ОХТИРСЬКА НАФТА — 40 РОКІВ

Як відомо, до 30-х років ХХ століття нафтова промисловість України була зосереджена на Прикарпатті. Але впродовж останніх 40 років у традиційно сільськогосподарському районі виникло цілком нове виробництво, а відтак і тепер уже визнаний підрозділ ВАТ «Укрнафта» — нафтогазовидобувне управління «Охтирканафтогаз». Його успішний розвиток став можливим насамперед завдяки людям. Завдяки тим, хто прийшов працювати, так би мовити, в чисте поле, де непролазне багно, непрохідні дороги й лише кілька вагончиків, найпростіших механізмів та саморобних пристосувань. Тим, хто, долаючи холод, недосконалість техніки, часто ризикуючи життям, своєю щоденною працею наближав сьогодення. Тим, хто працював із ломом та лопатою, і хто здійснював керівництво, вирішуючи щодня: як найкраще організувати роботу, як поліпшити умови праці людей, як запобігти аварійним ситуаціям, забезпечити виробництво необхідною технікою та кваліфікованими кадрами. А також завдяки тим людям, з боку яких нафтовики мали розуміння й допомогу. Свідченням цього, а також визнання заслуг нафтовиків були й високі державні нагороди, й увага преси, й доброзичливе ставлення охтирців.

Минуле

Уявлення про Дніпровсько-Донецьку западину як про нафтоносну провінцію виникло завдяки працям А.Карпинського, М.Тетяєва і цілого ряду інших вчених. 1936-го Я.Соболєв наводить досить переконливе обгрунтування до початку пошукових і розвідувальних робіт у східній частині України. Того ж року вперше розпочались розвідувальні роботи на нафту, а 1937 року під час буріння на Роменському куполі була отримана перша нафта.

Найактивніше пошуки й розвідування нафти та газу на Сумщині проводились у післявоєнні роки. Це привело до відкриття, особливо останнім часом, цілої низки родовищ нафти й газу у Дніпровсько-Донецькій западині, у тому числі 22 на Сумщині. Першим із них було Качанівське родовище.

Журнал «Україна» 1959 року писав: «Майже два роки тривають роботи на Качанівському плато Охтирського району Сумської області… Геологорозвідувальна партія мала виявити тут поклади нафти й газу. І пошуки увінчались успіхом — з трьох свердловин глибиною 1500 метрів б’ють фонтани високоякісної нафти. Її добовий дебіт — понад 350 тонн. Запаси нафти чималі. Вже в цьому році розпочнеться видобуток її для потреб народного господарства. Одночасно будуть введені в експлуатацію два нафтоносних пласти... Відкриті також великі поклади газу, річний видобуток якого має становити близько 600 млн. кубометрів.»

Водночас перші видобуті тонни нафти ще не «робили погоди» в загальному видобутку нафти в Україні, тим більше що тоді не був добудований магістральний нафтопровід. І це стримувало зростання нафтовидобутку. Нафтопромисел не мав ані необхідного устаткування, ані агрегатів, ані автотранспорту, ані зв’язку, ані людей. Фахівців, котрі сюди приїхали, шокувала відсутність доріг, житла й багато чого іншого. Та й місцеві жителі без особливої радості дивилися на залізні конструкції, що з’явилися на їхніх полях. Вони, споконвічні селяни, хлібороби, були твердо переконані: добром це не скінчиться. Найстрашніше прокляття дівчині у ті роки було: «Щоб ти вийшла заміж за нафтовика!»

7 січня 1961 в надрах Харківського раднаргоспу виник важливий документ, який сповіщав: «Для розробки Качанівського нафтового родовища створити в січні 1961 в м. Охтирка Сумської області Охтирський нафтопромисел, підпорядкувавши його Управлінню газової, нафтової і хімічної промисловості».

І потрібно було за короткий термін зробити стільки, скільки в звичайних умовах робилося б упродовж багатьох місяців.

Темпи розвитку нафтопромислу вражали. Того ж 1961 року тривало інтенсивне буріння Качанівського родовища. При цьому здійснювалося розвідувальне буріння на глибину до 4 тис. метрів. На 1962 було затверджено капіталовкладень на суму півтора мільйони карбованців (цифра на ті часи величезна). Активно готувалися до будівництва асфальтобетонної траси від Охтирки до Малої Павлівки, прокладання до родовища промислового водопроводу.

Одночасно велися проектно-розвідувальні роботи зі створення промислово-виробничої бази, у складі якої передбачалися майстерні з ремонту трубопроводів і транспорту, електроцехи з ремонту електросилового господарства. Широкого розмаху набуло житлове будівництво. Нафтовики отримали перших два житлових будинки, а в найближчій перспективі вже намічалося будівництво цілого житлового кварталу з усіма комунальними зручностями. Велися проектні роботи зі спорудження установки для скраплення природного газу.

Вже в грудні 1962 року колектив Охтирського нафтопромислу завершив виконання річного плану видобутку нафти. Нафтовики дали слово до кінця року видобути не менше 23 тис. тонн нафти понад річний план.

Сьогодення

Рідна земля наділила охтирців багатством, видобуток якого став найбільшим бізнесом минулого століття. Охтирський нафтогазопромисловий район належить до найперспективніших в Україні. Тільки протягом останніх років за рахунок концентрації обсягів геологорозвідувального буріння тут отримано 45% усіх приростів запасів ВАТ «Укрнафта». Розвідувальне та експлуатаційне буріння для НГВУ здійснюють п’ять управлінь бурових робіт — Охтирське, Івано-Франківське, Долинське, Прилуцьке, Надвірнянське — та три геологорозвідувальні експедиції: Роменська, Первомайська, Карлівська. Загальний обсяг буріння становить понад 80 тис. м на рік. Середній дебіт нафти однієї свердловини в НГВУ «Охтирканафтогаз» — 13,7 тонни на добу.

3 невеликого промислу підприємство перетворилось на найпотужніше нафтогазовидобувне виробництво ВАТ «Укрнафта». Сьогодні НГВУ здійснює розробку нафтових і газових родовищ у чотирьох областях: Сумській, Харківській, Полтавській і Чернігівській, та забезпечує 41% нафти з конденсатом і 7% видобутку газу країни.

Проте наявна сировинна база вже не може забезпечити помітного зростання видобутку нафти й газу. При цьому різке скорочення асигнувань на геологорозвідувальні роботи та зростання вартості робіт протягом останніх років призвели до зменшення обсягів глибокого пошуково-розвідувального буріння на нафту й газ. З цією метою слід як використовувати найновіші технології видобутку, так і повніше переробляти наявну сировину.

За підрахунками фахівців ВАТ «Укрнафта», виявлений сировинний потенціал може забезпечити стабільний видобуток нафти близько 2 млн. тонн щороку протягом 50—60 років. Вирішальне значення при цьому матимуть масштаби і темпи впровадження нових технологій та техніки, і головне — наявність необхідних фінансових ресурсів. Над цим і працюють спеціалісти ВАТ «Укрнафта». І, як показує життя, не без успіху. Усвідомлюючи виняткову роль лідера нафтогазовидобувного виробництва України, що значною мірою підтримує енергетичну безпеку держави, колектив підприємства за рахунок мобілізації внутрішніх резервів, пошуку джерел фінансування знаходить можливості для нарощування обсягів видобутку, будівництва нових виробничих об’єктів у непростий для української економіки час.

Торік на об’єктах капітального будівництва «Охтирканафтогазу» було освоєно 41 217 тис. грн. Загалом у 2000 році впроваджено основних фондів на 43 509 тис. грн. Введено в експлуатацію 40 нових свердловин, у тому числі нафтових — 25, газових — 6, водозабірних — 4, нагнітальних — 5. Побудовано й здано в експлуатацію 46 км комунікацій, зокрема трубопроводів від свердловин — 31,9 км, газопровід високого тиску від Південно-Афанасіївського до Анастасіївського родовища довжиною 14,2 км. Завершено реконструкцію Кущової насосної станції на Анастасіївському родовищі з потужною підстанцією. Завершено будівництво очисних споруд шарових вод на Качанівському родовищі.

У нинішньому році передбачається введення в експлуатацію установки стабілізації нафти на Качанівці, завершення облаштування 37 свердловин. Планується закінчити будівництво нафтопроводу й газопроводу на Бугруватському родовищі...

Один з основних чинників підвищення інтенсивності використання ресурсів — науково-технічний прогрес. Особливо велика його роль у видобувних галузях, на які припадає найбільша частка витрат природного потенціалу паливних ресурсів.

З метою підвищення ефективності використання ресурсів на початковій стадії дедалі більшого поширення останнім часом набувають комплексні системи видобутку нафти й газу. Вони грунтуються на поєднанні традиційних механічних принципів з новими — хімічними і фізико-хімічними. До цих методів належать, наприклад, заводнення з одночасним застосуванням поверхнево-активних речовин, термохімічні, гідророзрив пласта із застосуванням неньютонівської рідини. Всі ці методи з успіхом використовує НГВУ «Охтирканафтогаз».

Особливо велика потреба у нових технологіях під час освоєння родовищ важкої та високов’язкої нафти Бугруватського родовища. Зокрема застосування насосів новітніх конструкцій, використання високоефективних розріджувачів як при видобутку, так і при транспортуванні високов’язкої нафти.

Застосування прогресивних методів видобутку нафти й газу вже тепер дає відчутний результат, а у перспективі, з огляду на погіршення умов видобутку, їх роль стане вирішальною. Останніми роками на родовищах, які експлуатує підприємство, відзначають помітне зниження пластового тиску, що призводить до значного зниження видобутку нафти. Відтак дедалі більше зростає роль механічних методів видобутку, особливо газліфтного, одного з найпродуктивніших в умовах району. А це вже — застосування нових конструкцій газліфтних підйомників, застосування нових клапанів-диспергаторів.

На родовищах НГВУ активно застосовується заводнення пластів, завдяки чому кілька свердловин перейшли до розряду фонтануючих, на інших відзначено стабілізацію тиску, внаслідок чого видобуток нафти перевищив проектні рівні.

Поля, ліси
й блакитне небо

З появою першопрохідників-нафтовиків на Охтирщині злі язики віщували загибель полів і лісів, малювали моторошні картини: нафта, що розлилася полями, обвуглені дерева, сморід... А над усім цим сатанинським полігоном — лише похмурі конструкції нафтових вишок і на них замурзані нафтовики зі злими посмішками.

Але минули роки. Дійсність спростувала домисли і лихі провіщення. Охтирська земля, як і раніше, родить хліб. Повітря чисте й свіже, а блакитне небо не затьмарюється чорними смолоскипами пожеж.

Та, як відомо, само собою нічого не відбувається. Щоб зберегти в чистоті те, що створила матінка Природа, нафтовикам доводиться докладати чимало зусиль і коштів. За великими і малими проблемами, що поставали і постають на сорокарічному шляху Охтирського НГВУ, ще жодного разу не випадали з поля зору проблеми екології.

До того ж, з 1992 року у віданні підприємства перебуває державний Хухрянський гідрологічний заказник. З 1996-го «Охтирканафтогаз» фінансує екологічні дослідження на території заказника, що в заплаві річки Ворскли. Роботи виконує творчий колектив, у складі якого викладачі вищих навчальних закладів м. Сум, співробітники Інституту гідробіології та Інституту зоології НАН України, а також польські гідробіологи з Краківського університету. Дослідження спрямовані на вивчення екологічної ситуації на території заказника й розробку системи заходів для збереження біологічного розмаїття і зниження впливу господарської діяльності, що здійснюється на суміжних територіях. Завдяки проведеним дослідженням заплавні водойми Ворскли за рівнем вивченості фауни можна вважати найбільш дослідженими серед усіх типів прісних водоймищ України. Проведення таких робіт стане основою для створення в майбутньому бази даних із перспективою розробки ефективного управління біоресурсами.

Велика увага в НГВУ, особливо останніми роками, приділяється пропаганді здорового способу життя, розвитку спорту, в тому числі найпопулярнішого його виду — футболу. Тому й не дивно, що футбольна команда «Нафтовик» — гордість не лише нафтовиків, але й усіх охтирців. А створена ця команда була в лютому 1980-го з ініціативи адміністрації нафтовидобувного управління. Того ж року новачки перемогли в другій лізі обласної першості. Потішили футболісти своїх прихильників і наступного сезону, коли стали срібними призерами чемпіонату Сумщини, фіналістами кубка області і посіли друге місце у першості республіканської ради «Авангард». 1982-го команда завойовує кубок області і повторює це досягнення ще двічі — в 1983 і 1984 роках.

Зоряним став для «Нафтовика» 1985 рік. Перемігши у своїй зоні, охтирці вийшли у фінал, де боролися за єдину путівку в другу лігу союзної першості. Через дев’ять років після створення професійної команди «Нафтовик» було відкрито дитячо-юнацьку спортивну школу під однойменною назвою. Понад 200 дітей вступили до неї уже в перший рік. За десять років зазнали всього: і щасливих хвилин перемоги, і гірких сліз поразок. Але залишалося одне — велике бажання з кожною грою збагачуватися досвідом. Керівництво клубу піклується про те, щоб юні футболісти щороку брали участь у юнацькій першості України. Зрештою, за кращим результатом 1995 юні спортсмени були третіми у своїй підгрупі.

Сьогодні з упевненістю можна говорити, що охтирська ДСШ «Нафтовик» — школа справжнього футбольного резерву для багатьох команд України. І як результат багаторічної підготовки в чемпіонаті України 2001–2002 років «Нафтовик» гратиме в першому дивізіоні національного чемпіонату.

Отож, хоч нафта й залишається головною турботою охтирців і завдяки їй значною мірою розвивається цей регіон, проте, вочевидь, не нафтою самою живуть нафтовики.