«Міжнародні авіалінії України»: небо для «своїх»?

Найближчим часом Українська держава, дуже схоже, втратить контроль над найбільшим вітчизняним авіаперевізником — компанією «Міжнародні авіалінії України» (МАУ). Її швиденько і, зважаючи на все, дуже недорого продадуть. Причому заздалегідь відомо, кому і з чиєю допомогою.

Власне, спроби розмити контрольний пакет акцій держави в МАУ (61,58%) не припиняються вже років чотири. Проте раніше Фонд держмайна їх усе ж таки відбивав. Хоча й не без вагань.

Авіакомпанія займає істотну частку ринку авіаперевезень, є прибутковою, і всі розуміли, що за бажання її можна продати недешево. Та, схоже, саме з таким бажанням у приватизаторів погано. У результаті МАУ наполегливо «зливають» цілком конкретному покупцю.

Процес різко прискорився у березні цього року, коли маловідома компанія Capital Investment Project придбала 5,97% її акцій, що раніше належали ірландській компанії AerCap. Близько року вони висіли на балансі компанії, а потім їх запропонували купити акціонерам, які мали переважне право на придбання. Однак ті від купівлі відмовилися.

За ідеєю, після цього ФДМ мав виставити акції на відкритий продаж — благо, охочі були. Але за «доброю» традицією керівництво фонду вирішило швидко і непрозоро збути їх уже згаданій Capital Investment Project. За нею знайомо маячила фігура екс-гендиректора та екс-голови наглядової ради ЗАТ «АероСвіт» Арона Майберга. На той час він саме завершив скандальний вихід з «АероСвіту».

Буквально через кілька днів влада в ФДМ помінялася, і вже новому голові ФДМ Олександру Рябченку, який почав виконувати обов’язки 18 березня 2010 року, пропонували переглянути угоду, але... пропозицію було проігноровано.

Уміння пана Майберга переконувати наших чиновників усіх відтінків політичної веселки взагалі легендарне. Під час його перебування в керівництві «АероСвіту» вони впритул не помічали, як кримську землю в районі президентського Фороса вартістю в 150 млн. дол. «виводили» з компанії за ціною в 15 разів нижчою. Тепер заплющили очі на появу пана Майберга в МАУ.

Звісно, що 6% акцій були тільки першим кроком.

У компанії, крім держави, було ще два акціонери — австрійська компанія Austrian Airlines (AA), яка через «дочірню» UIA Beteiligungsgesellschaft AG володіла 22,52%, і Європейський банк реконструкції та розвитку (9,93%).

Австрійці ще років два тому плекали плани наростити пакет як мінімум до блокуючого, якщо не контрольного. Але криза сильно вдарила по компанії, і вже самому австрійському уряду довелося продати «Люфтганзе» майже 43% акцій АА.

У результаті австрійці виставили на реалізацію і свій український актив. І тут у ФДМ з’явилася блискуча можливість заробити грошей для держави.

Річ у тім, що, відповідно до Закону «Про акціонерні товариства», який набрав чинності у квітні 2009 року, авіакомпанія проводила перереєстрацію із закритого акціонерного товариства у приватне акціонерне товариство. При цьому ФДМ одержав можливість не включати до статуту пункт про право акціонерів на переважний викуп акцій. Після чого держпакет можна було преспокійно виставляти на відкритий аукціон.

Для цього було достатньо домовитися з тими ж таки австрійцями — їм теж було вигідно, тому що росла вартість пакета акцій. ЄБРР також навряд чи заперечував би.

Щоправда, все це — при тому фантастичному припущенні, що чиновники раптом почнуть піклуватися про державний інтерес. Ну, приблизно так, як написано в програмі приватизації — «досягнення максимального економічного ефекту від продажу об’єктів приватизації». Правда, смішно?

Уже в цьому чиновників точно ніхто не обвинувачував — нерідко підозрювали прямо протилежне.

Тож офіційно жодних переговорів на користь держави ФДМ не вів. Зате він звично... завалював річний план приватизації. На початок листопада при завданні в розмірі 6,35 млрд. грн. до бюджету надійшло аж...
0,52 млрд. грн. (8,2%). Зазначимо, що план і так уже зменшили майже на 40% — спочатку від приватизаторів очікували 10,26 млрд.

У цих умовах гроші від продажу МАУ були б не зайвими. Але цілі чиновників були вочевидь далекі від «максимального економічного ефекту від продажу».

Тим часом уже на початку червня з’явилася інформація, що Austrian Airlines вийшла зі складу акціонерів МАУ. При цьому покупцем називали... пана Майберга, який став найбільшим після ФДМ акціонером — до 28,49% акцій МАУ.

А 3 листопада «Міжнародні авіалінії України» закінчили перереєстрацію з цікавим збереженням усе того самого права пріоритетного викупу.

І буквально через день, 5 листопада, держава, а точніше, чиновники ФДМ, терміново почало перейматися продажем пакета, намалювавши наказ про продаж держпакета.

У середу, 17 листопада, було також негайно оголошено конкурс з підбору компанії—оцінювача ринкової вартості державного пакета акцій МАУ — «для його подальшого продажу». Причому з терміном подачі заявок аж у цілий тиждень.

У перекладі з бюрократичної це означає, що жодний серйозний і «не свій» оцінювач підготувати пакет документів банально не встигне. Тепер зрозуміло, як у ФДМ з’являються оцінки держпакетів у три-чотири рази нижчі від ринкової вартості.

Так уже було з «АероСвітом» (на щастя, процес продажу держпакета в ньому за безцінь вдалося загальмувати), і тепер практично напевно побачимо повторення на МАУ. Тим більше що номінальна вартість контрольного пакета компанії з річним оборотом (навіть в умовах кризи) у 280 млн. дол. — усього 8 млн. дол.

Благо, що голова ФДМ уже заявив, що надалі ринкова вартість МАУ падатиме. Ризикнемо припустити, що оцінювач цю глибоку думку підхопить і розів’є...

Тим більше що набір покупців цілком очевидний — це вже згадана компанія Capital Investment.

Адже відразу після наказу ФДМ про виставляння держпакета «Міжнародних авіаліній» на продаж австрійці заявили — тепер уже офіційно — про вихід з числа акціонерів. ЄБРР, за заявою його представників, теж збирається вийти з капіталу МАУ і не братиме участі у купівлі держпакета.

Тобто за всього різноманіття вибору залишається один учасник, який і продиктує ціну. Напевно, саме цього ФДМ і домагався. Припустити, що такий визнаний експерт у царині приватизації, як Рябченко, не розумів цих наслідків і їх відповідності інтересам держави, ну дуже важко...

Фактично замість того, щоб із максимальною користю для бюджету продати держчастку в МАУ і залучити в неї кваліфікованого інвестора, чиновники вкотре обрали стратегію кулуарного продажу найбільшого вітчизняного авіаперевізника. Логічно запитати — кому це вигідно?

Адже при всіх різних гідностях пана Майберга ніяких ресурсів для того, щоб цей бізнесмен зміг підняти вітчизняного авіаперевізника на новий рівень, немає. Та й досвід його діяльності в авіаційній галузі важко назвати блискучим.

Швидше за все, потенційний покупець і не планує розвивати МАУ. Купивши компанію за «пільговою ціною», він стане просто транзитним власником. Бюджет, як уже зазначалося, нічого серйозного не отримає.

Чесно кажучи, дуже хотілося б, щоб ФДМ якось прокоментував свою позицію, що плавно переходить від цілковитої пасивності до гіперактивного «зливу» держпакета, як громадськості, так і компетентним органам. Благо, процес продажу поки що не пізно зупинити.

Україна зацікавлена як мінімум у прозорому продажу, з максимально можливою кількістю учасників. Тим більше на носі у нас приватизація «Укртелекому». Якщо і його продаватимуть за такою схемою, то з думками про якісь серйозні надходження до бюджету можна сміливо розпрощатися.

Чи влаштовує це ФДМ — запитання цікаве (у нього знову можуть знайтися й інші резони), проте Кабмін це точно не потішить.