Одеський водоканал: мораторій на інвестиції

Одеса може поховати останній проект у сфері реформування житлово-комунального комплексу, розпочатий попередньою владою. Усі інші, які стосуються обслуговування житла, із тріскотом провалилися. Але ситуація навколо останнього набагато складніша. Йдеться про міський водоканал, який два з половиною року тому було передано в оренду на 49 років приватній структурі.

Ще тоді це рішення виглядало сумнівним і викликало хвилю обурення. Його готували поспіхом, без проведення тендера. І сьогодні Одеса «має те, що має». Справдилися найгірші побоювання: орендар свої зобов’язання з інвестування не виконує.

Позовна заява про розірвання договору оренди вже в суді. Хоча рішення сесії з цього приводу поки що немає. Але Одеська мерія налаштована войовничо. Про це свідчить і вже прийняте депутатським корпусом рішення про створення комунального підприємства «Одесаводоканал». У відповідь орендар подав на мерію два позови і збирається стягнути з міста чималу суму...

Вивченням нинішньої ситуації займається робоча група. Можливо, орендар доведе, що він прийшов у місто всерйоз і надовго. Можливо, влада дасть йому гарантії стабільної присутності на одеському ринку, і співробітництво буде продовжено. Однак хоч би чим закінчилося нинішнє тихе протистояння, цей сумний досвід реформ уже дав головний урок. Коли влада керується не інтересами міської громади, а бізнесу (що було продемонстровано попереднім керівництвом міста), нічого путнього очікувати не доводиться.

Ненормальність ситуації очевидна і з іншої причини — мабуть, найголовнішої. Віддавати в оренду стратегічні об’єкти, від яких залежить водопостачання всього міста, керуючись при цьому політичною кон’юнктурою, зв’язками, особистими обіцянками і клятвами, неприпустимо і навіть, якщо хочете, злочинно. Тому що від зміни влади в місті та її політичного забарвлення робота водопроводу залежати не повинна. А все це в Одесі має місце.

Сумнівний проект

Про те, що інвестор (а ним стала мало кому відома київська компанія ТОВ «Інфокс») не справляється зі своїми зобов’язаннями, стало зрозуміло вже за підсумками першого року роботи. Однак тодішня влада, котра доклала максимум зусиль для реалізації проекту, із цього приводу не засмучувалася. Навпаки, оцінки були позитивні. Нове підприємство «Інфоксводоканал» забезпечило раніше обіцяного терміну цілодобову подачу води, чого одесити були до цього позбавлені.

Тим часом 2004 року замість передбачених 91,02 млн. грн. інвестор уклав трохи більше половини — 47,1 млн. грн. Частину цих коштів — 18,6 млн. — виплатили у вигляді авансу постачальникам товарів і виконавцям робіт. Причому ці роботи так і не було виконано. Цю суму згодом довелося повернути, тому що необхідність у запланованих роботах відпала.

Основну частку інвестицій було вкладено в купівлю у «Одесаобленерго» трьох трансформаторних підстанцій, спочатку не передбачену планом. Це придбання розглядається нинішньою владою далеко не однозначно. Оскільки інвестор уклав кошти не в реконструкцію об’єктів водоканалу, а у збільшення своєї частки власності в підприємстві «Інфоксводоканал».

Справа в тому, що в серпні 2004 року «Інфокс» переконав владу переглянути інвестиційну програму. І більшу частину коштів (62,6 млн. грн.) було відразу переорієнтовано на впровадження енергозберігаючих технологій. Проте і вони були освоєні лише на 30,2%, а фактично витрачені на купівлю трьох згаданих вище підстанцій. Тоді ж рішенням сесії міськради було в цілому зменшено суми інвестицій на 2005 і 2006 роки — із 118 млн. грн. до 89,2 млн. і 91,09 млн. грн. відповідно.

Проте не минуло й півроку, як міськрада в січні 2005-го на прохання інвестора взагалі призупинила виконання інвестиційної програми, за винятком двох пунктів, на період розробки нової. До речі, її й досі розробляють.

Фактично інвестор 2005-го і 2006-го мав укласти кошти лише в заміну міських мереж — 2,1 млн. і 3,5 млн. грн. відповідно. Але навіть із цими незначними обсягами компанія впоралася лише на 53,8%. Заплановану інвестором суму на впровадження енергозберігаючих технологій теж не освоєно. Усього ж 2005 року замість 45,8 млн. грн. було вкладено лише 18, 2 млн. Причому 9,8 млн. із них пішли на виплату зарплати й оплату електроенергії. А в першому півріччі 2006-го замість 41,7 млн. грн. «Інфокс» освоїв усього 1,49 млн.

Загалом за два з половиною роки київське ТОВ замість обіцяних спочатку 268,6 млн. грн. фактично вклало в реконструкцію і розвиток водоканалу усього 48,1 млн. А за даними міськвиконкому, ще менше — 45,4 млн. Однак хоч би як «танцювали» цифри, уже ніхто не сумнівається, що 500 млн. грн., які компанія «Інфокс» обіцяла інвестувати до 2010-го, тобто протягом семи років, — це блеф.

«Нам нав’язали стару програму»

Невиконання зобов’язань керівництво ТОВ «Інфокс» пояснює трьома основними причинами. Перша — інвестиційний план, котрий став складовою договору оренди, морально застарів. Оскільки був орієнтований на збільшення потужностей для подачі води і зростання енергоспоживання і розроблявся в односторонньому порядку, без залучення фахівців «Інфоксу» і наукових організацій.

Однак найцікавіше те, що цей план, виявляється, був нав’язаний інвестору проти його волі. Тож вкладати гроші в його реалізацію — усе одно, що закопувати їх у землю, переконані в «Інфоксі».

Попереднє керівництво міста підтримало пропозицію інвестора переглянути план з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу і наклало мораторій на його виконання. Нагадаємо, це сталося наприкінці січня 2005 року, коли було ясно, що стара влада доживає останні дні.

Друга причина — загроза розірвання договору оренди. Після зміни влади в місті навесні минулого року вона зависла над інвестором, як дамоклів меч. Хто ж за таких умов вкладатиме гроші?

І, нарешті, третя причина. «Інфокс» вважає, що для інвестування 500 млн. грн. і одержання максимального економічного ефекту сім років — термін недостатній. Тому нова інвестиційна програма розвитку водоканалу, розроблювана уже понад рік київським Науково-дослідним і конструкторсько-технологічним інститутом міського господарства, розрахована на 2006—2020 роки. Частину цієї програми — з енергозбереження на 2006—2007 роки з обсягом фінансування в 269,7 млн. грн. — інститут готовий вже найближчими днями подати на розгляд депутатських комісій.

Проте хоч би які аргументи наводила компанія «Інфокс», для влади очевидно головне: інвестор не виконує своїх зобов’язань. Треба сказати, що зауваження з цього приводу були зроблені інвестору вже за підсумками роботи першого року. Правда, відбулося це на нараді в облдержадміністрації. Тодішній головний інженер «Інфоксводоканалу» повідомив, що програма інвестування не тільки готувалася поспіхом, а тому не відповідає сьогоднішнім реаліям, а й узагалі освоїти 91 млн. грн. за рік просто нереально. «Я 35 років працюю водопровідником і з досвіду знаю, що можна вкласти лише 20—30 млн. грн. у рік», — сказав він.

Таке пояснення ще тоді дало привід учасникам наради засумніватися в спроможності і намірах інвестора вкладати свої кошти в реконструкцію і розвиток водоканалу. Річ у тім, що фінансування програми розвитку здійснювалося не лише за рахунок власних коштів «Інфоксу», а й паралельно за рахунок коштів промислових підприємств і різних організацій міста, у тому числі бюджетних. Тому запитання, за які гроші насправді інвестор латає одеський водопровід, пролунало як ключове.

Ще до передачі водоканалу в оренду було розроблено програму розвитку КП «Одесаводоканал» на 2003—2007 роки на суму 97,9 млн. грн. Джерелом її фінансування стала так звана інвестиційна складова, закладена в тарифі на воду для всіх споживачів міста, за винятком населення. Це близько 19 млн. грн. на рік. У такий спосіб місто намагалося відушкати кошти для відновлення прогнилого за багато років водопроводу. Отож, виконання цієї програми разом із фінансуванням, тобто з інвестиційною складовою, плавно перейшло в руки інвестора.

Однак і її було провалено. 2004 року «Інфоксводоканал» виділив на реалізацію програми усього 9,1 млн. грн. замість 19,7 млн., 2005-го — 1,8 млн. замість 20,6 млн., у першому півріччі 2006 року — тільки 0,55 млн.

За словами керівництва «Інфоксводоконалу», все це через низькі тарифи, які давно перестали покривати витрати підприємства. До того ж частину коштів доводилося спрямовувати на погашення кредиторської заборгованості. А влада затято не бажала коригувати тарифи убік збільшення.

Зауважимо, що нові тарифи були затверджені 16 жовтня 2003 року і запроваджені напередодні передачі водоканалу в оренду. І це рішення викликало в місті численні акції протесту. Для перевірки обгрунтованості підвищення Верховна Рада створила спеціальну експертну комісію, яка підтвердила: тарифи завищено.

До речі, при формуванні нових, запроваджених з 1 червня ц.р., інвестиційна складова збереглася. Але якщо тариф для населення зріс у 1,6 разу і дорівнює 1,86 грн. за кубометр, то для решти споживачів — у 2,3 разу і становить 8,59 грн. Тож водоканал знову з гарним прибутком. Утім, ця сфера зовсім не збиткова, а всього лише запущена, вважають фахівці. І може приносити доходи своїм власникам.

У мерії щодо цього, схоже, і не сумніваються. Є підстави вважати, що владі відомо про справжній стан справ. Після виборів у березні ц.р. несподівано для усіх заступником мера Одеси став В’ячеслав Карєв, колишній директор «Інфоксводоканалу». Директорську посаду він обіймав із січня 2004-го (із моменту передачі водоканалу в оренду) по січень 2006-го. Однак найнесподіваніше сталося пізніше. Через два з половиною місяці на В.Карєва було скоєно напад. У критичному стані його доправили до лікарні, де він перебуває і досі. Правоохоронці відпрацьовують кілька версій. Дві з них пов’язані з його роботою в «Інфоксводоканалі» і на посаді заступника, який курирував ЖКГ, у тому числі «Інфоксводоканал».

Зустрічні претензії

Отже, 30 червня 2006 року мерія направила позов до суду із вимогою розірвати договір оренди і стягнути з ТОВ «Інфокс» 3,9 млн. грн. Основні аргументи — невиконання орендарем своїх зобов’язань. Крім цифр, наведених як докази, мерія зазначає, що ТОВ «Інфокс» перешкоджає міським структурам у здійсненні контролю за орендованим майном, не надає вчасно даних про виконання інвестзобов’язань, витрачає кошти, не передбачені програмами розвитку водоканалу, також спостерігається необгрунтоване завищення обсягу виконаних робіт. До речі, у справі КРУ зазначається: перевірити їхнє виконання найчастіше неможливо — усі мережі розміщуються під землею на глибині двох метрів.

У липні 2005 року завершився термін страхування майна водоканалу, взятого в оренду. І договір страхування орендарем пролонговано не було. До того ж інвестор не вносив у повному обсязі орендної плати, у результаті чого утворився борг у розмірі 3,9 млн. грн. У попередні два роки компанії було встановлено пільгову ставку — 1% від вартості орендованого майна замість звичайних трьох. 2006-го ця ставка вже не діє, але орендар вперто продовжував сплачувати 1%. Тому що попередня влада обіцяла зберегти цю пільгу на період вкладення інвестицій.

Щоправда, ситуація змінилася з 1 липня — тепер орендну плату включено до тарифу. І інвестор уже готовий вносити її в повному обсязі, адже споживачі води усе відшкодують.

У відповідь на позов мерії ТОВ «Інфокс» подало до суду дві позовні заяви і вимагає стягнути з міста 70,9 млн. грн. Інвестор вважає, що неправомірними діями міськради йому було завдано значних збитків. Зокрема, міська влада ігнорувала звернення ТОВ «Інфокс» із приводу перегляду тарифів у бік збільшення. Протягом двох років зростали зарплата, ціни на електроенергію, паливо, з’явилися нові статті витрат — орендна плата за майно водоканалу, його страхування, відсотки за кредитним договором. Тому місто зобов’язане відшкодувати різницю між тарифами і витратами. За підрахунками компанії, це 47,6 млн. грн.

При цьому в «Інфоксі» посилаються на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Хоча в доповненні до договору оренди сказано: у разі надання пільг з орендної плати ТОВ «Інфокс» гарантує міськраді, що наполягати на перегляді тарифів не буде.

Другий позов містить вимоги на 23,3 млн. грн. Сюди інвестор включив витрати, зазнані ним через те, що влада, приміром, не нарахувала амортизацію на орендоване ним майно, завищила суму кредитного договору, за яким міськрада передала «Інфоксу» кошти водоканалу, і ряд інших. Загалом інвестор підрахував, що розірвання договору оренди обійдеться місту приблизно в 100 млн. грн...

Чим зрештою обернеться для Одеси оренда стратегічного об’єкта, так ніхто і не знає. Якими є справжні наміри приватної компанії: вкласти чи лише заробити — теж до кінця не ясно. Це питання звучало два з половиною роки тому під час підписання договору оренди. На жаль, воно так само актуальне і сьогодні.