Не словом... - Економіка - dt.ua

Не словом...

4 листопада, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 4 листопада-11 листопада

Цього тижня на долю представників провідних ділових видань випала поки що унікальна можливість протягом більш як двох годин безпосередньо спілкуватися з главою держави...

Цього тижня на долю представників провідних ділових видань випала поки що унікальна можливість протягом більш як двох годин безпосередньо спілкуватися з главою держави. Перша спроба президента встановити з цією категорією літературної братії довірчий контакт, заодно роз’яснивши основні цілі нинішньої економічної політики, схоже, виявилася й успішною, і невдалою водночас. Успішною — тому що проведення такої зустрічі — уже саме по собі велика удача. Невдалою — тому що безліч запитань так і залишилися без відповіді. І особливо головне з них, про існування якого практично в один голос говорили авторитетні українські економісти кількома днями раніше під час круглого столу на тему «Економічна політика нової влади: аванси і попередні результати».

...Віктор Андрійович зустрів гостей прямо біля входу до свого кабінету і потиснув руку кожному. Потім, запросивши пригощатися заздалегідь «припасеними» цукерками, печивом і фруктами, попросив налаштуватися на максимально неформальне й довірче спілкування.

Глава держави говорив про справді важливі і значущі речі. Серед першочергових пріоритетів влади — якнайшвидший вступ України до СОТ, прийняття бюджету, а також кардинальне поліпшення інвестиційного клімату, поновлення довіри бізнесу та населення. У довгостроковій перспективі — цілий ряд змін у регулятивній, бюджетній і соціальній сферах. У тому числі довгоочікувані судова, аграрна, комунальна, медична, земельна, страхова й іпотечна реформи, початок реалізації яких запланований на наступний рік.

Однак бажаного діалогу, на жаль, так і не вийшло. Глава держави намагався якомога ширше й грунтовніше відповісти на поставлені запитання. Але при цьому в результаті нерідко «зривався» на «філософію» (яка журналістам і так близька і зрозуміла) на шкоду конкретиці (стосовно якої й існує більшість неясностей). Тому багато журналістів так і не змогли поставити бодай основні із заздалегідь заготовлених запитань.

Спілкування затяглося більш як на дві години, поставивши під загрозу зриву подальший графік роботи президента. Адже ох із яких численних приводів із ним хотілося посперечатися!

Одним із приводів «з’ясувати стосунки» була серйозна підозра, що у глави держави спостерігаються явні проблеми з диверсифікацією джерел інформації. А якщо й ні, то явна перевага віддається тій інформації, оперувати якою і зручніше, і приємніше.

Наведемо тільки один, але дуже показовий приклад. Аргументуючи свої слова аналітичними показниками, Віктор Андрійович чомусь посилався в основному на кабмінівські розрахунки, підготовлені, як устиг помітити кореспондент «ДТ», Міністерством фінансів. От і вийшло, що, наводячи як позитивний приклад економічної політики нової влади зростання доходів бюджету на 70% цього року, президент назвав це явище наслідком значного «освітління» економіки. Але тоді не зовсім зрозуміло, чому, призвівши до такого значного зростання надходжень до держказни, легалізація вироблених і споживаних у країні продуктів не зумовила хоча б скількись порівнянного збільшення показників ВВП?

Відповідь на це запитання міститься в спільному дослідженні Центру Разумкова й Інституту економічних досліджень і політичних консультацій на тему «Економічна політика нової влади: перші кроки та їхні результати». Результати виконаної роботи були презентовані під час проведеного 28 жовтня круглого столу.

Так от, визнаючи, що виконанню плану за номінальними доходами бюджету посприяли особливості цьогорічного економічного зростання, зокрема, збільшення легального імпорту і вищий, ніж прогнозувалося при березневому перегляді бюджету, рівень інфляції, експерти звертають увагу й на інші складові цього феномену. «Перевиконання в січні—вересні досягалося значною мірою за рахунок податку на прибуток підприємств (119% плану), ПДВ (113%) і доходів у вигляді дивідендів (284%)», — стверджується в дослідженні. Тож «за оптимістичною на перший погляд картиною виконання основних видів доходів криються дуже серйозні проблеми. Зокрема, заборгованість із повернення з бюджету ПДВ за січень—серпень зросла на 2,6 млрд. грн., переплати податку на прибуток тільки за півроку збільшилися на 80%. Стягування бюджетних доходів у вигляді дивідендів на державну частку власності супроводжувалося ретроспективним затвердженням інвестиційних планів підприємств. Частину доходів у вигляді ПДВ було отримано в результаті колізії в податковому законодавстві і стягування податку зі «спрощенців».

От і виходить, що в боротьбі за наповнення дохідної частини бюджету, про неймовірні результати якого так гордо зараз рапортує міністр фінансів, держава не просто значно збільшила податкове навантаження на виробничий сектор, а й позбавила як приватні підприємства, так і державні значної частини їхніх оборотних коштів. То звідки тут узятися зростанню інвестицій, падінням яких президент висловив серйозне занепокоєння, визнавши, що без їхнього значного нарощування про реальне зростання добробуту нації не може бути й мови?

«Виконання доходів бюджету за рахунок підвищення адміністративного тиску на комерційний сектор погіршує стан підприємств у країні, спотворює інвестиційний клімат і таким чином погіршує перспективи економічного зростання, — пишуть експерти. — Крім того, це створює додаткові підстави для ухиляння від сплати податків і корупції. Зазначені вище проблеми виконання бюджету 2005 року, якщо вони не будуть вирішені поточного року, можуть трансформуватися в проблеми наступного фіскального року, таким чином створюючи додаткові фіскальні ризики».

І що ж запропонований Мінфіном бюджет на наступний рік? Як відомо, частка витрат у ньому на соціальне забезпечення у ВВП порівняно з 2005-м майже не змінилася. Тому аналіз проекту головного фіскального документа країни змусив експертів зробити висновок, що він «вийшов традиційним, успадкувавши головні риси своїх попередників». Це «ще раз указує на відсутність в уряду системного бачення фіскальної політики, на необхідність упровадження реформ, які допомогли б підвищити ефективність бюджетних витрат, і необхідність упровадження середньострокового планування бюджету».

До речі, схожі висновки експерти зробили й щодо більшості інших сфер економічної політики держави. Практично в усіх із них владі катастрофічно бракує системності й послідовності. Аналогічні твердження наводилися не тільки в доповіді, а й у більшості виступів економістів, які зібралися на «разумковському» круглому столі.

Особливо непокоїть той факт, що і по закінченні 10 місяців перебування нового президента при владі країна так і не почула чіткої й конкретної, доведеної до алгоритму програми дій. Ні глава держави, ні уряд за весь цей час так і не спромоглися спуститися на землю й представити громадськості виразну й наповнену системними, економічно обгрунтованими розрахунками та прогнозами стратегію реформ. Тези та декларації передвиборної програми президента, як і програми дій «Назустріч людям», що були запропоновані із самісінького початку лише як «філософія діяльності нової влади», так і залишилися відірваною від реальності філософією.

Однак саме відсутність (яка стала непристойною) чітко викладених, обгрунтованих і систематизованих стратегічних пріоритетів держави з описом хоча б у загальних рисах шляхів і строків їхньої реалізації, найбільше підриває довіру до нової влади. І зниженням «соціалки» на незрозумілі 2%, як на те сподівається Віктор Андрійович, тут справі не допоможеш — переконані економісти.

Наявність документа про стратегію реформ, як показує досвід, зовсім не є достатньою умовою їхньої належної реалізації. Але його відсутність зводить нанівець будь-які шанси на успіх. Та й чи можна всерйоз говорити про реальне впровадження намічених на наступний рік грандіозних реформ, якщо навіть їхня систематизація й ув’язування за строками викликає такі серйозні складнощі?

Юрій Єхануров, перебуваючи в США, обнадіяв публіку, повідомивши, що завдання розробити державну стратегію вже (нарешті!) дано. Але чомусь — якимось відомим, але загадковим консалтинговим фірмам. І фінансувати розробку цього документа начебто повинні будуть, не повірите, олігархи!

За всієї поваги до незалежних експертів і фінансових можливостей вітчизняних ФПГ, усе ж незрозуміло, чому це завдання не доручили таким серйозним і шанованим структурам, як Мінекономіки, Національний інститут стратегічних досліджень і Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України?

Втім... Якщо ні за попередні більш як десять років від офіційного початку процесу вступу України до СОТ, ні за останні 10 місяців, коли цей процес «кардинально активізувався», ці структури так і не змогли прорахувати всі плюси та мінуси такого кроку (хоча чи є в цьому їхня провина?), тоді недовіра до їхніх можливостей цілком обгрунтована.

Питання про єдину державну стратегію так і залишається відкритим. І саме його автор цих рядків так хотів, але не отримав можливості поставити главі держави у вівторок...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво