На виріст. Цього року економіка не виправдовує навіть найскромніших сподівань - Економіка - dt.ua

На виріст. Цього року економіка не виправдовує навіть найскромніших сподівань

16 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 16 грудня-23 грудня

Опубліковані в четвер, 15 грудня, дані про вже друге протягом цього року скорочення реального ВВП у ...

Опубліковані в четвер, 15 грудня, дані про вже друге протягом цього року скорочення реального ВВП у листопаді (на 2,7% стосовно листопада минулого року) дали черговий привід замислитися про ефективність економічної політики держави. І вкотре поставили під сумнів правильність і своєчасність зроблених у 2004 і 2005 році, а також запланованих «за політичними мотивами» на 2006-й спроб відновлення соціальної справедливості і витягування значної частини громадян з-за межі бідності.

Упавши на хиткий економічний грунт, благі наміри борців за всенародний добробут — як із виконавчої влади, так і з законодавчої, знову починають затягувати країну в нетрі економічної стагнації й розкручування інфляції. Що ж, можна тільки шкодувати про те, що у багатьох в Україні коротка історична пам’ять...

Отже, після деякого періоду стабілізації «накопичувальних» темпів економічного зростання у вересні та жовтні на рівні 2,8% показник ВВП за січень—листопад знову «клюнув» униз — до зовсім уже невиразних 2,2%. Ця цифра виявилася найслабшою за останні шість років, починаючи з четвертого кварталу 1999 року.

Навіть за побіжного погляду на «вевепешний» звіт Держкомстату відразу впадає в око головна причина листопадового зниження — падіння обсягів оптової та роздрібної торгівлі, що становить за 11 місяців 8,5%. Це підтверджують і в Мінекономіки, попутно зазнаючи, що «за всіма іншими показниками змін практично немає». Що стало причиною цього явища — чи то успішна боротьба податкових органів із податковою оптимізацією через фіктивні фірми, чи то різке згортання торгових операцій у зв’язку з майбутнім підвищенням цін на газ, чиновники ще обіцяють розібратися.

А от за оцінкою керівника групи радників НБУ Валерія Литвицького, «у четвертому кварталі цього року вітчизняна економіка відчуває значний негативний вплив різкого зниження динаміки внутрішніх інвестицій, зафіксованого в попередньому кварталі». Крім того, за словами експерта, макродинаміку обтяжує відсутність позитивних змін у кризових сегментах економіки: будівництві, торгівлі, металургії, малому та середньому бізнесі. Все це дає підстави головному раднику голови Нацбанку стверджувати, що «у листопаді відновився спадний тренд, і дно уповільнення зростання не буде досягнуто раніше лютого 2006 року». А за результатами цього року країна матиме темпи зростання реального ВВП на рівні 2,8%.

Тож сподівання на те, що в серпні було пройдено точку екстремуму на графіку темпів економічного зростання, і для відновлення зростання економіки буде досить обіцянок більше не бити підприємців податками та реприватизацією, виявилися марними. Нагадаємо, що саме таку тактику обрав уряд Єханурова, прийшовши на зміну кабінету Тимошенко. Певне, прорахувавши мізерність власних шансів на здійснення значущих реформ, уряд у такий спосіб спробував поправити «припадочний» інвестиційний клімат у країні, почавши повсюдно й щогодинно роздавати «заспокійливі» сигнали-пігулки інвесторам і бізнесменам. Однак усвідомлення останніми тимчасовості самого уряду і, відповідно, можливої тимчасовості такої політики змушує більшість підприємців до слушної нагоди (як мінімум, до квітня) утримуватися від реалізації планів із розвитку власного бізнесу.

На додаток до несприятливого політичного тла, пов’язаного з майбутніми парламентськими виборами, підприємницьке середовище пригнічують бюджетні і газоцінові чвари. Тож потенційна паличка-виручалочка — збільшення інвестиційної активності — мінімум до весни теж залишається фікцією.

З величезною ймовірністю не справдяться обіцянки як президента Ющенка, котрий ще наприкінці листопада заявляв, що цього року приріст ВВП становитиме понад 4% (за інфляції в межах 10%), так і прем’єра Єханурова, котрий прогнозував зростання економіки за підсумками року на 3,8%. Ну хіба що чудеса в підмальовуванні цифр проявлять чиновники Держкомстату...

Тим часом нагадаємо нашим читачам, що із самісінького початку, при внесенні березневих поправок до бюджету, Кабмін прогнозував зростання ВВП 2005 року на рівні 8,2% за інфляції 9,8% (грудень до грудня). Потім Міністерству економіки довелося кілька разів погіршувати прогнози зростання ВВП: спочатку до 6—6,5%, потім — до 4—4,5%. На початку листопада відомство погіршило свій прогноз до 3,8%, на початку грудня — до 2,5—3,5%.

Найдовше тримався 9,8-відсотковий інфляційний прогноз, котрий завдяки вагомому слову президента свого часу навіть перетворився на певну подобу ідефікс для чиновників усіх мастей і рангів. Цікаво, що офіційно цей прогноз уряд не переглядав досі, хоча Мінекономіки та НБУ вже озвучили іншу, значно реалістичнішу цифру в 11,5—12% (за підсумками одинадцяти місяців цього року інфляція становила 9,4%).

У приватних розмовах окремі економісти, які перебувають на державній службі, уже зазначали про реальну загрозу нульового або навіть негативного зростання економіки вже на початку наступного року. От і виходить, що з урахуванням усіх перелічених вище обставин достовірність закладених у проекті бюджету-06 7% зростання ВВП і 8,7% інфляції викликає сумніви. Більше того, будь-який хоч трохи «економічно грамотний» спостерігач буде абсолютно правий, якщо, наслідуючи Станіславського, при погляді на ці цифри зі стовідсотковою впевненістю вигукне: «Не вірю!» А коли згадати про такий джокер, як майбутнє неминуче підвищення газових цін, то й зовсім можна хапатися за голову.

У кого бракуватиме часу на довгі роздуми і зайві переживання — то це у народних обранців. Адже вони саме зараз зайняті куди більш захоплюючим заняттям — дільбою майбутнього бюджетного пирога. Ось де пріоритети, ось де системні підходи! Адже нинішній бюджетний процес — така чудова можливість для багатьох із них напередодні виборів проявити настільки зворушливу турботу про своїх виборців! І проголосувати, наприклад, по ходу, за спрямування виручки від приватизації «Криворіжсталі» на компенсацію втрачених заощаджень вкладників Ощадбанку СРСР. Ну а те, що така турбота (читай — купівля голосів) обійдеться занадто дорого всій країні і може зрештою вилізти боком її економіці, мало кого турбує...

А що ж громадяни, або, як зараз правильніше буде сказати, електорат? Поки що, коли вірити офіційній статистиці, темпи зростання реальних доходів населення України залишаються досить значними і за підсумками року становитимуть близько 20% (рекорд за роки незалежності). Але при цьому вони практично удвічі відстають від темпів зростання номінальних доходів (39,5% у січні—листопаді).

Покликані підтримувати цю райдужну статистику так весело зростаючі видаткові бюджетні статті змусили уряд розробити на наступний рік брата-близнюка бюджету нинішнього. 80-відсоткову соціалізацію якого, не зайво буде нагадати, на початку року було обіцяно як одномоментний і тимчасовий виняток. Втім, тоді сподівання з приводу зростання ВВП були дещо іншими, ніж виявилося насправді (див. вище). Тим часом, будучи один раз прийнятими, соціальні статті витрат стають постійними (та ще й ой як зростають!) і роблять бюджет не тільки дефіцитним, а й «за відсутності адекватного зростання економіки» провокують велику інфляцію. Котра й наступного року, вже за «гарною традицією» практично неминуче перевищить закляті 10%.

По коментарі з приводу сформованої макроекономічної ситуації «ДТ» звернулося до відомих експертів-економістів.

Валерій ГЕЄЦЬ, голова ради НБУ, схильний до неоптимістичних оцінок на наступний рік.

— Я вважаю, що закладених у бюджеті на наступний рік 7% зростання ВВП не буде. У кращому разі — три, три з половиною, до чотирьох відсотків, а це приблизно тільки половина того, що сьогодні офіційно прогнозується.

І в 10% інфляції ми не вкладемося. Оскільки нинішня інфляція породжена в основному за рахунок немонетарних чинників, спроби обмежити її за допомогою грошово-кредитних важелів НБУ виявляться малоефективними, одночасно спровокувавши подальше уповільнення темпів зростання і навіть поставивши економіку під загрозу повноцінного спаду.

Для країн із перехідною економікою, подібною до української, у принципі допускається інфляція в межах 10%, але не більше. Однак за умови, що є значний інвестиційний попит і інвестиційне зростання, що визначається двозначними параметрами. Але у нас такого зростання нема й близько, тому це — дуже небезпечна тенденція.

У нас немає інвестиційного клімату, який формував би серйозний інвестиційний попит. Стабільна інфляція вище від 10%, якщо вона зумовлена збільшенням платоспроможного попиту населення, котрий веде до зростання цін на споживчому ринку, може спровокувати порочну гонку «зарплата — ціни».

На мій погляд, структуру бюджетних витрат потрібно найсерйознішим чином переглянути на користь інвестиційної складової. Залишати соціальні витрати на рівні 80%, тобто бюджету споживання, нераціонально, неприйнятно й у цьому немає будь-якого економічного сенсу. Це призведе до подальшої втрати темпів зростання ВВП за одночасного зростання інфляційного тиску.

Екс-голова ради НБУ Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ особливо тривожною обставиною називає зростання споживчих цін, яке перевищує всі допустимі межі.

— Сьогодні можна практично впевнено сказати, що й цього року рівень інфляції перевищить 10-відсотковий бар’єр. Імовірніше за все, зростання споживчих цін становитиме 11—12%. Це не тільки відчутно впливає на реальні доходи населення, збільшення яких цього року оголосили першоосновою державної політики, а й погіршує інвестиційний клімат.

У зв’язку з цим серйозно непокоять заяви вищих посадовців держави про те, що ніби-то інфляція на рівні 10% — характерна ознака країн із перехідною економікою і тому є природною для нинішнього етапу розвитку України. Така позиція не може не викликати принципових заперечень. За даними МВФ, середньорічна інфляція у світі у 2001—2004 роках перебуває в межах 3,2—4,3%, у тому числі в країнах ЄС — на рівні 1,7—2,2%.

Відносно помірний рівень інфляції має місце і в окремих країнах СНД. Зокрема, в Азербайджані, Вірменії, Казахстані. В жодній із цих країн, починаючи з 2000-го і по 2004-й, зростання споживчих цін не перевищувало 7%. Поетапне зниження інфляції з 2000-го по 2004-й спостерігалося й у Росії (від більш як 20 до 10,9%). Цього року зростання споживчих цін у наших північних сусідів дещо прискорилося, за 10 місяців воно становило 9,3%. Пояснення цієї ситуації — високий рівень експортних надходжень в економіку. Якщо 2004-го позитивне сальдо платіжного балансу там дорівнювало 10,3% ВВП, то цього, за прогнозними оцінками, перевищить 13%.

Така динаміка відповідно впливає на збільшення монетарних агрегатів, стимулюючи інфляційні процеси. Але росіяни не сидять склавши руки. Уряд і Центробанк Росії розробили трирічну програму зниження інфляції, відповідно до якої її рівень у наступні три роки буде поетапно знижено до 8,5, 7,0 і 5,5%. Перебіг реалізації цієї програми кілька разів обговорювали на нарадах за участі президента РФ, що свідчить про особливу увагу керівництва країни до цієї проблеми. Політологи вбачають у цьому політичний підтекст — вибори 2008 року, але що в цьому поганого?

Важливий досвід антиінфляційної політики накопичено і в Україні: середньорічний рівень інфляції в нашій державі в 2001—2003 роках становив 4,6%. Тому викликана в основному політичними чинниками інфляція на рівні, що перевищує 10%, має розглядатися як виняток, від якого необхідно піти якнайшвидше.

Усе це дає підстави для висновку про штучне завищення в Україні інфляційних прогнозів на 2006 рік. Маються на увазі розрахунки проекту бюджету-06, якими прогнозується інфляція на рівні 8,7%. По суті, йдеться про використання, як це мало місце 2000-го, інфляційного механізму підвищення номінальних обсягів ВВП і вирішення на цій основі соціальних та інших фіскальних проблем. На противагу цьому експертні оцінки вказують на об’єктивні передумови для значно істотнішого (до рівня 5,5—6,5%) зниження інфляції вже наступного року. Очікувалося, що таку вимогу поставить перед урядом і НБУ президент України. Відповідну позицію ще не пізно зайняти і парламентаріям.

Позицію Мінекономіки для «ДТ» озвучив директор департаменту економічної стратегії Вадим ПИЩЕЙКО.

— Цього року кардинально змінилася структура економіки, що і стало однією з головних причин її не занадто вражаючої динаміки. Відбулося значне перетікання доходів із бізнес-сектора в сектор домогосподарств. Це серйозний шок для економіки, до якого вона має пристосуватися. Тож переорієнтування економіки на внутрішній попит — явище позитивне, за яке свого часу боролися багато шанованих у країні експертів. Але оскільки наша економіка завжди орієнтувалася здебільшого на зовнішні ринки, вона виявилася не готовою до таких різких змін, які, фактично, й неможливо здійснити ні за півроку, ні за рік.

Тому хоча ті галузі, котрі й раніше були націлені в основному на внутрішніх споживачів, розвиваються чудовими темпами (харчова промисловість — 14% зростання, що деревообробна — 19, поліграфічна — 12%), в експортно-орієнтованих секторах ситуація значно гірша. Свій негативний вплив тут справило погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури, ревальвація гривні, різке підвищення мінімальної зарплати, котре теж «відщипнуло» чималий шматок від інвестиційного прибутку підприємств. Ще один із основних негативних чинників — невизначеність із правами власності, яка не найкращим чином позначилася на інвестиційній активності, і в тому числі в будівництві.

Нинішня порівняно низька регуляторна активність уряду — це усвідомлений вибір, від якого нинішній Кабмін відмовлятися поки що не має наміру. Не останню роль у цьому відіграє політичний чинник і наближення виборів, напередодні яких активні реформи протипоказані.

Можливо, активніше адміністративне втручання на незначному проміжку часу допомогло б підтримати деякі економічні показники. Але в довгостроковій перспективі, як показує практика, такі заходи виявляються малоефективними, а найчастіше навіть шкідливими. Дані урядом заспокійливі сигнали вже відіграли свою позитивну роль, і в жовтні виробництво вдалося стабілізувати. Що сталося в листопаді і звідки виник такий значний спад в оптовій торгівлі, який не кореспондується з іншими показниками, — для відповіді на це запитання знадобиться час для аналізу.

Що ж стосується закладених у бюджет макроекономічних прогнозів... Як показує досвід останніх років, дійсність може як розчаровувати найобережніші, так і перевершувати найсміливіші очікування. Тому закладений у бюджет прогноз зростання в 7% не видається чимось неймовірним. Ця цифра теж можлива. Інша річ, наскільки ймовірним є досягнення саме цього показника. Ми маємо другий, песимістичніший варіант прогнозу — 5,8% зростання, котре мені здається на сьогодні значно більш реалістичним. А в першому кварталі, на мою думку, зростання ВВП становитиме орієнтовно 4—4,5%.

Крім того, не можна приділяти занадто велику увагу кількісним показникам зростання, на шкоду їхній якості. Вимушена структурна перебудова нашої економіки від застарілих і енерговитратних виробництв до сучасніших, хоча й буде обов’язково супроводжуватися болючим уповільненням номінальних темпів зростання, має в результаті піти їй тільки на користь. І сам цей процес, хоч і спізнився на 15 років, рано чи пізно має відбутися. Так само нинішні підвищені темпи інфляції — плата за структурні зміни в економіці, зміна структури доходів населення. Не буває такого істотного збільшення доходів населення без стрибка інфляції.

Цей шлях пройшли наші сусіди, зокрема Чехія та Польща, різко підвищивши соціальні бюджетні виплати з метою вивести максимально можливу частину населення з-за межі бідності. І трагедії тут немає. Головне, щоб доходи зростали швидше, ніж ціни.

Майбутнє підвищення комунальних тарифів, які займають у структурі приватного споживання менше десяти відсотків, хоча і зробить свій внесок у збільшення індексу споживчих цін, знизить платоспроможний попит населення в інших сегментах, і, зокрема, продуктів харчування, які становлять майже дві третини споживчого кошика. Тому, хоч як дивно, підвищення комунальних тарифів для населення в нашій країні виявляється антиінфляційним інструментом, а підсумкове зростання індексу інфляції не буде занадто значним.

На думку представника Мінекономіки, головна слабкість урядових прогнозів полягає в тому, що за ними розраховуються доходи бюджету.

— Тому якщо уряд і народні депутати хочуть багато витратити, під цю справу не можна закладати маленький прогноз зростання. Тобто фактично кінь опиняється позаду воза. У цьому якраз і полягає одна з головних проблем нашого макроекономічного планування. Адже спочатку ми повинні для себе визначити, яких основних цілей повинні досягти наступного року, які реформи реалізувати, тобто прийняти чітку і зрозумілу суспільству економічну програму. У нас проект такої програми вже є, із ним можна ознайомитися на сайті Мінекономіки. Якщо основні заходи проекту урядової макроекономічної програми на наступний рік буде реалізовано, 7% зростання не виглядають нереалістичними. Але чи будуть вони реалізовані — це друге і дуже складне запитання.

У нас, на жаль, продовжується порочна практика, коли бюджет проходить раніше від програми. І головний документ країни — це бухгалтерське сальдо, під яке «лягає» вся країна, аби отримати щось від бюджету. Ми з цим боремося не перший рік, але регулярно розроблювані програми ніхто навіть не хоче читати, оскільки вони не розподіляють реальних бюджетних грошей.

Таку ситуацію покликаний виправити підготовлюваний нині президентський указ про концептуальні зміни в системі стратегічного планування. Цей проект уже схвалено Кабміном цього тижня і буде подано президенту. Відповідно до проекту, програма, або основні напрями, економічної політики мають бути пріоритетними, тобто розглядатися і затверджуватися раніше не тільки за бюджет, а й за бюджетну резолюцію. Проект основних напрямів економічної політики, розроблюваний Мінекономіки на 2006-й і вже 2007 рік, ми сподіваємося подати в лютому. Саме там міститимуться перші прогнозні цифри 2007 року. І от коли будуть готові основні напрями державної політики, в них буде записано, що гроші держава витрачатиме лише за такими-от напрямами. І якщо уряд затвердить такий документ, нічого іншого в бюджеті, окрім соціально захищених статей, просто не передбачатиметься.

Адже нинішнім бюджетом ми, по суті, продовжуємо розтаскувати економіку. Бюджет, який становить третину ВВП, жодна економіка, а тим більше така квола, як наша, не витримає.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво