Останній писк «Укртелекому» Керівництво компанії планує закінчити наступний рік із збитками в 80 млн. дол.

Проект фінансового плану ВАТ «Укртелеком» на 2007 рік, запропонований керівництвом компанії на затвердження її спостережній раді, передбачає отримання наступного року валового доходу в 7,79 млрд. грн. і чистого збитку в 400,5 млн. грн. Наступного року компанія не планує нарахування дивідендів, однак має намір залучити 1,025 млрд. грн. довгострокових кредитів.

Фінансові показники держоператора погіршуються вже третій рік, але заява про те, що одна з найбільших вітчизняних компаній стає збитковою, прозвучала шокуюче. Що це — спроба керівництва «Укртелекому» привернути увагу до проблем компанії? Чи, навпаки, відволікти? Чи це початок її «розриву»? Зрозуміло одне: державна політика стосовно «Укртелекому» має витримати серйозний іспит. І у разі «незадовільно» держоператор має всі шанси піти в історію.

Проект фінансового плану «Укртелекому» на 2007 рік розглядали 4 жовтня на зустрічі членів спостережної ради компанії (новий склад, призначений на зборах акціонерів 26 квітня) і голови ФДМУ Валентини Семенюк. Зустрічі, тому що статус заходу присутнім на ньому був незрозумілий. Адже у провадженні Київського районного суду Харкова усе ще перебуває цивільна справа за позовом громадянина України А.Сумлінного про визнання рішень загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» недійсними через те, що вони не повною мірою враховували інтереси вищезазначеного громадянина, котрий є акціонером компанії. За цим позовом ще 27 липня даний суд прийняв постанову, котра серед іншого забороняє спостережній раді, склад якої було затверджено на зборах 26 квітня, виконувати будь-які функції чи повноваження.

У ході зустрічі ряд членів СР звертали на це увагу, однак проект документа і супровідні матеріали їм усе ж були роздані. Як уже писало «ДТ» (№23 і 33 за 2006 рік), вищезгадані судові рішення вигідні керівництву компанії, котре таким чином підстраховує себе від звільнення новою спостережною радою (там у нього всього три «свої людини» із десяти). Є підозри, що легітимізація нового складу СР може виявитися ув’язаною з його позицією щодо запропонованого фінансового документа і топ-менеджменту «Укртелекому».

Хроніка пікіруючого бомбардувальника

Запланований на 2007 рік валовий дохід на 6% менший від запланованого на 2006-й (хоча, з огляду на відставання від плану за результатами півріччя, може бути і більшим від фактичного) і на 0,1% перевищує дохід за 2005-й. Прибуток порівнювати нема сенсу — його не буде.

Із 7,79 млрд. грн. на платежі до бюджету припаде 1,38 млрд. грн. На адміністративні витрати планується пустити 349 млн. грн., а «витрати на збут» потягнуть на 581 млн. грн. Дивіденди за 2006 рік планується виплатити в розмірі 166,2 млн. грн. (на держчастку — 154 млн. грн., прощайте, мрія про щорічний мільярд у бюджет і легенда про курку, що несе золоті яйця).

Матеріальні витрати компанії має становити 959 млн. грн., що на 57% більше від плану на поточний рік (610 млн. грн.) і на 79% більше, аніж було витрачено 2005-го (533 млн. грн.). При цьому, попри подорожчання енергоносіїв, витрати на них мають знизитися до 152 млн. грн. (план на 2006-й — 274 млн. грн., факт-2005 — 219 млн. грн). Фонд оплати праці, як і раніше, планується високим: 1,78 млрд. грн. (2006-й — 1,77 млрд. грн., 2005-й — 1,58 млрд. грн.). Майже 11 млн. грн. планується витратити на утримання 145 одиниць автотранспорту. Загалом операційні витрати компанії мають становити 6,6 млрд. грн. (план на 2006-й — 7,86 млрд. грн., факт-2005 — 5,7 млрд. грн.)

На рекламу 2007 року планується витратити 160 млн. грн. — у десять із лишком разів більше, ніж витрачено 2005-го, і майже вдвічі більше, аніж планується 2006-го. З них на рекламу послуг мобільного зв’язку третього покоління — 100 млн. грн. Ця цифра все одно не порівнянна з рекламними бюджетами «УМЗ» чи «Київстару», але перевищує бюджети фіксованих операторів.

Обсяг капітальних інвестицій порівняно з 2005 і 2006 роками планується знизити на 66% — до 1,97 млрд. грн. Керівництво компанії пояснює це тим, що існуюча кількість телефонних станцій і телефонів цілком справляється з обробкою зменшуваних обсягів трафіка.

Як уже зазначалося, 2007 року «Укртелеком» планує залучити 1,025 млрд. грн. довгострокових кредитів. 2006-го, нагадаємо, кредити не залучали. 2005-го було залучено 2,52 млрд. грн. (у «Кредит Свіс Ферст Бостон Інтернешнл» і «Дойче Банку», під шестимісячний LIBOR плюс 4,9%, без забезпечення). Усього кредиторська заборгованість «Укртелекому» становить 3,08 млрд. грн., включаючи 102 млн. грн. за кредитами, узятими 1998 року під гарантії уряду в Укрексімбанку на закупівлю Alcatel-івських АТС.

Повернути позичальникам планується 100 млн. грн. Ще 379 млн. підуть на виплату відсотків (2006 року — 220 млн. грн., 2005-го — 50,6 млн.). Кредитні кошти планується витратити на мобільний зв’язок (650 млн. грн.), пакетну мережу передачі даних (239 млн.), розвиток первинної мережі (82 млн. грн.) тощо. У кредит, наприклад, планується розвивати IP-телебачення: 5 млн. грн. витратити на ТВ-сервер і 80 млн. — на створення мережі.

Загалом, трохи дивна виходить картина. Доходи залишаються майже на колишньому рівні. Витрати теж змінюються мало, а за деякими статтями навіть скорочуються. Тобто передумов до різкого зниження прибутковості компанії немає, і результатом такого фінансового плану цілком міг стати прибуток у ті ж 400 млн. грн. Але керівництво «Укртелекому» вирішило домалювати до цієї цифри мінус. Чому?

«Укртелеком» надуває губки

До проекту фінансового плану «Укртелекому» додається підписана головою правління компанії Георгієм Дзеконом «Пояснювальна записка», при читанні якої на очі набігають сльози незрозумілого походження. Це справжній шедевр топ-менеджерської творчості: у скрутному фінансовому становищі компанії винні усі навколо, крім самого менеджменту.

Жодних конкретних розрахунків, які обгрунтовують таку раптову збитковість «Укртелекому», у записці немає. Зате є нотки ностальгії за колишнім монополізмом.

Відповідно до записки, основною проблемою «Укртелекому» нині є «дерегулювання ринку, яке розпочалося ще з кінця 90-х років», що «призвело до втрати монополії компанії на найдохідніші сегменти ринку міжнародного і міжміського зв’язку». Окрім того, після скасування монополії «Укртелекому» на розвиток первинної мережі інші оператори почали будівництво своїх магістральних мереж і перестали орендувати їх у держкомпанії. Як сказано в записці, на сьогодні операторами «прокладені десятки тисяч кілометрів оптоволоконного кабелю, можливості якого в кілька разів перевищують потреби всього ринку телекомунікацій». І жодного слова про те, що оператори закопували в землю десятки мільйонів доларів не від хорошого життя, а через несприятливі умови доступу на мережі самого «Укртелекому». А розгорнувся цей процес саме в останні два-три роки, коли нинішній менеджмент держоператора мав усі можливості зробити свої пропозиції справді вигідними для операторів.

У записці говориться, що «Укртелеком» несе «зобов’язання з надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг». Збитковими є послуги сільського зв’язку, телеграфу і дротового мовлення (остання, щоправда, до переліку загальнодоступних послуг не входить, і незрозуміло, чому «Укртелеком» не встановить на неї вигідні для себе тарифи, якщо вона йому так потрібна). При цьому не виконується положення закону про компенсацію збитків від надання таких послуг за рахунок Фонду універсальних послуг, тож збитків зазнає сам «Укртелеком».

Про те, що «Укртелеком» не виконує зобов’язань щодо телефонізації сільської місцевості, у результаті чого кількість телефонів на 100 жителів уже п’ять років не може досягти 25 (у Європі — понад 50), а 70% АТС у країні, як і раніше, залишаються аналоговими, у записці не йдеться.

Далі «Укртелеком» посилається на наказ Мінзв’язку №234, прийнятий 1996 року, яким регулюється порядок взаєморозрахунків між операторами і який не дає компанії встановлювати вигідні для себе ставки на завершення трафіка. Проте дію цього наказу вже призупинено з прийняттям НКРЗ нового порядку взаєморозрахунків, відповідно до якого «Укртелеком» одержуватиме 15—25 копійок за хвилину вхідного трафіка. Хоча б записку переписали...

Головною ж причиною зниження фінансових показників «Укртелекому» є мобільні оператори, котрі «не несуть зобов’язань з надання загальнодоступних послуг, не обтяжені витратами на утримання лінійно-кабельного устаткування, надлишкового персоналу, не несуть навантаження з підтримки вітчизняного виробника». А тарифи їх «не підлягають державному регулюванню».

Отут можна було б зазначити, що «національного виробника» підтримують усі недержавні оператори фіксованого зв’язку — через те, що АТС вітчизняного складання за співвідношенням ціна/якість кращі за імпортні. А базового устаткування для мобільних мереж вітчизняний виробник, на жаль, не виробляє. Та й тарифи свої «Укртелеком» має всі можливості регулювати: як шляхом їхнього підвищення (майже на 60% у поточному році), так і шляхом зниження (йому дозволено відступати на 40% униз від граничних тарифів).

Далі в записці йде розповідь про те, що мобільний телефон сьогодні набагато зручніший і дешевший, що масова реклама і швидке поширення мобільних телефонів серед молоді призводить до замикання трафіка усередині власних мереж, аж до повної відмови абонентів від використання фіксованих телефонів. «У майбутньому ці користувачі, ставши дорослими, продовжать користуватися виключно мобільним телефонним зв’язком, і відсоток населення, яке користується лише мобільним телефоном, щороку зростатиме» — малює апокаліптичну картину пояснювальна записка.

Порятунок рядового Дзекона

Пасаж про «мобільну катастрофу» плавно підводить членів СР компанії й інших читачів проекту фінплану до думки про те, що єдиним порятунком ситуації є термінове впровадження «Укртелекомом» мобільного зв’язку стандарту UMTS. Ціна питання, як уже було сказано, 125 млн. дол. Мета — лідерство серед операторів 3G до 2010 року.

За 2007 рік планується розгорнути мережу у 16 великих містах і набрати 600 тисяч абонентів. У 2007-му проект буде неприбутковим. Вихід на прибутковість до 2008 року планується з розрахунку ARPU (середньомісячної дохідності абонента) для бізнес-користувачів 303 грн. (288 грн. — від голосових послуг, 15 грн. — від передачі даних) і для приватних користувачів 76 грн. (72 грн. — за «голос», 4 грн. — за дані).

Обидві цифри помітно перевищують середні значення для ринку мобільного зв’язку. Обгрунтування прогнозу, відповідно до якого абоненти сплачуватимуть більше оператору, чия зона покриття неконкурентоспроможна порівняно з колегами по ринку, у пояснювальній записці немає. Як і обгрунтування того, чому в 3G-мережі планується настільки низький відсоток доходу від неголосових послуг (навіщо тоді взагалі говорити про 3G?).

Не проясняє ситуації і запропонована членам СР купа паперів, названа «Бізнес-план з розвитку мереж стільникового зв’язку третього покоління (3G) на території України». Бізнес-планом у розумінні цього слова інвесторами її назвати складно через невідповідність вимогам до таких документів за обсягом розрахунків і глибиною аналізу. Втім, документ не містить офіційних реквізитів компанії, а тому може розглядатися як неофіційний.

Серед конкурентних переваг «Укртелекому» називається «можлива тимчасова ексклюзивність володіння ліцензією стільникового зв’язку 3G і, як наслідок, тимчасові переваги в розгортанні мереж 3G перед іншими операторами». Йдеться там і про «розгалужену фіксовану інфраструктуру і можливості швидкого й адресного розгортання мережі виходячи з потреб ринку», а також про «наявність висококваліфікованого персоналу», однак і перше й друге мають інші мобільні оператори. Серед слабких сторін «Укртелекому» — відсутність достатнього покриття, проте це питання пропонується вирішити з допомогою національного роумінгу з іншими операторами.

Серед послуг передбачається також робити акцент на агрегованому контенті (телебачення, медіаресурси), який постачатиметься паралельно в мобільному й фіксованому сегментах мережі «Укртелекому». Пропонується приділяти увагу молодіжному підсегменту, орієнтованому на медіаконтент. А також просуванню внутрішньомережевих послуг — дешевого голосового зв’язку між фіксованим і мобільним сегментами. Від такої конвергенції мобільної та фіксованої мереж мають отримувати переваги бізнес-користувачі.

Загалом, нічого революційного. За «розважалівкою» «Укртелекому» не наздогнати life:), «Джинс» і Djuice, особливо з огляду на розгортання великими операторами мереж EDGE, які декларують ту саму максимальну швидкість передачі даних на мобільний термінал (384 кбіт/с), що й UMTS, і надають можливість майже безплатних внутрішньомережевих дзвінків. Бізнес-сегмент також раніше одержить конвергентні послуги від тих самих «УМЗ» і «Голден Телекому», котрі вже заявили про такі плани.

Про майбутні мобільні тарифи «Укртелекому». На дзвінки всередині мобільної мережі планується встановлювати «такі самі або трохи менші, ніж аналогічні в конкурентів» тарифи. На дзвінки з фіксованої мережі «Укртелекому» на мобільну мережу компанії планується встановити «значно нижчі тарифи». На послуги, «специфічні для мережі третього покоління й такі, що не мають аналогів у мережах GSM», планується встановлювати тарифи «з високим рівнем рентабельності».

Стандарт UMTS у бізнес-плані названо революційним, хоча провідні світові експерти визнають: він не задовольняє сучасні вимоги зі швидкостей передачі даних, ефективності використання частотного ресурсу й вартості розгортання мережі. Конкуруючий стандарт мобільного зв’язку третього покоління CDMA2000 1x EV-DO забезпечує швидкості передачі даних близько 2 Мбіт/с. Відеодзвінки, заради яких, власне, і створювався мобільний зв’язок третього покоління, у UMTS-мережах підтримуються на рівні якості не кращому, ніж у мережах EDGE, — у низькому розділенні та із затримками. Крім того, для мереж UMTS характерні відмови в обслуговуванні при завантаженні каналу більш як на 50%, «дихання стільника» та інші технологічні «глюки».

Це не кажучи вже про вартість розгортання мережі. У описі стандарту зазначається максимальна відстань між терміналом і БС — 5 км. Це на рівній місцевості. У містах у діапазоні 2 ГГц і з існуючою абонентською місткістю каналу будуть потрібні пікостільникові мережі. Вартість устаткування UMTS хоч і знижується останнім часом, але залишається вищою, ніж для GSM. Що, запитується, «налаштує» «Укртелеком» на 125 млн. дол.?

«Телесистеми України» зі своїм CDMA2000 1x EV-DO і порівнянним плановим обсягом інвестицій мають змогу розгорнути на ці гроші значно ширшу зону покриття. До того ж не факт, що існуюча топографія фіксованої мережі «Укртелекому» цілком відповідає вимогам перспективного радіосегмента. Тобто, що не доведеться перекладати кабелі, вирішуючи питання зв’язку базових станцій із магістральною мережею.

Цікаво, що в Європі немає жодної мережі власне UMTS, крім тестових. Ситуацію з 3G рятує японська модифікація цього стандарту — FOMA. Мережі на її базі розгорнуто в деяких європейських мегаполісах і загалом обслуговують близько 5 млн. абонентів. Цифра ж у 60 млн. абонентів мереж третього покоління, яку називають апологети стандарту, — результат врахування абонентів EDGE як «першого щабля 3G». Користувачів мереж третього покоління на основі стандарту CDMA2000 у світі десятки мільйонів. Показово?

І трішки про політику

Отже, з урахуванням стрімко зростаючої конкуренції на всіх ринках, куди хоче вийти «Укртелеком», а також дорожнечі розгортання радіосегмента мережі, майбутнє 3G-проекту компанії викликає багато запитань. І витягти з його допомогою «Укртелеком» із запланованої на наступний рік фінансової прірви навряд чи можливо. Гроші потрібні зараз, а мобільний зв’язок — навіть за «телекомівськими» планами — почне приносити прибуток лише з 2009 року.

Навіщо все-таки керівництву компанії заявляти про її збитковість? Одну причину ми назвали: аби швидше «пробити» 3G-проект із усіма фінансовими ресурсами, які випливають із нього. Нагадаємо: при затвердженні фінансового плану компанії на 2006 рік у деяких членів уряду запитання виникали саме з приводу необхідності розгортання мобільного зв’язку «Укртелекому». Можливо, у нинішнього уряду запитань буде менше.

Збитковість компанії за західними мірками не є чимось екстраординарним. Є велика кількість збиткових компаній, чиї акції чудово котируються на провідних світових біржах. Головне, аби був кеш-флоу. А в «Укртелекому» півтора мільярда доларів доходів. Отож, про його банкрутство не йдеться.

Зате можна порушити питання про те, що держоператор має термінову потребу в інвестиціях. І, як наслідок, про його якнайшвидшу приватизацію. Гра на зниження, поза сумнівом, принесе плоди: збиткову компанію можна купити дешевше, ніж прибуткову. Але куплять: кеш-флоу все-таки чималенький.

Можливо, звісно, держава вибере третій спосіб розв’язання проблеми — змінить, нарешті, «збитковий» менеджмент «Укртелекому». І призначить новий. Бажано з виразною й обгрунтованою розрахунками концепцією реформування «Укртелекому» та приведенням його до загального ринкового знаменника. Проте, як показує досвід останніх років, розробляти таку концепцію в країні нікому. А тому сподіватися на «третій спосіб» не варто.