Непродажний «Інтерпайп»? - Економіка - dt.ua

Непродажний «Інтерпайп»?

26 лютого, 2010, 16:33 Роздрукувати Випуск №8, 26 лютого-5 березня

Напередодні другого туру виборів у металургії відбулася невелика, але цілком очікувана подія: компанія Interpipe Limited, яка належить Віктору Пінчуку, вперше перейшла межу дефолту...

Напередодні другого туру виборів у металургії відбулася невелика, але цілком очікувана подія: компанія Interpipe Limited, яка належить Віктору Пінчуку, вперше перейшла межу дефолту.

Вона не виплатила піврічного купонного доходу за випущеними три роки тому єврооблігаціями. При цьому сума виплат була досить скромною — лише 8,75 млн. дол.

Навіть за нинішніх скрутних часів із десяток мільйонів у корпорації є.
Тож справа не в купоні. Набагато гірше те, що в серпні облігації доведеться вже погашати — із виплатою і купона, і всієї суми боргу за облігаціями у розмірі 200 млн. дол. А от чи є в компанії така сума вільних коштів, багато хто сумнівається.

Те, що проблеми будуть, стало очевидно вже в листопаді, коли «Інтерпайп» почав затято торгуватися з власниками облігацій про умови реструктуризації виплат. І незадовго до нового року було оголошено про укладання домовленостей із власниками 74% випуску єврооблігацій.

Причому поки тривали переговори, інвесторам люб’язно запропонували викупити ці папери за цінами 47—55% від номіналу. Тобто ризики за ними просто зашкалювали, і покупці погоджувалися — все-таки дохідність у районі 300%. Нагадаємо, що номінальна ставка доходу при розміщенні становила лише 8,75%.

Зараз паніка дещо вляглася, але й нині купувати папери «Інтерпайпа» готові тільки з дохідністю не менш як 100%. У те, що облігації погасять улітку, майже ніхто не вірить, а чекати після реструктуризації оплати через кілька років готові не всі.

Облігаційна історія знову поставила питання про майбутнє корпорації, а ще точніше — чи буде вона продаватися. І кому...

Перед виборами по ринку пройшли досить стримані чутки про контакти на цю тему. Власне кажучи, продаж компанії триває вже не перший рік, але до кризи його перспективи видавалися значно райдужнішими.

У 2007 році активно відбувалися переговори про злиття з російською «Трубной металлургической компанией» Дмитра Пумпянського. У результаті виникла б найбільша у світі компанія з виробництва труб.

Проте сторони не зійшлися як у перспективах, так і в ціні. Росіяни були готові тоді витратити за контрольний пакет 1,5—2 млрд. дол. Причому не тільки грошима, але й акціями нової компанії.

Проте за розрахунками виходило, що Пінчук і його партнери одержать максимум блокуючий пакет у новій компанії. А що таке пакет у 20—25% в умовах СНД і відсутності явного політичного «даху», Віктору Михайловичу добре відомо.

До слова, зараз у дружніх йому структур аналогічний пакет залишився на Нікопольському феросплавному, який інакше, як «повністю контрольованим групою «Приват» Ігоря Коломойського», і не називають.

Повертаючись до угоди, що не відбулася, слід зазначити, що сторони дуже по-різному оцінювали вартість бізнесу. Росіяни говорили, що контрольний пакет «Інтерпайпа» коштує не більше 2 млрд. дол., українці — що приблизно на мільярд більше.

У результаті переговори провалилися, і сторони пішли кожна своїм шляхом. «Інтерпайп» тоді вирішив, що гроші простіше і дешевше одержати на Заході. І випуск єврооблігацій у 2007 році був стартом планованого великого проекту з розкручування групи на світових ринках.

Розпочалася і підготовка до виходу на первинне розміщення (IPO) акцій нової емісії на Лондонській фондовій біржі, було проведено програму з ребрендингу підприємств. У рамках підготовки в Лондоні створили компанію з управління активами EastOne LLC. Причому самі активи (не тільки трубні) скромно оцінили в 10 млрд. дол.

Від розміщення на біржі передбачалося одержати близько мільярда доларів. Тим більше що перед цим там непогано продали акції Полтавського ГЗК Костянтина Жеваго. Та й презентовані інвесторам фінансові показники «Інтерпайпа» виглядали цілком оптимістично. Виручка оцінювалася у 1,4 млрд. дол., а чистий прибуток — майже в 220 млн.,
боргове навантаження теж було досить помірним.

Одночасно на майданчику Нижньодніпровського трубопрокатного заводу розпочали амбіційний проект з будівництва електросталеплавильного комплексу потужністю 1,3 млн. тонн сталі на рік. Вартість проекту оцінювали в 610 млн. дол., строки виконання — до кінця минулого року.

А далі... Почалася криза, і райдужні плани пішли в кошик.

IPO довелося відкласти до кращих часів, а розпочате будівництво раптово перетворилося на камінь на шиї. Ціни на продукцію впали, виручка різко скоротилася, і рейтингові агентства дружно почали знижувати свої оцінки.

Standard & Poor’s неодноразово знижував рейтинг «Інтерпайпа», вказуючи, що у разі падіння цін у 2010—2011 рр. можливий дефолт компанії. Основними ризиками називали зниження рентабельності і затримку з реалізацією планів з будівництва електродугової печі. Рейтингове агентство зазначало, що у разі дефолту інвестори зможуть повернути тільки 10—30% боргу.

Загалом, оцінка можливості дефолту — процедура стандартна. Проте в умовах кризи такі оцінки сприймаються зовсім інакше.

І власникам компанії, які зовсім нещодавно торгувалися за мільярди, було не дуже приємно читати, що «оцінка вартості компанії в стресових умовах становить близько 660 млн. дол.», що помітно менше вартості її боргів.

Щоб не лякати народ, Standard & Poor’s на прохання компанії на початку 2009 року взагалі відкликав усі рейтинги «Інтерпайпа». Хоча облігаційний випуск агентство, як і раніше, відстежувало.

Відкликали вчасно: показники складного 2008 року зараз виглядають, як приємний сон. Тоді річний оборот становив 1,96 млрд. дол., випуск трубної і колісної продукції — 1,2 млн. тонн, із яких 3/4 пішли на експорт.

Про минулий рік у групі із задоволенням забули б. Випуск труб на трьох
найбільших підприємствах — у Дніпропетровську, Новомосковську та Нікополі — впав із 1,165 млн. тон до 557 тис.,
тобто більш як наполовину. І хоча в четвертому кварталі спостерігалося невеличке зростання, становище залишається дуже складним.

Фінансові показники компанія воліє на своїх сайтах не оприлюднювати. Втім, за неї це роблять рейтингові агентства. Відповідно до їхніх звітів, на кінець третього кварталу 2009 року, Interpipe Limited мала сумарний борг близько 900 млн. дол., із якого тільки 47% забезпечувалися активами компанії та майбутніми надходженнями від продажу.

Під час переговорів про реструктуризацію облігацій більшість власників облігацій погодилися збільшити відношення прибутку до сплати податків до річного обороту (ЕВITDA) з 3,5 до 4,5. Це при тому, що ще два роки тому, при одержанні кредиту на будівництво електропечі, вважалося, що показник не перевищить 2,5.

Закінчення будівництва самого електросталеплавильного комплексу перенесли більш як на рік. Нині компанія планує, що його випробування розпочнуться наприкінці 2010-го, запуск виробництва — 2011-го.

У результаті ще в листопаді рейтингове агентство Fitch заявило, що в «Інтерпайпа» — «перехресний дефолт за основними банківськими кредитними лініями, а також за єврооблігаціями на 200 млн. дол.». І знизило йому рейтинг до обмеженого дефолту. Позитивом є вже те, що погіршувати рейтинг найближчим часом не збираються.

За відчутно кращих умов щодо фінансового потоку і боргового навантаження контрольний пакет «Індустріального союзу Донбасу» було вже продано. Чи повторить його долю «Інтерпайп», покажуть найближчі місяці. Якщо компанію продаватимуть, то майже напевно на Схід. Кумедно, але під це визначення цілком підходить як Москва, так і досить теоретичний інтерес китайських товаришів. І навіть деякі регіони нашої неосяжної
держави.

Хоча... Продавати дешево Віктор Михайлович поки що не готовий. Дорого — росіяни не купуватимуть, та й з грошима у них теж не дуже. Тож за безкорисливу руку дружби доведеться поступатися значно більше, ніж кілька років тому.

Можливості держави впливати на процес досить обмежені. Грошима вона допомогти не може. Максимум, що можливо, — вирішити нарешті задавнене питання про продовження квоти на безмитний експорт труб до Російської Федерації. Там тривають дуже важкі переговори, бо росіяни нашу ситуацію знають досить непогано і силу власної позиції уявляють.

Поки ще діючий уряд уже був готовий знизити частку українських труб на російському ринку приблизно на третину, але досі Москва не прокоментувала цю поступку. Тоді чекали нового...

Висновок? Усе треба робити вчасно.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво