Олександр СОРОКІН: «Наше завдання — збільшити обсяги видобутку урану для задоволення потреб вітчизняної ядерної енергетики» - Економіка - dt.ua

Олександр СОРОКІН: «Наше завдання — збільшити обсяги видобутку урану для задоволення потреб вітчизняної ядерної енергетики»

15 липня, 2011, 14:24 Роздрукувати Випуск №26, 15 липня-22 липня

Минулого тижня на Новокостянтинівському родовищі в Кіровоградській області урочисто відзначили початок дослідно-промислового видобутку уранової руди.

© kmu.gov.ua

Минулого тижня на Новокостянтинівському родови­щі в Кіровоградській області урочисто відзначили початок дослідно-промислового видобутку уранової руди. Подія, прямо скажемо, дуже значна. Протягом тривалого часу в Україні, що має найбільші в Європі запаси уранової руди, видобуток урану не зростав. Для роботи 15 українських ядерних енергоблоків на рік необхідно 2400 тонн концентрату природного урану. За підсумками 2010-го було вироблено близько 850 тонн.

Із середини 90-х років минулого століття приймалися різні програми з розвитку уранового виробництва в Україні, але вони хронічно не виконувалися, оскільки фінансувати їх планували з державного бюд­жету. В 2011 році на всю цільову економічну програму «Ядерне паливо» передбачено тільки 56 млн. грн. — найменшу за останні роки суму.

Про те, яким чином вдалося Східному гірничо-збагачувальному комбінату розпочати дослідно-промисловий видобуток уранової руди на Новокостянти­нівському родовищі, в ексклюзивному інтерв’ю DT.UA розповів генеральний директор ДП «Східний ГЗК» Олександр СОРОКІН.

— Олександре Геннадійовичу, початок дослідно-промислового видобутку уранової руди на Новокостянти­нівському родовищі, безумовно, важлива подія. Як вам удалося це зробити за фактичної відсутності фінансування?

— Державне підприємство СхідГЗК має багату історію, цього року йому виповнюється 60 років. За час свого існування це підприємство побудувало та відпрацювало не одну уранову шахту. У нас є великий досвід, ми не втратили команди професіоналів. Готуємо нових працівників, у тому числі робітничих професій, навчаємо фахівців у вузах. Ми — організація, в якої є минуле, яка здійснює реальну діяльність сьогодні та яка розуміє, що має бути майбутнє та перспективи розвитку.

Виділення в 2005 році «Ново­костянтинівки» зі складу Схід­ного ГЗК було, на мій пог­ляд, стратегічною помилкою. Ново­кос­тянтинівське родовище було перспективною сировинною базою СхідГЗК, а створення на рівному місці нового підприємства за відсутності професійних кадрів, без розуміння, як це робити, було заздалегідь приречене на невдачу. Ми категорично заперечували. Адже «Новокос­тянтинівка» була виділена зі складу СхідГЗК в період, що дивним чином збігся з колосальним зростанням цін на спотовому ринку.

СхідГЗК тоді був самодостатнім підприємством, мав на той час 100-відсоткову рентабельність, і ми могли б вкладати інвестиції в розвиток Новокостян­тинівського родовища із власних коштів, а не лише бюджетних. За цей час було докладено чимало зусиль у роботі і з профільним міністерством, і з керівництвом Кіровоградської області для відновлення статус-кво, для повернення підприємства до складу СхідГЗК, щоб у комбінату була достатня сировинна база, гарантована перспектива розвитку, упевненість у завтрашньому дні.

Недостатнє фінансування та культивування підходу, згідно з яким розвиток уранового виробництва має здійснюватися виключно за рахунок бюджетних коштів, призвели до того, що виробництво на Новокостян­тинівському родовищі не розвивалося. Виділені ж навіть невеликі кошти необхідно освоювати розумно. Неефективна організація робіт, малоефективне керівництво та недостатня професійна команда — от що являло собою ДП «Дирекція підприємства, створюваного на базі Новокостян­тинівського родовища уранових руд». Дотепер на цій шахті існують кадрові проблеми. Ми внесли певні зміни в керівництво цього структурного підрозділу СхідГЗК та використали ресурс, який маємо. На посаду головного інженера, технічного керівника Новокостян­тинівської шахти, ми призначили головного інженера Інгульської шахти — професіонала з великим досвідом роботи. Я прийняв це рішення, можливо, на шкоду діючій шахті. Але ми розуміємо, що розвиток Новокостян­тинівської шахти — це майбутнє СхідГЗК.

Щодо виконання робіт. Бюджетних грошей немає, але в нас є сформовані бригади, обладнання, які були переведені з Інгульської та Смолинської шахт на Новокостянтинівську шахту також, можливо, на шкоду діючим шахтам. Але завдяки цьому відбувся прорив у роботі на Новокостянтинівському родовищі.

Цей факт виглядає дивним за відсутності бюджетного фінансування. 56 млн. грн., передбачених у державному бюджеті на 2011 рік, призначені на всю програму «Ядерне паливо». Тобто на цирконієве виробництво, виробництво іонообмінних смол, а власне на уранову програму передбачено
26 млн. грн., на розвиток Новокостянтинівського родовища — 14 млн. грн. При цьому хочу зауважити, що тільки на утримання цієї шахти (не на проведення робіт) торік витратили 56 млн. грн., а планували близько 90 млн. грн.

Ми залучили власні обігові кошти та прийняли рішення разом із прохідницькими роботами підготувати два блоки для видобутку уранової руди, щоб можна було покривати витрати. Перший блок — з обсягом руди 20 тис. тонн, другий блок оцінюємо в 70 тис. тонн. Це серйозні запаси уранової руди. На діючих шахтах ми відпрацьовуємо блоки із запасами 10 тис. тонн і менше.

— Який обсяг видобутку ви плануєте під кінець року на Новокостянтинівській шахті?

— Плануємо видобути 10% річного обсягу уранового концентрату — це 99 тонн на суму 133 млн. грн. і подвоїти видобуток у наступні роки. На проектну потужність шахти ми маємо вийти до 2015 року та видобувати в цілому 2,5 тис. тонн. Для того щоб забезпечити вихід на проектну потужність Новокос­тян­­тинівської шахти, потрібні серйозні інвестиції, і ми займаємося їхнім пошуком.

— Ви шукаєте зовнішніх чи внутрішніх інвесторів?

— Щодо інвестицій, як зовнішніх, так і внутрішніх, то на стадії їх залучення об’єктивно великою перешкодою є формат підприємства. Ми на 100% державне підприємство, не пройшли процедури корпоратизації. Урядом прийняте рішення, і ми готові його виконувати, що Новокостянтинівське родовище має розвиватися за рахунок кредитних ресурсів, зокрема банківських. При цьому держава бере на себе оплату відсотків за кредит. Нині тривають переговори з двома державними банками, ми передали їм техніко-економічні обгрунтування. Очікуємо рішення.

— Як ви ставитеся до створення спільних підприємств з участю іноземних компаній?

— Питання щодо корпоратизації підприємства нині обговорюється, і рішення має прийматися на рівні міністерства. Для створення спільного підприємства з метою гарантованого захисту інвестицій іноземної сторони також доцільно було б здійснювати обмін акціями. Отже, говорити про це зарано.

Поки ж рішенням уряду передбачено розвиток уранового виробництва в Україні за рахунок бюджетних коштів і кредитних ресурсів держбанків. Я не виключаю, що, крім державних банків, можуть бути залучені й інші, у тому числі іноземні. Російський «Сбербанк» виявляє зацікавленість до фінансування такого проекту. Ймовірно, буде створений консорціум банків, адже потрібні великі ресурси. Проект розвит­ку Новокостян­тинівського родовища оцінюється в 6,5 млрд. грн.

Плануємо також відпрацювати Сафонівське родовище в Миколаївській області. Готуємо проект, ведемо діалог з керівництвом Миколаївської області. Але це не будуть великі обсяги, запаси оцінюються в
3 тис. тонн, річний обсяг виробництва урану буде близько
150 тонн концентрату урану.

— Весь обсяг урану закуповує у вас НАЕК «Енергоатом»? За фіксованою ціною?

— Так, увесь обсяг. У СхідГЗК довгостроковий десятирічний контракт із НАЕК «Енергоатом». Ця компанія не тільки весь обсяг урану викуповує, а й планує купувати й той, який ми видобуватимемо в майбутньому. Обсяги та ціни до контракту ми щороку переглядаємо і регулюємо відповідними додатковими угодами.

— А ви маєте право продавати концентрат урану іншим покупцям?

— Ми можемо продавати, але за безумовного узгодження з нашим покупцем — НАЕК «Енергоатом», а також із Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Для здійснення таких продажів необхідно, щоб світова ціна була адекватною. Експортні поставки можливі епізодично, я їх не виключаю. До нас виявляють інтерес іноземні компанії, нещодавно комбінат відвідали представники японської компанії ITOCHU. Але казати про системні експортні поставки можна буде лише в тому разі, якщо ми перевищимо річний обсяг видобутку в 2,5 тис. тонн.

Контракт із НАЕК «Енерго­атом» для нас дуже важливий. Це наш стратегічний партнер, і завдання, яке перед нами поставлене, — це збільшити обсяги видобутку урану для задоволення потреб вітчизняної ядерної енергетики.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво