Новоріча виручка шокувала торгівців — їхні клієнти звикають жити гірше

У перші післяноворічні робочі дні довелося зайти на чашку кави в оптово-роздрібну компанію регіонального значення (із власним ритейлом), що обслуговує відразу кілька областей України. Ця велика «гуртовня» працює на ринку майже два десятки років. Торгові обороти завжди були значні, тому самопочуття фірми можна розцінювати як міні-віддзеркалення ситуації на українському ринку торгівлі загалом.

Співробітники оптово-роздрібної фірми були дещо розгублені: весь минулий рік темпи торгівлі як в оптовому, так і в роздрібному сегменті неухильно знижувалися, а очікуваного передноворічного ажіотажу, на який усі так розраховували, не було. Результати грудневої роботи теж виявилися дуже скромними: вони неістотно відрізнялися від звичайних «робочих» місяців. Відповідно, у співробітників компанії «злетіла» тринадцята зарплата, а зазвичай щедрі річні бонуси і премії мали суто символічний характер, і навіть традиційна пляшка шампанського «від фірми» до новорічного столу виявилася цього разу з найдешевшого цінового сегмента.

Менше їсти і менше пити

Стискання відбулося на всіх рівнях торгової системи країни. Менше продано товарів — менший попит на продукцію виробників, які, у свою чергу, також стали заощаджувати. Торік торгівці не дочекалися традиційних безплатних рекламних матеріалів від підприємств-виробників: канцелярських товарів із символікою, плакатів, поліетиленових пакетів із логотипами фірм і навіть календарів.

У часи торгово-кредитного буму найбільші підприємства країни не шкодували значних коштів і на різні тренінг-тури. Марокко, Єгипет, Туреччина, Росія, Швейцарія — це не перелік курортних країн, запропонований туристичними фірмами, це місця, які охоче відвідували рядові менеджери і керівний склад торгових фірм для участі в різноманітних конференціях, природно, за системою «все включено», за рахунок підприємств-виробників харчових продуктів і побутової хімії. 2009-го, зрозуміло, жодної такої поїздки не було організовано — час розкидатися шаленими грішми із суперприбутків минув.

За інформацією, наданою регіональними торгівцями, не надто вдалий початок 2009 року змінило літнє пожвавлення, проте потім, починаючи з вересня й аж до самого Нового року, торгові обороти різко знизилися, а кілька передноворічних днів («каса» котрих теж на порядок відрізнялася від звичайної святкової) ніяких змін у загальну картину не внесли. За різними товарними позиціями торгівці відзначали різний ступінь продажного обвалу. Так, найменше постраждали товари з групи напівфабрикатів і свіжоморожених продуктів — зниження продажів у цьому сегменті сягнуло лише 9—10%. А одна з найбільш постраждалих груп — «кондитерка» — впала на 25—30%. У мінусі на 20—25% виявився і «рибно-консервний напрям». «Упав і не віджався» ринок алкогольних напоїв, тут стан справ не набагато оптимистичніший, ніж у «солодкої» галузі.

Загалом торговий оборот у кількісному вираженні в найбільшій оптово-роздрібній компанії протягом 2009 року впав у середньому на 20—25%. У грошовому еквіваленті зниження відбулося в трохи менших масштабах за рахунок інфляційних тенденцій.

Вимушено непитущі

До речі, до обвалу ринку алкогольних напоїв певною мірою доклали руку і народні обранці, котрі в намаганні залатати бодай кілька дірок у нереальному бюджеті спробували стягнути з ринку міцних напоїв зайвий мільярд гривень. У результаті отримали сплеск безакцизки, контрафакту й численні подяки (подумки) заповзятливих працівників тіньового розливу.

Почуття зовсім іншого роду, очевидно, мали колишні працівники тих 26 вітчизняних лікеро-горілчаних підприємств, які через збитки припинили свою діяльність уже в першому півріччі 2009 року. Падіння обсягів виробництва призвело до скорочення надходжень акцизного збору та інших податків у бюджет. За інформацією виробників, рівень реалізації їхньої продукції знизився так, наче кожен другий любитель оковитої в країні став раптом непитущим.

Результати «продуманої» економічної політики сповна відчула й пивна галузь. Як повідомив топ-менеджер однієї з провідних пивних компаній країни, продажі пива на внутрішньому ринку в різних виробників «полетіли» від 18 до 23%.

Трохи виручив зовнішній ринок — судячи з майже дворазового збільшення збуту, шанувальники пива інших країн чомусь уперто не помічають, що надворі лютує економічна криза. Експортні поставки в Канаду, Австралію, країни ЄС і навіть у Китай зросли більш ніж удвічі, що лише підтверджує абсурдність заяв про те, що економічна криза прийшла в Україну ззовні. Більшості громадян зарубіжних країн про економічні прикрощі відомо лише з публікацій у пресі. Вони так само справно отримують заробітну плату, надбавки та бонуси і так само регулярно їх витрачають, купують звичні продукти, напої і товари. Зниження споживання на 1—2% не відчутне на особистому рівні. Тоді як у нашій країні споживання просіло на десятки відсотків. Той-таки «топ» пивної компанії повідомив: якщо співвідношення продажів на внутрішньому і зовнішньому ринках у 2008 році становило 80 і 20% на користь внутрішнього, то 2009-го частка внутрішнього збуту скоротилася до 60%, а зовнішній попит, навпаки, зріс до 40% від загального валу виробника.

Держкомстат попереджає

Дані офіційної статистики лише підтверджують інформацію з «передньої лінії фронту», тобто від працівників прилавка.

За 11 місяців 2009 року оборот роздрібної торгівлі в Україні знизився на 16,5% порівняно з аналогічним періодом 2008 р. Порівняно з листопадом 2008-го (у місячному вимірі) товарообіг підприємств роздрібної торгівлі і ресторанного господарства України в листопаді 2009 року знизився на 18,4%. Причому роздрібний товарообіг підприємств у листопаді порівняно із жовтнем 2009-го знизився на 9,2%.

Максимальне зниження роздрібного товарообігу в січні—листопаді зафіксоване в Донецькій (на 27%), Дніпропетровській (25,8%), Полтавській (25%), Хмельницькій (24,6%), Луганській (24,2%), Вінницькій (23,8%) областях, тоді як мінімальне — у Київській (на 9,9%), Чернівецькій (10,5%), Одеській (10,9%) і Львівській (13,6%) областях.

За даними Держкомстату, українські підприємства оптової торгівлі за дев’ять місяців 2009 року знизили товарообіг порівняно з аналогічним періодом 2008 року на 24% (без ПДВ і акцизу він становив 589,9 млрд. грн.).

До речі, досвідчені підприємці прогнозували розчарування передсвятковою і святковою торгівлею ще в середині осені минулого року. Річ у тім, що так званий сезон петард і феєрверків, тобто кілька місяців піротехнічного буму, який в усі, навіть дуже важкі, сірі в економічному плані, роки починався ще в жовтні, 2009-го стартував лише за кілька днів до Нового року. Виручка була мізерна порівняно зі звичною. За словами продавців, охочих витратити на піротехніку 300—500 гривень, як у минулі роки, практично не було, здебільшого особистий бюджет на такі цілі обмежували максимум 50—100 гривнями.

Можливо, прості співгромадяни краще розбираються в поточних економічних реаліях, ніж деякі політики, для яких економічна криза чи то взагалі скінчилася, чи то зовсім не починалася. Замість надмірних передноворічних витрат у передчутті важких часів, багато співвітчизників вирішили покласти зайву сотню доларів або євро «під подушку».

Економ-клас

На глибину падіння обороту роздрібної та оптової торгівлі вирішальний вплив мало зниження життєвого рівня населення, прискорене скорочення його реальних доходів і заробітної плати.

Так, зарплата співробітників більшості компаній (у т.ч. і торговельних) порівняно з 2008 роком практично не змінилася, а чи не весь асортимент як продуктової групи, так і групи товарів побутової хімії 2009-го подорожчав на десятки відсотків, — відповідно, люди стали менше купувати.

Очевидно, що ці тенденції більшою чи меншою мірою характерні для всіх компаній і підприємств країни, адже можна домалювати цифри на папері в реляціях про перемогу над кризою в Україні, але віртуальні досягнення чиновників у кишеню не покладеш і на хліб не намажеш.

На відміну від багатьох політиків, котрі привели країну до преддефолтного стану і за святковим столом звично відкоркували пляшки з ігристим напоєм ціною в кілька тисяч американських доларів, більшість їхніх співвітчизників обмежилися 20-гривнєвим напоєм.

Взагалі торговельні тенденції минулого року характеризувалися масовим переходом споживачів в економ-клас, відповідно, торгові фірми мінімізували присутність на своїх площах продуктів і товарів преміум-класу, задовольняючи підвищення попиту на дешевші, проте часто не дуже якісні і не корисні для здоров’я продукти і товари.

Вільне падіння

2009 рік був дуже непростим. Погіршення макроекономічної ситуації негативно позначилося на всіх галузях національної економіки, у тому числі й на секторі роздрібної та оптової торгівлі. У країні впало все: ВВП, промвиробництво, добробут громадян, ринки нерухомості і землі, торгівля і рівень довіри населення до всіх гілок влади.

А заслуга в поки що вчасно виплачуваних зарплатах і пенсіях належить значною мірою Міжнародному валютному фонду, який став для України спонсором-2009. Чим і як забезпечити соціальні виплати та зарплати бюджетникам уже в березні 2010-го, швидше за все, ніхто не знає, та й не хоче знати.

На противагу дуже гордим повідомленням про те, що Україна виходить з кризи достойно, наведемо дещо інші, зате підтверджені офіційною статистикою цифри.

За оцінками експертів, ВВП країни за підсумками року зменшиться на 14—15% порівняно з аналогічним періодом 2008 р., а рівень промислового виробництва впаде майже на 25%.

За даними Держкомстату, дефіцит зовнішньої торгівлі України за дев’ять місяців 2009 року скоротився до 1,080 млрд. дол. порівняно з 10,217 млрд. за той самий період 2008-го.

Вантажоперевезення в країні за січень—серпень 2009 р. скоротилися порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 30% — до 434,8 млн. тонн.

Згідно з попередніми даними, 2009-го українські авіакомпанії втратили 1 млн. своїх пасажирів, або п’яту частину їхньої докризової кількості, що є найбільшим падінням в усьому європейському регіоні.

Про глибину провалу свідчить і стан українських підприємств. За даними Держкомстату, фінансовий результат вітчизняних компаній від звичайної діяльності до оподатковування за січень—жовтень 2009 р. склав мінус 2 млрд. 556 млн. грн. Звітний період зі збитками закінчили 48,2% промислових підприємств України, причому 45,8% фірм отримали сумарний збиток у розмірі 98 млрд. 41 млн. грн. Для порівняння — фінансовий результат українських підприємств від звичайної діяльності до оподатковування за січень—жовтень 2008 р. становив плюс 110
млрд. 773 млн. грн., у т.ч. по промисловості плюс 57 млрд. 978 млн. грн. Прибутковими в той період були 66,8% від загальної кількості підприємств.

Міцно заснув ринок житлової та комерційної нерухомості — попри те, що ціни пропозицій знизилися в середньому майже вдвічі.

Продажі нових автомобілів скоротилися на три чверті, і зростання навіть не передбачається. Порівняно з десятьма місяцями 2008-го ринок упав на 74%: у 2008-му власниками новеньких авто стали 623 тис. щасливців (за попередніми даними), натомість у 2009-му — близько 180 тисяч, попри те, що автотрейдери зі значними знижками розпродавали машини попереднього сезону.

Фінансовий голодомор

Сумнівним досягненням кінця минулого року став реалізований (але в остаточному підсумку нежиттєздатний) план з фінансового голодомору економіки — осінній римейк ревальвацій весни 2005-го, 2008-го і 2009 р., котрі відомо до яких результатів призвели. Викачана із системи і пов’язана регулятором гривня, звісно ж, «принизила» американський долар та інші валюти по відношенню до себе і навіть дозволила показати порівняно невисокі інфляційні індикатори, але запустила механізми пригнічення і без того низького споживчого попиту. Внутрішній ринок таким чином майже свідомо заморозили.

Немає попиту — знижуються темпи торгівлі. Падає торгівля — зменшується попит на продукцію підприємств. Зупиняються підприємства — люди втрачають доходи і роботу. Громадяни з невеличкими зарплатами і безробітні не йдуть до магазинів. Усе це супроводжується падінням податкових надходжень на всіх рівнях системи. Коло замкнулося. Треба або позичати гроші, або надувати піраміду ОВДП, або шукати зовнішніх спонсорів.

Хоча є ще один, щоправда недовговічний, варіант — «поласувати» власними золотовалютними резервами, що, власне кажучи, вже й відбувається — країна збирається за рахунок валютної занички оплатити чергові газові рахунки від Росії (з дозволу МВФ, який уже більш як рік має прямий і безпосередній стосунок до нашого фінансового балансу).

Грошей від ОВДП явно не вистачає. І без того захмарна дохідність (подекуди до 28% річних) не дає змоги розраховувати на значне збільшення такого ресурсу.

Зовнішні кредитори починають поглядати на країну з побоюванням. Навіть МВФ, який відкрив, здавалося б, бездонний гаманець для України, не витримав разючого видовища, коли виділені гроші з космічною швидкістю і майже без сліду розчиняються у вітчизняному бюджеті, і пригальмував черговий транш.

Спекулянти-іноземці, котрі залітають на наш ринок у гонитві за «гарячими» грошима, ситуацію також не виправляють, та й небезпечні такі ігри — спекулятивний капітал має звичку у випадку форс-мажору швиденько накивати п’ятами.

А грошей країні треба дедалі більше. Знесилена економіка, яку вкотре добивають штучно створеним гривнедефіцитом, потрібних надходжень не забезпечує. Різати соціальні витрати не можна — електорат не зрозуміє, а скоротити державні витрати на утримання апаратів і вигнати на вулицю армію зайвих і шкідливих чиновників (багато з яких стали непосильним корупційним тягарем для країни) — рука не піднімається.

Емісія, інфляція, девальвація

Вихід і висновок один — емісія в 2010 році неминуча, а разом з нею і супутні «приємності» у вигляді зростання цін, падіння національної валюти та зниження рівня життя простих громадян.

Це і буде розплатою за:

— казки про вмираючі долари та євро і про гривню, яка постійно зміцнюється;

— курс гривня/долар за індексом Біг Маку, тобто по 3 грн. за 1 дол. (який так подобається одному з високопосадовців країни, відповідальному за фінанси);

— поради впливового фінансиста «зливати» долари по 4,80;

— розпродаж долара з національних золотовалютних резервів по 5,70 у спробі втримати гривню на нереальних рівнях;

— нестримне споживання і бенкет за чужі гроші;

— обіцянки європейських зарплат уже сьогодні і за членство в Євросоюзі завтра;

— газ, який тільки дешевшатиме;

— популізм, марнослів’я і велемовність;

— європейські заробітні плати чиновників і мізерні пенсії вчителів та лікарів;

— злиденну армію, медицину, освіту і за виблискуючі мерседеси вищих чиновників напівзбанкрутілих держкомпаній;

— банки, які стали державними за рахунок платників податків;

— рейдерство, інсайд на валютних ринках, політичні інвестиції олігархів, корупцію, розкрадання в особливо великих розмірах, уседозволеність і безкарність;

— бульбашки на ринках землі, житла, іпотеки і ще за багато чого іншого.

Ті, хто йде по граблях

І на завершення, думка всього лиш одного з користувачів багатомільйонного інтернет-співтовариства, але людини, котра напевно з величезною користю для держави замінила б одного з численних високопоставлених непрофесіоналів (тих, які доклали руку до втягнення країни в економічний глухий кут) на його посаді:

«Світова криза стала хорошим обгрунтуванням повсюдного в нашій країні безладу і вседозволеності... Ми бачимо реальне падіння в провідних бюджетоформуючих секторах економіки. Зменшення кількості робочих місць, зниження зарплат і, відповідно, нараховуваних і сплачуваних у бюджет податків. Якщо такими темпами продовжувати розвалювати економіку, то вже невдовзі доходи в бюджеті можна буде тільки малювати, оскільки реально отримувати їх не буде звідки.

Запитання: як за відсутності надходжень у бюджет виконувати його? Адже на тлі зменшення дохідної частини видаткова зменшуватися ніяк не хоче. Ні, звичайно, можна урізувати фінансування армії, знизити витрати на освіту, медицину. Але ж залишаються «найважливіші» галузі, які жодним чином не можна обмежити, галузі, які рік у рік збільшують витрати, — це утримання величезних апаратів «слуг народу», яких дедалі більшає і більшає. На все потрібні гроші, а легковірів на Заході, готових направо й наліво роздавати всілякі кредити і гранти, на жаль, дедалі меншає... Криза ж...

Що заважало Нацбанку ще рік тому запровадити всі ті обмеження, що буквально знищили спекулянтів на міжбанку в жовтні-листопаді минулого року? Що заважало провести одномоментну девальвацію до певного рівня і знову зафіксувати курс у вузькому коридорчику, звівши нанівець всі потуги валютних спекулянтів? Замість цього — створення комфортних курсів обміну для капіталів, які залишають країну, і зелений коридор для фінансових ділків.

Зараз, напередодні виборів, ми всі в захваті від певної стабільності, не завжди розуміючи, що за все доведеться платити. І ця «стабільність» — своєрідний бенкет під час чуми, гасіння пожежі бензином, стискання пружини, яка розпрямиться й трісне з усієї сили, але не тих, хто її стискав, а нас із вами, пані і панове.

Проте не будемо про сумне. Почався новий рік. Давайте разом чекати від нього подій і... вірити в диво. У те, що економіка України сама по собі почне відновлюватися, з’явиться багато робочих місць, експорт збільшиться, імпорт подешевшає і стане доступним для всіх, банки знову почнуть кредитувати іпотеку... І все почнеться знову.

Воістину — нація, яка не бажає робити висновків, аналізувати... Яка йде по граблях...

З Новим роком усіх!.. Хочу розбудити це сонне царство!»