестиційних проектів, з’явилися нові галузі промисловості, успішно працюють такі підприємства з іноземними інвестиціями, як ЗАТ «Інтертайп», «Елізіум-пласт», ТОВ «Астафе». За 2009 рік було створено 1000 робочих місць. Загалом лише цього року Коростень отримав майже 700 млн. грн. інвестицій.

Взяти, приміром, уже згадуваний індустріальний парк. Спершу іноземні інвестори попросили виділити для розміщення деревообробного підприємства територію в 42 га. Але впевнившись, що місцева влада виконує свої зобов’язання за інвестиційною угодою, допомагає оперативно розв’язувати проблеми, придбали ще 28 га. Отже, від партнерів надійдуть нові інвестиції, і після завершення будівництва підприємства з виробництва деревоволокнистих плит розпочнеться спорудження другої черги заводу. Таким чином, буде зроблено крок до впровадження наукомісткого виробництва, забезпечено більш глибоку переробку деревини.

Звісно, для такого виробництва потрібно вирішувати складні питання. Зростає потреба в кваліфікованих кадрах, яких у місті бракує. Та місцева влада не залишає інвесторів сам на сам з проблемами. За словами заступника міського голови Коростеня Олександра Дзиги, вносяться корективи в роботу місцевих професійних навчальних закладів — СПТУ-16 та технічного коледжу. Щоб забезпечити потреби нових підприємств, збільшено кількість груп монтажників, слюсарів.

Представники інвесторів не приховують, що вибір випав на Коростень іще й тому, що місто за останні роки стало більш впорядкованим, зручним для життя, привабливим для туристів. А зростання привабливості тієї чи іншої території — завжди вагомий аргумент для залучення інвестицій.

Досвід країн Східної Європи свідчить, що створення індустріальних парків є одним із дієвих механізмів залучення інвестицій, у тому числі й іноземних. Ці напрацювання особливо актуальні в наш час, коли перед регіонами України постали проблеми, пов’язані з уповільненням темпів економічного розвитку і недостатньою інвестиційною активністю.

В українських містах є чимало підприємств, які не мають перспектив для відновлення роботи. Також є чимало об’єктів Міноборони, які хоч і передані місцевим громадам, але стоять фактично законсервовані. Саме виробничі майданчики цих підприємств разом із вільними територіями можуть стати точками зростання економіки. За умови, що їх буде використано для створення індустріальних парків. Особливо це важливо в регіонах, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС.

Прискоренню процесу сприятиме розробка та ухвалення закону про індустріальні парки, в рамках якого передбачається створити привабливі умови для інвесторів. Важливо, щоб цей документ ураховував усі вітчизняні та іноземні напрацювання, давав можливість запровадити механізм стимулювання господарської діяльності, зокрема у вигляді надання власнику індустріального парку державної підтримки шляхом відшкодування відсотків за користування банківськими кредитами.