«ОБОЛОНЬ» ІЗ КРАЄВИДОМ НА КАЛЬМІУС - Економіка - dt.ua

«ОБОЛОНЬ» ІЗ КРАЄВИДОМ НА КАЛЬМІУС

12 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №14, 12 квітня-19 квітня

Передвиборні фронти трохи відвернули увагу народу від економіки. Щоправда, далеко не всього. Як з’ясувалося, і в цей період можна займатися справою...

Передвиборні фронти трохи відвернули увагу народу від економіки. Щоправда, далеко не всього. Як з’ясувалося, і в цей період можна займатися справою.

У самісінький розпал передвиборної гарячки, січні—лютому, донецький пивзавод «Сармат» розпочав потужну кампанію зі скуповування київського ЗАТ «Оболонь». Після чого одному з кандидатів першої десятки блоку «НУ», Олександру Слободяну, довелося рахувати не так відсоток політичних симпатій, як кількість акцій рідного підприємства, що спливли до конкурентів. Довелося терміново перервати агітаційну поїздку і повертатися до Києва.

Ситуація ще не стала необоротною, але й веселого в ній теж мало. Схоже, що атака захопила керівництво ЗАТ зненацька. Хоча про можливу купівлю заводу конкурентами говорили давно, до початку самого скуповування тут виявилися явно не готовими. Що ще гірше — «агресори» вцілили в точку, по вразливих місцях. Це загалом і не дивно: частина їх ще рік тому входила до топ-менеджменту «Оболоні». Головним консультантом виступив колишній головний інженер підприємства Григорій Лифанов.

Цікаво, що донедавна вважалося: переділ пивного ринку України близький до завершення. Сформувалися три потужних центри, які поділили його між собою. Це сама «Оболонь», бельгійська Sun Interbrew Ukraine (харківська «Рогань», чернігівська «Десна», миколаївський «Янтар») і скандинавський холдинг Baltic Beverages Holding (ВВН) із незалежними йому «Славутичем» (Запоріжжя) та «Львівською броварнею», що належать йому. Сумарно вони покривали понад три чверті ринку, і основна боротьба якщо й очікувалася, то саме між ними.

Життя виявилося жорсткішим. Приміром, в Одесу на завод «Чорномор» прийшла турецька Efes Brewery International. Та головною несподіванкою стала різка активізація донецького пивзаводу «Сармат». Він і раніше вважався непоганим підприємством, але суто регіонального масштабу. Однак усього за рік-два почала стрімко створюватися нова група. Було придбано пивзаводи в інших регіонах, зокрема «лежачі» Дніпропетровський та Луганський. Під донецький контроль перейшло й «Полтавапиво», що працює непогано. Нині з’явилася зачіпка і за Київ: «Сармат» є санатором невеликого київського пивзаводу №1.

Наприкінці минулого року донецькі броварники наростили активи навіть за рахунок одного із західних лідерів. Sun Interbrew після придбання харківської «Рогані» потрапила під дію антимонопольного законодавства, яке забороняє володіти більш ніж 35% ринку пива. Відтак довелося продати сімферопольський завод «Крим». І покупцем став саме «Сармат». Загалом, на ринку з’явився новий і агресивний гравець, так звана донецька пивна група. Торік обсяг звареного на її підприємствах пива перевищив 12% загальноукраїнського.

Природно, постало запитання: хлопці, звідки у вас гроші на всі ці програми? Звісно, «Сармат» працює непогано, та все ж його прибутку навряд чи вистачить, аби забезпечити таке бурхливе зростання. Тим більше що деякі заводи (особливо Луганський) до приходу донеччан були вже розграбовані. Аби вони почали працювати, на них треба було не поскупитися. Очевидно, не обійшлося без підтримки акціонерів. Вони у «Сармата» солідні: донецьке ТОВ «Сістем кепітал менеджмент» (43,8 %) та Донміськбанк, що виступає в ролі номінального утримувач акцій (53,9%). У Донбасі його представляти не треба — це єдине ВАТ, акціонером якого визнає себе Рінат Ахметов. Втім, номінальний утримувач — не завжди власник.

Та й суто технічно атаку на «Оболонь» організовує донецький торговець цінними паперами «Керамет інвест», цілком офіційна «внучка» корпорації «Індустріальний союз Донбасу». Окрім родинних зв’язків з уславленим трейдером, оборот якого сягає 2 млрд. дол., вона має і величезний досвід скуповування всього на світі. У тому числі й дуже складних об’єктів, на кшталт маріупольської «Азовсталі». Все це їй дуже знадобиться. Вже чим-чим, а легкою здобиччю «Оболонь» нікому не здаватиметься, бійка має бути серйозною...

Перший етап донеччани можуть вважати досить успішним: вдалося скупити близько 12%. Втім, до контрольного пакета ще далеко. Оскільки керівництво ЗАТ уже до 2000 року сконцентрувало 24-відсотковий пакет акцій на дочірньому підприємстві, завдання, на перший погляд, здається майже безнадійним. Тепер, аби блокувати дії «загарбників», команді Слободяна треба викупити акцій відсотків 10—15, тобто втричі менше, ніж донеччанам. Плюс наявність дружнього реєстратора, плюс традиційно насторожене ставлення тих-таки киян до зайд із берегів Кальміуса...

Однак не все так просто. Основний козир «сарматівців» — гроші. Їх у них просто більше. І якщо донецький пивзавод може розраховувати на фінансове підживлення з боку, «Оболоні», щоб отримати його, доведеться йти на серйозні поступки.

Зараз ціна, за якою проводить скуповування «Сармат», сягає 200 дол. за стогривневу акцію. Щоправда, на руки видають лише половину, решту — після того, як «знімуть Слободяна». За розрахунками «Сармата», це відбудеться вже нинішнього року. Слід гадати, сам Олександр В’ячеславович з цього приводу трохи іншої думки...

Однак, як уже зазначалося, удару завдано в найбільш незручний час, що свідчить про добрий вибір моменту. Нині «Оболонь» докладає всіх сил для погашення кредиту ЄБРР трирічної давності. Тоді взяли 40 млн. дол. на п’ять років і тепер доводиться погашати. За неофіційними даними, виплати йдуть за графіком, приблизно половину вже повернули. Торішній чистий прибуток компанії (приблизно 22 млн. дол.) це, взагалі-то, дозволяє. Але однак платіжний баланс дуже напружений. І грошей, аби одночасно викуповувати акції у робітників, мало.

Простенький приклад. Зараз правління почало викуповувати цінні папери за ціною «не нижче «Сармата». Щоб викупити 15%, знадобиться мільйонів десять доларів. Це приблизно половина торішнього чистого прибутку. Очевидно, що такої кількості вільних грошей на підприємстві немає. Відтак акції купують із відстрочкою платежу. На додачу, конкуренти не дадуть можливості зупинити самоскуповування на мінімальній цифрі (40%). Вони просто продовжуватимуть купувати акції, формуючи великий пакет. А ресурсів у них більше, і війну на виживання виграти самотужки не вдасться.

Хоч як дивно, проти «Оболоні» почне грати те, чим вона завжди пишалася, — сильна соціальна політика. Робітники звикли не лише до високої платні, а й до досить високих дивідендів. Можливе зменшення і того, й іншого провокуватиме продаж.

Взагалі, хоч як сумно, але ще раз пересвідчуємося: гра в народний капіталізм в Україні явно приречена на провал. Якщо підприємство не хоче бути мішенню для поглинання, на ньому слід сформувати контрольний пакет. Якщо його не вдасться зібрати самому, то за вас це зроблять інші. А створювати його по ходу «війни за контроль» якщо не пізно, то напевно дорого. Боротися ж зі скуповуванням, випускаючи стінгазети зі списками «продавців Батьківщини», можна і навіть потрібно («вороже скуповування» не заохочують і на Заході), але ефект від цього малий. Планована ж додаткова емісія може бути оскаржена в суді, та й мало що дає.

Щоправда, для досягнення успіху (не гарантованого) «Сармату» теж доведеться розкошелитися. За нинішньої ціни за акцію, купівля контрольного пакета виллється у 32 млн. дол. Хоча це більше, ніж бельгійці заплатили за харківську «Рогань», але ж і ринкове значення «Оболоні» значно краще (понад чверть ринку). Тож купити завод задешево не вдасться. Організувати паніку і хвильове скидання акцій не вдалося. І тих приблизно 8 млн. дол., які донецький пивзавод залучає «для придбання корпоративних прав», вистачить хіба що на кишенькові витрати.

Платити доведеться багато і серйозно. Ринкова вартість «Оболоні» цілком може зашкалити не лише за сотню мільйонів доларів. Нещодавно в Росії завод менший і з меншим річним оборотом голландська Heineken придбала за 400 млн. дол.

Однак грошовими проблемами боротьба за «Оболонь» не обмежиться. Приміром, основною лінією захисту киян буде те, що, відповідно до статуту ЗАТ, його акціонери повинні «утримуватися» від продажу акцій на сторону. Тому завод має намір оскаржити в суді кожен факт продажу, що призведе до великої кількості процесів. Не виключено, що їх результат добряче вплине на фондовий ринок України.

Приміром, донеччани можуть розраховувати як мінімум на доброзичливий нейтралітет Держкомісії з цінних паперів. Нинішня ситуація, коли із 36 тис. акціонерних товариств майже 2/3 закриті і відтак обмежують обертання власних акцій, для Комісії — як кістка в горлі. Тож якщо її можна буде подолати за донецькі гроші, цьому навряд чи заважатимуть.

Тим більше, як свідчить нагромаджений досвід, ЗАТ цілком можна підривати і зсередини. Саме так «Керамет інвест» скупив ЗАТ «Трудовий колектив «Азовсталь», так само велося скуповування акцій на МГЗ. В обох випадках оборону старого керівництва було прорвано.

А взагалі, майбутня бійка порушить багато питань. Без особливого ризику помилитися можна стверждувати, що всі суди в Донбасі «Керамет» виграє. Цікаво інше — які і де він виграє в Києві. Це допоможе багато що зрозуміти в політичній розстановці нагорі. Те, що боротьба неминуче набуде політичного характеру, цілком очевидно, і той-таки Слободян не збирається цього приховувати. Навряд чи вона виллється у фронтальну сутичку «НУдистів» та «заєдистів». Хоча коли з’ясується, що «НУ» нездатна організувати прикриття своїм бізнесменам, багато хто зробить веселенький вибір, а дехто може й скоригувати орієнтацію.

Є й ще один момент. Припустімо на хвилинку, що операція із захоплення увінчалася повним успіхом і представники «Керамета» на білому запорожці в ролі вітчизняного виробника в’їжджають у ворота. Наслідки перемоги будуть такі. В Україні з’явиться група, що контролює близько 40% загальноукраїнського ринку. А це порушення антимонопольного законодавства. Антимонопольний комітет уже звернув на це увагу. Оскільки Sun Interbrew в аналогічній ситуації змусили продати кримський пивзавод, для «Сармата» винятків не робитимуть. Щось йому продавати доведеться. Постає запитання, що саме, кому і за скільки...

До речі, і «Оболонь», якщо геть уже стане скрутно, може продатися не «Сармату», а комусь «за бугром». Тим більше що такі варіанти її керівництво вже розглядало. Інтерес до цього справді цікавого підприємства там існує. А може, саме цього від неї й чекають? Кажуть, полювання із загоничем напрочуд ефективне.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво