Олексій Івченко: «На базі «Нафтогазу України» я хочу показати, що таке державний менеджмент і як держава повинна заробляти гроші» - Економіка - dt.ua

Олексій Івченко: «На базі «Нафтогазу України» я хочу показати, що таке державний менеджмент і як держава повинна заробляти гроші»

18 березня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №10, 18 березня-25 березня

Призначений 3 березня головою правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко за два тижні вже встиг чимало...

Призначений 3 березня головою правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко за два тижні вже встиг чимало. Зокрема підписав угоду про відкриття «Нафтогазу України» кредитної лінії на
2 млрд. євро з Deusche Bank. А також з’ясував далеко не приємні речі щодо газового балансу країни. Ще минулого року ми були впевнені, що в України немає принципових проблем із забеспечення природним газом, навіть експортували газ. Нині з’ясувалося, що дефіцит газу становить 8 млрд. кубометрів, які треба десь закуповувати. Чому так сталося і що для запобігання дефіциту збирається робити новий керівник «Нафтогазу України», а також про газотранспортний консорціум та інші нафтогазові «ласощі» Олексій ІВЧЕНКО розповідає читачам «Дзеркала тижня».

— Олексію Григоровичу, ознайомившись з основними проблемами НАК «Нафтогаз України», як би ви оцінили стан справ в очолюваній компанії? Які завдання вважаєте першочерговими?

— По-перше, із проблемами НАКу я дуже добре і давно знайомий. Так що про «перший погляд» не йдеться. Ще 1998 року я брав участь у розробці статуту НАК «Нафтогаз України». Тож ані у нафтогазовій галузі, ані в «Нафтогазі» я не нова й не випадкова людина. Я щиро радий, що середню ланку фахівців «Нафтогазу» вдалося зберегти попри всі «перетворення», тому я спокійний щодо фахового підходу до вирішення завдань компанії.

— Принаймні при утворенні НАК «Нафтогаз України» головним завданням проголошувалось збереження нафтогазової галузі країни як такої. В чому ви нині вбачаєте основне завдання НАКу, а також ваше — як голови правління цієї компанії?

— Завдання водночас і просте, і складне. Я переконаний, що нафтогазова галузь країни повинна бути бюджетоутворюючою, якою вона сьогодні є у певній частині, але не тією мірою, якою вона могла б бути.

Якщо говорити про структуру компанії і плани щодо її зміни, то до деяких кроків доведеться вдатися. На мій погляд, недостатньо використовувалися резерви і можливості нафтогазової галузі України як у частині видобутку нафти і газу, так і щодо транзитних можливостей країни.

Тому у певному плані ми будемо змінювати технологічні і здебільшого організаційні пріоритети.

В результаті все це повинно сприяти збільшенню платежів до бюджету (сподіваюся, що за підсумками цього року компанія сплатить до бюджету майже вдвічі більше, ніж 2004 року).

— За рахунок чого?

— Завдяки організаційно-технічній реорганізації, зміні пріоритетів, наведенню порядку в матеріально-технічному забезпеченні, зміні підходу інвестування галузі. «Нафтогаз України» — на 100% державна компанія, отже, весь прибуток повинна віддавати в бюджет. А фінансувати виробництво ми маємо шляхом залучення інвестицій тощо.

— Як ви ставитесь до ідеї встановлення нульової ставки ПДВ на газ, що імпортується? Чи, можливо, ви відкличете законопроект щодо цього з Верховної Ради?

— Це дискусійне питання. Але якщо говорити про економіку з погляду збільшення надходжень до бюджету, то встановлення нульової ставки ПДВ на імпортований газ принципово на бюджетні надходження не вплине.

Але однозначно вплине на оборотні кошти компанії, тобто на їх вилучення з обігу в разі збереження існуючої ставки ПДВ. У такому разі «Нафтогазу» доведеться вдаватися до запозичень. Це не смертельно, образно кажучи, але для компанії невигідно й неефективно. Тому, на мій погляд, варто встановити нульову ставку на газ, що імпортується.

Щоправда, в цьому контексті існує й інша проблема. У разі відсутності нульової ставки ПДВ ми імпортуємо газ, скажімо, по 80 дол. за 1000 кубометрів. Населенню ми продаємо газ, відповідно до постанови уряду, по 29 дол. Тобто ПДВ ми одразу мусимо сплатити із розрахунку вартості імпортованого газу у 80 дол., а відшкодування ПДВ газу (реалізованого населенню) компанія отримує із розрахунку вартості 29 дол.

І це серйозна проблема, яку треба вирішувати. Тому ми наполягатимемо на збереженні нульової ставки ПДВ на імпортований газ. Звичайно, коли населення зможе сплачувати повну вартість газу, як це роблять промислові підприємства, то цієї проблеми просто не існуватиме. Ще раз повторю, що нульова ставка ПДВ на імпортований газ на доходи держбюджету не впливає, але принципово впливає на обсяг оборотних коштів «Нафтогазу України».

— Кілька слів про кадрову політику. Ви налаштовані змінити керівництво дочірніх підприємств та компаній НАКу, а також правління «Нафтогазу»?

— Певною мірою я вже розпочав кадрові зміни. Я знаю багатьох людей, які працювали і працюють у цій галузі, знаю, що вони можуть зробити, обіймаючи ту або іншу посаду. Безумовно, я буду міняти кадри, які неефективно працювали на певних посадах.

— На адресу вашого попередника Юрія Бойка лунало чимало нарікань щодо підписання умов постачання туркменського газу в Україну цього року. Дехто вважає, що він як керівник «Нафтогазу» на той час не повинен був погоджуватися принаймні на 58 дол. за 1000 кубометрів. А як ви вважаєте?

— Не вдаючись у деталі, мушу зазначити, що якби НАК «Нафтогаз України» не уклав угоду щодо постачання туркменського газу в Україну на 2005 рік, ми могли б опинитися у дуже скрутній ситуації з неймовірним дефіцитом у газовому балансі країни. Тим більше, що «розрив» у цьому балансі і так існує, до чого призвели попередні дії української сторони... Я прийняв «Нафтогаз України» з дефіцитом газового балансу до кінця року у 8 млрд. кубометрів газу і зі збитками 5 млрд. грн. Я не хочу нічого ні про кого особисто говорити і влаштовувати «полювання на відьом». Сподіваюся, мене правильно зрозуміють.... Але виправити помилки доведеться.

— Уточніть, будь ласка, яким є сьогодні газовий баланс України.

— Газовий баланс України складається на сьогодні з 20,1 млрд. кубометрів, що видобуваються в Україні з 36 млрд. кубометрів туркменського газу, плюс 23 млрд. кубометрів, що ми отримуємо як оплату транзиту російського газу до Європи. І саме з цим обсягом існує проблема.

Бо колишній уряд та керівництво «Нафтогазу» чомусь вирішили розрахуватись за реструктуризовану начебто на 10 років накопичену заборгованість за російський газ удвічі швидше. Тому НАК погодилась протягом п’яти років в рахунок погашення заборгованості віддавати щороку 5 млрд. кубометрів газу, який отримує від росіян за газотранзитні послуги, плюс 250 млн. дол. Але насправді такі умови невигідні компанії, бо російська сторона постачає газ за ціною 50 дол. за 1000 кубомерів, а купувати нам додатково і за гроші доведеться значно дорожчий газ.

Крім того, наприкінці минулого року «Нафтогаз» відібрав з транзиту (скажімо так, узяв наперед) 3 млрд. кубометрів газу, які тепер треба повертати. Ось разом і виходить, що дефіцит балансу газу в Україні становить 8 млрд. кубометрів за рік. Отож, перші дні я саме й займався пошуком можливостей закупити газ, якого не вистачає.

— Розкажіть докладніше про кредитну лінію у 2 млрд. євро.

— «Нафтогаз України» підписав рамкову угоду з Deutsche Bank на зазначену суму на п’ять років з можливістю пролонгації угоди до 7—9 років під кредитну ставку (попередньо) до 8% річних. «Нафтогаз України» має повний пріоритет у виборі проектів, на які буде спрямовуватись позика. Принципово, що Deutsche Bank надаватиме кредит без жодної застави, і таких умов раніше не було у жодної української компанії. Крім того, умовами договору передбачено, що кредитна лінія буде мультивалютною, тобто транші надаватимуться у тій валюті, яка найвигідніша українській стороні.

— Коли ви очікуєте перший транш і на яку суму?

— Ми вже провели відповідні переговори з представниками Deutsche Bank і готуємо документи на отримання першого траншу приблизно у 350 млн. дол. Сподіваємося, що кошти надійдуть уже в першій декаді квітня.

— Ви особисто справді давно працюєте з Deutsche Bank? Адже відомо, що ця фінансова установа навіть своє представництво в Україні закрила…

— Я працював із Deutsche Bank ще за часів, коли був радником прем’єр-міністра з питань економіки та ПЕК. Згодом цьому банку, напевне, стало невигідно працювати тут і він навіть своє представництво закрив. Але у травні, згідно з нашими домовленостями, Deutsche Bank знову відкриє своє представництво в Україні. І, думаю, наша співпраця з цією фінансовою установою буде плідною.

— На що конкретно планується витратити перший транш кредитної лінії?

— Перший транш буде спрямовано на оптимізацію технологічних процесів, модернізацію нафтогазовидобувної сфери. Таким чином ми хочемо працювати над збільшенням власного видобутку вуглеводнів. Це перший напрям. Наступний — модернізація газотранспортної системи.

— Олексію Григоровичу, наскільки реальною є участь німецької сторони у газотранспортному консорціумі, котрий, як відомо, створено «Нафтогазом України» та російським «Газпромом»?

— Справді, сьогодні створено такий консорціум, в якому українській і російській сторонам належить по 50%. Але наша стратегія і філософія у цьому питанні полягає в тому, що участь лише двох учасників у такій справі — це надто вузькі рамки. Адже таким чином ми орієнтуємося виключно на постачальника газу (РФ) та транзитера (Україна). При цьому абсолютно не враховуються інтереси покупців газу. А даремно, бо насамперед варто враховувати інтереси покупців і тенденції на ринку збуту цього енергоносія. Тому ми вважаємо, що в проекті газотранспортного консорціуму повинні бути задіяні, як мінімум, три сторони — виробник, транзитер і покупець газу.

Тому ми й запрошуємо до співпраці німецький концерн «Рургаз». Але й цього, за великим рахунком, замало. Бо ми повинні брати до уваги усі ризики, зокрема, ймовірність змови між двома з трьох учасників консорціуму, що може зашкодити інтересам третього учасника. Не хотілось би про це говорити, але й виключати вірогідність такого розвитку ситуації не можна. Тому ми прагнемо максимально розширити коло учасників газотранспортного консорціуму, враховуючи геополітику цього проекту, зокрема інші газовидобувні країни, крім Росії.

Чому ми повинні «прив’язуватись» виключно до одного газопостачальника? Адже є Туркменистан, Казахстан, де стрімко зростає видобуток вуглеводнів. Є Іран з чималими запасами нафти й газу. А ставити питання таким чином, що, мовляв, давайте добудуємо 240 км газопроводу на території України і все, консорціум готовий, — це недалекоглядно. І це не є нашою стратегією.

Крім того, до участі в консорціумі ми пропонуємо долучитись не тільки такому вагомому покупцеві газу, як Німеччина, а й усьому Євросоюзу. Треба запрошувати Францію, Великобританію, Італію, бо це і їхній інтерес, адже видобуток норвезького газу скорочується, як і російського. Таким чином, ми створюємо глобальний баланс газу та убезпечуємо від можливих ризиків всіх потенційних учасників навіть не консорціуму, а транснаціонального альянсу учасників ринку газу. Ось таке наше бачення газотранспортного консорціуму. І в цьому напрямку ми рухаємось.

— Треба розуміти, що саме з цією пропоцицією Президент Віктор Ющенко на чолі української делегації має намір наприкінці березня відвідати Туркменистан?

— Безумовно. Проте насамперед це стосується співпраці з Казахстаном, який узявся просувати товари українського виробництва на ринок Китаю, з яким він має тісні зовнішньоекономічні відносини. Тільки минулого року товарообіг цих двох країн становив 4 млрд. дол. Так що з огляду на зростання нафто- та газовидобутку в Казахстані та з огляду на інші спільні проекти ця країна є для нас стратегічним партнером у цьому регіоні. Вже сьогодні Казахстан видобуває близько 60 млн. тонн нафти, а до 2010 року обсяг видобутку планують збільшити до 100 млн. тонн нафти на рік. Це становить для нас великий інтерес і відкриває можливості для транспортування казахської нафти нафтогоном Одеса—Броди.

— Однак донедавна нас переконували, що для завантаження цього напрямку немає поки що іншої нафти, крім російської. Тому, як стверджували, і до реверсу нафтопроводу вдалися.

— Каспійська, зокрема казахська нафта є, і це реальність. Сьогодні Казахстан транспортує через територію України 8 млн. тонн нафти щороку. Проте він готовий значно збільшити обсяги транзиту, зокрема і для нафтогону Одеса—Броди.

Що ж стосується реверсу цього нафтопроводу, то я вважаю, що вирішення цього питання було у політичній площині. Хоча б тому, що власне компанії ТНК-ВР не дуже потрібен був з економічного погляду реверс нафтопроводу Одеса—Броди. Адже система Придніпровських нафтопроводів у тому самому напрямку транспортує нафту, і її можливості використовуються лише на 42%. До того ж цей маршрут коротший, ніж Броди—Одеса, а отже, дешевший. От і виходить, що реверс був потрібен виключно для того, щоб заблокувати прямий маршрут Одеса—Броди. Наступна проблема. ТНК-ВР зобов’язувалася щороку качати у реверсному режимі 9 млн. тонн нафти. Сьогодні цим маршрутом транспортується лише 1,2 млн. тонн нафти. Тобто використання на цих умовах напрямку Броди—Одеса збиткове. Я вважаю, що в таких питаннях мусить бути економіка, а не лише політика.

Що стосується взагалі співпраці з Росією та її компаніями, то ми в цих питаннях абсолютно відкриті. І не хочу, щоб склалося враження, начебто я проти співпраці з Росією. Навпаки, я вам гарантую, що у мене як голови НАКу з «Газпромом» і взагалі з Росією будуть найкращі стосунки. І кращі, ніж були до цього часу. Ми будемо продовжувати співробітництво з цим стратегічним партнером на взаємовигідній основі. Але рахувати ми будемо чітко. Ми вміємо це робити, вміємо заробляти гроші. І саме на базі «Нафтогазу України» я хочу показати, що таке державний менеджмент і як держава повинна заробляти гроші. Адже не повинно бути збиткових нафтопереробних заводів чи підприємств нафтохімії. Це нонсенс. Приміром, «Оріана» постійно була надприбутковою і свого часу приносила 1% ВВП України. Але сьогодні при досить сприятливій кон’юнктурі ринку хімічної продукції це підприємство є збитковим. Тобто щось тут не так, отже треба розібратись. Це саме стосується й НПЗ. Держава має там свою частку, тому вона обов’язково має приносити державі прибуток.

— А хто буде оператором транзиту туркменського газу в Україну, чи залишиться «РосУкренерго», або, можливо, знову повернетеся до послуг ETG чи «Итеры»?

— Зараз я не готовий конкретно відповісти на це запитання. Поки що ми вивчаємо цю проблему. Під час поїздки до Туркменистану ми також будемо обговорювати це питання. Єдине, що хотів би зазначити в цьому контексті, що на сьогодні оплата транзиту туркменського газу через території Узбекистану й Казахстану є не зовсім адекватною. Як ми вже говорили, «Газпром» за транзитні послуги «Нафтогазу» розраховується газом з розрахунку 50 дол. при ставці транзиту 1,09 дол. за транспортування 1000 кубометрів газу по 100 км газопроводу. З нами ж «РосУкренерго» розраховується грошима. Оскільки Турменистан підвищив вартість 1000 кубометрів газу до 58 дол., у нас виходить зовсім інша економіка. Це якщо говорити узагальнено. А коли конкретно — це тема окремої розмови.

— Сподіваюся, ми до неї повернемося вже після переговорів в Туркменистані.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво