НЕ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, А РОСІЙСЬКО-ФІЛІППІНСЬКИЙ УКРАЇНА ЗБИРАЄТЬСЯ ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ З ТЮТЮНОВИМИ АКЦИЗАМИ

І статися це може вже з початку наступного року, коли набере сили рамковий закон «Про акцизний збір», що готує грунт для переходу до змішаної акцизної системи в тютюновій галузі. Тобто, із затримкою лише на рік Україна має намір слідом за Росією відчути на власній шкурі (даруйте, державному бюджеті) усі «принади» від використання суміші «адвалор-специфіка», яку називають змішаною чи комбінованою ставкою акцизного збору. А могла б трохи почекати, аби не повторювати помилки північного сусіда, — 700 млн. грн. у бюджеті України того варті. Втім, і зараз уже не секрет, що російські виробники почали ігри на зниження своїх акцизних зобов’язань, а депутати Держдуми запевняють: у тютюнової галузі й у держбюджету РФ обмаль шансів, щоб вийти з акцизного експерименту без утрат, особливо якщо уряд надумає збільшувати адвалорну складову. Та й світовий досвід показує, що задоволення від таких експериментів не з дешевих...

Від добра добра не шукають?

Ще як шукають. Інакше навіщо було депутатам із фінансового комітету ВР придумувати, як поміняти специфічний сигаретний акциз (який залежить від кількості реалізованої продукції) на комбінований, що складається із суміші специфічного й адвалорного (останній обчислюється у відсотках від ціни)? Навряд чи їм невідомо, що після того, як 1996 року було запроваджено специфічні ставки акцизу, тютюнова галузь залучила найбільше інвестицій (250 млн. дол.), стала випускати продукцію світового рівня (торік усього 81,2 млрд. шт. сигарет проти 45 млрд. 1995 року), серйозно потіснивши тим самим низькоякісну і контрабандну. А головне, бюджет лише торік отримав у 32 рази більше надходжень, аніж 1995-го при адвалорному акцизі. Причому бюджетні надходження передбачувано і стійко зростали навіть кризового 1998 року і були малочутливі до зменшення ставок 2000-го. Хто скаже після цього, що від добра добра не шукають? Ще й як шукають, підштовхуючи до переділу конкурентного сигаретного ринку. Мабуть, не вірять у потенціал українського ринку або не хочуть визнавати, що він уже виріс із коротких штанців — час «Біломорканалу», «горбатих» «Запорожців» і ч/б телевізорів безповоротно минув.

Справедливість, рівність, сигарети!

Зрозуміло, що ставки, які залежать від ціни, вигідні виробникам дешевої продукції, аби сплачувати менше в бюджет. Головний їхній аргумент — соціальна справедливість. Мовляв, чому покупець овальних сигарет має сплачувати державі стільки ж, скільки прибічники преміум-марок.

Навіть коли так, то при чому тут акциз, який за визначенням є податком на споживання товарів, що не є предметами першої необхідності? А в даному разі взагалі йдеться про соціально шкідливий продукт, від якого потрібно відваджувати, а не робити його доступнішим. Саме роль бар’єра для масового споживання тут відіграє податок зі спеціальною назвою «акцизний». Не ставлять же депутати перед собою завдання змінити природу акцизу й обкурити націю дешевим тютюном. Окрім того, треба ж думати і про тих, хто після їхніх старань, можливо, буде змушений курити здешевілу низькоякісну продукцію, замість тієї більш якісної, що він споживає нині, але яка буде дискримінована і зросте в ціні. Тут також має діяти принцип соціальної справедливості. А коли дійсно тривожитися про малозабезпечених, то логічніше дати їм можливість купувати продукти харчування з податковою знижкою, наприклад по ПДВ. Хоча б кілька батонів чи хлібин на місяць...

У нашому ж варіанті виходить практично навпаки. Адже в зареєстрованих у Раді законопроектах (котрі після прийняття наповнять конкретикою рамковий закон «Про акцизний збір») крім усього іншого пропонується додати адвалорний відсоток замість нинішнього збору в Пенсійний збір, що нині збирається за надійною специфічною схемою. Тобто на практиці може вийти так, що «соціальна справедливість» обернеться перерозподілом сьогоднішніх пенсійних грошей зовсім не серед знедолених.

Спілка Слона та Моськи

Навряд чи для встановлення такої соціальної справедливості слід розбурхувати галузь, яка стабільно підживлює державну скарбницю. Фактично в такий спосіб установлюються пільги одних підприємств за рахунок інших. І тут з’являється другий «убивчий» аргумент ідеологів змішування акцизних систем — вони, виявляється, підтримують вітчизняного виробника. Не будемо починати суперечку про те, хто у нас більш вітчизняний. Імовірніше за все, йдеться про дрібні поступово згасаючі фабрики без іноземних інвестицій, які не в змозі випускати конкурентоспроможну продукцію. Їм би допомогти швидше перебудуватися і зайняти суміжну нішу, яка ще стоїть пустою, (таких поки досить), а їх «захищають», допомагаючи розтягувати агонію.

Тільки ось чи розтягують? Не секрет, що всю веремію навколо акцизів як в Україні, так і в Росії вчинили аж ніяк не дрібні фабрики. Експерти сходяться на думці, що останніх просто взяли в союзники усесвітньо відомі виробники. Причому тимчасово, поки інтереси збігаються. Однак щойно битву за адвалор буде виграно — вони знову стануть конкурентами в дешевому сегменті, але тепер вже в умовах цінових війн (це забезпечать адвалорні ставки), тут уже не до реверансів — агонія, швидше за все, швидко закінчиться.

Назад у Європу

За третій аргумент, не мудруючи лукаво, використовують Євросоюз. Кажуть, якщо там практикується змішана система, значить і нам треба. Насправді ж у ЄС зовсім інша система. Так, теж змішана, але змішують зовсім інше. У законопроектах ВР йдеться про адвалорну ставку від відпускної ціни підприємства, тоді як у Європі усі рахують від роздрібної ціни найпопулярнішої цінової категорії. У нашому випадку перед виробниками відкриваються можливості для легального уникнення сплати адвалорної частини акцизу. Варіантів досить. Тут тобі і примітивне заниження відпускної ціни, і трансфертні схеми з дочірнім підприємством, якому товар відпускається на демпінгових умовах. А можна з успіхом розвивати зустрічні демпінгові поставки продукції між українським і закордонним підприємствами, що належать одній міжнародній компанії.

У Європі цінові маніпуляції не проходять, оскільки податок береться від роздрібної ціни. Більше того, тут існує цілий ряд додаткових обмежувачів. Приміром, хоч як би низько опускалася ціна на сигарети, податок на них не може бути нижчим 57% від суми акцизу на найпопулярнішу цінову категорію. Більше того, в абсолютному вираженні акциз має бути не менш як 60 євро за 1000 сигарет. Зрештою, якщо в країні акциз складає більш як 95 євро за 1000 сигарет, перестає діяти вимога змішаної системи.

Не завадить також нагадати, що європейська система — це політичний компроміс, а не економічний ідеал, якого слід прагнути іншим. Це вимушений захід для об’єднання різних систем єдиної Європи. Тому Єврокомісія у своїх останніх директивах дедалі більше схиляється до специфічного оподаткування.

Специфічна система використовується в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Японії, Швейцарії, Індії, Сінгапурі, Тайвані, Гонконгу... Квазіваріант змішаної системи, що пропонується у нас, на сьогодні діє лише в Росії і то як експеримент (це визнав уряд РФ перед Міжнародним валютним фондом, коли той висловив здивування новацією і порекомендував змінити комбіновану ставку на специфічну вже з 2004 року). Експеримент почався з 1 січня 2003 року, тож досвід поки невеликий, але уряд РФ уже визнав свою помилку і не має наміру більше збільшувати адвалорну складову (як це було заплановано раніше), зате вже є законопроекти з індексації специфічної частини акцизу. Керівник же департаменту податкової політики Мінекономрозвитку Михайло Орлов виступає за якнайшвидше повернення до специфічної ставки. Йому добре відомі складності з адмініструванням адвалору та його збирання. Будемо сподіватися, що українські та російські депутати схаменуться раніше, аніж це зробили свого часу на Філіппінах, відмовившись від аналогічної системи оподаткування лише після того, як бюджетні надходження скоротилися на третину.

P.S. Зовсім недавно з’явився ще один цікавий аргумент, породжений тим, що обсяги виробництва нині досягли потреб вітчизняного ринку і далі зростати не будуть. Відповідно, можливості зростання бюджетних надходжень за специфічної системи акцизів теж вичерпалися. Але це зовсім не означає, що потрібна революція, досить акуратно індексувати специфічні ставки, як це роблять в інших країнах. Тоді і надходження зростуть, і непотрібно буде біля кожного бухгалтера ставити по податківцю, який стежив би за вартістю кожної партії товару...

Коментар російських експертів

Сергій Штогрін,
заступник голови комітету
з бюджету і податків Держдуми РФ

— Виробники тютюнових виробів після прийняття змін у федеральний закон оперативно відреагували. Ті, кому була вигідна комбінована ставка (оптова ланка), припинили відвантаження в четвертому кварталі минулого року, щоб не сплачувати податки за четвертий квартал за специфічними ставками, а сплатити вже за новими. Деякі фабрики навіть призупинили виробництво.

Переділу ринку поки не відбулося, зате серйозно ускладнилося адміністрування цього податку. Великі фірми готуються до того, щоб запровадити трансфертне ціноутворення, яке мінімізує податкові витрати.

Уряд погодився, що він скоїв помилку, протискаючи через парламент новацію. І ухвалив рішення не підвищувати адвалорну частину, зате пропонує з наступного року проіндексувати специфічну на 20—25%.

Володимир Самойленко,
голова Міжнародного центру
податків і інвестицій

— Закон проходив в останній день засідання Держдуми перед літніми канікулами, близько 8 вечора. У депутатів був чемоданний настрій — у залі перебували усього 240—250 чоловік. Хоча більшість присутніх у залі і проголосували за збереження специфічної ставки, набрати 226 голосів не вдалося. Не секрет, що основною рушійною силою ідеї змішаної ставки є компанія Вritish American Tobacco. Так ось вже нинішнього року у неї виникли великі неприємності в Поволжі. Місцева асоціація роздрібних торговців тютюновими виробами виступила з почином до решти торговців: не купувати сигарети фабрики ВАТ. Річ у тім, що ця компанія пропонує усім купувати лише через свого дистриб’ютора, якому дає націнку усього 2%. У звичайних же умовах там готові продавати на сторону з націнкою 20%. Тим самим занижуються податки, які мають сплачуватися, виходячи з фабричної ціни.

Я знайомий із ситуацією в Україні. Якщо брати точку зору міжнародних експертів, то специфічна ставка значно краща. Її, звісно, потрібно поступово збільшувати, адже вона дуже низька. І це буде значно правильніше, аніж запроваджувати якісь змішані системи, яким до Європи дуже далеко.