НІГЕРІЯ – ЛОНДОН – ШВЕЙЦАРІЯ ЯК ЗАХІДНІ БАНКИ ВІДМИВАЛИ ГРОШІ НІГЕРІЙСЬКОГО ДИКТАТОРА - Економіка - dt.ua

НІГЕРІЯ – ЛОНДОН – ШВЕЙЦАРІЯ ЯК ЗАХІДНІ БАНКИ ВІДМИВАЛИ ГРОШІ НІГЕРІЙСЬКОГО ДИКТАТОРА

17 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 17 листопада-24 листопада

Як з’ясувалося, лондонські банки грали ключову роль у відмиванні грошей, награбованих у рідній країні колишнім нігерійським диктатором Сані Абача...

Як з’ясувалося, лондонські банки грали ключову роль у відмиванні грошей, награбованих у рідній країні колишнім нігерійським диктатором Сані Абача. Слідство, ініційоване 1998 року нинішнім президентом країни Олусегун Обасаньо (до речі, перший обраний цивільний президент з 1983 року), показало, що за чотири з половиною роки правління диктатор з родиною та «компаньйонами по бізнесу» пограбували Нігерію більш як на 4 млрд. дол.

По правді кажучи, слід зазначити, що грунт під ногами банків, які затишно розташувалися в Лондоні, стали розхитувати журналісти британської газети Financial Times, котра має репутацію неперевершеного майстра з продажу фінансових компроматів. Водночас державні британські інститути поки не вирішили, якою має бути їхня реакція на здійняту газетну хвилю.

Отже, з 4 млрд. дол., украдених останнім нігерійським диктатором з бюджету країни, більш як 300 млн. були перекачані через Лондон. Цифру цю на сьогодні доведено, але вона цілком може виявитися проміжною, оскільки слідство триває. У його матеріалах значаться лондонські офіси 15 банків світу, серед них — Barclays, Citigroup, HSBC, Merrill Lynch, Standart Chartered, Australia & New Zealand Banking Group, куди тягнеться «відмивальний» слід. Схеми витоку грошей з Нігерії практикувалися різні, не відрізняючись, правда, особливою оригінальністю. У Лондон, приміром, вони надходили кількома шляхами.

Зазвичай «партнери та компаньйони» родини диктатора клали готівку на рахунки в нігерійських банках для наступного переказу до Лондона, на ім’я компаній, контрольованих Абачами. Так, нігерійські слідчі знайшли 60 млн. дол., переказаних 1998 року на рахунок Australia & New Zealand Banking Group (ANZ — Австралійської та Новозеландської банківської групи) у Лондоні на ім’я компанії, зареєстрованої на Британських Віргінських островах (тобто, в офшорах).

У цій же низці перекази в Лондон: 3 млн. дол. на фінансову сервісну групу Merrill Lynch і 3,5 млн. дол. — на німецький Commerzbank. Понад 10 млн. дол. було переміщено п’ятьма внесками в лондонське відділення Citibank, яке належить американському конгломерату Citigroup, чия активність в обороті грошей Абачів стала предметом розгляду в сенаті США торік, про що йтиметься далі.

Потужним джерелом грошей був центральний банк Нігерії, де вилучення готівки держчиновниками, близькими до Абачі, досягли більш як 1,6 млрд. дол. за чотири з половиною роки. Сюди ж входили тревел-чеки на суму 55 млн. дол. Підстави для отримання грошей часто формулювалися «за допомогою стелі». Приміром, за чеком на 5 млн. було видано готівку в центробанку нібито під початок державної кампанії проти опонентів режиму — для зміцнення міжнародного іміджу країни. В іншому випадку, 30 млн. готівки знадобилися начебто для допомоги країнам-сусідам. Асистент генерала Абачі, котрий «складирував» готівку, розповів слідчим, що кожного разу з банку доставляли від 12 до 15 мішків банкнот.

Іноді гроші прибували до Лондона в банальних валізах. Зокрема, відомий випадок, коли в березні 1998-го в лондонському аеропорту Хітроу затримали «колегу» диктатора по бізнесу з 3 млн. фунтів готівки. Він же зізнався, що в Лондон аналогічним чином «прилетіло» загалом 50 млн. дол.

У деяких випадках сімейство Абачів не утруднювало себе вилученням грошей з центрального банку країни. Воно просто переказувало суми на закордонні рахунки. Приміром, 1997-го — 5,9 млн. німецьких марок — у лондонський Citibank, 150 тис. дол. — у Barclays, 2,1 млн. дол. — у Midlands (обидва банки, до речі, старійшини британського фінансового світу). Нігерійські слідчі відкрили майже 400 млн. дол. прямих переказів до банків по всьому світу, найчастіше на рахунки компаній, зареєстрованих на офшорних Карібах і контрольованих Абачами.

Нігерійський уряд також вважає, що хабарі за роздавання держконтрактів — ще одне джерело грошей диктатора. Проте платежі такого типу складно ідентифікувати, оскільки здійснювалися вони, як правило, за межами країни. Деякі з найбільших сум надходили на рахунки в зв’язку з наданням держконтрактів у самій Нігерії компаніям, контрольованим Абачами.

Диктаторська родина не гребувала нічим. Навіть медициною. І навіть під доброчинним прикриттям. Під егідою організації «Програма сімейної підтримки», де президентом значилася дружина диктатора Міріам Абача, було розгорнуто кампанію з імунізації країни. Як звичайно, контракт для придбання вакцини дістався фірмі, контрольованій родиною. Офіційно уряд Нігерії сплатив 111 млн. дол. за вакцину, придбану у Франції лише за 22,5 млн. дол. «Прибуток» від угоди розділили між кількома банківськими рахунками, серед яких є й лондонські — 15 млн. дол. у ANZ і 13 млн. — у Citibank.

Розграбована диктаторами Нігерія, колись багатюща нафтова перлина Африки, сьогодні гостро потребує коштів. До 4 млрд. дол., украдених сім’єю Абача, варто додати ще 12 млрд. дол., які зникли з державних рахунків під час правління попереднього диктатора Ібрагіма Бабангіда за попередні шість років. Усі ці гроші осіли, природно, за межами Нігерії, і чимала їхня частина в західних банках.

На запит слідства, проведеного нігерійським урядом, першою відреагувала Швейцарія. Енріко Монфріні, відомий швейцарський адвокат, найнятий нігерійським урядом для міжнародних переговорів в інтересах слідства, каже, що ще кілька років тому Швейцарія не сприйняла б серйозно звернення Нігерії. Але сьогодні ситуація змінилася докорінно. Країна, чиї банки заплямували себе фондами жертв Холокосту, намагається всіма силами відновити репутацію чесного фінансового острова. Парадоксально, але факт: Швейцарія, яка колись пишалася своїм «мистецтвом» збереження банківської таємниці, де видача будь-якої інформації про внески вважалася раніше карним злочином, сьогодні прийняла закони, що дозволяють ліквідувати таємницю вкладу у разі карного розслідування, і ці нові швейцарські «антивідмивальні» закони виявилися одними з найжорсткіших у світі.

Ось чому ще рік тому генеральна прокуратура Женеви розпочала розслідування за рахунками Абачів у 19 банках країни, яке призвело до заморожування понад 130 банківських рахунків на суму 645 млн. дол., а шість банків викрито в серйозних порушеннях. А тим часом і до розслідування було відомо, що Credit Suisse, другий за величиною банк Швейцарії, тримав великі суми депозитів сімейства Абачів і що генерал Абача знаходився в одному ряду диктаторів, поряд з філіппінським Маркосом, гаїтянським Дювальєром, конголезьким Мабуту, котрі протягом багатьох років вважалися шановними клієнтами цього банку.

У відповідь на запит нігерійського слідства інші європейські країни розпорядилися заморозити банківські рахунки, які мають відношення до родини генерала Абачі. Австрія, звідки до Швейцарії «спливло» 11 млн. дол., звернулася до слідчих Нігерії по інформацію. Ліхтенштейн, куди «припливло» 147 млн. дол. з Швейцарії, звернувся до нігерійського посла в Берні за допомогою. Їхній приклад наслідував Люксембург, де запит про розшук 30 млн. дол. обернувся знахідкою в 630 млн. дол. Готовність співпрацювати зі слідством висловила Бразилія...

Незважаючи на цей одностайний «інтернаціональний хор», офіційний Лондон повівся, м’яко кажучи, стримано. Британський уряд понад чотири місяці не міг визначитися з позицією і відповіддю на запити Нігерії. Нарешті, минулого місяця власті заявили, що, відповідно до британських законів, їм не вистачає повноважень, щоб заморозити рахунки й конфіскувати документацію доти, поки карне обвинувачення не буде висунуте в Нігерії.

Лондонські банки, до яких тягнеться слід награбованих диктатором грошей, запевняють, що співробітничатимуть з нігерійськими слідчими, але лише в тому разі, коли до них звернуться британські власті. Але такого звертання досі наче не надходило. Водночас жоден з лондонських банків не висловив бажання прокоментувати чи роз’яснити свою роль у перекачуванні грошей диктатора. Британський прем’єр-міністр Тоні Блер обіцяв, правда, повне співробітництво під час офіційного візиту до Лондона нігерійського президента у вересні. Проте міністерство внутрішніх справ Британії повідомляє, що пропозиції щодо зміни законодавства в частині відмивання грошей поки розглядають міністри. І все.

Зрозуміло, розкриття і визнання провини британських і небританських банків у відмиванні грошей не принесе слави лондонському Сіті, а може лише спровокувати скандал і відтік клієнтів. Хоча, як знати. Скандали — також справа вибіркова, залежна від суб’єктів і об’єктів...

Приміром, звістка про те, що швейцарські банки тримали на рахунках гроші генерала Абачі, не викликала цього разу у Вашингтоні ані фурору, ані дискусій, подібних минулорічним, з приводу причетності тих же банків до грошей фашистських диктаторів. Саме США, під потужним тиском єврейського лобі, узяли на себе лідерство в переговорах з репарацій між швейцарськими банками та жертвами Другої світової війни. Очевидно, обвинувачення Нігерії на адресу швейцарських банків не пройняли серця вашингтонських лобістів. Або тому що в США немає нігерійського лобі, або тому що відомості про відмивання грошей нігерійського диктатора визріли в не дуже зручний час. Саме тоді, коли швейцарські банки полювали за вигідним бізнесом у США. Приміром, Credit Suisse First Boston мав намір придбати інвестиційний банк Donaldson, Lufkin & Jenrette (пару тижнів тому вже придбав), а UBS вів аналогічні переговори з банком Paine Webber.

Роздування «народного гніву» цього разу було невигідне американському істеблішменту ще й тому, що скандал міг автоматично перенестися на їхню територію. Оскільки у відмиванні нігерійських грошей не останню роль зіграв Citibank (Сітібанк), що є частиною процвітаючого американського велетня Citigroup (Сітігруп). Як стало відомо під час слідства, лондонський офіс Сітібанка вперше відкрив рахунки синам нігерійського диктатора — Мохаммеду та Ібрагіму — лише 1988 року, тоді як американський офіс розпочав працювати з ними ще 1992 року. Далі Сітібанк задіяв свою розгалужену структуру для просування грошей на рахунки в інші країни.

І тільки 1996 року, через вісім років «успішного» співробітництва, Сітібанк «дізнався», що брати Абачі — діти диктатора. А до того їх приймали за пересічних нігерійських бізнесменів. Газета Financial Times наводить цитату з електронного листа одного з банкірів лондонського Сітібанку, де він, обгрунтовуючи співпрацю з братами, називає їх «навдивовижу приємними, чемними й надійними», і що «саме з такими нігерійцями, на противагу іншим, треба мати справу». Таким чином, через лондонський офіс Сітібанку «приємні та надійні» брати відмили близько 60 млн. дол., і ще 47 млн. — через нью- йоркський офіс. Крім того, лондонський Сітібанк наприкінці 1998-го, вже після смерті диктатора, допоміг перемістити 39 млн. дол. з лондонських рахунків, акурат посередині розслідування, розпочатого новим нігерійським урядом. Лише на початку 1999-го Сітібанк нарешті «прозрів» і закрив рахунки братів Абачів. А потім був заслуханий в сенаті США в зв’язку з претензіями з приводу того, як банк міг приймати такі значні суми на рахунки, не з’ясувавши їхнього справжнього походження. Джон Рід, тодішній голова Сітігруп, відверто зізнавався, що, як і в усіх подібних установах, «у Сітібанку були проблеми й були помилки». Більш вичерпне пояснення важко собі уявити.

Цілком можливо, що в Лондоні віддадуть перевагу американському сценарію легкого осуду. Тим більше що ніяких активних дій і навіть передумов до них на горизонті Сіті не проглядається. Стосовно ж британського уряду, то він ставить себе в дуже двозначну ситуацію — з одного боку, погрожує жорсткими діями своїм офшорним островам за їхню недостатню співпрацю з зарубіжними регулюючими органами, з іншого боку — зовсім не поспішає співробітничати з нігерійським розслідуванням.

Останньою і навіть несподіваною новиною стала заява, зроблена наприкінці жовтня одинадцятьма найбільшими банками світу про своє об’єднання для боротьби проти організованої злочинності й корупції. Так звані правила запобігання відмиванню грошей, обговорювані протягом двох останніх років, прийняли до виконання банки: американські Citibank, J.P.Morgan, Сhase Manhattan, гонконгівський HSBC, швейцарські UBS і Credit Suisse Group, британський Barclays, німецький Deutsche Bank, голландський ABN Amro, французький Societe Generale, іспанський Banco Santander. Хотілося б сподіватися, що серія скандалів останніх років, продемонструвавши, як легко корумповані політики й злочинний світ відмивають гроші через міжнародну банківську систему, переконала банки в тому, що втрати від підмоченої репутації набагато більші, ніж будь-який фінансовий прибуток від брудної угоди.

На жаль, подібний оптимізм межує з наївністю. Банки дали зрозуміти, що змінювати свої підвалини докорінно не збираються — ані відмовлятися від великих грошей, ані обмінюватися інформацією про клієнтів. Поки не йдеться і про щорічний зовнішній аудит. Тому важко сказати, чи справді нові «правила» ускладнять життя диктаторам і корупціонерам при внесенні своїх нечесно нажитих прибутків у світову банківську систему. Тим більше що приєднання до нових «правил» — річ добровільна, членство доступне будь-якому банку, каральних процедур для порушників «принципів» не передбачено. Словом, нові правила поки що ставлять лише нове питання — про їхню дієвість і достатність.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво