«НЕХАЙ ХОЧ МАРСІАНИ ПРИЙДУТЬ НА ШАХТУ, АБИ ТІЛЬКИ ВОНА ПРАЦЮВАЛА» - Економіка - dt.ua

«НЕХАЙ ХОЧ МАРСІАНИ ПРИЙДУТЬ НА ШАХТУ, АБИ ТІЛЬКИ ВОНА ПРАЦЮВАЛА»

7 травня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 7 травня-16 травня

Загартованих різноманітними техногенними перевантаженнями криворіжців залякати ще якимись екологічними лихами зовсім непросто...

Загартованих різноманітними техногенними перевантаженнями криворіжців залякати ще якимись екологічними лихами зовсім непросто. Але все-таки можливість затоплення уранової шахти «Нова» в сусідніх Жовтих Водах — перспектива вкрай небезпечна, тож і обростає вона жахітливими чутками. Чи справді така велика небезпека екологічного лиха і що ж усе-таки сталося на жовтоводській шахті, про яку заговорила вся Україна?

Післяконверсійні реалії

Колись процвітаюче місто, що працювало винятково на військово-промисловий комплекс колишнього Союзу, Жовті Води сьогодні називають «мертвим» містом. Принаймні притаманного багатьом промисловим містам пожвавлення в торгівлі й бізнесі тут не спостерігається. Міський транспорт практично відсутній, і городяни пересуваються переважно пішки.

З усіх жовтоводських підприємств більш-менш стабільно працюють лише фабрика штучного хутра та хлібозавод. А найбільші підприємства, такі як Південний радіозавод, приладобудівний завод «Електрон-Газ», нашпиговані високотехнологічним устаткуванням, здебільшого простоюють. Практично не має сьогодні збуту і продукція найбільшого уранового підприємства — СхідГЗК. За офіційними даними, рівень безробіття в Жовтих Водах зріс майже до 15% і є найвищим в Україні. З урахуванням прихованого безробіття, стверджують окремі адмінпрацівники, цей показник потягне на всі 50%. Тут досить низький загальний рівень заробітної плати і значна заборгованість у виплатах (від 5 до 17 місяців). Плюс до всього — несприятлива екологічна обстановка, у зв’язку з чим ще 1996 року було прийнято постанову Кабміну України «Про державну програму заходів радіаційного й соціального захисту населення міста Жовті Води», яку, на жаль, практично не виконують. З урахуванням нових реалій виконком міськради разом з облдержадміністрацією підготували проект розрахованої на десять років нової програми, яка передбачає обсяг фінансування в 248,5 млн. грн. Нині документ перебуває на розгляді в уряді, й жовтоводці сподіваються, що його таки затвердять, і він почне реально працювати хоча б із наступного бюджетного року. І хоча згадана програма для Жовтих Вод аж ніяк не панацея, це все-таки може допомогти в їхньому нинішньому важкому становищі.

Передісторія аварійної епопеї

У контексті загальних жовтоводських проблем бачиться й кризова ситуація на шахті «Нова». Як підприємство, що займалося видобуванням уранової руди, шахта «Нова» була структурним підрозділом СхідГЗК. Але 1991 року видобування уранової руди на шахті припинили. Добре що залізорудне родовище дозволяло видобувати залізну руду ще не один десяток років. Проте собівартість цієї залізної руди була досить високою, що й призвело до вкрай тяжкого економічного становища підприємства.

1993 року на базі шахти й поверхневого збагачувального комплексу було утворено спільне підприємство з іноземними інвестиціями «СхідГЗК-Ашурст», яке, зважаючи на все, більше цікавилося перспективою розробки родовища комплексних руд і одержання скандію, що високо цінується на ринку. У це вкладалися певні кошти й жевріла надія, що поряд із видобуванням залізної руди попутно розроблятимуться й комплексні руди, налагоджуватиметься їхня переробка.

До цього часу фінансово-економічне становище шахти «Нова» катастрофічно погіршилося. У квітні 2001 року почався страйк. Основна вимога страйкуючих — погашення зарплатової заборгованості, виконання елементарних вимог з охорони праці (спецодяг, засоби індивідуального захисту, спецхарчування) тощо. Гірники повернулися до роботи лише через два місяці. Але після тривалого простою шахта так і не змогла відновитися. І в квітні, але вже 2002 року, почався повторний страйк, після якого «Нова» зупинилася остаточно.

Поки шукали чергового «стратегічного інвестора» до й так чималих боргів додалися нові. Словом, коли прийшов «новий-старий» інвестор в особі АТЗТ ТПК «Українські експортні ресурси», частка власності якого до цього часу зросла з 4 до 49% акцій підприємства, ситуація на шахті вже наближалася до критичної позначки. У водовідлив необхідно було терміново вкладати гроші, купувати нові насоси, але ніхто не поспішав цього робити.

Перші неприємності на водовідливі почалися ще в грудні 2002 року, але неполадки вдавалося усувати й серйозних аварійних ситуацій якось уникали, аж поки в січні 2003 року це балансування на грані не закінчилося затопленням 895-го горизонту й насосної станції нижнього водовідливу, розташованого на ньому.

Кола на воді

Аварійна ситуація на шахті «Нова» стала предметом докладного обговорення на засіданні міжвідомчої комісії 21 січня в МНС України. Керівництву та власникам підприємства було запропоновано вжити цілий комплекс невідкладних заходів для недопущення подальшого аварійного затоплення шахти «Нова». Зокрема Фонду держмайна й АТЗТ ТПК «Українські експортні ресурси» було наказано до 10 лютого 2003 року забезпечити фінансування й безумовне виконання першочергових заходів для налагодження системи водовідливу та стабілізації рівня води, а до 1 квітня розробити проект модернізації системи водовідливу, виконати своєчасне його фінансування й реалізацію.

На початку березня на шахті «Нова» приступили до установки тимчасових заглибних помп на 755-му горизонті. На той час рівень води вже піднявся до позначки 755+8,3 м. На рівні 755+12 м, повідомив директор шахти Володимир Нарейко, уже встановлено дві заглибні помпи продуктивністю 60 куб./год. Готують до встановлення ще два насосні агрегати продуктивністю 100 куб./год., але через технічну недосконалість т.зв. сорочок охолодження працювати з проектною продуктивністю вони поки що не можуть, і ремонтні служби намагаються відновити їхню продуктивність, після чого їх теж буде введено в роботу.

Для підтримки нинішнього рівня води в шахті, говорить Володимир Якович, досить однієї 60-кубової та однієї 100-кубової помпи з подачею води на 160 м і двох таких самих резервних помп. Природно, це тимчасовий захід — далі треба йти з зануренням униз. Але для цього необхідні потужніші насоси і за об’ємом, і за напором.

— Чи має підприємство реальні технічні й фінансові можливості, аби подолати критичну ситуацію з водовідливом?

— Я не можу сказати, що ми цілком забезпечені, але принаймні те, що нам уже поставили, технічно дозволяє виконати завдання призупинення затоплення шахти. Як вирішуватиметься це фінансово-технічне питання далі, я сказати не можу.

— Яка, на ваш погляд, основна причина виникнення аварійної ситуації на водовідливі?

— На цій шахті я працюю вже 26 років і досить добре знаю, що та як робилося раніше. На мою думку, ще в 80-ті роки було прийнято абсолютно хибне інженерно-технічне рішення по перебудову системи водовідливу з багатоступінчастої на триступінчасту. Перейшовши на цю систему, ми продовжували при цьому використовувати морально й технічно застаріле устаткування. Перша кризова ситуація на водовідливі виникла ще у вересні 2000-го. Власне, вже тоді почався процес підтоплення. З’явилися труднощі з фінансуванням, і як наслідок — несвоєчасне придбання устаткування. Тобто це почалося ще при попередніх власниках — СП «СхідГЗК-Ашурст», хоча технічна проблема сформувалася набагато раніше.

— Існує думка, що шахта нерентабельна, оскільки собівартість видобування руди висока, тож її закриття з наступною сухою чи мокрою консервацією — лише справа часу...

— Звідки ж бути низькою собівартості, якщо система водовідливу поглинає левину частку затрат? Одна справа перекачувати воду з 1105-го горизонту на 615-й, а інша — послідовно подавати її з горизонту на горизонт, як це робилося раніше. Досить порівняти при цьому потужність насосів та кількість необхідної електроенергії — і все стане ясно.

— Як ви можете прокоментувати таку досить дивну ситуацію. З одного боку, шахта розробляє багатюще родовище (розвідані запаси залізної руди становлять, за оцінками фахівців, порядку 400 млн. тонн, тут же розташовано уранове родовище й найбільше в світі родовище т.зв. комплексних руд). А з іншого — повний занепад підприємства, змушене припинення видобування руди?..

— Стосовно запасів, то принаймні років 50 ми ще можемо працювати й по західному пласту, і по скандієвому родовищу. Але через сформовані обставини шахта просто опинилася в загоні. Вона може й повинна працювати.

— І все-таки, з огляду на нинішню непросту ситуацію, наскільки реально повернути шахту «Нова» в робочий стан?

— Роботи досить багато, і скільки на це знадобиться часу (рік чи два), важко відповісти. Адже це залежатиме знов-таки від рівня фінансування й матеріально-технічного забезпечення.

— Чи є ще в шахти «Нова» якісь шляхи для залучення нових інвесторів, чи за нинішніх умов цей об’єкт остаточно втрачає свою привабливість?

— Грунтовно підмочене в буквальному сенсі підприємство, природно, зараз мало цікавить інвесторів. Хоча привабливі сторони в нього все-таки є. Скажімо, наш концентрат мав хороший попит на західноєвропейському ринку, і, попри порівняно невеличкі обсяги виробництва, його брали набагато охочіше, ніж, приміром, криворізькі концентрати. До речі, збагачувальний комплекс у робочому стані, і поки шахта простоює, ми могли б попрацювати й на привізній сировині. Запрацює фабрика — допоможе й шахті викараскатися з глибокої кризи.

Крім залізорудного родовища, досить перспективним є унікальне скандієве родовище. Проте все це вимагає вкладання великих грошей, яких у потенційних вітчизняних інвесторів, як я розумію, немає, а для серйозних зарубіжних інвестицій, як то кажуть, у нас клімат не той. А держава інвестувати нас сьогодні просто не в змозі.

Міська влада та власники
в контексті проблем шахти «Нова»

Міська влада, природно, не могла залишатися осторонь проблем шахти «Нова». Керівництво міста забило на сполох через неблагополучну ситуацію на шахті ще до того, як 8 січня сталася аварія й було затоплено насосну станцію на 895-му обрії.

Коментуючи цю надзвичайну подію, заступник міського голови Володимир Гарячий із певною прикрістю констатував: «Складається таке враження, що шахту відверто топлять...»

У свою чергу власники та працівники шахти переконують мало не в протилежному, що особливої трагедії в тому, що сталася аварія на водовідливі, немає, а зайве нагнітання пристрастей тільки заважає працювати.

Важко сказати, чому й коли саме виникло таке нерозуміння й конфронтація між міською владою, співвласниками й керівництвом підприємства ТОВ «Схід-Руда», але ця ворожість відчувається, й вона ніяк не сприяє розв’язанню надзвичайно складних проблем шахти «Нова».

Оцінюючи ситуацію на підприємстві, мер міста Петро Перьков відзначав: «Дуже болісна реакція основного власника на всі наші спроби привернути увагу до катастрофічного становища на шахті є яскравою ілюстрацією «чудової» роботи Фонду держмайна з підприємством, на якому з квітня минулого року припинено видобування залізної руди, 17 місяців не виплачується заробітна плата, борги тільки за електроенергію сягнули майже 8 млн. грн., і навіть кошти, необхідні для здійснення водовідливу, й ті не вкладаються...

Як показала практика, АТЗТ ТПК «Українські експортні ресурси», не мають достатньої фінансової бази, щоб ефективно управляти цією власністю. А Фонд держмайна, віддаючи такий серйозний об’єкт в управління (по суті цей об’єкт фактично віддано в управління), мусив би передбачити, до чого це може призвести. Не думаю, що, як намагається нас переконати голова Фонду пан С.Глушко, знайшовся тільки один охочий працювати на цьому підприємстві. Принаймні два роки тому, коли шахта була в нормальному стані, на неї можна було привести й більш вигідних покупців».

«На засіданні міжвідомчої комісії, що відбулося в січні в МНС України, — говорить В.Гарячий, — Фонд держмайна звинуватив нас у тому, що ми, мовляв, заважаємо працювати, намагаючись усіляко роздмухати цю проблему. Представляючи наш міськвиконком на тому засіданні, я тоді відповів і зараз повторюю: «Для нас нехай хоч марсіани прийдуть на шахту — аби тільки припинилося її затоплення й вона зрештою почала стабільно працювати». Проте заходи щодо припинення затоплення шахти, намічені на засіданні міжвідомчої комісії, не виконуються, і шахту продовжує затоплювати. А ми, виходить, повинні байдуже спостерігати за розвитком подій, які можуть призвести до вельми неприємних наслідків для нашого міста?

У світовій практиці відомий тільки один випадок аварійного затоплення уранової шахти, але це сталося в дуже слабко населеному північному районі (Алдан, Якутія, 1977 р.). Як вважають фахівці держгеологічної служби підприємства «Кіровгеологія», куди ми звернулися за довідкою про можливі наслідки в зв’язку з виниклою небезпекою аварійного затоплення шахти «Нова», без глибокого наукового та проектного опрацювання проблема затоплення шахти ніяким чином розв’язуватися не повинна, й тим більше неприпустиме її аварійне затоплення. Отож ми й б’ємо в усі дзвони».

Модель можливих наслідків затоплення шахти

«Найстрашніше, що ми досі не знаємо, якими можуть бути наслідки в результаті можливого аварійного затоплення шахти «Нова», — говорить головний інженер Українського науково-дослідного й проектно-розвідувального інституту промислових технологій, до речі, єдиного в Україні наукового закладу, що спеціалізується на проблематиці, пов’язаній з урановими розробками, Г.Масляков. Основна проблема не в оцінці наслідків, а в тому, що невідомі наслідки.

У принципі проглядаються три можливі критичні напрями. Перший — підвищення рівня підземних вод. Неможливо сьогодні сказати, на якій позначці зупиниться вода і яким буде вплив затопленого кар’єру — необхідно проводити дослідження.

Друга проблема — хімічне забруднення води. У зоні гірничих робіт гірські масиви зруйновано, і цілком можливо, що процес вилуговування хімічних елементів буде інтенсифіковано, й вода набере підвищеної концентрації. Наскільки вона підвищиться, знов-таки сказати неможливо — необхідно проводити досліди й аналізи. Але досвід гірських робіт говорить про те, що це станеться неодмінно.

Є характеристика цілої низки об’єктів до початку гірничих робіт, у процесі розвідки й у процесі видобування. Вона вказує на те, що в усіх випадках вміст хімічних елементів постійно змінюється, оскільки змінюється динаміка проходження води через гірські породи. До того ж, як говорять фахівці-геологи (А.Бакаржиєв), тут ми ще маємо справу й із сульфідними рудами, що теж може призвести до вельми неприємних наслідків.

У даному випадку громадськість найбільше непокоїть уран. Але й те, що можливе підвищення концентрації урану в підземних водах, — теж факт.

І третій аспект проблеми — у шахтному полі є корисні копалини, які ми затоплюємо і які в майбутньому видобути вже не зможемо, оскільки затоплена шахта відновлюється з величезним трудом і вимагає колосальних коштів.

Чи буде наш інститут займатися цією проблематикою? Ми одержали завдання змоделювати ситуацію з затопленням шахти. Нині визначаються обсяг, склад і терміни виконання робіт, які дозволять змоделювати наслідки затоплення шахти. Робота досить складна й на її виконання піде не менше 1,5—2 роки. Необхідне відповідне фінансування. Причому, з огляду на унікальність проблеми (такого досвіду ще немає), важко сказати, що з цього вийде. Але думаю, що дуже не помилимося».

Санепідеміологи контролюють ситуацію

Як повідомив завідуючий промислово-санітарною лабораторією Жовтоводської міськсанепідстанції О.Главатський, його служба тримає під постійним контролем ситуацію з водою на аварійній шахті «Нова» ТОВ «Схід-Руда».

«Головне питання, яке, природно, постає при підтопленні уранової шахти, — говорить Олександр Андрійович, — полягає в тому, щоб забруднена хімічними елементами вода не потрапила в відкриту гідрографічну систему в обсягах, які можуть істотно вплинути на довкілля. Служба міськсес здійснює постійний контроль шахтної води, річки Жовтої в місці впадання її в Інгулець і нижче за течією Інгульця.

Вплив річки Жовтої на Інгулець, — визнає завідуючий промислово-санітарної лабораторії, — безумовно є, але ця проблема виникла не сьогодні. Проте якість води в Інгульці нижче впадання річки Жовтої відповідає санітарним нормам НРБУ-97 й останніми роками зберігається приблизно на одному рівні (звичайне стабільне скидання).

Систему технологічного скидання на шахті «Нова» було спроектовано таким чином, що шахтна вода, яка викачується на поверхню, спочатку проходила через спеціальну установку очищення, потім використовувалася для технологічних потреб збагачувального комплексу й далі скидалася в хвостосховище. Там вона проходила природне очищення й тільки після цього надлишки води (у літню пору вода забиралася для оборотного технологічного водопостачання) скидалися в річку Жовту.

Установку для очищення шахтної води було розраховано на те, щоб очищена в ній вода відповідала чинним на той час санітарним нормам щодо вмісту урану (1,8 млг/л). А діючі сьогодні в Україні норми для вододжерел 1-ї категорії господарсько-питного призначення, яким і є Інгулець, стали значно жорсткішими (0,02 млг/л). Тож установку треба було б перепроектувати, але попередні власники підприємства СП «СхідГЗК-Ашурст» цього не зробили, і її згодом загалом відключили.

«Сьогодні можна лише сказати, що якість шахтної води за вмістом радіоактивних речовин поки що залишається стабільною. А якість води в р. Жовтій дещо погіршилася. Але це не говорить про те, що завтра вона буде такою самою. Чи збережеться таке становище й надалі в разі аварійного затоплення наступних верхніх горизонтів шахти?»

Громадськість воліє знати правду
про можливі наслідки аварії

Вперше дізнавшись про неблагополучну ситуацію на колишній урановій шахті «Нова» ще на ІІІ Всеукраїнській конференції екологічної громадськості, що проходила в Києві, лідер жовтоводської екологічної організації «Всеукраїнської екологічної ліги» Людмила Письменна й координатор міського центру «Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» Валентина Сокол дуже здивувалися, оскільки в Жовтих Водах тоді ніхто ще й не підозрював про загрозу затоплення шахти. Тож коли в січні сталася аварія й містом поповзли чутки, екологічна громадськість міста вже не могла залишатися непоінформованою та оцінювати обстановку за чутками.

Активісти невдовзі надіслали екологічний запит на ім’я гендиректора ТОВ «Схід-Руда» Володимира Григор’єва, міського голови Петра Перькова, лідера «Всеукраїнської екологічної ліги» Анатолія Толстоухова й народного депутата від 34-го виборчого округу Миколи Колесника з вимогою про організацію та проведення незалежної екологічної експертизи, доведення до широких кіл громадськості даних екологічного моніторингу, що передаються в МНС України. Громадськість повинна нарешті знати правду, вважає вчитель місцевої школи Л.Письменна, про те, в наскільки безпечних для життя та здоров’я умовах живемо ми й наші діти.

«Відповідно до статутних положень, ми як екологічна організація, — відзначає її колега Валентина Сокол, — маємо право ініціювати проведення громадських слухань з екологічних питань за участю представників влади, керівників підприємств і фахівців-екологів. Тож ми вийшли зі зверненням до громадян міста Жовті Води, у якому закликали підтримати нашу ініціативу щодо проведення громадських слухань з проблеми загрози екологічної катастрофи в зв’язку з затопленням шахти «Нова».

Під текстом звернення було зібрано понад 400 підписів жителів Жовтих Вод, і це є достатньою юридичною підставою для міської влади, щоб вона зайнялася організацією цього заходу. Міський голова Петро Перьков підтримав ініціативу екологічної громадськості, яка сподівається найближчим часом побачити на громадських слуханнях керівництво та власників шахти, а також представників влади й депутатського корпусу, фахівців-екологів і почути від них правду про те, що конкретно робиться для ліквідації аварії та яке екологічне майбутнє чекає на жителів Жовтих Вод.

«Якщо ж нічого не робитимуть і після проведення громадських слухань, — запевняє В.Сокол, — ми плануємо звертатися в Мінекології й інші інстанції, поки не наведуть порядок на шахті, яка сьогодні загрожує нашій екологічній безпеці».

Коментар народного депутата України від 34-го виборчого округу Миколи Колесника:

— Питань щодо шахти «Нова» сьогодні досить багато, але основна її проблема, на мій погляд, пов’язана з інвестиціями, точніше, із їх відсутністю.

У зв’язку з цим напрошуються два висновки: або ж інвестор не має необхідних фінансових коштів, аби вдихнути життя в шахту «Нова», або ж це унікальне підприємство вирішили довести до такого критичного стану свідомо, щоб потім викупити його за безцінь, як це в нас, на жаль, нерідко трапляється. В остаточному результаті колектив підприємства й місто фактично залишилися віч-на-віч із проблемою, яка вже набрала загрозливих масштабів і в плані можливих екологічних наслідків.

На мій погляд, найреальніший шлях розв’язання проблеми шахти «Нова» — якнайшвидше виставити підприємство на торги, знайти реального інвестора, котрий міг би вкласти необхідні кошти в розвиток виробництва й водночас був би жорстко регламентований і в плані вирішення посталих екологічних питань, оскільки йдеться про безпеку міста й регіону в цілому в зв’язку з аварійним станом шахти.

P.S. Коли цей матеріал вже був готовий до друку, з Жовтих Вод надійшло повідомлення про те, що встановлення тимчасових заглибних помп не допомогло виконати завдання стабілізації рівня води, і 755-й горизонт, на якому встановлювалися помпи, на даний момент уже затоплено. Вийшов із ладу й останній помповий агрегат верхнього водовідливу на 615-му горизонті, після чого почався процес уже неконтрольованого аварійного затоплення шахти.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво