Мости танків не бояться - Економіка - dt.ua

Мости танків не бояться

12 травня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №18, 12 травня-19 травня

Корпоративні війни для Буковини не новина. В боротьбі на ринку цінних паперів за контроль над певн...

Корпоративні війни для Буковини не новина. В боротьбі на ринку цінних паперів за контроль над певним підприємством області, що впало в око бізнесовим структурам з сусідніх регіонів (як правило, з метою придушити конкурента), бувало всяке — від примітивного кидання томагавків до залпів важкої артилерії. Буковинський бізнес оборонявся хоч і завзято, але, на жаль, здебільшого невдало.

Захищатися завжди важче. Сьогодні цю істину випробовує на собі відоме не лише в Україні, а й за її межами чернівецьке закрите акціонерне товариство «Трансмост». Йому не позаздриш. Відбивати атаки осіб, пов’язаних з відомою київською компанією «Золоті ворота», дуже нелегко. Оскільки стратегія киян базується на застосуванні проти «Трансмосту» найпотужнішої зброї сучасних рейдерів (так називають бізнес-структури, які за допомогою різних юридичних, а то й силових методів захоплюють облюбовані ними підприємства). Ця зброя називається вітчизняною судовою системою і є наразі непереможною.

«Трансмост» — фірма серйозна, з річним оборотом більш як 100 млн. грн. та світовим реноме у сфері проектування, зведення й реконструкції шляхопроводів, паркінгів, мостів і тунелів на автомобільних й залізничних магістралях. Дедалі більше пропозицій надходить з-за кордону. Причому комерційних, де пролобіювати інтереси певного підрядника майже неможливо. Замовник від приватних структур, на відміну від державних, переймається насамперед якістю, а не подальшим відкотом.

«Трансмост» працює якісно, чим і завоював повагу. Саме йому доручили свого часу реконструкцію столичного Майдану Незалежності, комплексу станцій Київ-Пасажирський, будівництво в центрі Києва кількох офісних комплексів, що потребують застосування новітніх технологій для фундаментів глибокого залягання поблизу міських масивів. Мости буковинської фірми, унікальні тунелі замкненого профілю зі збірних металевих елементів (таких в Україні ще досі ніхто не будував) — на багатьох трасах країни міжнародного значення.

«Трансмост» виграв також тендер на будівництво севастопольського порту, зведення нових й реконструкцію зруйнованих стихією дорожніх об’єктів у Закарпатті, де його бригади ще й зупиняють гірські зсуви в складних гідрогеологічних умовах. Знаменита база відпочинку «Синьогора» в Гуті — теж, між іншим, його робота.

Таку компанію голими руками не візьмеш. Методи грубого силового тиску середини 90-х, коли керівників акціонерних товариств, що потрапили в зону уваги рейдерів, примушували віддавати свій бізнес під погрозою фізичної розправи, сьогодні вже непопулярні. Тепер у фаворі витонченіші засоби із залученням судів, які під захистом гучних прізвищ й наданої їм цілковитої незалежності, зокрема і в прийнятті законоподібних рішень, по суті, перебрали на себе роль «бригад». А ми, наївні, вважали, що такі напівкримінальні розборки вже в минулому…

Голову правління ЗАТ «Трансмост» Миколу Загоровського давно попереджали, що рано чи пізно матиме справу зі столичною «групою захоплення». Й натякали, що краще, мовляв, здати фірму тихо і мирно. «Пожалкуєш», — почув у відповідь на своє «ні». «Трансмост» був, можна сказати, його дітищем і справою життя: за 16 років напруженої роботи вдалося перетворити невеличке мостобудівне управління, що наприкінці 80-х було переведене з БАМу в Чернівці, на потужну виробничу компанію.

— Тим часом третина акцій правдами й неправдами опиняються у кількох фізичних осіб, наближених до київської корпорації «Золоті ворота», — розповідає пан Загоровський. — В однойменному елітному містечку поблизу Києва я зустрівся з керівником «Золотих воріт» Сергієм Самусєвим. Він прийняв мене на веранді свого будинку, що розмістився серед вишуканих котеджів дуже впливових людей країни. І заспокоїв: мовляв, працюй спокійно далі, однак май на увазі, що «дахи» в мене залізні. При цих словах широким господарським жестом руки обвів містечко, яке будував, й ніби мимохідь повідомив, що ось зараз зводить невеличку «хатинку» своєму доброму сусідові Петру. Виявляється, йшлося про Петра Порошенка. Це вже потім я зрозумів, що «Золотим воротам» було тоді не до мене — саме вирував скандал з ніби незаконним захопленням земель навколо столиці…

Пробну кулю проти Загоровського було кинуто на початку року, коли в одній з київських газет з’явилось дивного змісту оголошення про те, що 7 березня ЗАТ «Трансмост» скликає у Києві (хоча його юридична адреса у Чернівцях) загальні збори акціонерів з порядком денним про обрання нового голови правління. Ніякого рішення про такі збори ніхто не приймав, держателі іменних акцій про них не були поінформовані.

Насправді ж збори акціонерів були офіційно призначені на 22 квітня 2006 року.

Якийсь громадянин Віктор Ящук (за словами пана Загоровського, один із засновників «Золотих воріт») подає на «Трансмост» заяви одразу в два суди. 14 квітня в режимі надтаємності Шевченківський районний суд м. Києва приймає ухвалу щодо забезпечення позову В. Ящука, якому видалися незаконними десятирічної давнини рішення зборів товариства. Суд іще мав винести своє рішення з приводу тих підозр. Але до розгляду справи по суті згаданою ухвалою суддя О.Савицький робить безмежно щедрий жест на адресу позивача й забороняє голосувати 64% акцій під час прийняття рішень на загальних зборах та враховувати їх при визначенні кворуму під час реєстрації.

Іншими словами, контрольний пакет, на який кияни не мали жодного впливу, на невизначений термін цілком виводився з процесу управління фірмою. Ухвала підлягала негайному виконанню.

Без сумніву, цей унікальний документ, як і вся історія рейдерської атаки на поважне чернівецьке підприємство, колись увійдуть в аннали вітчизняної судової системи. Річ у тім, що свого часу Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, маючи вже в країні подібні прецеденти, дала роз’яснення (і воно має силу нормативного акта), в якому чітко зазначила: заарештовані акції в таких випадках не мають права бути лише відчуженими, але мають законне право брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Можливо, не всі судді в Шевченківському районному суді м. Києва добре обізнані з тонкощами корпоративного управління? Цікаво також, до якої межі ще треба підвищувати суддям зарплату, щоб у них не виникало бажання дослухатися до чиїхось бізнес-інтересів? Не зайве було б дізнатися також, хто тепер вирішуватиме цей конфлікт, через який «Трансмост» завис над прірвою. На жаль, навіть якщо він туди й зірветься завдяки судам, останні все одно вийдуть сухими з води. Цілком можна передбачити, що дії судді трактуватимуться як незначна помилка. А у кого їх нема?

Ситуація цікава ще й тим, що вже неодноразово Верховний суд України скасовував рішення судів нижчої інстанції, які в той чи інший спосіб призводили до незаконного захоплення підприємств. Правда брала гору. Але на оскарження таких рішень йшов рік-два. Безліч випадків, коли за цей час підприємство, що було піддане рейдерській атаці, зникало як суб’єкт бізнесу. Схоже, практика, що процвітала за часів Кучми, пустила коріння й при новій владі…

Однак намертво скувати 64% акцій судовою ухвалою — лише півсправи. Щоб довести її до бажаного кінця, той же Віктор Ящук звертається ще з одним позовом, цього разу до Богунського районного суду м. Житомира, з вимогою визнати, зокрема, недійсним рішення правління ЗАТ «Трансмост» перенести призначені на 22 квітня загальні збори акціонерів. Житомирський суддя А.Шелепа 18 квітня, знову ж зі світлою метою забезпечення позову, до вирішення справи по суті виносить ухвалу, якою забороняє переносити збори й зобов’язує реєстратора — Промінвестбанк — скласти за всіма вимогами реєстр власників іменних цінних паперів ЗАТ «Трансмост», що прибули до участі у цих загальних зборах.

Після ухвали Шевченківського райсуду взяти участь у зборах могли лише власники 30-відсоткового пакета. Так легким порухом суддівських рук 30% перетворилися на всі 100. Ця дивовижна метаморфоза потрібна була, ясна річ, не для демонстрації вправності вітчизняної Феміди. Кінцевою метою значилося усунення М.Загоровського від керівництва «Трансмостом» й призначення нового складу правління. Залишалося зовсім небагато — внести зміни до порядку денного загальних зборів. Закон «Про господарські товариства» передбачив щодо цього певну процедуру з обов’язковим виконанням кількох умов. Серед яких — за 10 днів до означеної дати повідомити акціонерів через місцеву газету про зміни в переліку питань, винесених на їх розгляд.

Дивно, але ніхто такої газети в очі не бачив — ні передплатники, ні кіоскери, ані співробітники редакції й навіть управління юстиції Чернівецької облдержадміністрації, яке виконує функції реєстратора періодичних друкованих видань області. Як з’ясувалося, для заспокоєння сумління представникам Чернівецького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (які мають контролювати не тільки реєстрацію прибулих на збори акціонерів, а й загалом підготовку зборів на відповідність чинному законодавству) показали лише ксерокс газетної шпальти за 11 квітня з оголошенням, в якому фактично йшлося про усунення Миколи Загоровського з посади керівника «Трансмосту». Представникам Комісії з цінних паперів цього виявилось достатньо, щоб засвідчити цілковиту законність зміни порядку денного…

Що відбувалося на тих зборах, які відбулися не за зазначеною адресою, а в звичайному мікроавтобусі, що стояв за квартал від адмінкорпусу «Трансмосту», і хто на них був присутній — можна тільки здогадуватись. Зрозуміло, що акціонерів, які мали контрольний пакет акцій у 64%, там не було. Тому законність проведення цих зборів під великим сумнівом. Проте з упевненістю можна сказати, що було порушено процедуру внесення змін до порядку денного. У таких випадках закон забороняє приймати з незаконно винесених питань будь-які рішення.

Однак вони були прийняті — обрано нове правління і новий його голова. 27 квітня на підставі рішень тих таємничих «автобусних» зборів за затемненим склом з’являється чергова ухвала Шевченківського районного суду м. Києва, якою суддя Т.Ізмайлова іменем України узаконює призначене з порушеннями законодавства нове керівництво підприємства. А 4 травня безпосередньо розпочався такий собі його оксамитовий бліцкриг. Без шуму і пилу й ОМОНу з собаками. Як сніг на голову, на фірму прийшли бездоганно ввічливі і незворушні судові виконавці з відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Чернівецької області, щоб втілити в життя вимоги ухвали Шевченківського районного суду м.Києва.

З цієї ухвали керівник «Трансмосту» Микола Загоровський дізнався, що він тепер, виявляється, жодного стосунку до підприємства не має. Керівником є дехто Юрій Гануляк, який повинен негайно приступити до виконання посадових обов’язків голови правління, укладати і підписувати будь-які договори, платіжні доручення, фінансово-господарські документи, використовувати фірмові печатки і штампи.

Адвокати, які представляють інтереси Миколи Загоровського, запевняють, що всі ці дії проти «Трансмосту» і його директора не є законними. Вони називають це брутальним захопленням підприємства з використанням суду й переконані, що після оскарження усіх ухвал все повернеться на круги своя й «Трансмостом» управлятиме законно обране його правління на чолі з М.Загоровським. Проте такі блискавичні темпи судових вердиктів, що приймалися десь далеко від Чернівців, та їх виконання наводить юристів на думку, що основною метою захоплення підприємства може бути його не менш швидкий дерибан. Брати є що. Парк сучасної дорожньо-будівної техніки, найновіші бурові й підйомно-транспортні установки, унікальні засоби малої механізації провідних німецьких і японських компаній потягнуть на кілька мільйонів доларів. І Загоровський навіть після виграного суду залишиться, образно кажучи, біля розбитого корита.

Дивною є реакція буковинської влади, яка на словах так дбає про податки й робочі місця. Влада як води в рот набрала. Хоча область може втратити ще одного свого вагомого платника податків, яких сьогодні й без того можна полічити на пальцях однієї руки.

На захист «Трансмосту» єдиною встала Партія промисловців і підприємців.

— Доведена до занепаду економіка Буковини не може дозволити собі розкіш роздаровувати наліво-направо підприємства, які живлять бюджет. Навіть на догоду київським й житомирським судам, — каже керівник партійного обласного осередку Євген Горда. — Виробнича компанія Миколи Загоровського — це 6 млн. грн. податків на рік. Для нашої небагатої області сума вельми значна. До того ж таке підприємство життєво необхідне для Буковини, яка, на жаль, славиться природними катаклізмами: зсувами, паводками гірських річок. Його втрата, а до того, схоже, все йде, негативно позначиться на області в усіх відношеннях.

Услід за судовими виконавцями в кабінет директора «Трансмосту» вже мав прийти Юрій Гануляк, за якого, треба розуміти, й голосували в автобусі. Але Микола Загоровський вирішив так просто не здаватися, подати зустрічну заяву призупинити дію ухвали київського суду, поки всі питання остаточно не з’ясуються в законному порядку. Але що таке для Києва заява до якось там суду? Не хочете по-доброму — буде по-злому!

Новообране керівництво підключає до тиску на «Трансмост» колишню кучмівську еліту країни (гінці з Києва один за одним передають Загоровському недвозначні привіти від широковідомого у вузьких кругах пана), буковинських нардепів й навіть правоохоронців. Чернівецьке обласне управління МВС отримує заяву з вимогою порушити проти Миколи Загоровського кримінальну справу, оскільки він у нового директора… вкрав штампи і печатки. Кримінал не пришили, однак пан Гануляк через сприяння міліції отримав чудову можливість виготовити собі нові печатки. І керуй майном на всю Іванівську…

Редакція «ДТ» попросила висловитися й іншу сторону конфлікту.
Від імені групи акціонерів ЗАТ «Трансмост» її озвучив Станіслав САМУСЄВ:

— Насправді конфлікт роздмухано колишнім головою правління ЗАТ «Трансмост» паном Загоровським.

Свого часу існувала чітка і зрозуміла система відносин, визначена законодавством України і статутом ЗАТ. Полягала вона ось у чому. Є голова правління, він же — акціонер підприємства, котрий разом із членами сім’ї володіє приблизно 36% акцій. І є інші акціонери, які відповідно володіють 64%.

Однак голова правління, не сповістивши великих акціонерів, здійснює емісію акцій. І в результаті отримує 60 із зайвим відсотків. У березні 2006 року про це стало відомо акціонерам підприємства.

Реакція великих акціонерів, які володіють пакетом акцій, у сумі порівнянним із початковим пакетом акцій Загоровського, була абсолютно адекватною. Вони подали позов до Шевченківського суду міста Києва. У результаті з’явилася ухвала суду від 14 квітня 2006 року, якою було накладено арешт на акції, що належать сімейству Загоровського. Акціонери розраховували, що це змусить голову правління діяти в рамках установленої судом процедури.

Однак пан Загоровський пішов на неадекватні кроки, результатом яких стало остаточне розірвання взаємин із іншими акціонерами підприємства. Він почав продавати основні фонди. У тому числі й самому собі. Причому за явно заниженими цінами і на кабальних для підприємства умовах. Акціонери знову подали до суду. І Шевченківський суд міста Києва своєю ухвалою від 27 квітня 2006 року наклав арешт на майно ЗАТ «Трансмост».

Акціонери мають у своєму розпорядженні копії кількох договорів про продаж майна ЗАТ «Трансмост». Зокрема, договір №7374 від 10 липня 2003 року і №672 від 21 січня 2005-го. Відповідно до них в.о. голови правління ЗАТ «Трансмост» передає у власність Загоровського М.І. комплекс будівель за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, загальною площею понад 2500 квадратних метрів. За ціною 767382 грн. На час підписання цього договору пан Загоровський пішов у відпустку. Ну не підписувати ж договір із обох боків!

Зрозуміло, що Чернівці — не Київ, але будь-який фахівець із нерухомості скаже, що 300 гривень за метр — такої ціни немає ніде в Україні. Для Чернівців оцінна вартість подібного комплексу — від 15 млн. грн. Не кажучи вже про вартість ремонту будівель, виконаного раніше, звісно, за рахунок ЗАТ «Трансмост».

Та це ще не все. Тим же договором визначено, що покупець зобов’язаний сплатити 767382 гривень в розстрочку протягом 15 років.

Ми не маємо на руках договорів, але, за нашими даними, після придбання нерухомості на таких, м’яко кажучи, пільгових умовах новий власник здав її в оренду (і це вже не смішно) ЗАТ «Трансмост».

Не варто, мабуть, пояснювати, чому такі дії голови правління акціонери інакше, як «незаконні», і не оцінюють. Природно, було скликано збори акціонерів. На них було обрано нового голову правління.

У вже згаданій ухвалі Шевченківського районного суду від 27 квітня було зазначено, що колишній керівник мусить передати новому функції й атрибути голови правління. Але цього не відбулося. Більше того, у чернівецьких ЗМІ розпочалася кампанія проти акціонерів підприємства. Їх звинувачують у тому, що вони нібито мають намір закрити підприємство і розпродати основні фонди.

Зі свого боку акціонери цілком відповідально заявляють, що метою термінового переобрання голови правління ЗАТ «Трансмост» було бажання зберегти власність підприємства і завадити його подальшому розкраданню.

Що стосується майбутнього ЗАТ «Трансмост», то метою акціонерів є збереження та розвиток підприємства, розширення його виробничих потужностей. Зрештою, стоїть завдання зберегти трудовий колектив, який ще залишився, і повернути на підприємство працівників, які пішли з нього під тиском колишнього голови правління.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво