Ніде стати — платіть за евакуацію! Столична влада, схоже, знайшла додаткове джерело доходів: вона евакуює автомобілі, залишені за межами платних парковок, щоб стягнути з їхніх власників від 100 до 1000 гривень

Вивезли чи викрали?

Уявіть собі реакцію автовласника, який на хвилинку залишив автомобіль біля аптеки, щоб купити ліки. Затримався пару хвилин у черзі, виходить на вулицю і... не знаходить на місці свого автомобіля. Перша його реакція — вкрали! Повертатися в аптеку за подвійною порцією валеріанки і телефонувати в міліцію — найкращий варіант ваших дій.

Насправді в столиці України зниклий автомобіль, припаркований на п’ять хвилин, може бути не тільки викрадений. Його могли відвезти на штрафмайданчик працівники служби евакуації дочірнього комунального підприємства «Київдорсервіс». Сьогодні в пошуках «погано припаркованих» машин у столиці «промишляють» більш як десяток евакуаторів, що належать цій організації.

Столична влада пояснює необхідність «примусової евакуації» неправильно припаркованих автомобілів, якими забиті вулиці. Особливо сильно дратують столичне начальство прилеглі до Хрещатика вузькі вулички, по яких практично неможливо проїхати — машини стоять у кілька рядів і на тротуарах. Законність таких дій, схоже, мало кого хвилює. Формально підстави для евакуації є: у «Правилах благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києві», прийнятих Київрадою 26.09.2002 р., записано, що евакуація автомобілів, які порушують правила стоянки, можлива. Але тільки в тих випадках, коли машина «...створює загрозу безпеці дорожнього руху, руху транспорту і пішоходів, а також заважає виконанню робіт з утримання доріг, зелених насаджень, будинків і споруд, розташованих біля дороги». На практиці ж працівники «Київпарксервісу» найчастіше забирають той автомобіль, який їм технічно легше повантажити на евакуатор, а не той, що перекриває пішохідний перехід чи виїзд кареті «швидкої допомоги».

Незаконно? Ну то й що!

Кожний хоч трохи грамотний юрист знає, що дане рішення Київради «шите білими нитками», тобто суперечить чинному законодавству України. Адже автомобіль — це приватна власність, а відповідно до Конституції України вона недоторканна. Ст. 92 Конституції говорить, що правовий режим власності (у тому числі можливість обмеження прав власності) може визначатися лише законом, тобто нормативним актом, ухваленим Верховною Радою. Київрада не є законодавчим органом, але встановила обмеження права власності на евакуйовані автомобілі (адже власник до сплати штрафу не може ним користуватися). Статус закону має Кодекс про адміністративні правопорушення, в якому відображено відповідальність за порушення Правил дорожнього руху. Відповідно до Кодексу, за порушення правил зупинки і стоянки передбачається штраф у розмірі 3,4—8,5 грн. (причому рішення про стягнення ухвалює суд), але ніяк не примусова евакуація. Те, що рішення Київради 2002 року є незаконним, підтверджує також той факт, що 2005 року Шевченківський районний, а згодом і столичний апеляційний суди уже скасовували дане рішення в частині примусової евакуації. З огляду на зазначені аргументи, деякі юристи кваліфікують примусову евакуацію не інакше як «незаконне заволодіння транспортним засобом незалежно від мети, здійснене організованою групою». А це вже розшифровування ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, який передбачає для осіб, що його вчинили, від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ціни зросли

Цікаво, що наприкінці 2005 року було скасовано ще один пункт незаконного обмеження прав власності автомобілістів, закріпленого в тому ж рішенні Київради. Він стосується примусового блокування коліс неправильно припаркованих автомобілів. Ініціював цей позов... нинішній мер столиці, котрий 2005 року лише балотувався на цю посаду. Але вже влітку 2006 року з ініціативи Леоніда Черновецького на вулиці знову повернулися евакуатори. Правові підстави для цього нашвидкуруч «підрихтували» — столична прокуратура відкликала із Шевченківського районного суду свій позов до Київради від 30 серпня 2005 року, відповідно до якого евакуацію авто було визнано незаконною. Таким чином, положення про примусову евакуацію, ухвалене Київрадою 2002 року, знову набуло колишньої сили. На початку літа евакуатори не забирали авто на штрафмайданчик, а лише переміщали його на інше місце, звільняючи проїзд транспорту. Але вже 4 липня столична адміністрація випустила у світ сітку тарифів на «послуги» з примусової евакуації. Якщо ще рік тому автовласник, машину якого відвезли на штрафмайданчик, платив 100—125 гривень, то цього разу ціни дуже зросли. Тепер вони залежать від віку евакуйованого автомобіля й об’єму його двигуна (див. таблицю). Наприклад, власник іномарки бізнес-класу віком до п’яти років має заплатити за нав’язані послуги від 700 до 1100 і більше гривень (залежно від часу перебування на штрафмайданчику і довжини маршруту до цієї стоянки). У середньому за день у такий спосіб на штрафмайданчик привозять близько 50 машин (на більшу кількість не вистачає евакуаторів, які київська влада нині активно купує). Неважко порахувати, що в результаті бюджет столиці поповнюється як мінімум на 35 тис. грн. за день (або більш як мільйон на місяць).

Боремося не з причинами

Схоже, що, крім наповнення міської казни (а заодно й кишень нечесних працівників служб евакуації), дана «послуга» не приносить місту ефекту, заради якого все й затівалося. Адже ряди поставлених під заборонними знаками машин практично не зменшуються. А в процесі вантаження порушника на евакуатор ця габаритна техніка частенько сама стає причиною півгодинного затору на вузькій вуличці. Більш того, є категорія автомобілістів, які не бояться, що їхні машини буде вивезено евакуаторами. Це депутати всіх рівнів, а також власники великих позашляховиків, які евакуатори нездатні повантажити з технічних причин. Столична влада затято не хоче розуміти, що такими методами не зможе розв’язати проблему. А либонь напевне кожен міський чиновник бував у розвинених європейських країнах, а може, навіть цікавився вирішенням схожих проблем. Справді, у західних мегаполісах теж існує примусова евакуація. Але там машину забирають, тільки якщо вона заважає роботі або проїзду комунальних чи екстрених служб, в інших строго визначених випадках. А проблему завантаженості вулиць припаркованим транспортом вирішують інакше. Наприклад, у великих містах Швеції біля торгових, офісних чи культурних центрів працюють багатоповерхові паркінги. Причому інформація про наявність вільних місць висвічується на знаках, що показують напрямок заїзду в них. Тож водій може вибрати місце паркування залежно від наявності місць і власного бажання. У центрі Києва працює всього один підземний паркінг, та й туди гостю столиці знайти в’їзд дуже проблематично. Тому водіям, які приїжджають у центр на машині, просто нікуди дітися. Всі місця платної парковки зазвичай зайняті приблизно з 9-ї ранку, і до вечора знайти паркувальне місце проблематично. Подвір’я будинків жителі завбачливо закрили ворітьми або шлагбаумами, а варто лише припаркуватися в неналежному місці (у центрі є або платні парковки, або місця, заборонені для стоянки), відразу знаходиться евакуаторник, який бажає примусово нав’язати свої непотрібні послуги. Отже, їздити по центру можна, а стояти — ні?

Де шукати машину?

Якщо автовласник не виявив на місці своєї машини, йому необхідно телефонувати в міліцію за номером 02. Черговий перевірить, чи надходила інформація про евакуацію даної машини. Якщо ця інформація підтвердиться, машину можна буде забрати на одному зі штрафмайданчиків «Київдорсервісу» (один розташований в районі Севастопольської площі, другий — на Троєщині). Уточнити її перебування можна за номером 248-12-96. Якщо працівники служби евакуації не подали дані на ваш автомобіль, ймовірно, його справді викрали.

ПРИМІТКА. Тариф на евакуацію складається із суми оплат за вантаження/розвантаження, плюс за пробіг евакуатора зі штрафмайданчика до порушника в обидва боки (зазвичай 20—30 км), а також за час стоянки на штрафмайданчику. Крім того, працівник ДАІ виписує протокол за порушення правил паркування і направляє його в суд.