НОМЕРНІ КАСТИ ІЄРАРХІЯ АВТОМОБІЛЬНИХ НОМЕРНИХ ЗНАКІВ

Хто на чорних — проїжджай!

Державу, громадяни якої у XXI столітті поділяються на класи чи касти, важко назвати демократичною. Однак є країна в центрі Європі, де такий поділ помітно навіть на дорогах. Там існує «абетка» видів номерних знаків, які поділяють людей на білих, біліших, білосніжних і бездоганно білих.

Найбідніші і соціально незахищені автомобілісти вирізняються квадратним номерним знаком, на якому на чорному тлі написано чотири цифри і три буквені символи (ще радянські номери) або білим подовженим номером із таким самим набором символів. Це — ще ті уцілілі громадяни, котрі придбали свій транспорт на трудові доходи, вистоявши чергу в кілька десятків років. Сьогодні вони виїжджають на дорогу лише по картоплю на свою дачну ділянку, створюючи при цьому «нормальним» людям самі незручності на дорогах. Особи, покликані стежити за порядком на дорогах, таких автолюбителів на «убитих» машинах практично не помічають — не брати ж із них штрафи картоплею чи хроном!

Вгадай «правильний» колір

Більшість «правильних» власників транспортних засобів на двох або чотирьох колесах мають стандартні номери — білі з чорними символами, на яких є прапорець країни, двозначний код області і власне сам індивідуальний номер автомобіля — із п’ятьох цифр та двох букв (наприклад, 123-45 АА). Власник такої ідентифікаційної позначки — що не є «середній» автомобіліст, у якого водяться гроші (машину він купив порівняно недавно), але жодних привілеїв перед іншими учасниками руху немає. Звісно, всередині цієї касти є своя ієрархія, що поділяє власників на приватників і держслужбовців, наближених до міліцейського чи міського начальства або просто багатших. Ці підкласи виділяються або однією з букв на номері (КА — держструктури, КІ — приватники), або поєднанням цифр (престижними вважаються серії з трьома і більше однаковими цифрами, особливо 222, 555, 777). Але це — нюанси. Власник навіть «крутого» номера не завжди може розраховувати на прихильність інспекторів ДАІ і тим більше — своїх колег по транспортному потоку.

Досить суперечливе становище у власників «кольорових» номерних знаків. Залежно від кольору тла, їхні власники частіше або рідше бачать перед собою смугастий жезл, що обіцяє непередбачувані витрати. Втім, якщо тло номера червоне (у дипломатів), чорне (у військових) або жовте (у працівників іноземних організацій), такому учасникові руху біло-чорна паличка зустрічатиметься не дуже часто. Якщо номери сині з білими символами (ознака того, що в авто перебувають громадяни в погонах), машину не зупинять навіть у тому разі, якщо на трасі вона витинатиме «змійку» або «лосиний тест» (різка зміна напрямку під час руху по прямій на великій швидкості). Водії ж, побачивши синьо-білі номери, моментально реагують різким натисканням педалі гальма — від гріха чимдалі.

Втім, і тут є маленький нюанс — якщо ж на тому ж синьому або зеленому тлі будуть чорні цифри, ситуація кардинально зміниться. Мабуть, жодному працівнику ДАІ, що шанує свою сім’ю, не становитиме великих зусиль махнути рукою і перевірити термін придатності йоду в аптечці цієї машини. Такі номери — ознака «транзитника»: людини, котра продає або переганяє для перепродажу автомобіль. У такого за «ксиву» може слугувати лише папірець із портретом Івана Франка та кількома цифрами «20» по краях. Також досить великої популярності серед працівників смугастого жезла набули індивідууми з індивідуальними номерами, на яких написано якесь слівце — «Таня», «Макс» або «Boss». Логіка охоронців порядку проста — були гроші на номери (вартість їх оформлення починається з 1000 грн.), є і на штрафи.

Що менше цифр — то краще

Зате біленькі номери усього з чотирма цифрами і тризубом діють на дорозі краще за будь-який проблисковий маячок. Вони не лише змушують весь транспорт притискатися до узбіччя, а й мають магічний вплив на охоронців порядку — ті відразу стають у стійку «струнко» і козиряють услід джентльменам за тонованими вікнами, котрі промчали на шаленій швидкості. Чим більше нулів і менше номерів на такому розпізнавальному знаку, тим вища пошана всіх автомобілістів. Це — наші вищі законодавці та виконавці, котрим правила руху лише заважають швидко пересуватися. І хто ж в Україні повірить у байку про те, як у Франції міністр внутрішніх справ заплатила штраф за неправильне паркування?..