Паперова люстрація. Скасування і зміна понад п’яти тисяч регуляторних актів підприємців не ощасливили

Про несприятливе бізнес-середовище в Україні вже втомилися говорити. Вітчизняне підприємництво було настільки нормативно скуте, що прямо задихалося. З цими паперовими надмірностями треба було щось робити. Указ президента «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики» від 1 червня 2005 року став першим кроком до наведення порядку. Відповідно до нього, центральні й місцеві органи виконавчої влади мали проаналізувати нормативні акти, які регламентують господарські відносини. Документи, котрі суперечать принципам регуляторної політики, треба було скасувати або внести в них зміни. Чиновництво всієї країни напружилося й пустило під гільйотину понад п’ять тисяч регуляторних актів. Проте підприємцям так і не полегшало...

Слід нагадати: відповідно до указу, під час перегляду документів оцінювалися їхня корисність і необхідність для суб’єктів господарювання, з’ясувалося, чи відповідають вони законодавчим нормам і чи сприяють розвиткові бізнесу. Виконавши аналіз, робочі групи у складі представників державних органів та підприємницьких структур розподілили документи на три категорії: ті, котрі підлягають скасуванню; ті, котрі потребують коректив; і ті, що залишаються без змін. Остаточне рішення приймали Держкомпідприємництва та Мін’юст.

На втілення стратегії швидкої дерегуляції спочатку відвели тільки два місяці. Але невдовзі зрозуміли, що цього часу замало. Адже з тих майже 8,5 тисячі нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються підприємництва, скасовувати або переробляти потрібно було тисяч п’ять. Тому термін люстрації довелося продовжити до жовтня. Так сталося ще й тому, що документи, яких не встигали переглянути, відповідно до указу президента, втрачали силу. У зв’язку з цим дехто навіть почав прогнозувати нормативний колапс. Мовляв, Україна залишиться без достатньої правової бази у цій сфері.

Слід сказати, вітчизняні чиновники, а їх до процесу люстрації паперів залучили понад 3,5 тисячі, знайшли спосіб врятувати свою регуляторну творчість. Наприклад, вони напихали в папки «До скасування» давно не діючих, але ще не позначених належним чином документів. Або ж гільйотинували ті, котрі були невигідні самій владі.

Але хай там як, а регуляторну базу в результаті люстрації істотно почистили. І перша фаза швидкої дерегуляції плавно перейшла в другу, якісно вищу — протягом жовтня–грудня 2005 року здійснювалася системна оцінка регуляторного клімату в пріоритетних сферах економіки, готувалися комплексні пропозиції стосовно лібералізації нормативно-правової та законодавчої баз.

Проте виконати задумане не вдалося. За даними Держкомпідприємництва, пропозиції змін були підготовлені лише до 14 із 236 законодавчих актів. Центральні органи виконавчої влади обмежилися виключно аналізом того, чи відповідають документи принципам державного регуляторної політики, й нічого не запропонували, щоб у відповідних сферах забезпечити системність та узгодженість регуляторних законодавчих актів. Тому, вважають фахівці, слід повернутися до реалізації другої фази швидкої дерегуляції. Інакше вітчизняні підприємці так і не відчують послаблення адміністративного тиску й поліпшення бізнес-середовища.

Стан регуляторної політики став приводом для проведення круглого столу. Ініціаторами виступили Держкомпідприємництва, Рада підприємців при уряді та проект БІЗПРО.

На переконання першого заступника керівника головної служби соціально-економічної політики секретаріату президента Павла Гайдуцького, у регуляторній політиці зроблено прорив. Проте, якщо подивитися на показники розвитку підприємництва, це не відчувається навіть на формальному рівні — у реєстрації суб’єктів господарської діяльності. Напевно, дерегуляція також заформалізована й не доходить до самих низів, робить висновок пан Гайдуцький. Це й не дивно, адже на етапі становлення підприємництва було сформовано потужний регуляторний прес, виправданий хіба що під час його бурхливого розвитку, а не зародження.

— Позитивного впливу першого етапу регуляторної реформи не відчули, бо бізнесу прагнули допомогти прослизнути крізь щілину, замість того, щоб зробити широкий прохід для його розвитку, — переконана Ксенія Ляпіна, голова Ради підприємців. — Отож, на другому етапі реформування треба змінювати закони, а вже потім – підзаконні акти. Правда, зробити це буде непросто, занадто багато інтересів буде зачеплено.

На необхідності вдосконалити стратегію регуляторної політики швидкої дерегуляції зосередив увагу й керівник відділу правової та регуляторної реформи проекту БІЗПРО Андрій Астрахань. Він вважає, що без цього етапу перетворень неможливо досягти нормального розвитку економіки й господарської діяльності, незалежно від того, ліберальну чи соціально захищену модель розвитку суспільства обрано. За час впровадження проекту (з 2000 року) його фахівці готують кадри, допомагають центральним і місцевим органам влади у виробленні системного підходу до розв’язання регуляторних проблем. Починали з муніципального рівня, надавши допомогу 50 містам, де було ухвалено 500 регуляторних актів. Проте невдовзі зрозуміли: без змін нагорі нічого не досягти. Тому почали лобіювати й розробляти закон «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який став найкращим не лише на пострадянському просторі, а й в усьому світі. Проблема тільки в тому, що його не виконують. Саме заради цього й розпочали прискорену дерегуляцію, яку обов’язково треба завершити й надалі не допускати прийняття нових регуляторних актів, які перешкоджали б розвитку господарської діяльності та підприємництва.

— Регуляторна політика вимагає знань, — підкреслила президент громадської організації Аналітичний центр «Академія» Олександра Кужель. — А тим часом професіоналів катастрофічно бракує. Навіть чиновники найвищого рівня не читають законів.

Пані Кужель пропонує підсилити відповідальність за ігнорування чи незнання законодавства. Коли чиновник зрозуміє, що через це може втратити посаду, проблем із впровадженням регуляторної політики стане значно менше. Як і тоді, коли дотримання норм закону можна буде відстоювати в суді. Наразі це не завжди вдається навіть структурам, які мають першокласних спеціалістів, що добре орієнтуються у правовому полі.

Аби змінити ситуацію, до процесу дерегуляції слід залучити якнайбільше підприємців та їхніх громадських об’єднань. На цьому наполягав чи не кожен промовець. Усі були одностайні і в тому, що пасивність бізнесу можна подолати широкою просвітницькою роботою. Але на це немає коштів. Потрібні державне фінансування освітніх програм і допомога донорських структур.

Ці та багато інших побажань ввійшли в перелік рекомендацій учасників круглого столу, адресованих президентові, парламенту, центральним і місцевим органам влади. Уряду рекомендовано розглянути проект змін до профільного закону і сприяти ухваленню в найближчому майбутньому закону про сам Кабмін. А Держкомпідприємництва – підготувати до трансформації в Національну компанію з питань регуляторної політики та підприємництва, підконтрольну главі державі й підзвітну парламентові.