Олександр Морозов: «Ми ведемо переговори з НАК «Нафтогаз» про прийняття на обслуговування ряду її дочірніх структур» - Економіка - dt.ua

Олександр Морозов: «Ми ведемо переговори з НАК «Нафтогаз» про прийняття на обслуговування ряду її дочірніх структур»

21 серпня, 2009, 14:57 Роздрукувати Випуск №31, 21 серпня-28 серпня

Держава начебто визначилася з кандидатурами керівників рекапіталізованих фінустанов. «Родовід Б...

Держава начебто визначилася з кандидатурами керівників рекапіталізованих фінустанов. «Родовід Банк» очолить його нинішній тимчасовий адміністратор Сергій Щербина, у банк «Київ» замість спочатку заявленого Ігоря Францкевича призначено екс-керівника Одеської обласної філії Укрсоцбанку Юрія Маслова.

А 18 серпня стало відомо, що на посаду голови правління Укргазбанку Нацбанк затвердив Олександра МОРОЗОВА, котрий у 2005—2007 роках очолював Ощадбанк України. Яка ситуація у ввіреній установі, де шукати нових клієнтів і як розвивати новий держбанк? Про все це ми розпитали Олександра Валерійовича.

— Ви вже встигли розібратися із ситуацією в Укргазбанку? У чому його основні слабкі і сильні сторони? Чи маєте намір оприлюднити стратегію розвитку банку в найближчому майбутньому?

— У принципі, мені вже зрозуміло, що відбувалося в банку і що відбувається. Основні помилки полягали насамперед у недостатній диверсифікації кредитно-інвестиційного портфеля. Занадто велику його частину було сконцентровано в проектах із девелопменту об’єктів нерухомості.

Тенденція останніх років — постійне зростання вартості нерухомості і величезна потреба в нових бізнес-центрах, готелях, дорогому житлі. Все це начебто диктувало і відповідну бізнес-стратегію. Торік у квітні ситуацію в банку не можна було навіть назвати тривожною. На той момент акціонери вели активні переговори щодо продажу банку, і його вартість оцінювали більш як у 600 млн. євро. Кредитно-інвестиційний девелоперський портфель групи Укргазбанку оцінювався в суму від 1,5 до 2 млрд. дол. — це те, із чим група збиралася виходити на міжнародні ринки.

Однак усі грандіозні плани не встигли реалізувати до початку кризи. Вже у вересні минулого року ситуація кардинально змінилася, і проблеми почали швидко набирати критичну масу. У результаті, через відсутність інших джерел довелося приймати єдино правильне в тих умовах рішення, поступившись державі контролем над банком в обмін на його капіталізацію.

— Сьогодні ці недобудовані будинки, торговельні та бізнес-центри — своєрідні «пам’ятники мильній бульбашці». Наскільки вони обтяжують портфель банку?

— Безумовно, це проблема. У період зростання такого роду кредити були в допустимих межах, не вище від 10—15%. Та зараз через стискання кредитного портфеля їхня частка значно зросла і становить близько 30%. Це не добре, але й не критично. Завдяки збільшенню капіталу вдалося значною мірою компенсувати цей ризик.

— А ці кредити обслуговуються?

— Погано. І це головна проблема. Відсутні фінансові потоки, із допомогою яких можна обслуговувати ці кредити. Частки в проектах, пов’язаних із цими об’єктами, також неможливо продати.

— Ви будете намагатися якось цю проблему розв’язувати?

— Будемо. Тут потрібно знайти формулу коректного заморожування цієї частини активів до нового пожвавлення інтересу до девелоперських проектів, а потім, із появою потенційних інвесторів, — проведення інвестиційних конкурсів із метою їхнього продажу.

За дорученням прем’єра і за домовленістю з позичальниками ми зараз працюємо над цією формулою та у будь-якому разі спробуємо частину проектів продавати. Однак, якщо ціна буде неприйнятною і при продажу цих проектів банк зазнаватиме значних збитків, тоді, безумовно, логічніше їх заморозити до кращих часів.

Та вас цікавила стратегія. Її ми обов’язково підготуємо й опублікуємо. Якщо казати про перспективи не лише виживання, а й розвитку, то зараз для банку важливішим є пошук нових ринків і нових клієнтів.

— Де ви їх знайдете? Спробуєте, як недавно робив уряд, заганяти силою?

— Зараз ми ведемо активні переговори з НАК «Нафтогаз України» про прийняття на обслуговування ряду її дочірніх структур. Нагадаю, що Укргазбанк колись створювався як структура, орієнтована саме на газову галузь. Тому одне з головних своїх зав­дань я вбачаю в тому, щоб почати максимально ефективно використовувати в сьогоднішніх умовах увесь досвід, накопичений за 16 років існування банку.

— Ці ваші інтереси знаходять розуміння в уряді, у керівництві НАК?

— У мене було кілька зустрічей із керівництвом НАК, і мені здається, що воно зацікавилося цією ідеєю.

Підприємства системи НАК «Нафтогаз України» співробітничають із більш як 60 банками. З одного боку, це дає змогу диверсифікувати фінансові потоки і ризики, але з іншого — створює досить серйозні складнощі управлінського характеру, заважає оптимальному управлінню цими потоками.

Звісно, не йдеться про тотальну централізацію. Ми не ставимо завдання, щоб завтра ж «Нафтогаз» з усіма своїми підприємствами перейшов на обслуговування виключно в Укргазбанк. Але в міру збільшення можливостей банку, у міру зростання зацікавленості НАК ми працюватимемо над тим, щоб розширювати взаємодію. До того ж, якщо раніше було не зов­сім коректно казати про масштабне співробітництво держкомпанії з недержавним Укргазбанком, то зараз ситуація кардинально змінилася.

— Зацікавленість можна виявляти роками, не приймаючи жодних конкретних рішень…

— Тут так не вийде. Ми повинні мати зрозуміле рішення, щоб остаточно визначитися з подальшою стратегією розвитку Укргазбанку. Моя ідея, яка знайшла розуміння й у Мінфіні, і в Нацбанку, і в «Нафтогазі», — це підписання певного меморандуму, в якому буде відображено інтереси і наміри кожного з підписантів.

— Меморандум уже підписаний?

— Ні. Це поки що проект. Саме зараз його розглядають та обговорюють усі сторони. Якщо НАК «Нафтогаз» ввійде в цей процес, то вона теж буде однією зі сторін, але поки що насамперед — це НБУ і Мінфін. НБУ — як регулятор, а Мінфін за законом визначений як ключове міністерство, котре управляє частками держави в рекапіталізованих банках.

— Ви не боїтеся, що в банку знову виникне зайва концентрація ризиків? Адже всім відомо про плачевне фінансове становище НАК?

— Цих проблем я не став би боятися. Вони хоч і накопичувалися роками, але всім зрозумілі. «Нафтогаз» поки працює зі збитками, але це — нонсенс. Навіть теоретично не може бути такого, що бізнес, пов’язаний із нафтою і газом, є збитковим. Просто тривалий час основні прибутки нафтогазової галузі проходили «повз» сам «Нафтогаз».

Спілкуючись з урядом і керівництвом НАК, бачу, що там розуміють усі ці проблеми. Більш того, у них є ідея, як ці проблеми розв’язувати. І для них банк — це один із інструментів вирішення цих проблем.

— Укргазбанк залишиться універсальним чи стане спеціалізованою установою?

— Наразі не йдеться про відмову від універсальності. І те, що ми нині з вами обговорюємо, — це поки ще не прийняті рішення. Та, у принципі, НАК «Нафтогаз» — уже давно акціонер цього банку. Просто нині її частка скоротилася до зовсім невеликої.

Також тут не йдеться про якийсь новий радикальний поворот. В Укргазбанку обслуговується чимало облгазів у регіонах України, окремих підприємств і філій НАК. Тобто в банку вже багато клієнтів із цієї галузі, він добре обізнаний з її специфікою. Мова про те, щоб ми всі напрацювання і наявний досвід систематизували та подивилися, у чому тут може бути взаємний інтерес.

— Як ви можете прокоментувати заяви прем’єр-міністра про зловживання при рефінансуванні, яке надали Укргазбанку, — про те, що такі факти має розслідувати Генпрокуратура і що «після президентських виборів усі сидітимуть».

— Я — за розподіл обов’язків. Ми займатимемося фінансовими потоками й інструментами. А з приводу того, хто кого посадить, — для цього є інші інститути. Наприклад, прокуратура, як цілком правильно сказала Юлія Володимирівна.

Я нікого не обвинувачуватиму в зловживаннях. Мені відомо, як виникла ця ситуація, але це складна для розуміння більшості читачів банківська тема.

— І все-таки, хоча б у загальних рисах, що це було — міжбанківський кредит? Що означає обвинувачення глави уряду в тому, що нібито «мільярд гривень було переведено в їхній маленький приватний банк»?

— Це був не міжбанк, це були гроші на коррахунку, які, по суті, з Укргазбанку не йшли. Ці гроші не пішли на офшори, вони залишаються в банку. Така ситуація виникла через те, що Іпобанку було передано цілий ряд кредитів із портфеля Укргазбанку для оптимізації, якою займалися акціонери з метою його продажу, а потім із метою одержання рефінансування від Нацбанку. Це не означає, що порушення не було, але воно було далеко не таким серйозним, як в інших банках, із яких гроші справді було виведено.

— Закон порушувався?

— Закон — точно ні. Кожен банк може мати гроші на своєму коррахунку в іншому банку. Порушувалися вимоги НБУ, які він висуває при виділенні рефінансування. Однак це не порушення закону й не крадіжка.

За всієї тієї критики, яку ви вже почули від мене на адресу акціонерів, треба зазначити, що застави не виведені. Усе, під що бралися кредити, є в банку.

І в Укргазбанку — до речі, попри введення тимчасової адміністрації, — не було жодного дня мораторію. Тому ми перебуваємо в кращій ситуації, ніж наші колеги з «Родовід Банку» і «Києва».

— Яка динаміка депозитів у банку після оголошення про рекапіталізацію? Як входження держави позначилося на довірі вкладників до установи?

— Ми це відчули. З 1 липня по 10 серпня переоформлено депозитів, строк дії яких закінчився, та оформлено нових депозитних договорів на загальну суму 672 млн. грн. Це — майже 14 тис. договорів.

У нас для нинішньої ситуації цілком пристойний показник — 70% утримання. Вилучення частини депозитів, що закінчилися, об’єктивне: у багатьох вкладників нині погіршилася фінансова ситуація в сім’ях. Вклади на те й існують, щоб користуватися відкладеними грошима, коли виникають складнощі.

— Якщо 30% вилучається, то якісь депозити банк усе-таки втрачає?

— Безумовно, загалом є зменшення. Проте в тих цифрах, які я вже називав, — більш як 4 тис. нових клієнтів, які принесли в банк близько 200 млн. грн. У нас поки що не було можливості активно заявляти про всі наші плани з допомогою активної рекламної кампанії.

— Як так вийшло, що вас не було разом із «Родовід Банком» задіяно в нещодавніх PR-акціях для вкладників з участю прем’єр-міністра?

— Я переконав главу уряду, що Укргазбанку не потрібно здійснювати такі заходи. Прем’єр запрошувала мене на таку зустріч, я їй навів свої аргументи, вона погодилася.

— Вона-то погодилася, але потім пролунали обвинувачення на адресу власників банку. Ви не боїтеся, що відмова від участі в PR-акціях передвиборної кампанії ускладнить реалізацію ваших завдань з управління банком?

— У мене немає нині проблем у спілкуванні з прем’єр-міністром. Я відійшов від політики і займаюся тут виключно професійною діяльністю. Хоча в цілому весь процес, пов’язаний із рекапіталізацією, не може не мати політичних відтінків. Як і все в нашій країні.

Рекапіталізація — це один із ключових антикризових проектів уряду. Я не кажу, що єдиний, але ключовий. Особливо, якщо подивитися, скільки грошей виділено на цей проект порівняно з іншими. Тому зрозуміло, що зовсім без політики тут не обійдеться. Я давав свої рекомендації прем’єр-міністру по тій риториці, яку вважаю доречною стосовно Укргазбанку. Щось почуто, щось — ні. Юлія Володимирівна — глава уряду і має право на свою позицію.

— Ви гадаєте, що політичні опоненти в цій ситуації можуть співпрацювати? І не просто співпрацювати — ви ж хочете ще увійти у найбільшу святиню, у найближчу для прем’єр-міністра сферу — нафтогазову…

— Тут теж немає принципових суперечностей, адже через банк уряд зможе одержати ще більше контролю там, де захоче. І не просто контролю — йдеться про ефективніше управління і прозоріші потоки. Це те управлінське рішення, в якого немає зараз явних противників.

— Як ви оцінюєте співробітництво з колишніми власниками банку і що збираєтеся робити з нинішньою
вищою менеджерською ланкою?

— Взаємовідносини з акціонерами у мене, як мені здається, конструктивні. У даному випадку це продиктовано тими умовами, які створювалися не мною. Кабмін разом із Національним банком прийняли стосовно Укргазбанку унікальне рішення, якого немає в банках «Родовід» і «Київ». Колишнім власникам залишили 18%. Це означає, що вони — акціонери і партнери, і поки це так, я будуватиму з ними максимально коректні взаємовідносини.

Ми потихеньку звикнемо один до одного, до способу мислення, до алгоритмів прийняття рішень. Це теж процес, який потребує часу. Але зараз у мене немає відчуття якихось проблем у взаєминах.

Що стосується змін у керівництві і менеджменті — це питання обговорюється. Ми не ставимо завдання когось вигнати. Новий склад правління має відповідати тим завданням, що стоятимуть перед банком. Усі кадрові рішення прийматимуться після того, як сформується і збереться наглядова рада банку. Сподіваюся, що на момент появи цього інтерв’ю раду буде сформовано. Це дуже важливо для банку.

— Ви вже готові подати на розгляд наглядової ради хоча б чорновий проект стратегії розвитку?

— Вже саме формування ради покаже, чи погодився власник із запропонованим галузевим напрямом. Тому що в такому разі до ради мають увійти представники керівництва НАК «Нафтогаз України». Після цього можна буде обговорити і підписати меморандум, який визначить ключовий вектор подальшого розвитку банку.

Якщо буде сприйнято і затверджено саме цей вектор, ми сядемо за написання стратегії, конкретного бізнес-плану на найближчі два-три роки.

— Що ви можете сказати про процеду­ри формування наглядової ради, особливо якщо порівнювати її з ощадбанківською, де вам довелося набити стільки гуль?

— Дякувати Богу, тут не той принцип формування наглядової ради, який був в «Ощаді» та в Укрексімбанку і завів роботу наглядових рад у глухий кут. В Ощадбанку НР не збиралася вже понад два роки. З того самого моменту, як мене відправляли у відставку. А практиковані нині заочні процедури прийняття рішень серйозно знижують їхній професіоналізм і компетентність. Це вічне блокування «п’ятірками» одне одного не може йти на користь банку.

— Ви тепер теж очолюєте держбанк. Чи не потрібно за законом, щоб і ваша наглядова рада формувалася за принципом «трьох п’ятірок»?

— У прийнятому ще в грудні минулого року законі, з якого стартувала рекапіталізація, прописано механізм, відповідно до якого Мінфін — представник власника і може приймати самостійне рішення про формування наглядових рад рекапіталізованих банків. Тому тут немає жодних суперечностей.

Наскільки мені відомо, Світовий банк уніс дуже розумну пропозицію, щоб до ради входили ще й незалежні директори. До речі, в Укргазбанку така практика існувала і раніше: до його НР колись входив Юрій Полунєєв, потім Сергій Яременко. Авторитетні і незалежні люди, для яких важлива фахова репутація. Тому я таку ініціативу підтримав би, але це компетенція Мінфіну.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво