НАВІЩО НАМ ПАТЕЛЬНІ З ДИСТАНЦІЙНИМ РАДІОКЕРУВАННЯМ? або НЕХАЙ НЕ «ВИРУБАЄ» ВАС (НАС) MOTOROLA НЕВЧАСНО!.. - Економіка - dt.ua

НАВІЩО НАМ ПАТЕЛЬНІ З ДИСТАНЦІЙНИМ РАДІОКЕРУВАННЯМ? або НЕХАЙ НЕ «ВИРУБАЄ» ВАС (НАС) MOTOROLA НЕВЧАСНО!..

3 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 3 листопада-10 листопада

Військові, й особливо зв’язківці, під час війни в Іраку (відомої ще під назвою «Буря в пустелі»), о...

Військові, й особливо зв’язківці, під час війни в Іраку (відомої ще під назвою «Буря в пустелі»), одержали, крім іншого, дуже повчальний урок, який має безпосередній стосунок до такого надзвичайно важливого аспекту безпеки, як безпека зв’язку. Справа у тому, що більшість підрозділів Іраку підтримували зв’язок із командними пунктами, використовуючи засоби й комплекси зв’язку, виготовлені за межами цієї країни, зокрема комплекси, виготовлені фірмою Motorola. Особливість більшості таких систем у тому, що виготовлювач, як правило, хоча й комплектує систему певним сервісним програмним забезпеченням, але залишає за собою можливість несанкціонованого дистанційного доступу до управління всією системою. А це означає, що будь-коли, завдяки наявності у виробника коду, всі системи зв’язку (будь вони на якому завгодно з п’яти континентів) можна легко відключити, всупереч волі користувача системою. Так і сталося в перші години війни з Іраком. Подейкують, не вдалося відключити лише систему зв’язку місцевого виробництва...

І ось тепер, 2000 року, прикордонні війська України беруть на озброєння системи зв’язку іноземного виробництва, віддаючи перевагу перед вітчизняними радіокомплексами тій-таки Motorola... Наче вони збираються охороняти не суверенні кордони України, а, скажімо, кордони США. Сполучені Штати, звісно, поки що демонструють союзницьке ставлення до України. Але, як свідчить історія, не існує довічних союзників, є довічні інтереси...

І ще один важливий нюанс. Держкомкордону витрачає на закупівлю імпортних засобів зв’язку бюджетні кошти, хоча ще кілька років тому держкоштом оплачено розробку вітчизняних аналогів. А тепер українські виробники систем зв’язку (для вітчизняних прикордонників) залишаються ні з чим, а гроші держбюджету Держкомкордону... інвестує у фірму Motorola.

«Щетельнее надо, ребята, щетельнее...»

Перш ніж описати два примітні тендери, проведені цього року Держкомітетом з питань охорони кордонів України, а надто їх результати й наслідки, є сенс нагадати кілька принципових положень, якими навряд чи може собі дозволити нехтувати держустанова чи держкомітет України.

Не нагадуватиму, що скрізь і всюди Президент України проголошує політику захисту й підтримки національного виробника. Кабінет міністрів у річищі цієї політики заборонив держорганізаціям і держустановам закуповувати за бюджетний кошт імпортне устаткування, тим паче, коли в Україні випускають його аналоги. Годі й говорити, що коли йдеться про безпеку держави, підхід мусить бути особливо педантичним. Проте, схоже, Державному комітету з питань охорони державних кордонів України при виборі засобів і систем зв’язку педантичність не притаманна. І цим не лише прикордонні війська, а й вітчизняних виробників систем зв’язку ставить у дуже делікатне становище.

Уперше (цього року) Держкомкордону вдалося це зробити 18 квітня, коли добродії полковники й підполковники з тендерної комісії з десяти претендентів на поставку трьох типів радіостанцій для прикордонних військ віддали перевагу... постачальникові устаткування від Motorola. Порівняльна дешевина цієї пропозиції, безумовно, один із вагомих аргументів на її користь. І навряд чи хто засумнівався б в об’єктивності тендерного вибору, коли б не інші, не менш важливі чинники.

По-перше, задовго до оголошення цього тендеру Держкомкордону замовив розробку, випуск і апробацію аналогічних систем зв’язку в Україні. І це замовлення Держкомкордону профінансувало бюджетними грошима тодішнє МінВПК й конверсії після того, як прикордонники схвалили отриману продукцію.

По-друге, вітчизняні виробники потрібних прикордонникам систем зв’язку, крім устаткування, поставляють у комплекті ще й адаптоване до вимог замовника програмне забезпечення (чого не роблять постачальники від Motorola, а це не виключає можливість прослуховування й навіть несанкціонованого дистанційного виведення з ладу цих систем зв’язку).

По-третє, принаймні один з вітчизняних учасників тендеру (тернопільський радіозавод «Оріон») використовував у запропонованих прикордонникам системах зв’язку сучасний цифровий принцип передачі сигналів взаємодії та маскування розмови, тоді як іноземні виробники запропонували системи по суті вже з застарілими частотними протоколами.

А крім того, фахівці-зв’язківці запевняють, що комплекси радіозв’язку від Motorola (яким у квітні віддали перевагу українські прикордонники) було запропоновано за явно демпінговими цінами — щоб у цьому випадку (і, головне, в майбутньому!) відсунути українських виробників аналогічної продукції на задвірки цього ринку. Тоді вже й ціни диктуватимуть вони, і той-таки Держкомкордону вже нікуди не подінеться — українських виробників аналогічної продукції на той час уже буде «ліквідовано» (чи, у найкращому випадку, — вони переорієнтують своє виробництво на випуск, скажімо, радіокерованої пательні)...

Тим часом вітчизняні виробники тих самих безталанних систем зв’язку зробили усе, що від них залежить і навіть дещо більше, щоб розраховувати на замовлення Держкомкордону.

«Ох ви, «погранці»!»*

* «Погранці» — необразливе (!) сучасне доброзичливе прізвисько прикордонників

Ще 11 травня 1994 року Держкомкордону підписав угоду (контракт) із ВАТ «Тернопільський завод «Оріон» про виконання останнім дослідно-конструкторських робіт, відтак замовлені прикордонниками системи радіозв’язку (радіотранслятор «Оріон РР-1», стаціонарна радіостанція «Оріон РС-1», переносна радіостанція «Оріон РН-2» і радіостанція «Оріон РВ-1») розроблено підрядником і внесено до державної комплексної цільової науково-технічної програми «Розробка й виробництво систем радіозв’язку». У процесі виробництва й випробування цих виробів на всіх його етапах фахівці Держкомкордону офіційно підтверджували, що тернопільчани виготовили системи зв’язку, які відповідають вимогам прикордонників, за що цілком справедливо тернопільський «Оріон» за виконання замовлення прикордонників через колишнє МінВПК і конверсії одержав (у перерахунку на доларовий еквівалент) кругленьку суму держкоштів. На дослідно-конструкторські роботи, виконані «Оріоном», витрачено: у грудні 1994 року — 19194 дол., у липні 1995-го — 62460 дол., у вересні 1996-го — 34091 дол. Підготовка й випробування радіостанцій, виготовлених на замовлення прикордонників, 1996 року обійшлися бюджету ще в 100290 дол.

Більше того, тернопільчани власним коштом розробили 16-канальні радіостанції та систему транкінгового радіозв’язку з децентралізованим управлінням «Оріон-Т» (на базі комплекту радіозв’язку), які успішно пройшли випробування й експлуатувалися в УВС Житомира протягом трьох років. «Оріон» на цю розробку витратив власних грошей у кілька разів більше, ніж вищезгадана сума бюджетного фінансування.

У результаті п’ятирічної роботи «Тернопільський радіозавод «Оріон» запропонував на перший тендер, оголошений Держкомкордону, системи зв’язку вітчизняного виробництва, які за багатьма параметрами перевершують зарубіжні аналоги.

Одна халепа: демпінгувати так, як постачальники далеко не найкращих зразків засобів зв’язку від Motorola, тернопільчани не могли собі дозволити. Та, власне, про який демпінг могла бути мова, якщо в процесі розробки самі ж замовники з Держкомкордону давали добро на формування такої кінцевої ціни на замовлену ними продукцію?!

А в тому, що переможець першого тендеру на поставку систем зв’язку для прикордонників (київське підприємство «Квазар-Мікро-Радіо») явно виставив на комплекси від Motorola демпінгові ціни, — легко переконатися, зазирнувши на WEB-сторінку цього підприємства: там ціни на таку саму продукцію в 1,7 раза вищі, ніж у тендерній пропозиції.

«Любить — не любить...»

Монолог вітчизняних радіовиробників

Контролювати виконання тернопільчанами держзамовлення Держкомкордону було зобов’язано Міністерство економіки України. Коли у квітні 2000 року Держкомкордону визнав переможцем тендеру на постачання систем зв’язку постачальника продукції від Motorola (ПП «Квазар-Мікро-Радіо»), тернопільський «Оріон», маючи на те вагомі підстави, звернувся в Кабмін безпосередньо до тодішнього глави Мінекономіки С.Тигипка. Але, мабуть, він не встиг (до своєї відставки) ознайомитися з аргументами «Оріона» й ужити відповідних заходів — склав повноваження. А в подальшій метушні в Мінекономіки, схоже, ні в кого руки не дійшли до «Оріона» та його претензій до Держкомкордону...

Тернопільчани намагаються відстояти свої права і звертаються до Держкомітету з промислової політики, Держслужби з експортного контролю України, нарешті знову до Мінекономіки. Держкомітет з промислової політики навіть надсилає 15 травня лист до Держкомкордону про нелогічність придбання імпортного устаткування й засобів зв’язку за держкошти, бо «його аналоги з кращими технічними характеристиками випускають підприємства України».

Далі, прем’єр-міністр України В.Ющенко дає окреме доручення главі Держкомкордону про придбання засобів зв’язку тернопільського «Оріону». Але й це доручення ігнорується.

Тим часом, Держкомкордону, наполягаючи на терміновості закупівлі засобів зв’язку, домігся дозволу одноразової закупівлі імпортних рацій. І все б нічого, якби після цього прикордонники зробили, як, скажімо українські залізничники. Вони, звісно, встигли закупити вже 5 тис. штук рацій від тієї ж Motorola, проте паралельно поцікавилися й нинішніми вітчизняними розробками тих-таки тернопільчан, і навіть погодилися фінансувати їхню адаптацію до вимог залізничників, розраховуючи, мабуть, невдовзі закупити вітчизняні засоби зв’язку.

На жаль, прикордонники поки що чинять інакше. Як то кажуть, аби почалося — а там якось буде. Закупивши першого разу устаткування від Motorola, Держкомкордон добровільно загнав себе в глухий кут: системам зв’язку потрібні комплектуючі. І комітет зробив ще один крок у тому ж напрямку...

Попри те, що 25 травня 2000 року прем’єр-міністр України Віктор Ющенко дав окреме доручення, зокрема: «Вирішити питання про закупівлю засобів радіозв’язку ВАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» з урахуванням заборони закупівлі за бюджетні кошти імпортного устаткування й необхідності стимулювання розвитку вітчизняного виробництва».

Що доповіли прем’єрові про виконання цього доручення (і чи доповіли взагалі), автору достеменно невідомо. Але вже в вересневому 2000 року випуску (№24) «Вісника державних закупівель» у розділі «Оголошення про проведення торгів (тендерів) на закупівлю товарів (робіт, послуг) за рахунок державних коштів» як замовник знову був заявлений Держкомкордону. Прикордонникам, крім автомобілів, водовідкачувального устаткування та блоків з комплектуючими для радіостанцій (із яких, зрештою, можна зібрати саму радіостанцію, але частинами, певне, завозити дешевше...), знову знадобилися радіостанції (VHF-діапазону); загалом 520 штук — чотирьох видів. Заявки приймалися до 17 жовтня.

І хоча на участь у цьому тендері було подано вісім подань, зокрема й вітчизняними виробниками радіостанцій, останні дуже скептично поставилися до самого факту оголошення прикордонниками цього тендеру. На їхню думку, це була дуже незграбна спроба Держкомкордону завуалювати уже визначеного переможця, позаяк усі вказані радіостанції — точні назви моделей, вироблених фірмою Motorola. Раніше принаймні марку одразу не називали...

Результат другого тендеру, оголошеного Держкомкордону, був справді передбачуваний — переможцем днями оголошено постачальника продукції від Motorola, цього разу— науково-виробниче підприємство «ОМіТех» (Київ)...

Логічне запитання: який сенс у тендерах, якщо наперед відомий переможець? Їх оголошують лише для того, щоб зберегти гарний вираз за поганої гри?.. І який тоді був сенс викидати держкошти на вітчизняні розробки, якщо потім однаково все закуповують в іноземних виробників? І ще: на дідька українському урядові принижуватися перед іноземними кредиторами, якщо водночас кошти держбюджету по суті йдуть за кордон, інвестуючи, приміром, виробництво зарубіжних систем зв’язку?

Коли в країні багато й голосно говорять про залучення інвесторів, чомусь мало кому спадає на думку, що жодному серйозному потенційному інвестору просто не заманеться вкладати інвестиції в українські підприємства, зокрема, доти, доки їм дешевше й вигідніше буде просто ввозити в Україну свою продукцію, забезпечуючи робочими місцями своїх співвітчизників. Поки тій самій фірмі Motorola буде вигідніше просто продавати свої системи зв’язку, вона їх продаватиме, а не думатиме про організацію свого виробництва в Україні.

Керівництво тернопільського «Оріона» ще 16 червня зверталося до секретаря РНБО України Є.Марчука: «Попри позитивні відгуки фахівців, при проведенні в Держкомкордону тендерних торгів на закупівлю засобів радіозв’язку УКХ-діапазону, у яких брало участь наше підприємство, перевагу віддали іноземному комплексу зв’язку фірми Motorola... Вибір зроблено, виходячи лише з вартісних показників. При цьому преференційну поправку не враховували. Не враховано також непристосованість цих систем до взаємодії зі старим парком устаткування, можливість післягарантійного обслуговування, наявність в Україні програмного забезпечення...

Цілковите ігнорування як Держкомкордону, так і рештою силових відомств вітчизняного виробника, призвело практично до повної зупинки цілої низки підприємств, таких як «Оріон» (Тернопіль), «Весна» (Дніпропетровськ), «Радіоприлад» (Запоріжжя), «Мусон» (Севастополь). Потенціалу цих підприємств цілком вистачить для повного забезпечення потреб усіх вітчизняних споживачів сучасного радіоустаткування...»

На жаль, у глави РНБО України досі не знайшлося часу відповісти бодай щось українським радіовиробникам...

Що, зрештою, робитиме той самий Держкомкордону, коли Motorola поставить їм ще багато некомплектного устаткування за демпінговими цінами, а згодом зажадає карколомних грошей за комплектуючі, програмне забезпечення, необхідні для забезпечення сервісного обслуговування й поточного ремонту протягом усього терміну експлуатації цих радіостанцій? Утім, тоді це стане проблемою вже не тільки прикордонників, а питанням національної безпеки. І нею однаково доведеться перейматися і РНБОУ, і Кабміну, і....

Для переконливості пропоную ще раз прочитати початок цього матеріалу.

P.S. Якщо причетні сторони мають інакші серйозні аргументи, редакція «ДТ» готова з ними ознайомитися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво