На межі можливостей - Економіка - dt.ua

На межі можливостей

5 червня, 2009, 12:10 Роздрукувати Випуск №20, 5 червня-12 червня

На тлі активних дій прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко зі стабілізації економіки, виведення її з рецесії ситуація в сфері електроенергетики залишається плачевною...

На тлі активних дій прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко зі стабілізації економіки, виведення її з рецесії ситуація в сфері електроенергетики залишається плачевною. Поки увагу прем’єра прикуто до пошуку можливого компромісу з політичними опонентами, керівники енергетичних відомств явно відчули, що утриматися на своїх місцях їм не вдасться. Мабуть, це спровокувало їх на створення зони нестабільності в галузі, котра завжди була благодатним середовищем для непрозорих фінансово-економічних процесів.

Вибухонебезпечне вугілля

Звернути увагу на те, що в енергетиці коїться щось нехороше, змусили 900 шахтарів приватних шахт, які от уже тиждень оббивають пороги Кабміну, міністерств і Верховної Ради, вимагаючи рівних прав для приватних і державних шахт. Річ у тім, що на вимогу Мінпаливенерго НАК «Енергетична компанія України» відмовилася купувати вугілля у приватних підприємств на користь державних шахт, які реалізують своє вугілля через ДП «Вугілля України». Результатом цього стала зупинка роботи кількох приватних шахт і перебої з виплатою зарплат шахтарям-приватникам, що і привело їх до Києва.

Рівень проблеми такий, що на складах ТЕС по всій Україні накопичилося вже понад 4 млн. тонн вугілля і ще 1 млн. тонн — на складах шахт. Мінпаливенерго спочатку намагалося подавати громадськості цей факт як формування державного резерву вугілля. Та вже в травні чиновники змушені були вдарити на сполох: сумарна місткість складів ТЕС, що входять у НАК «ЕКУ», — всього 4,3 млн. тонн. Склади окремих станцій на середину травня вже були переповнені. Наприклад, наповненість складів «Центренерго» доходила до 96%, «Донбасенерго» — до 91%. На кінець 2009 року профіциту вугілля в Україні очікують в обсязі 6 млн. тонн.

Аби розв’язати цю проблему, чиновники пропонували навіть розширювати склади, щоправда, незрозуміло, за які кошти. Експерти оцінили, що таке «рішення» обійдеться ТЕС у 100 млн. грн., а подіти запасене вугілля все одно буде нікуди.

Тут же слід зазначити, що збільшення складів — це все одно тимчасовий захід, рішення про застосування якого прийняли, м’яко кажучи, спонтанно. Необхідно стратегічно дивитися на процеси, що відбуваються в енергетиці, і замислюватися про коріння проблеми: чому скоротився експорт електроенергії, з якою метою структуру відпускання електроенергії перерозподілено на користь атомників, до чого призведе зниження тарифів для теплової генерації і введення в практику «ручного» розподілу коштів у Енергоринку в обхід установлених правил тощо.

Потреби ТЕС у вугіллі різко знизилися. Виробничий спад у промисловості, особливо у металургів і хіміків, призвів до зниження споживання електроенергії в Україні майже на 15%. Загалом за п’ять місяців 2009 року ТЕС України недовиробили більш як 28 млрд. кВт-год, що дало б змогу спалити близько 12 млн. тонн вугілля.

Істотним чинником зниження потреб теплоенергетиків у вугіллі є те, що НКРЕ за вказівкою Мінпаливенерго своїми волюнтаристичними рішеннями знижує обсяги закупівлі електроенергії у ТЕЦ і ТЕС. Частка ТЕС у загальному виробництві електроенергії в першому кварталі 2009 року скоротилася на 4% і продовжує падати. Водночас у структурі виробництва електроенергії НКРЕ збільшує частку атомників, які працюють на імпортному ядерному паливі. Аналітики підрахували, що зниження частки АЕС у ринку навіть на 3% просто врятувало б ТЕС і шахтарів, заміна навіть одного блоку АЕС потужністю 1 ГВт на блоки ТЕС дасть можливість на 50% скоротити надлишок вугілля в Україні.

Окрім того, порівняно з квітнем 2008-го експорт електроенергії в квітні ц.р. скоротився на 76%, що завадило тепловим генераціям спалити близько 2 млн. тонн вугілля.

Нині теплові генеруючі компанії зробили заручниками і фінансовими донорами розв’язання проблем шахтарів. Так уже історично склалося, що всі уряди в Україні боялися соціального вибуху саме в шахтарському середовищі. Але зараз явно не береться до уваги, що коли ТЕС через фінансові проблеми змушені будуть припинити роботу, то проблеми вуглярів від цього тільки загостряться. Крім того, проблеми енергетиків миттєво позначаться на промисловості та фінансовій системі країни.

Скуті одним ланцюгом

За даними інвестиційних аналітиків, теплогенеруючі компанії закуповували вугілля в основному за рахунок кредитних коштів. Для закупівлі вугілля генкомпанії взяли через систему Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) кредити в сумі 1,5 млрд. грн. у рахунок майбутнього відпускання товарної продукції. Ще 1,7 млрд. грн. теплові генерації змушені були самостійно запозичити у комерційних банків практично під «слово честі». Щонайменше 80% цих коштів було витрачено на вугілля. Не слід забувати, що на загальну суму в 3,2 млрд. грн. щодня нараховують банківські відсотки, а 2009 року кредитні ставки в українських банках сягають захмарних висот.

Окремі генеруючі компанії вже змушені левову частку своїх доходів спрямовувати на погашення кредитів. Наприклад, по «Західенерго» розмір таких платежів у червні 2009 року тільки за кредитами, взятим в ОРЕ, становитиме 145 млн. грн. (45% місячного доходу компанії), а виплати «Центренерго» досягнуть майже 90 млн. грн. (25% місячного доходу). На противагу цьому з січня по червень 2009-го рівень рентабельності теплогенерацій знизився з -7,3 до -20%. Наприклад, у травні рівень рентабельності «Донбасенерго» упав до -17,3%, а в «Західенерго» — до -16,5%. Найбільше постраждало «Дніпроенерго», якому НКРЕ встановила найменший серед теплогенерацій тариф із відпускання електроенергії в ОРЕ — 31,3 коп./кВт·год, що призвело до падіння рентабельності компанії в травні до -24,9%. Будь-який економіст скаже, що за такого розкладу жодне підприємство довго не протягне.

Рентабельність теплових генеруючих компаній падає, у тому числі через зниження для них тарифів. Тарифи із закупівлі у теплових генерацій електроенергії в ОРЕ було знижено з жовтня 2008 року по травень 2009-го на 20% — із 41,9 до 33,9 коп./кВт·год, а для гідроенергетики 2009 року тариф було піднято аж на 66%.

Якщо уряд справді хоче врятувати теплову генерацію, необхідно приймати рішення не про зниження тарифів для ТЕС, а про їхнє підвищення.

Викачування коштів із теплоенергетики із допомогою зниження тарифу з відпускання в ОРЕ погіршується ще й зростанням обсягу дотаційних сертифікатів у структурі Оптової ринкової ціни (ОРЦ), завдяки яким утримуються супернизькі ціни на електроенергію для населення. Частка дотаційних сертифікатів у структурі ОРЦ уже перевищила 30%. При зниженні споживання електроенергії в Україні на 15% 2009 року обсяг дотаційних сертифікатів у структурі ОРЦ зріс у квітні 2009 року порівняно з квітнем 2008-го майже на 12%.

Промислові споживачі щомісяця дотують населення на 1,5 млрд. грн., а самі при цьому змушені скорочувати обсяги виробництва через зростання витрат у структурі собівартості власної продукції, котра в результаті стає неконкурентною.

Тому зараз украй необхідно подолати політичні побоювання, відмовитися від популізму і прийняти рішення про підвищення тарифів на електроенергію для населення. Порівнюючи тарифи на електроенергію для населення України й інших країн, можна сказати, що для українців вони найнижчі. Наприклад, росіяни сплачують у 1,5 разу більше, поляки — у 4,5, угорці — у 6 разів. Якщо підвищити для побутових споживачів ціну на електроенергію хоча б на 25%, то до кінця року це могло б дати енергетиці до 900 млн. грн. Зрештою, це дозволило б вільно зітхнути промисловості, котра з останніх сил бореться з кризою, а це нові робочі місця, стабільні зарплати, відрахування податків тощо. А у теплоенергетиків у результаті з’явився б шанс виконати свої кредитні зобов’язання перед банками.

І хоча зараз енергетики вже намагаються реструктурувати свої кредити принаймні до 2011 року, очевидно, що джерел для погашення таких колосальних боргів просто нема. Якщо банкам доведеться визнати кредити, видані енергетикам, явними «неповерненнями», то вони будуть змушені сформувати відповідні резерви, що вдарить по ліквідності банківської системи. Таким чином, проблеми вуглярів перетворяться на проблеми банків, а отже, і їхніх вкладників.

Непристойне прикриття

Аби створити хоча б видимість розв’язання проблем енергетичної галузі, керівництво Мінпаливенерго і НКРЕ (котра, схоже, із незалежного органу перетворилася на департамент Мінпаливенерго) вдалося до ще однієї авантюри. Результатом кулуарних домовленостей між Мінпаливенерго і НКРЕ стала постанова НКРЕ №561 від 27 травня 2009 року, котра наказує погасити борги перед вуглярами. При цьому було створено небезпечний прецедент, який може спричинити ланцюжок аналогічних порушень і похитнути баланс на Енергоринку.

Основою схеми часткового повернення коштів вугільним підприємствам стала реструктуризація боргів «Укрінтеренерго». Ця компанія за 2008 рік накопичила перед ОРЕ борг у розмірі понад 300 млн. грн. через касові розриви з відшкодування ПДВ державою. Тепер же держава повертає «Укрінтеренерго» 239 млн. грн. боргу з ПДВ. Кошти автоматично надходять в ОРЕ в рахунок закриття боргів «Укрінтеренерго». Зі спецрахунків ОРЕ кошти перерозподіляють — в обхід існуючих правил — на рахунки всього трьох генкомпаній — «Центренерго», «Донбасенерго» і «Західенерго», а ті, у свою чергу, мають розрахуватися з ДП «Вугілля України».

Усе б нічого, але описана схема порушила інтереси низки учасників Енергоринку, таких як НАЕК «Енергоатом», кілька ТЕЦ, генкомпанії «Дніпроенерго» і «Східенерго». Причому остання генкомпанія зі списку «скривджених» уже звернулася до суду з позовом про скасування постанови №561. Адже відповідно до Закону «Про електроенергетику» усі кошти, що надходять в ОРЕ, мають розподілятися пропорційно між усіма генеруючими компаніями, а не тільки між обраними.

На кістках електроенергетики

Поки керівництво Мінпаливенерго і підконтрольної йому НКРЕ під носом у прем’єра, схоже, прокручує згубні для ринку афери, використовуючи важелі ручного управління енергетикою і нагнітаючи плутанину, вітчизняним теплогенераціям чудес годі чекати.

Незабаром підготовка до зими, і для цього доведеться вишукувати кошти. Наприклад, тільки для однієї Херсонської ТЕЦ на ці цілі знадобиться близько 40 млн. грн. Загалом же по тепловій генерації ця сума перевищує мільярд гривень. Як уже говорилося вище, коштів на це взяти ніде, залучати нові кредити — явно не вихід, і можливості для цього вже обмежені. Уявити собі нові «Алчевськи» і соціальний вибух по всій країні — неважко.

Та, схоже, кінцевою метою організаторів цієї акції є повний колапс в енергетиці і знищення теплогенерації для подальшого скуповування активів енергокомпаній на тлі падіння їхньої вартості. Гадати про те, кому саме це вигідно, українські громадяни, не приведи Господи, будуть узимку 2009-го біля холодних батарей і при вимкненому телевізорі, нарікаючи на те, що їхнє підприємство зупинилося через припинення поставок електроенергії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво