Оздоровлення за океаном і в нашому болоті - Економіка - dt.ua

Оздоровлення за океаном і в нашому болоті

8 жовтня, 2010, 18:03 Роздрукувати Випуск №37, 8 жовтня-15 жовтня

Однією з ключових тем, обговорюваних під час Щорічних зборів МВФ і Світового банку у Вашингтоні, окрім загрози валютних воєн і перерозподілу квот країн-учасниць, постала тема забезпечення фінансової стабільності...

Однією з ключових тем, обговорюваних під час Щорічних зборів МВФ і Світового банку у Вашингтоні, окрім загрози валютних воєн і перерозподілу квот країн-учасниць, постала тема забезпечення фінансової стабільності. На думку представників МВФ, фінансова система залишається одним із слабких місць відновлення, що намітилося у світовій економіці. Головні виклики у цій сфері — бюджетна стабілізація і зниження боргового навантаження, а також подальша імплементація реформ у фінансовому секторі.

Одна з таких реформ — нові стандарти регулювання банківської діяльності «Базель III», впровадження яких може бути схвалено лідерами «великої двадцятки» вже в листопаді.

Ці події безпосередньо стосуються і України. І зовсім не лише тому, що оздоровлення нашого фінансового сектора проходить під наглядом міжнародних фінансових організацій.

Їхня думка

«Фінансовий сектор залишається ахіллесовою п’ятою економічного відновлення», — так звучить основна теза Доповіді з питань глобальної фінансової стабільності, опублікованої у Вашингтоні 6 жовтня ц.р., напередодні Щорічних зборів МВФ і Світового банку.

Експерти фонду констатують, що через три роки від початку світової фінансової кризи (на ринку облігацій subprime) досягнуто значного прогресу в стабілізації світової фінансової системи, оздоровленні і вичищенні балансів, а також посиленні основ регуляторної політики. Проте для забезпечення світової фінансової стабільності треба ще дуже багато зробити.

Базовий прогноз фонду передбачає поступове поліпшення ситуації у цій сфері в міру того, як відновлюватиметься світова економіка і впроваджуватимуться заходи, спрямовані на посилення фінансової системи. Але реалізація базового сценарію під сумнівом, оскільки існують значні ризики спаду (причому за останні півроку вони зросли). Ці ризики насамперед пов’язані з вразливістю фінансових систем і слабкістю національних балансів.

Рішучі дії європейських регуляторів у відповідь на боргову кризу, викликану обстановкою в Греції, а також оприлюднення результатів стрес-тестів банків поки що полегшують завдання залучення фінансування урядами і банками. Проте й досі незбалансовані бюджети і високе боргове навантаження у багатьох країнах — це все-таки неабияка загроза. У тому числі й для тих банків, які є держателями великих портфелів державних боргових зобов’язань.

Гарна новина — згідно з прогнозом МВФ, загальний обсяг списань проблемних активів у світовій банківській системі становитиме, починаючи з 2007 року, 2,2 трлн. дол. (минулої осені передбачалося 2,8 трлн., а навесні нинішнього року — 2,3 трлн. дол.). Причому понад три чверті необхідних списань уже зроблено.

Один із викликів — у найближчі два роки банкам треба рефінансувати боргові зобов’язання на суму понад 4 трлн. дол. Таку оцінку, презентуючи звіт, дав Хосе Віналс, фінансовий радник і директор департаменту грошових ринків і ринків капіталу МВФ. У зв’язку з цим регулятори мають бути готовими підтримати життєздатні і ліквідувати слабкі установи, в яких можуть виникнути проблеми з платоспроможністю.

Вітають у МВФ і початок регуляторних реформ. Особливо — схвалене у середині вересня 27 європейськими країнами впровадження нових норм регулювання банківської діяльності «Базель III», відповідно до яких вимоги до банківського капіталу буде підвищено більш як удвічі. Очікується, що ці вимоги можуть схвалити вже 20 листопада учасники саміту «великої двадцятки» (G20) у Сеулі.

Після прийняття нового зведення норм регулювання, як заявив глава Базельського комітету з банківського нагляду Наут Веллінк, банківському сектору знадобляться додаткові кошти, що обчислюються сотнями мільярдів євро. Втім, для цього відведено досить тривалий адаптаційний період — із 2013-го по 2018 рік.

Проте прийняття нових норм регулювання далеко не повною мірою розв’язує наявні проблеми.

«Щоб «відремонтувати» фінансовий сектор, як уже неодноразово заявлялося з моменту початку кризи, нам необхідно багато зробити у регулюванні, але також у нагляді, і в розробці антикризових механізмів, — заявив під час прес-брифінгу, який відбувся 7 жовтня, директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан. — На мій погляд, нагляд іще важливіший, ніж регулювання, оскільки у вас можуть бути найкращі правила у світі. Але якщо у вас немає структури і коректно імплементованих процедур нагляду, то у вас немає майже нічого. Те саме стосується також антикризових механізмів».

А що ж Україна?

Події у Вашингтоні стосуються нас безпосередньо. Адже заходи для оздоровлення фінансового сектора в Україні розроблялися і здійснюються під пильним наглядом міжнародних фінансових організацій (МФО), які виділяли під ці потреби гроші. Варто нагадати, що, крім заходів, передбачених Меморандумом з МВФ, існує ще й спеціальна програма співробітництва зі Світовим банком (СБ), згідно з якою Україні вже виділені і плануються до виділення не такі вже й малі кошти.

Так, ще у вересні 2009 року Рада виконавчих директорів СБ затвердила першу Програмну позику на реабілітацію фінансового сектора (ППРФС-1) для нашої країни. Невдовзі було виділено 400 млн. дол. на підтримку спеціального плану дій української влади, що розглядався як перший крок реагування держави на фінансову кризу, украй важливий для відновлення довіри до банківського сектора.

Практично відразу після цього представники СБ оголосили про початок обговорення другого етапу співробітництва (ППРФС-2, на суму ще 350 млн. дол.), ці кошти, як передбачалося, можуть виділити до середини 2010-го залежно від виконання заходів, передбачених першою програмною позикою. Одержання Україною цих грошей, до речі, передбачене бюджетом поточного року.

Поки що про перспективи виділення нового траншу СБ нічого не чутно, хоча основну перешкоду — наявність програми співробітництва з МВФ — уже усунуто. За даними «ДТ», минулого тижня Україну відвідала спеціальна місія, що мала провести необхідні консультації і розглянути можливість поновлення фінансування в рамках програми з реабілітації фінансового сектора. Про те, які висновки зроблено, поки що невідомо.

Тим часом ми спробуємо узагальнити виконання українською стороною основних умов МФО та узятих раніше зобов’язань.

Однією з головних умов попередньої угоди з МВФ, нагадаємо, було ухвалення змін до закону про НБУ з гарантіями незалежності, більшої прозорості і підзвітності банківського регулятора. Формально вимогу виконано — закон ухвалено. Але, як уже зазначали експерти (у тому числі представники НБУ і СБ), одна з ключових умов незалежності — призначення в раду НБУ і правління Нацбанку людей без конфлікту інтересів — вводиться в дію із серйозною відстрочкою в часі. Тож поки що говорити про незалежність не доводиться. Та й сам закон можуть моментально і неодноразово змінити — тільки-но українські чиновники і політики перестануть так серйозно, як зараз, залежати від грошей міжнародних фінансових донорів.

Треба сказати, що в МФО не мають особливих ілюзій із цього приводу. Як поскаржився один із високопоставлених функціонерів, спілкуючись із кореспондентом «ДТ» у Вашингтоні, в Україні ніяк не можуть позбутися дуже шкідливої звички надто вільного поводження з законами — причому як при їхньому написанні та ухваленні, так і при виконанні. Як один з яскравих прикладів, м’яко кажучи, не дуже ретельного дотримання щойно відкоригованого законодавчого акта наш співрозмовник навів нещодавнє призначення в НБУ першого заступника голови Сергія Арбузова. У цьому конкретному випадку виникають питання як стосовно необхідного за законом досвіду роботи на керівних посадах не менше десяти років, так і можливого конфлікту інтересів в Укрбізнесбанку.

Крім того, дотепер немає повної інформації про біографію і власність пана Арбузова, адже новий закон, за задумом, мав істотно вплинути на прозорість процесу призначення вищих посадових осіб НБУ. І забезпечити політичну незаангажованість претендентів на керівні посади в банківському регуляторі.

Другий проблемний пункт — рішення щодо банку «Надра». Доля цієї фінустанови залежатиме від результатів аудиту за міжнародними стандартами фінансової звітності. Нагадаємо, що МФО висунули в цьому питанні дві головні умови. Перша — мінімум витрат для держави при його вирішенні. Друга — незмінність раніше узгодженої з МВФ і СБ законодавчої бази по рекапіталізації банків.

Запропоноване з боку НБУ рішення про паритетну участь пана Фірташа і держави в рекапіталізації фінустанови, на думку представників МФО, порушує обидва правила. По-перше, запропоноване вливання державою в капітал банку 5 млрд. грн. — уже не найдешевший спосіб розв’язання проблеми. 5 млрд. грн. — це більше суми депозитів фізосіб у банку «Надра», гарантованої Фондом гарантування вкладів фізосіб (тобто державою). Крім того, як показує досвід інших рекапіталізованих банків, порятунок банку може вилитися надалі для держави в нові багатомільярдні «копієчки».

По-друге, паритетний варіант не відповідає положенням рекапіталізаційної постанови КМУ (№960 від 04.11.2008 р.), відповідно до якої держава має контролювати в установах, які рекапіталізуються, не менш як 75% плюс одна акція. А пропозиція НБУ внести зміни в 960-ту постанову — це порушення раніше досягнутих домовленостей.

Може, на перший погляд, виконання цієї умови і не принципове. Та щойно буде створено прецедент переписування раніше затвердженої нормативки, випущений з пляшки джин може в неї вже не повернутися.

Ще одна умова, яка незаслужено залишається поза увагою, — необхідність прийняття українською владою рішення щодо наймання міжнародного радника з приватизації трьох націоналізованих банків. Схоже, Мінфін усіляко затягує цей процес (спочатку встановлений термін — до 15 липня 2010 року), «поміж ділом» намагаючись узгодити різні варіанти докапіталізації банків.

Як відомо, цього року українській банківській системі на вимогу міжнародних фінансових організацій довелося пройти повторне стрес-тестування. За його результатами, зафіксованими у тому числі й у Меморандумі України і МВФ, 61 установі, на частку яких припадає 59% банківських активів, необхідно до кінця поточного року провести докапіталізацію на загальну суму 40 млрд. грн. Передбачається, що 12—18 млрд. грн. (максимальний передбачений угодою і бюджетним законом ліміт — 20 млрд. грн.) будуть надані урядом на покриття потреб у капіталі фінансових установ, які перебувають під державним контролем.

На рекапіталізацію невдах — «Родовід Банку», Укргазбанку та банку «Київ» — держава уже витратила майже 17 млрд. грн. (8,4 млрд. грн., 5 млрд. і 3,56 млрд. грн. відповідно). Але поки що ці бюджетні гроші складно назвати витраченими ефективно. Сьогодні ці установи продовжують працювати або в «мінус», або з мінімальним символічним прибутком, вимагаючи з держскарбниці ще 12,5 млрд. грн. («Родовід» — 5,8 млрд. грн., Укргазбанк — 3,7 млрд., «Київ» — 3 млрд. грн.). Причому ця сума необхідна на покриття тільки мінімальних потреб — для виконання нормативів Нацбанку. А апетити керівництва цих структур, яке хоче перетворити установи на «інвестиційні» банки, набагато більші.

Спокуса покерувати цими установами, освоюючи нові бюджетні мільярди, без «непотрібного» чужого нагляду, звичайно, величезна. Тим більше що для цього з бюджету не потрібні реальні бюджетні гроші. За узгодженням з МВФ, рекапіталізація відбувається за рахунок випуску ОВДЗ, обов’язкових до викупу за номіналом Нацбанком, тобто по суті — емісійного фінансування бюджетних видатків. До речі, сума збільшення консолідованого дефіциту держскарбниці, що допускається меморандумом, з урахуванням цих видатків (1,8% ВВП), а також ПДВ-облігацій (1,5% ВВП) і дефіциту НАК «Нафтогаз України» (1%) буде майже вдвічі більшою (9,9% ВВП) від декларованого бюджетного дефіциту (5,5% ВВП).

На жаль, ліміт узгоджено, але приклади чиновницької творчості, що періодично просочуються в пресу з коридорів КМУ або наближених організацій, — на кшталт створення «поштового» або «муніципального» банку, «банку туризму» тощо — не підтримуються міжнародними фінансовими інститутами. Позиція МВФ і СБ категорична: не здійснювати докапіталізації, доки не затверджено плану виходу держави з банків з найменшими витратами. Інформації про подальші плани або дії держави поки що немає, схоже, не тільки в широкої громадськості, а й у МФО.

Ну і нарешті, останній за ліком, але чи не найперший за важливістю пункт програми оздоровлення української фінансової системи — прийняття чотирьох законів для регулювання банківської сфери.

Перший — про розкриття інформації щодо реальних власників фінустанов. Другий — про впровадження консолідованого нагляду. Третій — про реформу системи гарантування вкладів з передачею повноважень щодо виведення проблемних банків з ринку від НБУ до ФГВФО. Четвертий — зміни до законодавства щодо роботи з проблемними активами, банкрутства підприємств і захисту прав кредиторів.

Слід визнати, що робота стосовно цих пунктів триває. Перші три законопроекти наближаються до остаточної фази узгодження (хоча йшлося про термін — 30 вересня). Тепер необхідно дочекатися ухвалення підготовлених законопроектів українським парламентом. Бо хоча представники НБУ, ФГВФО, члени відповідної робочої групи в Комітеті економічних реформ справді докладають чимало зусиль, щоб домогтися найкращого результату, у кінцевому рахунку він залежатиме від швидкості та якості проходження у ВРУ (а значить — від «найвищої» політичної волі). Достатньо депутатам внести кілька принципових поправок під час другого читання — і…

Знову ж таки, прийняття законів — тільки перший крок, а їхня інтерпретація і виконання високопосадовцями, правоохоронними органами і судами — це в Україні зовсім інша історія.

Іноземний капітал в Україні — розчарування?

Для України, яка ще навіть не розпочала впровадження стандартів «Базель II», проблеми міжнародних фінансових корпорацій можуть здаватися далекими і неактуальними. Проте проникнення іноземного капіталу в банківську систему країни вже досягло того рівня, за якого світові процеси мають на нас безпосередній вплив.

Закордонною спорідненістю сьогодні можуть похвалитися 52 банківські установи (із 176 нині діючих в Україні). За останніми даними НБУ, частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи становить 35,8%. Так, на сьогодні вона дещо нижча від максимуму, зафіксованого на 1 січня 2009-го (36,7%). Але відбулося це зменшення в результаті вже згаданих нами масових урядових вливань в «статутники» установ, які перебувають під державним контролем, — загалом на більш як 43 млрд. грн.

Уже більше половини як найбільших, так і великих банків в Україні представляють іноземний капітал. Так, у першій десятці — сім іноземних «дочок». Причому три з них представляють Західну Європу — «Райффайзен Банк Аваль» (австрійський Raiffeisen Zentralbank Osterreich AG — RZB), Укрсиббанк (французький BNP Paribas) і Укрсоцбанк (італійська Unicredit Group) — четверте, п’яте і шосте місця відповідно. Наступна трійка складається з «ВТБ Банку» (група ВТБ), Промінвестбанку («Внешэкономбанк») і «Альфа-Банку» («Альфа-Групп»), які належать росіянам — сьома-дев’ята позиції. А замикає першу десятку виходець із регіону Центральної і Східної Європи «ОТП Банк» (угорський OTP Bank).

У другій десятці іноземці представлені набагато скромніше: 13-те місце за активами належить банку «Форум» (німецький Commerzbank), а 17-те — Сведбанку (шведський Swedbank). Зате в третій десятці (група великих) зарубіжний капітал представлено відразу сімома установами («Ерсте Банк», «Універсал банк», «ІНГ Банк Україна», «Унікредит банк», «VAB Банк», «Дочерний банк Сбербанка России», «Правекс-Банк»). Більшість з яких, природно, претендують на входження в групу найбільших.

Слід зазначити, що останнім часом іноземні «дочки» були лідерами за збитками у банківській системі. Пов’язане це здебільшого з необхідністю, на відміну від «стовідсоткових українців», формувати резерви під проблемні активи за стандартами материнських установ.

Мабуть, найбільшим розчаруванням Україна стала для Swedbank. Купивши 2007 року за 735 млн. дол. у нинішнього віце-прем’єра Сергія Тігіпка «ТАС-Комерцбанк» і «ТАС-Інвестбанк» (перейменовані та об’єднані в 2009 році), шведи заплатили за ці установи мабуть чи не за найвищим коефіцієнтом — 4,95 капіталу. Проте вже 2009-го банку довелося зафіксувати рекордні збитки — 4,34 млрд. грн. (резерви під проблемні кредити були сформовані на 6,97 млрд. грн. — більш як половина кредитного портфеля). Повідомивши днями про понад дворазове збільшення капіталу своєї «дочки» (на 3,28 млрд. грн., до 5,44 млрд. грн.), керівництво групи прохопилося і про намір продати свої українські активи в довгостроковій перспективі, оскільки не вважає Україну частиною свого «домашнього ринку».

Чимало шуму свого часу наробила і заява голови наглядової ради австрійської RZB Крістіана Конрада про можливу відмову від мажоритарної частки на великих ринках Східної Європи, наприклад в Україні або Росії. У тому разі, якщо потреба у формуванні нових резервів під проблемні кредити та у покритті збитків, які у 2009 році перевищили 2 млрд. грн., і надалі залишатиметься високою.

Просочувалися в пресу і повідомлення про можливий продаж дрібніших установ — «дочок» польської PKO BP (Кредобанк, 34-те місце за активами), австрійського Volksbank (Фольксбанк, 48-ме місце) і чеської PPF Group («Хоум Кредит Банк», 75-те місце).

Судячи з розмов банкірів, про перспективність українського ринку замислювалися і багато інших європейських фінансових структур. Розкіш викидати гроші на вітер, особливо в період глобальної кризи, не можуть дозволити собі навіть найбільші з них.

Проте нині, після підписання угоди з МВФ, інтерес до Україні знову різко зріс. У першу чергу сюди, як завжди, ринув спекулятивний капітал — про це свідчить статистика про різке збільшення золотовалютних резервів Національного банку з березня по серпень ц.р. А слідом за спекулянтами традиційно йдуть і стратегічні інвестори.

За експертними оцінками, з початку 2008 року європейські материнські структури внесли в капітал своїх дочірніх підрозділів в Україні понад 18 млрд. грн. (з урахуванням емісійних різниць). Плюс — кредитна підтримка і довгострокові субординовані позики (вносяться в капітал другого рівня).

Та чи надаватиметься така підтримка і надалі? «ДТ» попросило кількох представників іноземних банків в Україні оцінити перспективність вітчизняного банківського ринку і можливі строки відновлення зростання кредитування.

Юрій БЛАЩУК, голова наглядової ради Platinum Bank:

— За моїми оцінками, загального збільшення активів банківської системи не відбудеться, проте деякі банки справді зможуть збільшити свій кредитний портфель — за рахунок клієнтів інших банків, які переходитимуть до них на обслуговування.

Насамперед такий перехід здійснюватимуть найбільші експортери, для яких дешевий валютний ресурс залишатиметься пріоритетним кредитним продуктом. Адекватно забезпечити їхні потреби найкраще зможуть дочірні банки іноземних фінансових груп.

Що ж стосується позичальників, які мають одержувати кредити тільки в гривні, то за них дійсно
розгорнеться певна конкуренція між усіма учасниками ринку. Проте, на мій погляд, і тут перевагу матимуть банки з іноземним капіталом, які в основному застосовують більш клієнтоорієнтовану модель і пропонують позичальникам і вкладникам зручніше обслуговування.

Я вважаю, що окремі фінансові установи вже почали демонструвати свою готовність до активного розвитку кредитування. Ми бачимо серйозні плани з нарощування власного капіталу Укрсиббанку, банку «Форум». Я вважаю, що це робиться також і на перспективу, щоб у разі нормалізації ринкової ситуації активніше розвивати продукти і послуги.

Ярослав КОЛЕСНИК, голова правління банку «Форум»:

— На сьогодні резерви покривають близько 21,3% нашого кредитного портфеля. Цей обсяг адекватний обсягу проблемних кредитів. Це означає, що ми цілком пішли від ризиків, пов’язаних з неплатежами за виданими позиками.

Якщо проаналізувати обсяги резервів, то ви побачите, що всі «дочки» іноземних банків йдуть приблизно на одному рівні — 20—25% резервів від кредитного портфеля. Фактично це свідчить про те, що всі іноземні банки (за рідкісним винятком) чесно сформували необхідні резерви — подушку безпеки для акціонерів і вкладників. Тому, по-перше, всі наші нові кредити генеруватимуть чистий дохід для банку, а по-друге, отриманий прибуток ми зможемо спрямовувати на розвиток свого бізнесу — через додаткове збільшення капіталу, підвищення якості роботи мережі, проведення освітніх програм і тренінгів для персоналу. Це важливо, тому що якість обслуговування клієнтів є і буде головною конкурентною перевагою банку.

Ті ж фінансові установи, які не сформували адекватного рівня резервів, продовжуватимуть витрачати гроші (прибуток і кошти акціонерів) на гасіння проблем поганих кредитів і не зможуть швидко перейти до активного кредитування.

Є і ще один важливий момент — розтягнутість у часі процедури збільшення капіталу, що пов’язано з особливостями українського законодавства. Тому банки, орієнтовані на модель активного зростання, зараз збільшують капітал, як-то кажуть, із запасом. На наступний рік у нас досить амбіційні плани щодо зростання активів. Ми плануємо наростити їхній обсяг на 20—25%. З цією метою капітал банку в жовтні буде збільшено на 1,5—2 млрд. грн.

Володимир ЛАВРЕНЧУК, голова правління «РайффайзенБанку Аваль»:

— За моїми відчуттями, цього року резерви під проблемні кредити ще зростатимуть, але вже зовсім не такими темпами, як торік. Банки вже пройшли дві хвилі реструктуризації кредитів, і ми бачимо, що фінансове становище людей не швидко, але поліпшується. Крім того, у банків зростає операційний прибуток.

Тому я розраховую, що за підсумками 2010 року більшості зарубіжних фінансових установ, які адекватно відображали свої резерви, вдасться формувати їх не за рахунок капіталу, а за рахунок частини отриманого прибутку. Втім, я не виключаю, що деякі банки нарощуватимуть власний капітал на вимогу материнських структур, до яких  тепер застосовуються стандарти банківського нагляду «Базель III». Виходячи з практики міжнародних фінансових груп, головні банки завжди застосовують спільні стандарти роботи в усіх країнах своєї присутності. Отже, капітальну базу дочірніх банків буде приведено у відповідність з останніми світовими нормами, які на практиці стають дедалі жорсткішими від українських.

Розформування резервів, за моїми оцінками, розпочнеться вже 2012 року, і, відповідно, у банків буде серйозна база для старту із завоювання ринку. Якщо до цього моменту ситуація з курсом та інфляцією остаточно стабілізується, банки, які адекватно сформували резерви й мають достатній запас капіталу і вільних коштів, знову гратимуть першу скрипку на кредитному ринку.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво